05 лютого 2020 року м. Рівне №460/2704/19
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жуковської Л.А. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доДержавної установи "Катеринівська виправна колонія (№46)", Державної казначейської служба України
про визнання умов перебування неналежними, зобов'язання вчинення певних дій та стягнення моральної шкоди, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної установи "Катеринівська виправна колонія (№46)", Державної казначейської служби України про:
- визнання неналежними умов перебування засудженого ОСОБА_1 в Державній установі "Катеринівська виправна колонія (№46)";
- зобов'язання адміністрації Державної установи "Катеринівська виправна колонія (№46)" забезпечити для ОСОБА_1 належні умови для відбування покарання в Державній установі "Катеринівська виправна колонія (№46)";
- стягнення з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 80000грн. на часткове відшкодування моральної шкоди, завданої неналежними умовами тримання в Державній установі "Катеринівська виправна колонія (№46)", що принижує людську гідність позивача.
Ухвалою суду від 28.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 17.12.2019 на 10:00 год.
Державною установою "Катеринівська виправна колонія (№46)", у встановленні судом строки, подано відзив на позовну заяву з додатками. В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що з вересня 2019 року по теперішній час позивач відбуває покарання у житловій секції 2 - го поверху СПС №1, де облаштовано 11 спальних місць і проживає 7 засуджених, житлова площа складає 53,0 м2., що відповідає вимогам ч.1 ст.115 КВК України. Також вказує про те, що позивач з приводу порушення його прав звертався до Сарненської місцевої прокуратури, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та Адміністрації Державної кримінально - виконавчої служби України. Враховуючи, відповіді вказаних органів та результати досліджень метеорологічних факторів та освітлення приміщення вважає, що доводи позивача щодо неналежного його тримання є хибними та документально нічим не підтверджені. Зазначає про те, що в ході перевірки та вибіркового допитування осіб, позбавлених волі, які відбувають покарання у Державній установі "Катеринівська виправна колонія (№46)", а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 встановлено, що ОСОБА_1 безпідставно та демонстративно порушував режим тримання. Відношення працівників адміністрації до позивача є такими, які до інших засуджених. Вказує про те, що оскільки, у позивача відсутні виконавчі листи, то бухгалтерією на особовий рахунок зараховано 50% заробітку. З табелем обліку робочого часу та відомістю нарахування заробітної плати позивач ознайомлений. Звертає увагу на те, що позивачем не підтверджено правомірності розрахунку моральної шкоди та не надано підтверджуючих документів щодо детального розрахунку завданої йому моральної шкоди. Враховуючи викладене, просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю (а.с.78-91).
Державною казначейською службою України, у встановленні судом строки, подано відзив на позовну заяву, зі місту якого вбачається, що відповідач 2 заперечує щодо позовних вимоги про стягнення моральної шкоди. Вказує про те, що Державна установа "Катеринівська виправна колонія (№46)", в умовах якої позивач відбуває покарання, не є органом державної влади або органом місцевого самоврядування. Таким чином, відсутні законні підстави для відшкодування за рахунок держави шкоди, яка на думку позивача йому завдана державною установою, а не державним органом. Зазначає також про те, що позивачем жодним чином належно не обґрунтовано розмір моральної шкоди, яку він просить стягнути, а також неможливо встановити причинно - наслідковий зв'язок між триманням позивача в умовах Державної установи "Катеринівська виправна колонія (№46)" та виникнення підстав для відшкодування моральної шкоди. Враховуючи викладене, просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю (а.с.93-101).
Ухвалою суду від 17.12.2019 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про конвоювання на судове засідання в Рівненський окружний адміністративний суд - відмовлено. Розгляд справи відкладено до 26.12.2019 до 12:00 год. та роз'яснено позивачу право подати клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду, постановленою у судовому засіданні 26.12.2019, без виходу судді до нарадчої кімнати ухвалено закінчити підготовче засідання та перейти до розгляду справи по суті. Судове засідання призначено на 21.01.2020 на 11:00 год.
28.12.2018 позивачем подано обґрунтування позовних вимог, зі змісту яких вбачається, що порушення його прав, як засудженого, який відбуває покарання в Державній установі Катеринівська виправна колонія (№46)" впливає на його моральний стан. Просить суд позов задовольнити (а.с.118-120).
У судовому засіданні, призначеному на 21.01.2020, оголошено перерву до 27.01.2020 до 14:00 год., у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів.
Ухвалою суду від 21.01.2020 вирішено перейти до розгляду справи №460/2704/19 у порядку письмового провадження.
Враховуючи, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, то відповідно до ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши позовну заяву, відзиви на позов та з'ясувавши усі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов висновку, що позов до задоволення не підлягає.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 відбуває покарання у вигляді позбавлення волі у Державній установі "Катеринівська виправна колонія (№46)" (далі - ДУ "Катеринівська виправна колонія (№46)", з 25.11.2016.
Листом від 20.06.2019 №16/2-67076ВИХ-19 звернення ОСОБА_1 щодо можливих неправомірних дій адміністрації виправної колонії №46 та з інших питань Генеральною прокуратурою України розглянуто та скеровано для виконання до прокуратури Рівненської області (а.с.12).
Листом від 18.07.2019 №36-53-19 Сарненська місцева прокуратура Рівненської області повідомила ОСОБА_7 про те, що з метою перевірки доводів викладених у зверненні щодо неналежних умов тримання, місцевою із залученням спеціалістів Сарненського міжрайонного відділу ДУ "Рівненський ОЛЦ МОЗ України" у житловому відділенні СПС №1 проведено дослідження метеорологічних факторів та освітленості приміщення.
За результатами проведених вимірювань, відповідно до протоколу №51 встановлено, що у житловому приміщенні відділення СПС №1 виміряні параметри освітленості відповідають вимогам ДБН В.2.5/28:2018 "Природнє та штучне освітлення". Відповідно до протоколу №57/08.07.2019, за результатами проведених вимірювань у відділенні СПС №1 встановлено, що температура повітря у житловому приміщенні не нижча нормальної величини відповідно до вимог п.І розділу ХХІІ Наказу Міністерства юстиції України від 28.08.2018 №2823/5 "Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань". Місцевою прокуратурою також встановлено, що відбуваючи призначене судом покарання, ОСОБА_1 утримувався у жилій секції 2-го поверху відділенні СПС №1. Житлова площа будівлі відділення СПС №1 згідно технічного паспорту будівлі гуртожитку №8 інвентарний №33, становить 532,3 м2. При цьому, житлова площа спальних приміщень 1 - го поверху будівлі складає 270,2 м2, житлова площа спальних приміщень 2- го поверху будівлі складає 275,1 м2. На момент перевірки встановлено, що безпосередньо у житловій секції 2 - го поверху СПС №1 облаштовано 16 спальних місць та житлова площа секції складає 83,7 м2, що відповідає вимогам ч.1 ст. 115 КВК України.
Також перевіркою було встановлено, що заробітна плата засудженим нараховується на підставі табелів обліку робочого часу або нарядів виконаних робіт. Відповідно до довідки виданої бухгалтерією ДУ "Катеринівська ВК №46" упродовж 2017 -2018 років на особовий рахунок ОСОБА_1 з урахуванням передбачених законодавством утримань, зараховано 4993,11 грн. (а.с.9-11).
Судом також встановлено, що секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини листом від 18.07.2019 №15332.4/У-8862.3/19/24.2 повідомив ОСОБА_1 про те, що факти викладені у зверненні щодо упередженого ставлення працівниками установи та невиплати грошових коштів за роботу, не знайшли свого підтвердження (а.с.13).
Західне міжрегіональне управління виконання покарань та пробації Міністерства юстиції України листом від 29.07.2019 №2.2-134-19/9-134 повідомило начальнику Державної установи "Катеринівська виправна колонія (№46)" ОСОБА_8 (для оголошення засудженому ОСОБА_1 ) про те, що проведеною перевіркою встановлено, що порушення чинного законодавства адміністрацією ДУ "Катеринівська виправна колонія (№46)" щодо засудженого ОСОБА_1 на належні умови тримання, упереджене ставлення та не виплати грошових коштів за виконану роботу відсутні. Також вказано про те, що до адміністрації установи засуджений ОСОБА_1 із заявами про оголошення голодування не звертався, упередженого відношення зі сторони адміністрації установи до засудженого немає. Також, фактів залякування, упередженого ставлення або дій, що могли б бути розцінені як вчинення фізичного або психологічного тиску, з боку працівників ДУ "Катеринівська виправна колонія (№46)" по відношенню до засуджених, які відбувають покарання в установі, встановлено не було (а.с.85).
Позивач вказує, що умови перебування в ДУ "Катеринівська виправна колонія (№46)" не є належними, тому він звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Згідно з ст. 28 Конституції України ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.
Частиною 1 статті 1 Кримінально-виконавчого кодексу України від 11.07.2003 № 1129-IV (далі - КВК України) встановлено, що кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КВК України засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України і встановлених вироком суду.
Згідно з абз.9, 11 ч. 1 ст. 8 КВК України засуджені мають право на оплачувану працю згідно із законодавством про працю. Законодавство про працю поширюється на засуджених у частині, що стосується умов праці та на належне матеріально-побутове забезпечення у порядку, встановленому цим Законом та нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України.
Частиною 1 статті 102 КВК України передбачено, що режим у виправних і виховних колоніях - це встановлений законом та іншими нормативно-правовими актами порядок виконання і відбування покарання, який забезпечує ізоляцію засуджених; постійний нагляд за ними; виконання покладених на них обов'язків; реалізацію їхніх прав і законних інтересів; безпеку засуджених і персоналу; роздільне тримання різних категорій засуджених; різні умови тримання засуджених залежно від виду колонії; зміну умов тримання засуджених.
Відповідно до абз.4, 6 ч.1 ст. 107 КВК України засуджені, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, мають право в порядку, встановленому цим Кодексом і нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України: брати участь у трудовій діяльності; розпоряджатися грошовими коштами, придбавати, володіти і розпоряджатися предметами, речами, виробами.
Згідно з абз.6, 9 ч.4 ст. 107 КВК України засудженим забороняється: умисно заподіювати собі тілесні ушкодження, у тому числі з допомогою іншої особи, завдавати шкоду своєму здоров'ю з метою ухилення від відбування покарання або виконання встановлених обов'язків; чинити опір законним діям персоналу колонії, перешкоджати виконанню ним своїх службових обов'язків, підбурювати до цього інших засуджених.
Частиною 1 статті 115 КВК України передбачено, що особам, які відбувають покарання у виправних і виховних колоніях, створюються необхідні житлово-побутові умови, що відповідають правилам санітарії та гігієни. Засуджені, як правило, тримаються в приміщеннях блочного типу. Норма жилої площі на одного засудженого не може бути менш як чотири квадратні метри, а у лікувальних закладах при виправних колоніях, у виправних колоніях, призначених для тримання і лікування хворих на туберкульоз, у стаціонарі - п'яти квадратних метрів.
Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань затверджено наказом Міністерства юстиції України від 29.12.2014 №2186/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.10.2014 за № 1656/26433 (далі - Правила).
Наказом Міністерства юстиції України від 28.08.2018 № 2823/5, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.09.2018 за №1010/32462, затверджено Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, які набрали чинності з 14.09.2018 (далі - Правила №2823/5).
Відповідно до п.1 розділу ІІІ Основні права та обов'язки засуджених в установах виконання покарань Правил засуджені мають право, зокрема, на гуманне ставлення до них та на повагу до їх людської гідності; на оплачувану працю, організовану відповідно до вимог законодавства про працю, у тому числі щодо тривалості, умов та оплати праці.
Згідно з п.2 розділу ІІІ Основні права та обов'язки засуджених в установах виконання покарань Правил засуджені зобов'язані, зокрема, дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня установи виконання покарань, правомірні взаємовідносини з іншими засудженими, персоналом установи виконання покарань та іншими особами.
Дані положення кореспондують з розділом II Правовий статус засуджених. Основні права та обов'язки засуджених в установах виконання покарань Правила №2823/5.
У ході розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_1 відбував покарання житловій секції 2 - го поверху відділення СПС №1.
Сарненською місцевою прокуратурою Рівненської області було встановлено, що відповідно до технічного паспорту будівлі гуртожитку № 8 інвентарний №33 житлова площа спальних приміщень 1 - го поверху будівлі складає 270,2 м2, житлова площа спальних приміщень 2- го поверху будівлі складає 275,1 м2. Також було встановлено, що безпосередньо у житловій секції 2 - го поверху СПС №1 облаштовано 16 спальних місць та житлова площа секції складає 83,7 м2.
Доказів протилежного матеріали справи не містять.
З вересня 2019 року по теперішній час позивач відбуває покарання у житловій секції 1 - го поверху СПС №1, де облаштовано 11 спальних місць і проживає 7 засуджених, житлова площа складає 53,0 м2.
Суд зазначає, що площа даних камер відповідає вимогами чинного законодавства, які визначають умови відбування покарання засудженими.
Будь-яких доказів щодо відбуття покарання засудженим ОСОБА_1 з 25.11.2016 в камері, площа якої не відповідає вимогами чинного законодавства, які визначають умови відбування покарання засудженими до позбавлення волі, суду надано не було.
Згідно з п. 10-12 Мінімальних стандартних правил поводження з в'язнями від 30.08.1955 всі приміщення, якими користуються в'язні, особливо спальні, повинні відповідати всім санітарним вимогам, причому належну увагу слід звертати на кліматичні умови, особливо на кубатуру цих приміщень, на мінімальну площу їх, на освітлення, опалення і вентиляцію. В приміщеннях, де живуть і працюють в'язні: а) вікна повинні мати достатні розміри для того, щоб в'язні могли читати і працювати при денному світлі, і повинні бути сконструйовані так, щоб забезпечувати доступ свіжого повітря, незалежно від того, є чи немає штучної системи вентиляції; b) штучне освітлення повинне бути достатнім для того, щоб в'язні могли читати і працювати без шкоди для зору. Санітарні вузли повинні бути достатні для того, щоб кожен в'язень міг задовольнити свої природні потреби, коли йому це потрібно, в умовах чистоти і пристойності.
Європейськими пенітенціарними правилами (Рекомендація № R (2006)2 Комітету Міністрів держав-учасниць) від 12.02.1987 передбачено, що при поводженні з усіма особами, позбавленими волі, необхідно дотримуватись їхніх прав людини. Особи, позбавлені волі, зберігають усі права, яких вони не були законно позбавлені за рішенням суду, відповідно до якого вони засуджені до позбавлення волі чи взяті під варту. Утримання ув'язнених в умовах, які порушують їхні права людини, не може бути виправдано нестачею ресурсів (п. 1, 2, 4 Частини I Основні принципи).
Підпунктом 2 пункту 18.1 Європейських пенітенціарних правил передбачено, що у всіх будівлях, де ув'язнені повинні мешкати, працювати або збиратися: a. вікна мусять бути достатньо великими, аби ув'язнені могли читати чи працювати при природному освітленні в нормальних умовах, та забезпечувався приплив свіжого повітря, крім тих випадків, коли є відповідна система кондиціонування повітря; b. штучне освітлення мусить відповідати загальноприйнятим технічним нормам; та c. повинна бути передбачена система сигналізації, яка дозволяє ув'язненим негайно встановлювати контакт із персоналом.
Судом встановлено, що Сарненським міжрайонним відділом ДУ "Рівненський ОЛЦ МОЗ України" 08.07.2019 в ДУ "Катеринівська виправна колонія (№46)" відділ СПС; житлова секція проведено дослідження освітленості, яким встановлено, що у житловому приміщенні (камері) виміряні параметри освітленості відповідають вимогам ДБН В.2.5-28:2018 Природне і штучне освітлення". Вказані обставини підтверджуються протоколом проведення дослідження освітленості робочого місця №51 від 08.07.2019 (а.с.81-82).
Також, Сарненським міжрайонним відділом ДУ "Рівненський ОЛЦ МОЗ України" 08.07.2019 в ДУ "Катеринівська виправна колонія (№46)" відділ СПС; житлова секція проведено дослідження метеорологічних факторів. За результатами якого встановлено, що температура повітря у досліджених житлових приміщеннях не нижча нормованої величини відповідно до вимог пункту 1 розділу ХХІІ Наказу Міністерства юстиції України від 28.08.2018 №2823/5 "Про затвердження Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань" (а.с.83-84).
Дослідженими судом доказами підтверджено, що умови утримання осіб, засуджених до позбавлення волі, які відбувають покарання в у житловій секції відділення СПС в ДУ "Катеринівська виправна колонія (№46)" відповідають встановленим стандартам як в міжнародному, так і в національному законодавстві.
Доказів того, що умови перебування засуджених до позбавлення волі, які відбувають покарання в ДУ "Катеринівська виправна колонія (№46)" не є належними матеріали справи не містять.
Праця осіб, засуджених до позбавлення волі, оплачується відповідно до її кількості і якості. Форми і системи оплати праці, норми праці та розцінки встановлюються нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України.
У виправних колоніях на особовий рахунок засуджених, які залучаються до суспільно корисної оплачуваної праці, зараховується незалежно від усіх відрахувань не менш як п'ятдесят відсотків нарахованого їм місячного заробітку (ч.1, 2 ст. 120 КВК України).
Відповідно до довідки ДУ "Катеринівська виправна колонія (№46)" ОСОБА_1 отримав заробітну плату протягом 2017 - 2018 років у сумі 4993,11 грн.
Довідкою ДУ "Катеринівська виправна колонія (№46)" про рух особистих коштів засудженого ОСОБА_1 від 04.11.2019 №10/04/369 підтверджується, що за період з 01.01.2018 по 31.10.2019 на особовий рахунок (заробітна плата) було зараховано кошти в загальній сумі 2330,64 грн. (а.с.46).
Згідно з довідкою Державного підприємства "Підприємство державної кримінально - виконавчої служби України (№46)" від 23.10.2019 №10/П/05-306 засуджений ОСОБА_1 , який відбуває міру покарання в ДУ "Катеринівська виправна колонія (№46)" з 01.11.2018 по даний час (23.10.2019 - дата видачі довідки) - не працює та немає заробітку (а.с.36).
Отже, доказами наявними в матеріалах справи підтверджується, що позивачу виплачувалася заробітна плата в порядку та в строки встановленні законодавством.
Належних та допустимих доказів того, що ДУ "Катеринівська виправна колонія (№46)" не виплачує позивачу заробітну плату або виплачує в розмірах менших ніж передбачено чинним законодавством України матеріали справи не містять.
Таким чином, позовні вимоги про визнання неналежними умов перебування засудженого ОСОБА_1 в Державній установі "Катеринівська виправна колонія (№46)" до задоволення не підлягають.
Щодо позовної вимог про стягнення моральної шкоди.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно з ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Судом враховано також і те, що згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Отже, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння щодо її заподіяння, наявність причинно-наслідкового зв'язку між заподіяною шкодою і протиправним діянням та вини в її заподіянні.
Зокрема, суди повинні з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння особі моральних чи фізичних страждань або витрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі особа оцінює заподіяну їй шкоду, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Висновки аналогічного характеру висловлені Верховним Судом у постанові від 03.10.2018 по справі №818/1391/17.
У матеріалах справи відсутні належні та допустимі доказів того, що позивачу заподіяно моральну шкоду, також судом не встановлено неналежних умов перебування засудженого ОСОБА_1 в ДУ "Катеринівська виправна колонія (№46)", тому суд дійшов висновку, що підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення моральною шкоди в сумі 80000грн. відсутні.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачі, як суб'єкти владних повноважень обґрунтували обставини на яких ґрунтуються їх заперечення, а позивач не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
При зазначених обставинах, вимоги позивача не обґрунтовані і не підлягають до задоволення.
Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оскільки, факт наявності у позивача порушеного права не знайшов свого підтвердження у ході розгляду справи, то в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.
Відповідно до ст.139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( ДУ "Катеринівська виправна колонія (№46)", с. Катеринівка, Сарненський район, Рівненська область, 34541, паспорт серія НОМЕР_1 ) до Державної установи "Катеринівська виправна колонія (№46)" (с. Катеринівка, Сарненський район, Рівненська область, 34541, ЄДРПОУ 08564363), Державної казначейської служби України (вул. Бастіонна, 6, м. Київ, 01601, ЄДРПОУ 37567646) про визнання умов перебування неналежними, зобов'язання вчинення певних дій та стягнення моральної шкоди, - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 05 лютого 2020 року.
Суддя Жуковська Л.А.