Справа № 420/6155/19
05 лютого 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Потоцької Н.В.
розглянувши у порядку письмового провадження заяву за вхід. № 3461/20 від 27.01.2020 р. про ухвалення додаткового рішення,
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла заява за вхід. №3461/20 від 27.01.2020 р. про ухвалення додаткового рішення в якій заявник просить:
- стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу «ВЛАДИЧЕНЬ» на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області суму сплаченого судового збору за подання позовної заяви від 27.09.2019 року у розмірі 1921,00 грн.
В обґрунтування доводів щодо підстав звернення до суду із заявою вказано:
Одеським окружним адміністративним судом 17.12.2019 року по справі №420/6155/19 винесено Рішення про задоволення адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «ВЛАДИЧЕНЬ» про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій за віком на пільгових умовах у розмірі 38710,46 грн.
Відповідно до ст. 244 КАСУ при ухвалені судового рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати, однак в Рішенні від 17.12.2019 року цього зроблено не було, тому керуючись ст. 252 КАСУ просимо ухвалити додаткове рішення, яким вирішити питання про судові витрати.
Розглянувши подану заяву суд не вбачає підстав для її задоволення, з огляду на наступне.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17.12.2019 р. адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до сільськогосподарського виробничого кооперативу «Владичень» про стягнення заборгованності на виплату та доставку пільгових пенсій - задоволено повністю.
Стягнуто з Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Владичень» (код ЄДРПОУ 03768948) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області заборгованість в розмірі 38710,46 грн. (тридцять вісім тисяч сімсот десять грн. 46 коп.).
Рішення набрало законної сили 30.01.2020 року.
Приписами ст. 252 КАС України встановлено, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
З аналізу даної норми вбачається, що можливість ухвалення у справі додаткового судового рішення (постанови) виникає лише з метою усунення такого недоліку, як неповнота судового рішення, тобто невирішеність якихось питань, які необхідно було вирішити у постанові.
Суд зазначає, що додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення (постанови чи ухвали), внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.
Отже, додаткове рішення суд приймає, якщо у його рішенні внаслідок недогляду:
1) було вирішено не всі вимоги адміністративного позову, щодо яких було досліджено докази;
2) не встановлено способу виконання судового рішення (наприклад, визнано правовий акт незаконним, але нічого не сказано про його скасування чи нечинність, про поворот його виконання тощо);
3) не вирішено питання про судові витрати.
Для прийняття додаткового рішення достатньо наявності хоча б однієї з цих підстав.
Суд звертає увагу заявника, що приписами ч. 2 ст. 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
У спірних правовідносинах судом не вчинялись дії по залученню свідків та проведенню експертизи.
Отже, приписами ст. 252 КАС України визначений вичерпний перелік питань за якими може бути ухвалене додаткове рішення, і вирішення питання про стягнення судових витрат на користь суб'єкта владних повноважень приписами чинного КАС України не передбачено.
Окремо суд звертає увагу заявника.
Пунктом 2 ч. 3 ст. 2, ч.1 ст. 8 КАС України однією із засад адміністративного судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ч.2 ст.44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
В свою чергу, представник заявника (Головний спеціаліст - юрисконсульт відділу представництва інтересів в судах та інших органах № 2 юридичного управління ГУ ПФУ в Одеській області О. Велікова) має достатній професійний досвід, значну юридичну обізнаність, досвід правотлумачення та правозастосування, а тому повинен бути обізнаний про законодавчо визначений порядок розподілу судових витрат, встановленого ст. 139 КАС України.
Вказана правова позиція щодо обізнаності юриста із вимогами процесуального законодавства висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21.08.2019 року по справі № 9901/118/19.
Згідно з ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Керуючись ст. ст. 132-134, 139, 242-246, 252, 256, 295, 297 КАС України, суд,-
Відмовити в задоволенні заяви за вхід. №3461/20 від 27.01.2020 р. про ухвалення додаткового рішення по справі.
Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ст. 256 КАС України та може бути оскаржена у порядку та строки, визначені статтею 295, 297 КАС України.
Пунктом 15.5 розділу VII «Перехідні положення» КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Головуючий суддя Потоцька Н.В.