04 лютого 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/1064/19
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чеснокової А.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Карлівської міської ради про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, -
25 березня 2019 року позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Карлівської міської ради про стягнення заробітної плати (компенсації за невикористані дні щорічних основної та додаткової відпусток), середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність бездіяльності відповідача щодо виплати йому заборгованості із заробітної плати в розмірі 7570,45 грн., а також вимагає стягнути з Карлівської міської ради середній заробіток за весь період затримки розрахунку при звільненні та компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29 березня 2019 року позовну заяву залишено без руху через невідповідність останньої вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи в судове засідання.
10 травня 2019 року ухвалами Полтавського окружного адміністративного суду, постановленими без виходу до нарадчої кімнати, клопотання позивача про зміну позовних вимог від 07 травня 2019 року повернуто заявнику без розгляду, а клопотання ОСОБА_1 про залучення співвідповідача від 07 травня 2019 року залишене без розгляду у зв'язку з відмовою позивача від його підтримання.
07 червня 2019 року ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду провадження у справі № 440/1064/19 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 440/1697/19.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2019 року провадження у справі поновлено, призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
У відзиві на позов Карлівська міська рада заперечувала проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що процедура поновлення ОСОБА_1 на посаді (на виконання рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 21 грудня 2017 року № 531/1230/17) не завершена, а тому відсутні підстави для виплати їй заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за весь період затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати.
Правом на подання відповіді на відзив позивач не скористався.
Будучи завчасно та належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, сторони в судове засідання не з'явились.
Позивач надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача надав суду клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване участю представника Карлівської міської ради в іншому судовому засіданні.
Зважаючи на те, що до клопотання Карлівської міської ради на надано жодних доказів на підтвердження обставин, якими воно вмотивоване, останнє судом визнано необґрунтованим з огляду на що залишене без задоволення.
Згідно з частиною дев'ятою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність потреби заслухати свідка або експерта, суд 24 січня 2020 року перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи документи, оцінивши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Розпорядженням міського голови міста Карлівка № 30 від 29 лютого 2016 року ОСОБА_1 звільнено з посади спеціаліста І категорії з економічних питань Карлівської міської ради Полтавської області з 01 березня 2016 року.
Рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 21 грудня 2017 року у справі № 531/1230/17 позов ОСОБА_1 задоволено частково: скасовано розпорядження міського голови міста Карлівка № 30 від 29 лютого 2016 року про звільнення ОСОБА_1 ; поновлено ОСОБА_1 на посаді спеціаліста І категорії з економічних питань Карлівської міської ради Полтавської області з 01 березня 2016 року; стягнуто з Карлівської міської ради Полтавської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 березня 2016 року по 21 грудня 2017 року включно у сумі 149434,10 грн. за вирахуванням податків, зборів та інших обов'язкових платежів; стягнуто з Карлівської міської ради Полтавської області на користь ОСОБА_1 19200,00 грн. моральної шкоди; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю /а.с. 44-48/.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду у справі № 531/1230/17 від 19 квітня 2018 року рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 21 грудня 2017 року у справі № 531/1230/17 скасовано в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Карлівської міської ради Полтавської області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01 березня 2016 року по 21 грудня 2017 року включно у сумі 129345,13 грн. за вирахуванням податків, зборів та інших обов'язкових платежів, а також відшкодування моральної шкоди 19200,00 грн.; в цій частині прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено; в іншій частині рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 21 грудня 2017 року у справі № 531/1230/17 залишено без змін /а.с. 49-54/.
На виконання вищевказаних судових рішень розпорядженням Карлівської міської ради від 06 грудня 2018 року № 180 "Про поновлення на роботі" поновлено ОСОБА_1 на посаді спеціаліста І категорії з економічних питань Карлівської міської ради Полтавської області з 01 березня 2016 року; вказано ОСОБА_1 приступити до роботи з 07 грудня 2018 року та забезпечити подання трудової книжки до міської ради /а.с. 75/.
Цього ж дня позивачем до Карлівської міської ради Полтавської області подано заяву про звільнення відповідно до статті 38 КЗпП України, за власним бажанням /а.с. 76/.
Розпорядженням Карлівської міської ради від 06 грудня 2018 року № 183 "Про скасування розпорядження міського голови" скасовано розпорядження міського голови с. Карлівка № 30 від 29 грудня 2016 року про звільнення ОСОБА_1 /а.с. 77/.
06 грудня 2018 року розпорядженням Карлівської міської ради № 184 "Про звільнення ОСОБА_1 " відповідно до пункту 9 статті 36, статті 38 КЗпП України, статті 20 Закону України "Про службову в органах місцевого самоврядування", ОСОБА_1 звільнено з посади спеціаліста І категорії з економічних питань, за власним бажанням, як таку, що пройшла конкурс та працює на іншій посаді з 02 жовтня 2016 року /а.с. 78/.
Розпорядженнями Карлівської міської ради від 06 грудня 2016 року № 186 "Про скасування розпоряджень" та № 185 "Про скасування розпорядження міського голови" скасовано розпорядження міського голови від 06 грудня 2018 року № 180, № 183 та № 184 /а.с. 79-80/.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Карлівської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 про скасування рішення задоволено: визнано протиправними та скасовано розпорядження виконуючого обов'язки голови Карлівської міської ради від 06 грудня 2018 року № 185 "Про скасування розпорядження міського голови" та № 186 "Про скасування розпоряджень"; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Карлівської міської ради Полтавської області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 1561,80 грн. /а.с. 129-134/.
18 грудня 2018 року позивач звернувся із заявою до Карлівської міської ради, в якій просив виплатити компенсацію за всі дні невикористаної основної та додаткової відпустки з дня поновлення на посаді по день звільнення з неї, а також виплатити компенсацію за час затримки розрахунку при звільненні та компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати /а.с. 58/.
Як зазначено позивачем та не спростовано відповідачем, вищевказана заява залишена Карлівською міською радою без відповіді.
Посилаючись на незабезпечення Карлівською міською радою повного розрахунку з позивачем під час звільнення останнього (не виплачено компенсацію за невикористані дні відпустки), ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
За правилами частини першої статті 2 Закону України "Про відпустки" право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі - підприємство).
Частиною першою статті 5 зазначеного закону передбачено, що тривалість відпусток визначається цим Законом, іншими законами та іншими нормативно-правовими актами України і незалежно від режимів та графіків роботи розраховується в календарних днях.
Частинами п'ятою та шостою статті 21 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" передбачено, що посадовим особам місцевого самоврядування надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законами України не передбачено тривалішої відпустки, з виплатою допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу. Посадовим особам, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю до 15 календарних днів. Порядок і умови надання додаткових оплачуваних відпусток встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Статтею 22 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" до стажу служби в органах місцевого самоврядування зараховується період роботи на посадах, на які поширюється дія цього Закону, а також на посадах і в органах, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби.
На переконання позивача, відповідач мав виплатити їй компенсацію за невикористані 17,5 (18) днів основної щорічної та за 5 днів додаткової відпустки, яка надається державним службовцям.
Суд погоджується з розрахунками позивача щодо належної їй при звільненні компенсації за 23 дні невикористаної основної щорічної та додаткової відпусток, з огляду на таке.
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок і умови надання державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування додаткових оплачуваних відпусток" № 250 від 27 квітня 1994 року, яка діяла до 01 травня 2016 року, державним службовцям, які мають стаж державної служби понад 10 років, посадовим особам місцевого самоврядування, які мають стаж служби в цих органах понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 5 календарних днів.
Судом встановлено, що у розумінні статті 22 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" стаж державної служби ОСОБА_1 станом на 29 лютого 2016 року (дата протиправного звільнення) складає 9 років 7 місяців 04 дні, станом на 30 квітня 2016 року (останній день чинності Постанови № 250) - 9 років 9 місяців 05 днів, а тому в розумінні постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1994 року № 250 "Про порядок і умови надання державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування додаткових оплачуваних відпусток" позивач не мав права на додаткову відпустку, оскільки не мав стажу служби в органах місцевого самоврядування понад 10 років.
Разом із тим, з 01 травня 2016 року набула чинності Постанова Кабінетом Міністрів України № 270 від 06 квітня 2016 року (надалі - Постанова № 270), якою визнано такою, що втратила чинність, постанову Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1994 року № 250 "Про порядок і умови надання державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування додаткових оплачуваних відпусток", а також інакше врегульовано порядок надання державним службовцям додаткових оплачуваних відпусток.
Так, за приписами пункту 2 зазначеної Постанови державним службовцям, які мають стаж державної служби понад п'ять років, надається додаткова відпустка тривалістю один календарний день. Починаючи з шостого року стажу державної служби ця відпустка збільшується на один календарний день за кожний наступний рік. Тривалість додаткової відпустки не може перевищувати 15 календарних днів.
Пунктом 4 Постанови № 270 передбачено, що додаткова відпустка, яка надається державним службовцям, належить до щорічних відпусток.
За змістом пункту 9 Постанови № 270 під час звільнення державного службовця йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні додаткової відпустки.
Відтак, ОСОБА_1 набула право на 5 календарних днів додаткової відпустки, як особа яка має стаж служби в органах місцевого самоврядування понад 10 років.
Слід зауважити, що відповідачем не заперечується факт невикористання вищевказаних днів основної та додаткової відпустки позивачем.
Відтак, під час звільнення позивача з посади Карлівська міська рада мала виплатити ОСОБА_1 компенсацію за 23 календарні дні невикористаної відпустки, чого відповідачем здійснено не було.
Статтею 116 Кодексу законів про працю України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Частинами першою та четвертою статті 83 Кодексу законів про працю України врегульовано, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданих працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.
Про намір реалізувати своє право на заміну невикористаних днів основної та додаткової відпустки грошовою компенсацією позивач повідомила відповідача відповідною заявою від 18 грудня 2018 року.
За приписами абзацу 3 пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року (надалі - Порядок № 100) у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Пунктом 8 Порядку № 100 передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Довідкою Карлівської міської ради про середньомісячну та середньоденну заробітну плату ОСОБА_1 № 8 від 23 квітня 2019 року підтверджено, що середньоденна заробітна плата позивача складає 329,15 грн. /а.с. 73/.
Відтак, за 23 календарні дні невикористаної відпустки (основної та додаткової) позивачу належить виплатити компенсацію в розмірі 7570,45 грн.
Проаналізувавши вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача компенсації за невикористані дні основної та додаткової щорічних відпусток підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з Карлівської міської ради на користь позивача компенсації за 23 календарні дні невикористаної відпустки в розмірі 7570,45 грн.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день ухвалення судового рішення та компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, суд зазначає наступне.
Частиною першою статтею 117 Кодексу законів про працю України визначено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Аналіз вищевикладених положень дає підстави для висновку, що виплата середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні нерозривно пов'язана з фактичною датою виплати працівнику усіх належних йому сум.
Зважаючи не те, що Карлівською міською радою станом на дату розгляду справи судом не забезпечено виплати позивачу всіх належних йому сум, визначення граничної межі періоду, за який має бути нарахована вищевказана виплата, є неможливим, а тому, обираючи належний спосіб захисту порушених прав позивача, суд вважає за доцільне скористатись правом, наданим частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, та з метою ефективного захисту прав позивача вийти за межі позовних вимог, зобов'язавши відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 07 грудня 2018 року (наступний день з дня прийняття відповідачем розпорядження № 184 від 06 грудня 2018 року про звільнення позивача) по день фактичного розрахунку.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, суд виходить з такого.
Як вже зазначалось, відповідачем станом як на дату звільнення позивача з посади спеціаліста І категорії з економічних питань, так і станом на дату розгляду цієї справи судом, Карлівською міською радою не забезпечено виплати ОСОБА_1 всіх належних їй сум.
За приписами статей 1, 2, 3 та 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Зважаючи на те, що заборгованість відповідача з виплати заробітної плати (компенсації за невикористані дні основної та додаткової щорічних відпусток) перед позивачем наразі не погашена, а тому обов'язок з її виплати виникне у Карлівської міської ради в місяці, в якому буде здійснено фактичне погашення заборгованості перед ОСОБА_1 , позовні вимоги останньої про стягнення цієї виплати суд визнає передчасними та такими, що задоволенню не підлягають.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-245, 263 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Карлівської міської ради (вул. Полтавський шлях, 54, м. Карлівка, Карлівський район, Полтавська область, 39500, код ЄДРПОУ 21046549) про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати задовольнити частково.
Стягнути з Карлівської міської ради (вул. Полтавський шлях, 54, м. Карлівка, Карлівський район, Полтавська область, 39500, код ЄДРПОУ 21046549) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) компенсацію за 23 календарні дні невикористаної відпустки в розмірі 7570 (сім тисяч п'ятсот сімдесят) гривень 45 (сорок п'ять) копійок.
Зобов'язати Карлівську міську раду (вул. Полтавський шлях, 54, м. Карлівка, Карлівський район, Полтавська область, 39500, код ЄДРПОУ 21046549) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 07 грудня 2018 року по день фактичного розрахунку.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.О. Чеснокова