про поновлення провадження у справі
03 лютого 2020 року м. Рівне №460/4239/19
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач), в якому просить суд: 1) визнати протиправними дії відповідача щодо відмови здійснити перерахунок пенсії позивача відповідно до пункту другого статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон); 2) зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату пенсії позивачу відповідно до положень пункту другого статті 56 Закону із збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад мінімальний стаж 20 років, але не вище 75% заробітку, починаючи з 1 жовтня 2019 року; 3) зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату доплати до пенсії позивачу відповідно до статті 39 Закону як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, в розмірі двох мінімальних заробітних плат за період з 11 квітня по 2 серпня 2014 року.
Ухвалою суду від 23 грудня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
Того ж дня, судом постановлена ухвала про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду в адміністративній справі № 510/1286/16-а.
У період перебування головуючого судді у відпустці, 23 січня 2020 року позивач подав до суду клопотання про поновлення провадження у справі в частині позовних вимог. Вказану заяву обґрунтовує тим, що судом обґрунтовано зупинене провадження у справі в частині вимог щодо зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату доплати до пенсії позивачу відповідно до статті 39 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон) як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, в розмірі двох мінімальних заробітних плат за період з 11 квітня по 2 серпня 2014 року, оскільки такі вимоги виходять за межі встановленого частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Тому, правова позиція щодо можливості застосування до спорів пов'язаних з пенсійним забезпеченням громадян положень статті 122 КАС України, яка буде сформована Великою Палатою Верховного Суду за наслідками розгляду адміністративної справи № 510/1286/16-а, матиме значення для правильного вирішення даної справи в названій частині позовних вимог. Разом з тим, позивач вказує, що вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови здійснити перерахунок його пенсії відповідно до пункту 2 статті 56 Закону та зобов'язання відповідача провести такий перерахунок, починаючи з 1 жовтня 2019 року, заявлені ним в межах визначеного КАС України шестимісячного строку звернення до суду, а тому їх правильне вирішення не потребує правової позиції, що буде висловлена Великою Палатою Верховного Суду за наслідками розгляду справи № 510/1286/16-а. При цьому, позивач вказує, що предметом даного позову є захист його соціальних прав та за приписами статті 263 КАС України розгляд даної категорії справ повинен здійснюватися судами у строк, що не перевищує тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Одночасно, позивач зауважує, що розгляд Великою Палатою Верховного Суду справи № 510/1286/16-а триває більше шести місяців і наразі не відомо коли останньою буде прийняте судове рішення за наслідками її розгляду. Таким чином, на думку позивача, зупинення провадження в даній справі в частині вимог, вирішення яких не потребує правової позиції Великої Палати Верховного Суду в справі № 510/1286/16-а, може вказувати на порушення принципу розумності строку судового розгляду, який, в свою чергу, є одним з основних елементів принципу верховенства права.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених позивачем в основу клопотання про поновлення провадження у справі в частині позовних вимог, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 8 Конституції України та частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, в Україні визнається і діє принцип верховенства права, відповідно до якого, зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Тотожні положення закріпленні у частині другій статті 6 КАС України, за змістом якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Тобто, у статті 6 Конвенції гарантується право людини і громадянина на справедливий суд. У цьому аспекті найбільш поширеним порушенням у справах проти України ЄСПЛ встановив порушення права позивача на розгляд судом справи протягом розумного строку.
З аналізу практики ЄСПЛ щодо тлумачення поняття «розумний строк» слідує, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі "Броуґан та інші проти Сполученого Королівства" від 29 листопада 1988 року).
В розумінні ЄСПЛ для визначення того, чи була тривалість певного строку розумною, передусім встановлюється початок цього строку та його закінчення. Строк, який слід брати до уваги в зазначеному відношенні, охоплює весь період провадження.
У цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (рішення у справі "Скопелліті проти Італії" від 23 листопада 1993 року), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (рішення у справі "Папахелас проти Греції" від 25 березня 1999 року).
Зміст заявлених позивачем позовних вимог вказує на те, що дана справа належить до категорії адміністративних справ, визначених пунктом 2 частини першої статті 263 КАС України, розгляд яких повинен здійснюватися у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження.
Як зазначено вище по тексту ухвали, провадження в даній адміністративній справі відкрито 23 грудня 2019 року.
Таким чином, розгляд даної адміністративної справи в суді першої інстанції наразі триває понад один місяць, що, з урахуванням предмету спору, не може вважатися розумним строком судового розгляду справи в розумінні пункту 2 частини першої статті 263 КАС України та пункту 1 статті 6 Конвенції.
Більше того, на переконання суду, подальше зупинення провадження у даній справі після його поновлення, ставило б під сумнів дотримання принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права та вказувало б на порушення розумних строків розгляду, а також ставило під сумнів наявність в Україні ефективних засобів правового захисту.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що положення чинного КАС України не допускають можливості як зупинення, так і поновлення провадження в адміністративній справі лише в частині позовних вимог.
За наведених обставин, з метою дотримання права позивача на справедливий розгляд справи впродовж розумного строку, суд вважає за необхідне поновити провадження в даній адміністративній справі.
Керуючись статтями 243, 248, 256 КАС України, суд
Провадження в адміністративній справі № 460/4239/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, - поновити
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Комшелюк Т.О.