05 лютого 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/612/20
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Чеснокова А.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків Тетяни Леонідівни про визнання протиправними та скасування постанов,
04 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків Тетяни Леонідівни про визнання протиправними та скасування постанов про відкриття виконавчого провадження № 60457357 та про арешт коштів боржника ВП № 60457357 від 26 грудня 2019 року.
Разом з адміністративним позовом ініціатором звернення подано клопотання про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні № 60457357 до набрання рішенням суду законної сили.
Згідно вимог частини четвертої статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Перевіривши матеріали заяви про забезпечення позову суд встановив, що позивач не сплатив судовий збір за подання заяви про забезпечення позову, як того вимагає Закон України "Про судовий збір" та не надав доказів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору.
Натомість позивачем приєднано до позову заяву про звільнення його від сплати судового збору за подання до адміністративного суду позову та клопотання про забезпечення позову.
Відмовляючи у задоволенні зазначеного клопотання, суд виходить з такого.
Згідно з частиною першою статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Частиною другою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Частиною першою статті 4 названого Закону визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За змістом підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до адміністративного суду заяви про забезпечення доказів або позову справляється судовий збір в розмірі 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2020 року становить 2102,00 грн.
Таким чином, за подання до адміністративного суду заяви про забезпечення позову позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 630,60 грн.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України "Про судовий збір" суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Отже, законодавством чітко регламентовано право суду на звільнення сторони від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати.
Підставою для відстрочення, розстрочення або звільнення сторони від сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони.
Майновий стан сторони має визначатися судом з урахуванням конкретних обставин справи, включаючи спроможність заявника сплатити. Отже, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати належні та допустимі, у розумінні статей 73, 74 Кодексу адміністративного судочинства України, докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Таким чином, для застосування судом положень частини першої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України повинні бути відповідні правові підстави, в іншому ж випадку, як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі", вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Як вище зазначено, положеннями пункту 1 частити першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що однією з умов звільнення від сплати судового збору є те, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
До заяви про звільнення від сплати судового збору доказів на підтвердження того, що розмір судового збору, який підлягає сплаті за подання клопотання про забезпечення позову, перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік позивачем не надано.
Зі змісту поданого клопотання вбачається, що останнє обґрунтоване накладенням арешту на рахунок позивача, призначений для надходження заробітної плати, що на переконання ініціатора звернення унеможливлює сплату судового збору.
Оцінюючи доводи позивача, суд виходить з такого.
По-перше, позивачем не надано суду доказів того, що один з рахунків, зазначених у постанові приватного виконавця про накладення арешту на кошти боржника, є рахунком, на який надходить заробітна плата ОСОБА_1
По-друге, ініціатором звернення не надано доказів відсутності у нього інших доходів, крім заробітної плати.
По-третє, суд зважає на те, що з метою скасування постанов про відкриття виконавчого провадження № 60457357 та про арешт коштів боржника ВП № 60457357 від 26 грудня 2019 року позивач звернувся за наданням правової допомоги до адвоката, зазначивши у позовній заяві про те, що вартість послуг з професійної правничої допомоги буде складати орієнтовно, але не менше, 5000,00 грн. Поряд із тим, позивач наполягає на звільненні від сплати судового збору, а не просить суд відстрочити його сплату.
Таким чином, клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору не підлягає задоволенню, що не позбавляє його права звернутися з повторним клопотанням, надавши необхідні докази.
У відповідності до вимог частини сьомої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 152 цього Кодексу, повертає її заявнику без розгляду, про що постановляє ухвалу.
На підставі викладеного, керуючись статтями 152, 154, 248 Кодексу адміністративного судочинства України,
Заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків Тетяни Леонідівни про визнання протиправними та скасування постанов - повернути заявнику без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.
Суддя А.О. Чеснокова