24 січня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/3553/19
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Шевякова І.С.,
за участю:
секретаря судового засідання - Козак А.К.
позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - Дубаневич О.З.
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національного агенства з питань запобігання корупції про визнання протиправним та скасування рішення.
Позовні вимоги:
- визнати протиправним та скасувати пункт 1 резолютивної частини рішення № 2196 від 26.07.2019 року Національного агентства з питань запобігання корупції «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік, поданої ОСОБА_1 , суддею, заступником голови Апеляційного суду Полтавської області», згідно якого: «Суб'єкт декларування при складенні та поданні декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік зазначив недостовірні відомості про: приналежність своєї посади до посад, пов'язаних з високим рівнем корупційних ризиків; право користування об'єктом нерухомості членами сім'ї суб'єкта декларування (сином та тещею), в якому вони проживали станом на кінець звітного періоду; характеристики майна, а саме загальну площу земельної ділянки, що належить йому на праві власності; об'єкти нерухомості (земельні ділянки), що належать на праві власності йому та члену його сім'ї (дружині); дати набуття у власність транспортних засобів, що належать йому на праві власності; дату набуття у власність транспортного засобу, що належить на праві власності члену його сім'ї (дружині); вартість транспортного засобу на дату набуття ним права власності на нього; суми отриманого доходу членом сім'ї (дружиною); відсутність відомостей для декларування про роботу за сумісництвом, чим не дотримав вимоги пунктів 1, 2, 3, 11 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції». Суб'єкт декларування зазначив недостовірні відомості, що відрізняються від достовірних на суму від 100 до 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що містить ознаки правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 176-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення»;
- визнати протиправним та скасувати пункт 5 резолютивної частини рішення № 2196 від 26.07.2019 року Національного агентства з питань запобігання корупції «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік, поданої ОСОБА_1 , суддею, заступником голови Апеляційного суду Полтавської області» в частині вжиття заходів для створення в Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, можливості подання ОСОБА_1 декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік з достовірними відомостями.
Під час розгляду справи суд
20 вересня 2019 року ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції (надалі також - відповідач, НАЗК) про визнання протиправним та скасування рішення в частині.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання /а.с. 2-4, том 1/.
Одночасно з позовною заявою ОСОБА_1 було подано до суду заяву про забезпечення адміністративного позову, у якій він просив зупинити дію рішення №2196 від 26.07.2019 року Національного агентства з питань запобігання корупції «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік, поданої ОСОБА_1 , суддею, заступником голови Апеляційного суду Полтавської області» /а.с. 148-150, том 1/.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково /а.с. 151-157, том 1/.
22 листопада 2019 року суд своєю ухвалою закрив підготовче провадження у справі, призначив справу до судового розгляду по суті /а.с. 144-145, том 2/.
Рішенням НАЗК від 10.03.2017 №81 «Про проведення повної перевірки декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2015 рік» призначено повну перевірку декларації, поданої ОСОБА_1 , суддею, заступником голови Апеляційного суду Полтавської області» /а.с. 14, том 2/.
26.04.2017 відповідачем на адресу ОСОБА_1 направлено запит про надання інформації /а.с. 60-61, том 1/, в якому НАЗК запропонувало надати пояснення та/або копії підтвердних документів щодо: власності, оренди чи іншого права користування нерухомим майном, а саме: гаража загальною площею 21 м2, зазначеного у розділі 3 «Об'єкти нерухомості» декларації за 2015 рік, на праві оренди; житлового будинку, зазначеного у розділі 4 «Об'єкти незавершеного будівництва» декларації за 2015 рік; власності, оренди чи іншого права користування рухомим майном, а саме: автомобіля, зазначеного у розділі 6 «Цінне рухоме майно - транспортні засоби» декларації за 2015 рік, HONDA CIVIC 2008 року випуску, дата набуття права 16.09.2008; доходів, отриманих у вигляді відсотків на праві власності ОСОБА_1 , від надання майна в оренду та кредитних коштів на праві власності ОСОБА_2 , а також пенсії на праві власності ОСОБА_3 , відомості про які зазначено в розділі 11 «Доходи у тому числі подарунки» декларації за 2015 рік; залишків коштів на рахунках у банках (у т.ч. депозитних) та інших фінансових установах та готівкових коштів, відомості про які зазначено у розділі 12 «грошові активи» декларації за 2015 рік; фінансових зобов'язань, відомості про які зазначено в розділі 13 «Фінансові зобов'язання» декларації за 2015 рік.
Рішенням НАЗК від 05.05.2017 №191 строк проведення повної перевірки декларації позивача за 2015 рік продовжено на 30 календарних днів /а.с. 11-12, том 2/.
13.06.2017 позивач звернувся до НАЗК із проханням проінформувати, чи є необхідність у наданні пояснень, копій підтвердних документів тощо /а.с. 55-56, 57, том 1/.
29.06.2017 позивачем на запит від 26.04.2017 надано пояснення разом із підтвердними документами /а.с. 65-108, том 1/.
24.05.2018 та 25.05.2018 позивач звернувся до НАЗК із проханням відкласти розгляд питань пунктів 19, 26 Порядку денного засідання 25.05.2018 та направити останньому офіційний запит для надання відповіді та всіх підтверджуючих документів з нез'ясованих питань /а.с. 109, 110-111, 112, том 1/.
Вищевказані звернення ОСОБА_1 залишилися без відповіді (відомостей суду не надано).
За результатами проведеної повної перевірки декларації позивача за 2015 рік НАЗК прийнято рішення від 27.07.2019 №2196 /а.с. 27-36, том 1/, відповідно до якого встановлено, що суб'єкт декларування у декларації:
зазначив про належність займаної посади до посад, пов'язаних з високим рівнем корупційних ризиків, згідно з переліком, затвердженим НАЗК;
не зазначив відомості щодо прав користування об'єктом нерухомості членами його сім'ї (сином та тещою), в якому вони проживали станом на кінець звітного періоду;
зазначив недостовірні відомості про земельну ділянку загальною площею 1000 м2 (с. Розсошенці, Полтавська обл.), що належить йому на праві власності, дата набуття права 14.01.2003 (дійсна площа 992 м.кв.);
не зазначив відомості про об'єкти нерухомості (п'ять земельних ділянок), що належать йому на праві власності;
не зазначив відомості про об'єкти нерухомості (три земельні ділянки), що належать на праві власності члену його сім'ї (дружині);
зазначив відомості про транспортний засіб "HONDA CIVIC" 2008 року випуску, що належить йому на праві власності, зазначивши дату набуття права 16.09.2008, а у полі про вартість на дату набуття у власність обрав позначку «Не відомо»;
зазначив недостовірні відомості про мотоцикл "YAMAHA YBR" 125 2012 року випуску, що належить йому на праві власності, дата набуття права 28.08.2013;
зазначив недостовірні відомості про легковий автомобіль "TOYOTA RAV" 4 2006 року випуску, дата набуття права 01.08.2006, що належить на праві власності члену його сім'ї (дружині);
зазначив недостовірну інформацію про відсутність об'єктів для декларування у розділі 15 «Робота за сумісництвом суб'єкта декларування».
В межах повної перевірки встановлено, що:
згідно з Переліком посад з високим та підвищеним рівнем корупційних ризиків, затвердженим рішенням НАЗК від 17.06.2016 №2, посада судді не відноситься до посад з високим та підвищеним рівнем корупційних ризиків;
суб'єкт декларування у розділі 2.2 «Інформація про членів сім'ї суб'єкта декларування» декларації зазначив членами сім'ї - сина та тещу, а відповідно до статті 405 Цивільного кодексу України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом згідно із законом;
суб'єкт декларування зазначив відомості про земельну ділянку загальною площею 1000 м2, а згідно з Державним земельним кадастром вказана земельна ділянка з відповідним кадастровим номером має загальну площу 992 м2;
суб'єкт декларування не зазначив відомості про об'єкти нерухомості (п'ять земельних ділянок), що належать йому на праві власності, а згідно з Державним земельним кадастром за суб'єктом декларування зареєстровано право власності на такі земельні ділянки для індивідуального садівництва:
- загальною площею 624 м2, що розташована за адресою: Полтавська обл., Полтавський район, с. Дудникове, кадастровий номер 5324082703:03:004:0027, право власності набуто на підставі договору купівлі-продажу від 11.11.2008 №1-4363;
- загальною площею 611 м2, що розташована за адресою: Полтавська обл., Полтавський район, с. Дудникове, кадастровий номер 5324082703:03:004:0028, право власності набуто на підставі договору купівлі-продажу від 11.11.2008 №1-4353, серія і номер державного акта ЯЗ 177158, дата реєстрації 29.12.2008;
- загальною площею 620 м2, що розташована за адресою: Полтавська обл., Полтавський район, с. Дудникове, кадастровий номер 5324082703:03:004:0029, право власності набуто на підставі договору купівлі-продажу від 11.11.2008 №1-4371, серія і номер державного акта ЯЗ 177157, дата реєстрації 29.12.2008;
- загальною площею 604 м2, що розташована за адресою: Полтавська обл., Полтавський район, с. Дудникове, кадастровий номер 5324082703:03:004:0030, право власності набуто на підставі договору купівлі-продажу від 25.11.2006 №4214, серія і номер державного акта ЯЗ 177156, дата реєстрації 29.12.2008;
- загальною площею 627 м2, що розташована за адресою: Полтавська обл., Полтавський район, с. Дудникове, кадастровий номер 5324082703:03:004:0031, право власності набуто на підставі договору купівлі-продажу від 11.11.2006 №1-4367, серія і номер державного акта ЯЗ 177155, дата реєстрації 29.12.2008;
суб'єкт декларування не зазначив відомості про об'єкти нерухомості (три земельні ділянки), що належать на праві власності члену його сім'ї (дружині), а згідно з Державним земельним кадастром за членом його сім'ї (дружиною) зареєстровано право власності на такі земельні ділянки для індивідуального садівництва:
- загальною площею 590 м2, що розташована за адресою: Полтавська обл., Полтавський район, с. Дудникове, кадастровий номер 5324082703:03:004:0032, право власності набуто на підставі договору купівлі-продажу від 24.12.2002 №7181, серія і номер державного акта ЯЗ 177154, дата реєстрації 29.12.2008;
- загальною площею 588 м2, що розташована за адресою: Полтавська обл., Полтавський район, с. Дудникове, кадастровий номер 5324082703:03:004:0033, право власності набуто на підставі договору купівлі-продажу від 03.01.2003 №2, серія і номер державного акта ЯЗ 177153, дата реєстрації 29.12.2008;
- загальною площею 593 м2, що розташована за адресою: Полтавська обл., Полтавський район, с. Дудникове, кадастровий номер 5324082703:03:004:0034, право власності набуто на підставі договору купівлі-продажу від 12.11.2008 №1-4382, серія і номер державного акта ЯЗ 177152, дата реєстрації 29.12.2008;
суб'єкт декларування зазначив відомості про транспортний засіб "HONDA CIVIC" 2008 року випуску, що належить йому на праві власності, зазначивши дату набуття права 16.09.2008, у полі про вартість на дату набуття у власність обрав позначку «Не відомо», а згідно з наданою суб'єктом декларування копією договору купівлі-продажу від 17.05.2008, вартість легкового автомобіля "HONDA CIVIC" становить 166145, 00 грн.;
суб'єкт декларування зазначив відомості про мотоцикл "YAMAHA YBR" 125 2012 року випуску, що належить йому на праві власності, дата набуття права 28.08.2013, а згідно з інформацією, отриманою від Головного сервісного центру МВС України, право власності на вищевказаний транспортний засіб у суб'єкта декларування виникло 21.08.2013;
суб'єкт декларування зазначив відомості про легковий автомобіль "TOYOTA RAV" 4 2006 року випуску, дата набуття права 01.08.2006, що належить на праві власності члену його сім'ї (дружині), а згідно з інформацією, отриманою від Головного сервісного центру МВС України, право власності на вищевказаний транспортний засіб у суб'єкта декларування виникло 18.04.2006;
суб'єкт декларування зазначив відомості про відсутність об'єктів для декларування у розділі 15 «Робота за сумісництвом суб'єкта декларування», а згідно з Державним реєстром фізичних осіб - платників податків, а також розміру утриманого податку з доходів фізичних осіб, суб'єкту декларування у 2015 році нарахований дохід у вигляді заробітної плати (ознака доходу « 101») у представництві ПрАТ «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна академія управління персоналом «Полтавський центр дистанційного навчання».
За наслідками встановлених фактів, відповідач дійшов висновків, що суб'єкт декларування :
у розділі 2.1 «Інформація про суб'єкта декларування» зазначив недостовірні відомості стосовно своєї посади, чим не дотримав вимоги пункту 1 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції»;
у розділі 3 «Об'єкти нерухомості» зазначив недостовірні відомості про право користування об'єктом нерухомості членами його сім'ї (сином та тещою), в якому вони проживали станом на кінець звітного періоду, характеристики майна, а саме загальну площу земельної ділянки, що належить йому на праві власності, об'єкти нерухомості (земельні ділянки), що належать йому та члену його сім'ї (дружині), чим не дотримав вимоги пункту 2 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції»;
у розділі 6 «Цінне рухоме майно - транспортні засоби» зазначив недостовірні відомості про дати набуття у власність транспортних засобів, що належать йому на праві власності, дату набуття у власність транспортного засобу, що належить на праві власності члену його сім'ї (дружині), не відобразив вартість транспортного засобу на дату набуття ним права власності на нього, чим не дотримав вимоги пункту 3 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції»;
у розділі 15 «Робота за сумісництвом суб'єкта декларування» зазначив недостовірну інформацію про відсутність об'єктів для декларування, чим не дотримав вимоги пункту 11 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції».
Рішенням НАЗК від 27 липня 2019 року №2196 «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік, поданої ОСОБА_1 , суддею, заступником голови Апеляційного суду Полтавської області» вирішено:
- пункт 1.1 - суб'єкт декларування при складенні та поданні декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік зазначив недостовірні відомості про: приналежність своєї посади до посад, пов'язаних з високим рівнем корупційних ризиків; право користування об'єктом нерухомості членами сім'ї суб'єкта декларування (сином та тещею), в якому вони проживали станом на кінець звітного періоду; характеристики майна, а саме загальну площу земельної ділянки, що належить йому на праві власності; об'єкти нерухомості (земельні ділянки), що належать на праві власності йому та члену його сім'ї (дружині); дати набуття у власність транспортних засобів, що належать йому на праві власності; дату набуття у власність транспортного засобу, що належить на праві власності члену його сім'ї (дружині); вартість транспортного засобу на дату набуття ним права власності на нього; суми отриманого доходу членом сім'ї (дружиною); відсутність відомостей для декларування про роботу за сумісництвом, чим не дотримав вимоги пунктів 1, 2, 3, 11 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції»;
- пункт 1.2 - суб'єкт декларування зазначив недостовірні відомості, що відрізняються від достовірних на суму від 100 до 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що містить ознаки правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 176-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення»;
- пункт 2 - точність оцінки задекларованих активів відповідає даним, отриманим з наявних джерел;
- пункт 3 - наявність конфлікту інтересів не встановлено;
- пункт 4 - правові підстави для встановлення ознак незаконного збагачення відсутні;
- пункт 5 - доручити уповноваженій особі повідомити суб'єкта декларування ОСОБА_1 про прийняте рішення та вжити заходів для створення в Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, можливості подання ним декларації особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2015 рік з достовірними відомостями;
- пункт 6 - контроль за виконанням цього рішення покласти на заступника Голови Національного агентства з питань запобігання корупції.
Не погодившись із вказаним рішенням, позивач оскаржив його до суду.
Позивач стверджував про наявність процедурних порушень при прийнятті оскаржуваного рішення: йому не було надано права надати обґрунтовані пояснення по суті питань, що стали предметом повної перевірки його декларації. Запит про надання пояснень та документів, що направлявся НАЗК на його адресу, не містив запитань щодо тих позицій декларації, які, на думку НАЗК, були заповнені зі внесенням недостовірних відомостей. НАЗК, як стверджував позивач, не були враховані відомості наслідків перевірки ОСОБА_1 , проведеної на підставі Закону України "Про очищення влади"; не були враховані наявні правовстановлюючі документи на майно, але прийнято за основу відомості, що були внесені до державного земельного кадастру помилково. Крім того, повна перевірка проведена з порушенням строків - висновок повної перевірки було затверджено майже через два роки після початку її проведення.
З приводу конкретних позицій своєї декларації як особи, уповноваженої на виконання функцій держави, за 2015 рік, ОСОБА_1 пояснював, що помилка при зазначенні належності займаної ним посади до посад, пов'язаних з високим рівнем корупційних ризиків, була обумовлена нечіткістю формулювання законодавчих актів, відсутністю роз'яснень відповідних норм щодо заповнення декларації, а також тим, що декларацію цю він заповнював уперше. Відомості щодо наявності прав користування нерухомим майном у членів сім"ї, що проживали разом із ним (син та теща), не були внесені помилково - тих же підстав. При цьому позивач наголосив, що не приховував ніяких відомостей. Дані щодо нерухомого майна, свого та дружини (земельних ділянок), він вносив відповідно до наявних на руках правовстановлюючих документів, які мають пріоритет над відомостями державного земельного кадастру. Крім того, з посиланням на письмові докази пояснював, що дані останнього були сформовані помилково, внаслідок внесення застарілих відомостей. Площа та кадастрові номери земельних ділянок, належних позивачу та його дружині, були змінені на час заповнення ОСОБА_1 декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, за 2015 рік - внаслідок злиття, об"єднання, тощо. Але ці обставини не були прийняті до уваги при формулюванні висновків повної перевірки відповідачем. З приводу недостовірності відомостей про дати набуття права власності на транспортні засоби та незазначення даних щодо їх вартості позивач пояснив, що вказував відомості про дати набуття у власність зі свідоцтв про технічну реєстрацію, оскільки не мав на руках інших даних. Аналогічно не мав відомостей про їх вартість на час заповнення декларації, а вартість автомобіля "HONDA CIVIC" дізнався тільки після того, як отримав запит НАЗК у ході повної перевірки декларації та звернувся до органів МРЕВ ДАІ. Позивач вважав, що правомірно вніс відомості до розділу 11 «Доходи, у тому числі подарунки», відобразивши дохід від здійснення викладацької діяльності, оскільки відповідно до положень Закону України «Про запобігання корупції» не визнається сумісництвом наукова, викладацька, творча діяльність, а також медична та суддівська практика, інструкторська практика із спорту. Вказував про повну безпідставність зазначення у висновку про недекларування доходу його дружини. Крім того позивач звертав увагу на невірне визначення розміру неоподаткованого прожиткового мінімуму, що застосовувався відповідачем у відповідний період.
Відповідач позов не визнав, у відзиві на позов просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Наполягав на тому, що НАЗК правомірно зроблено висновок про порушення ОСОБА_1 вимог пунктів 1, 2, 3 та 11 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції».
Твердження позивача стосовно порушення НАЗК вимог Порядку №56 щодо строків проведення перевірки декларації позивача за 2015 рік представник відповідача вважав безпідставними, оскільки перевірка декларації була проведена в строки, передбачені Законом та Порядком.. Водночас відповідач стверджував, що тривалість і строк для прийняття рішення за результатами проведення перевірки Порядком не встановлені. Пояснив, що в ході повної перевірки НАЗК було направлено запит ОСОБА_1 про надання пояснень та надано відповідну можливість, якою позивач скористався.
Спростовуючи твердження позивача, представник НАЗК вказував, що на час заповнення позивачем перевіреної декларації вже існував "Перелік посад з високим та підвищеним рівнем корупційних ризиків", затверджений НАЗК; відомості про наявність у членів сім"ї декларанта прав користування нерухомим майном, належним позивачу, не внесено безпідставно; позивач повинен був внести відомості щодо належних йому та дружині земельних ділянок відповідно до даних, що є офіційними і перебувають у державних реєстрах; мав можливості заздалегідь витребувати у органах МРЕВ ДАІ відомості щодо дат набуття у власність та вартості транспортних засобів. З приводу роботи декларанта за сумісництвом представник відповідача пояснив, що відповідні висновки були зроблені на підставі наявних відомостей про отримання позивачем відповідного доходу, а зазначення у висновку про недостовірні відомості щодо доходу дружини є помилкою. З приводу застосування розміру неоподаткованого прожиткового мінімуму, чинного у 2017 році, пояснень суду відповідачем не надано.
Правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначає Закон України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 №1700 (далі - Закон №1700).
Згідно із частиною першою статті 45 Закону №1700 особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а» і «в» пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
Частиною першою статті 46 Закону № 1700 внормовано відомості, що вносяться до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави. Передбачено внесення пунктами:
1) прізвище, ім'я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків (серія та номер паспорта громадянина України, якщо особа через свої релігійні переконання відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідний орган центрального органу виконавчої влади, відповідальний за формування державної податкової політики, і має про це відмітку у паспорті громадянина України) суб'єкта декларування та членів його сім'ї, зареєстроване місце проживання, а також місце фактичного проживання або поштову адресу, на яку суб'єкту декларування Національним агентством може бути надіслано кореспонденцію, місце роботи (проходження служби) або місце майбутньої роботи (проходження служби), займану посаду, або посаду, на яку претендує, та категорію посади (якщо така є) суб'єкта декларування;
2) об'єкти нерухомості, що належать суб'єкту декларування та членам його сім'ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або знаходяться у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право.
3) цінне рухоме майно, вартість якого перевищує 100 мінімальних заробітних плат, встановлених на 1 січня звітного року, що належить суб'єкту декларування або членам його сім'ї на праві приватної власності, у тому числі спільної власності, або перебуває в її володінні або користуванні незалежно від форми правочину, внаслідок якого набуте таке право.
11) посаду чи роботу, що виконується або виконувалася за сумісництвом: дані про займану посаду чи роботу (оплачувану чи ні), що виконується за договором (контрактом), найменування юридичної чи фізичної особи, в якій (яких) особа працює або працювала за сумісництвом, із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи із зазначенням її реєстраційного номера облікової картки платника податків.
Положеннями статті 50 Закону №1700 визначено, що повна перевірка декларації полягає у з'ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення і може здійснюватися у період здійснення суб'єктом декларування діяльності, пов'язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності.
Обов'язковій повній перевірці підлягають декларації службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, суб'єктів декларування, які займають посади, пов'язані з високим рівнем корупційних ризиків, перелік яких затверджується Національним агентством.
Обов'язковій повній перевірці також підлягають декларації, подані іншими суб'єктами декларування, у разі виявлення у них невідповідностей за результатами логічного та арифметичного контролю.
Національне агентство проводить повну перевірку декларації, а також самостійно проводить повну перевірку інформації, яка підлягає відображенню в декларації, щодо членів сім'ї суб'єкта декларування у випадках, передбачених частиною сьомою статті 46 цього Закону.
Національне агентство проводить перевірку декларації на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, із засобів масової інформації та інших джерел, про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей.
У разі встановлення за результатами повної перевірки декларації відображення у декларації недостовірних відомостей Національне агентство письмово повідомляє про це керівника відповідного державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їх апарату, юридичної особи публічного права, в якому працює відповідний суб'єкт декларування, та спеціально уповноважені суб'єкти у сфері протидії корупції.
Під службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, в цій статті розуміються Президент України, Прем'єр-міністр України, член Кабінету Міністрів України, перший заступник або заступник міністра, член Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України, Голова Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Голова Фонду державного майна України, його перший заступник або заступник, член Центральної виборчої комісії, член, інспектор Вищої ради правосуддя, член, інспектор Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, народний депутат України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Директор Національного антикорупційного бюро України, Генеральний прокурор, його перший заступник та заступник, Голова Національного банку України, його перший заступник та заступник, член Ради Національного банку України, Секретар Ради національної безпеки і оборони України, його перший заступник та заступник, Постійний Представник Президента України в Автономній Республіці Крим, його перший заступник та заступник, радник або помічник Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем'єр-міністра України, особи, посади яких належать до посад державної служби категорії «А» або «Б», та особи, посади яких частиною першою статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» віднесені до першої - третьої категорій, а також судді, прокурори і слідчі, керівники, заступники керівників державних органів, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, їх апаратів та самостійних структурних підрозділів, керівники, заступники керівників державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, юрисдикція яких поширюється на територію однієї або кількох областей, Автономної Республіки Крим, міст Києва або Севастополя, керівників державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, юрисдикція яких поширюється на територію одного або кількох районів, міста республіканського в Автономній Республіці Крим або обласного значення, району в місті, міста районного значення, військові посадові особи вищого офіцерського складу.
Механізм проведення Національним агентством з питань запобігання корупції контролю та повної перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статей 48 та 50 Закону України «Про запобігання корупції» визначений Порядком проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що затверджений Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 10.02.2017 № 56 (далі - Порядок № 56).
Відповідно до пункту 2 розділу І вказаного Порядку, достовірність задекларованих відомостей - відповідність дійсності відомостей, зазначених у декларації суб'єкта декларування, у разі невстановлення Національним агентством недостовірності задекларованих відомостей у встановленому Законом порядку шляхом здійснення контролю та повної перевірки декларації. Недостовірність задекларованих відомостей - невідповідність дійсності відомостей, зазначених у декларації суб'єкта декларування, що встановлюється на підставі відомостей, отриманих Національним агентством у встановленому Законом порядку шляхом здійснення контролю та повної перевірки декларації.
Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Порядку №56 повна перевірка декларацій (декларації) проводиться за рішенням Національного агентства, в якому надається доручення його члену провести повну перевірку декларацій (декларації) (далі - Рішення про проведення перевірки) через працівників структурного підрозділу його апарату, діяльність яких пов'язана зі здійсненням такої функції Національного агентства. Рішення про проведення перевірки повинно містити інформацію, яка дає змогу ідентифікувати декларацію (декларації), щодо якої (яких) проводиться повна перевірка, та суб'єкта (суб'єктів) декларування, який (які) подав (подали) таку (такі) декларацію (декларації), якщо інше не передбачено цим Порядком.
Національне агентство при проведенні повної перевірки декларації проводить перевірку всіх відомостей, що відображені в декларації, відповідно до пункту 1 цього розділу, якщо інше не визначено цим Порядком (пункт 5 Розділу ІІІ).
Відповідно до пункту 8 Порядку №56 під час повної перевірки декларацій Національне агентство використовує такі джерела інформації:
1) відомості, отримані з реєстрів, баз даних, інших інформаційно-телекомунікаційних систем державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, а також відомості з реєстрів, баз даних іноземних держав, що можуть містити інформацію, яка має відображатись у декларації;
2) відомості, надані суб'єктом декларування, стосовно якого проводиться перевірка, з власної ініціативи чи за запитом Національного агентства щодо документального підтвердження або пояснення зазначених у декларації відомостей;
3) відомості, що надходять (отримані) від державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, суб'єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об'єднань, а також від державних та інших компетентних органів влади іноземних держав;
4) відомості із засобів масової інформації, мережі Інтернет, які стосуються конкретного суб'єкта декларування та містять фактичні дані, що можуть бути перевірені.
При цьому, відповідно до пункту 9 Порядку у разі необхідності з метою здійснення повної перевірки декларації Національне агентство має право направляти запити про надання документів чи інформації до державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, суб'єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об'єднань. Зазначені суб'єкти зобов'язані надавати запитувані Національним агентством документи чи інформацію упродовж десяти робочих днів з дня одержання запиту.
Для перевірки інформації про об'єкти декларування, що зазначені у декларації, Національне агентство має право отримувати інформацію з відкритих баз даних, реєстрів іноземних держав, у тому числі після внесення плати за отримання відповідної інформації відповідно до законодавства, якщо така плата вимагається для доступу до інформації.
Згідно з пунктом 12 Порядку у разі виявлення Національним агентством протягом повної перевірки декларації ознак недостовірності задекларованих відомостей, неточності оцінки задекларованих активів, конфлікту інтересів, незаконного збагачення Національне агентство направляє відповідному суб'єкту декларування відповідний лист з пропозиціями надати письмові пояснення та/або копії підтвердних документів.
Такий лист повинен містити посилання на конкретні відомості у декларації, щодо яких пропонується надати письмові пояснення та/або копії підтвердних документів, а також відомості про підстави проведення перевірки декларації та таких конкретних відомостей. Такий лист може містити конкретні запитання Національного агентства щодо відомостей, зазначених у декларації.
Надані суб'єктом декларування письмові пояснення та/або копії підтвердних документів є обов'язковими до розгляду та врахування Національним агентством під час проведення повної перевірки декларації та вирішення питання щодо дотримання суб'єктом декларування вимог Закону при складанні та поданні декларації.
Строки проведення повної перевірки декларації внормовані пунктом 12 Порядку: повна перевірка декларації за цим Порядком здійснюється упродовж 60 календарних днів з дня прийняття Рішення про проведення перевірки.
У разі необхідності строки проведення повної перевірки декларації можуть бути продовжені, але не більше ніж на сукупний строк у 30 календарних днів. Рішення про продовження повної перевірки декларації приймається Національним агентством у випадку неотримання відповідей та/або інформації по суті, необхідних для проведення повної перевірки декларації, у відповідь на запити (листи) Національного агентства до:
1) державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, суб'єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об'єднань;
2) суб'єкта декларування з проханням надати пояснення щодо відомостей, зазначених у декларації.
Згідно з пунктом 13 Порядку, перебіг строку повної перевірки декларації зупиняється у таких випадках:
1) звернення до суду з метою отримання інформації стосовно наявності та стану рахунків, операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи, фізичної особи - підприємця;
2) направлення запиту на отримання від державних та інших органів влади іноземних держав інформації, що необхідна для проведення повної перевірки декларації.
У зазначених випадках перебіг строку повної перевірки декларації зупиняється з дня відкриття судом провадження у справі (направлення відповідного запиту) до дня набрання законної сили рішенням суду (отримання відповіді на зазначений запит).
Зупинення перебігу строку повної перевірки декларації можливе в межах строків, визначених абзацами першим та другим пункту 14 цього розділу.
З приводу суті інкримінованих позивачу порушень окремих норм Закону України "Про запобігання корупції", суд прийшов до таких висновків.
За результатами перевірки декларації встановлено, що позивач зазначив про належність займаної посади до посад, пов'язаних з високим рівнем корупційних ризиків, згідно з переліком, затвердженим НАЗК.
Згідно з Переліком посад з високим та підвищеним рівнем корупційних ризиків, затвердженим рішенням НАЗК від 17.06.2016 №2, посада судді не відноситься до посад з високим та підвищеним рівнем корупційних ризиків.
Отже, на момент подачі декларації, 25.10.2016, позивачем не було враховано, що відповідно до Переліку посад з високим та підвищеним рівнем корупційних ризиків, затвердженого рішенням НАЗК від 17.06.2016 №2, посада судді не відноситься до посад з високим та підвищеним рівнем корупційних ризиків; відповідний нормативний документ вже набрав чинності та був загальнодоступним, а відтак твердження позивача про відсутність нормативного врегулювання віднесення посад до відповідної категорії на час заповнення ним декларації за 2015 рік є спростованими.
Відтак, зазначення суб'єктом декларування в декларації у розділі 2.1 «Інформація про суб'єкта декларування» недостовірних відомостей стосовно своєї посади є порушенням пункту 1 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції».
З матеріалів справи вбачається, що у розділі 2.2 декларації позивач вказав членами сім'ї суб'єкта декларування: сина, ОСОБА_4 , та тещу, ОСОБА_5 /а.с. 39, том 1/.
За результатами перевірки декларації встановлено, що позивач не зазначив відомості щодо прав користування об'єктом нерухомості членами його сім'ї (сином та тещою), в якому вони проживали станом на кінець звітного періоду.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 46 Закону №1700-VII, у декларації зазначаються відомості про об'єкти нерухомості, що належать суб'єкту декларування та членам його сім'ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або знаходяться у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право. Такі відомості включають:
а) дані щодо виду, характеристики майна, місцезнаходження, дату набуття майна у власність, оренду або інше право користування, вартість майна на дату набуття його у власність, володіння або користування;
б) у разі якщо нерухоме майно перебуває у спільній власності, про усіх співвласників такого майна вказуються відомості, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. У разі якщо нерухоме майно перебуває в оренді або на іншому праві користування, про власника такого майна також вказуються відомості, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Статтею 379 Цивільного кодексу України визначено, що житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.
Відповідно до статті 383 вказаного Кодексу власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Відповідно до статті 405 Цивільного кодексу України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом згідно із законом. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.
Судом встановлено, що позивачем у щорічній декларації за 2015 рік зазначено членами своєї сім'ї сина та тещу, відтак, Закон зобов'язує позивача відобразити у декларації відомості, зокрема, про об'єкти нерухомості, що знаходяться у членів його сім'ї - сина та тещі, зокрема, на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право.
Таким чином, незазначення суб'єктом декларування в декларації відомостей щодо прав користування об'єктом нерухомості членами його сім'ї (сином та тещею), в якому вони проживали станом на кінець звітного періоду є порушенням пункту 2 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції».
За результатами перевірки декларації встановлено, що позивач зазначив відомості про земельну ділянку загальною площею 1000 м2 (с. Розсошенці, Полтавська обл.), що належить йому на праві власності, дата набуття права 14.01.2003, а згідно з Державним земельним кадастром вказана земельна ділянка з відповідним кадастровим номером має загальну площу 992 м2.
Виходячи з положень пунктів 22, 23, 24 Рішення НАЗК від 11.08.2016 №3 «Про роз'яснення щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю», відомості про об'єкти нерухомого майна відображаються в декларації відповідно до наявних правовстановлюючих документів.
Матеріалами справи підтверджено, що у розділі 3 декларації за 2015 рік, позивач зазначив земельну ділянку площею 1000 м2 (с. Розсошенці, Полтавська обл.), відповідно до наявного в нього державного акту про право власності на землю серія ПЛ №093389 від 14.01.2003 /а.с. 122-123, том 1/.
Тобто, відповідно до правовстановлюючих документів позивач не мав підстав і обов'язку виходити з даних Державного земельного кадастру, а відтак суд не вбачає підстав вважати вказані відомості недостовірними.
За результатами перевірки декларації встановлено, що позивач у декларації за 2015 рік не зазначив відомості про об'єкти нерухомості (земельні ділянки), що належать йому на праві власності та об'єкти нерухомості (земельні ділянки), що належать на праві власності його дружині.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Куликівської сільської ради Полтавського району від 28.04.2009 змінено цільове призначення земельних ділянок, державні акти на право власності на земельну ділянку серія ЯЗ 177159, зареєстрований за №010854600168 від 29.12.2008, серія ЯЗ 177155, зареєстрований за №010854600164 від 29.12.2008, серія ЯЗ 177158, зареєстрований за №010854600167 від 29.12.2008, серія ЯЗ 177156, зареєстрований за №010854600166 від 29.12.2008, серія ЯЗ 177157, зареєстрований за №010854600165 від 29.12.2008 та об'єднано вказані земельні ділянки гр. ОСОБА_1 в загальну земельну ділянку площею 0,3474 га, і видано гр. ОСОБА_1 державний акт на право власності на вищевказану земельну ділянку /а.с. 126, том 1/.
Рішенням Куликівської сільської ради Полтавського району від 29.12.2014 змінено цільове призначення земельної ділянки площею 0,3474 га зі земель для ведення особистого селянського господарства на землі житлової забудови /а.с. 129, том 1/.
Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12.01.2015 №32118657 зареєстровано право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташовану за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,3474 га, кадастровий номер 5324082703:03:004:0042, зареєстровано 12.01.2015 за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна: 547551453240 /а.с. 130, том 1/.
Крім того, рішенням Куликівської сільської ради Полтавського району від 28.04.2009 змінено цільове призначення земельних ділянок, державні акти на право власності на земельну ділянку серія ЯЗ 177154, зареєстрований за №010854600161 від 29.12.2008, серія ЯЗ 177152, зареєстрований за №010854600163 від 29.12.2008, серія ЯЗ 177153, зареєстрований за №010854600162 від 29.12.2008, серія І-ПЛ №004014, зареєстрований за №238 від 14.10.1994 та об'єднано вказані земельні ділянки гр. ОСОБА_2 в загальну земельну ділянку площею 0,2373 га, і видано гр. ОСОБА_2 державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,2373 га (кадастровий номер 5324082703:03:004:0042) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в с. Дудникове /а.с. 132, 133-134, том 1/.
Суд звертає увагу, що повна перевірка декларації на предмет достовірності задекларованих відомостей проводиться Національним агентством з питань запобігання корупції шляхом аналізу відомостей про об'єкти декларування, зазначені в декларації суб'єкта декларування, та їх порівняння з відомостями з реєстрів, баз даних, інших інформаційно-телекомунікаційних систем державних органів, органів місцевого самоврядування, а при прийнятті рішення за результатами повної перевірки декларації мають враховуватись, як відомості, отримані із реєстрів, баз даних, інших інформаційно-телекомунікаційних систем державних органів та, отримані від державних органів щодо предмета перевірки, так і відомості, надані суб'єктом декларування, стосовно якого проводиться перевірка, щодо документального підтвердження або пояснення зазначених у декларації відомостей.
Так, з матеріалів справи вбачається, що НАЗК надіслало на адресу позивача 26.04.2017 запит про надання інформації з метою з'ясування достовірності зазначених у декларації відомостей. В цьому запиті НАЗК жодним чином не порушило питання щодо недостовірності вказаних позивачем відомостей стосовно об'єктів нерухомості (земельних ділянок), що належать йому та члену його сім'ї (дружині).
Крім того, листом Міського управління Держгеокадастру у Полтавському районі та м.Полтаві від 22.06.2018 №724/123-18 підтверджено, що вищевказані земельні ділянки для ведення садівництва, які перебували у власності позивача та його дружини, перенесені до архівного шару Національної кадастрової системи, як такі, що були помилково перенесені з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру за неактуальною інформацією - так як на час її перенесення було посвідчено право власності на земельні ділянки, що утворилися в результаті об'єднання цих земельних ділянок /а.с. 131, том 1/.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем до декларації за 2015 рік, внесена достовірна інформація про належні йому та його дружині земельні ділянки.
За результатами перевірки декларації встановлено, що позивач зазначив відомості про транспортний засіб «HONDA CIVIC» 2008 року випуску, що належить йому на праві власності, зазначивши дату набуття права 16.09.2008, у полі про вартість на дату набуття у власність обрав позначку «Не відомо», а згідно з наданою суб'єктом декларування копією договору купівлі-продажу від 17.05.2008, вартість легкового автомобіля «HONDA CIVIC» становить 166 145, 00 грн. При цьому в підпункті 3.1 пункту 3 розділу І рішення від 26.07.2019 вказано, що позивач зазначив недостовірні відомості на загальну суму 166 145,00 грн., що відрізняються від достовірних на суму від 100 до 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що містить ознаки правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 176-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до пункту 13 рішення НАЗК від 11.08.2016 №3 «Про роз'яснення щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю», вартість транспортних засобів відображається станом на дату його набуття у власність, володіння або користування.
Втім, у пункті 23 рішення НАЗК від 11.08.2016 №3 «Про роз'яснення щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю», вказано, що закон не вимагає від суб'єкта декларування проводити оцінку майна з метою заповнення декларації. У випадку, коли правовстановлюючі документи відсутні, а оцінка майна не проводилась чи її результати невідомі суб'єкту декларування, при заповненні відповідного поля декларації про вартість майна слід позначати «Не відомо» (обрати відповідну помітку у зазначеному полі).
З метою з'ясування достовірності зазначених у декларації відомостей, НАЗК направило позивачу запит щодо надання правовстановлюючого документу на автомобіль, зазначений у розділі 6 «Цінне рухоме майно - транспортні засоби» декларації за 2015 рік, «HONDA CIVIC» 2008 року випуску, дата набуття права 16.09.2008.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем на вказаний запит надано копію договору купівлі-продажу від 17.05.2008, в якому зазначено, що вартість легкового автомобіля «HONDA CIVIC» становить 166145,00 грн.
Даний факт відповідачем в ході судового розгляду справи не заперечувався.
Суд приймає до уваги твердження позивача про те, що договір купівлі-продажу цього транспортного засобу від 17.05.2008 був зданий ОСОБА_1 при реєстрації вказаного автомобіля у 2008 році, а копія цього договору ОСОБА_1 була отримана в торгівельній організації тільки після отримання запиту НАЗК від 26 квітня 2017 року про надання копій підтвердних документів щодо власності, оренди чи іншого права користування автомобілем «HONDA CIVIC « 2008 року випуску.
Вказані твердження позивача з цього приводу НАЗК не спростовані.
А отже, наявність у позивача договору купівлі-продажу від 17.05.2008 на дату заповнення декларації не є доведеною.
Відтак, суд констатує, що позивач правомірно заповнив розділ 6 «Цінне рухоме майно - транспортні засоби» декларації за 2015 рік, обравши у полі про вартість на дату набуття у власність позначку «Не відомо», а відповідні висновки НАЗК є необґрунтованими й базуються на недоведеному припущенні.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про безпідставність висновків відповідача щодо порушення позивачем антикорупційного законодавства з наведених вище підстав.
Крім того, стосовно виявлення НАЗК розбіжностей між інформацією, отриманою відповідачем від Головного сервісного центру МВС України та вказаними позивачем датами набуття у власність мотоциклу «YAMAHA YBR» 125 2012 року випуску, що належить позивачу на праві власності та легкового автомобілю «TOYOTA RAV 4» 2006 року випуску, що належить на праві власності його дружині, суд зазначає наступне.
Так, відповідач, стверджуючи про порушення позивачем вимог пункту 3 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції», виходив з інформації зазначеної у довідках-рахунках, отриманих від Головного сервісного центру МВС України, згідно яких право власності на мотоцикл «YAMAHA YBR» 125 виникло 21.08.2013, а право власності на автомобіль «TOYOTA RAV» 4 виникло 18.04.2006.
Статтею 334 Цивільного кодексу України визначено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до пункту 7 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 №1388, власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини).
Експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані (неперереєстровані) в уповноважених органах МВС та без номерних знаків, що відповідають державним стандартам, а також ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах або знищені чи підроблені, забороняється.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем дати набуття у власність мотоциклу «YAMAHA YBR» 125 2012 року випуску та автомобілю «TOYOTA RAV» 4 2006 року випуску вказані відповідно до свідоцтв про реєстрацію цих транспортних /а.с. 138, 139, том 1/, а відтак суд не вбачає підстав вважати вказані відомості недостовірними.
З урахуванням наведеного суд приймає до уваги позицію позивача, що він у декларації за 2015 рік відобразив інформацію, яка була йому достовірно відома на момент подання декларації та в його діях не було умислу на зазначення недостовірних відомостей. Доказів зворотнього суду не надано.
Суд звертає увагу, що у пункті 1 резолютивної частини рішення №2196 від 26.07.2019 НАЗК вказано, що суб'єктом декларування зазначено недостовірні відомості про «суми отриманого доходу членом сім'ї (дружиною)».
Однак, у мотивувальній частині рішення №2196 від 26.07.2019, відповідачем жодним чином не порушено питання зазначення позивачем будь-яких недостовірних відомостей про суми отриманого доходу його дружиною.
Крім того, НАЗК не подано жодних належних та допустимих доказів чи пояснень по суті справи для спростування вказаних обставин, а представник відповідача у судовому засідання пояснив, що відповідний запис у оскаржуваному рішенні є технічною помилкою.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне визнати встановлене за результатами перевірки декларації порушення, а саме «суб'єктом декларування зазначено недостовірні відомості про суми отриманого доходу членом сім'ї (дружиною)» помилково зазначеним.
За результатами перевірки декларації встановлено, що позивач зазначив недостовірну інформацію про відсутність об'єктів для декларування у розділі 15 «Робота за сумісництвом суб'єкта декларування», чим не дотримав вимоги пункту 11 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції».
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 03.04.1993 №245 передбачено, що на умовах сумісництва працівники можуть працювати на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина у вільний від основної роботи час.
Крім того, відповідно до «Переліку робіт, які не є сумісництвом», який додається до «Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій», затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28.06.1993 №43, усі працівники, крім основної роботи та роботи за сумісництвом, мають право виконувати такі роботи, які відповідно до чинного законодавства не є сумісництвом, зокрема, виконувати педагогічну роботу з погодинною оплатою праці в обсязі не більш як 240 годин на рік. Виконання педагогічної роботи допускається в робочий час з дозволу керівника державного підприємства , установи, організації без утримання заробітної плати. Поняття "педагогічна діяльність" включає у себе поняття "викладацька діяльність". Визначення останньої чинне законодавство не містить, однак виходячи зі загальноприйнятих уявлень, викладацька діяльність включає в себе читання лекцій, проведення практичних занять, перевірку отриманих знань, оцінку теоретичної та практичної фахової підготовки студентів-випускників. Саме ці дії вчинялися позивачем та за їх виконання було отримано відповідно задекларований дохід.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 25 Закону України «Про запобігання корупції», особам, зазначеним у пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону, забороняється займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.
Відповідно до положень Закону України «Про запобігання корупції» не визначається сумісництвом наукова, викладацька, творча діяльність, а також медична та суддівська практика, інструкторська практика із спорту.
Зміст зазначених законодавчих норм та встановлені фактичні обставини призводять до висновку про те, що позивач вніс достовірні відомості до розділу 11 «Доходи, у тому числі подарунки», відобразивши дохід у розмірі 920 грн., отриманий у вигляді заробітної плати (ознака доходу « 101») від ПрАТ «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна академія управління персоналом «Полтавський центр дистанційного навчання» та не відобразивши далі у розділі «Робота за сумісництвом».
Таким чином, суд вважає безпідставними доводи відповідача щодо наявності порушення позивачем вимог пункту 11 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції».
Отже, суд констатує, що при заповненні декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, за 2015 рік, позивачем було допущено порушення пункту 1 частини 1 статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» в частині віднесення посади судді до посад, пов"язаних з високим та підвищеним рівнем корупційних ризиків та пункту 2 частини 1 статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» в частині незазначення права користування об"єктом нерухомості членами його сім"ї (сином та тещею), в якому вони проживали на кінець звітного періоду. Позивачем не було допущено порушення пунктів 1, 2 частини 1 статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» в іншій частині; не було допущено порушення пунктів 3, 11 частини першої вказаної статті.
Тому підлягає частковому задоволенню позовна вимога про скасування пункту 1 резолютивної оскаржуваного рішення: протиправними є частина висновків щодо:
«Суб'єкт декларування при складенні та поданні декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік зазначив недостовірні відомості про: характеристики майна, а саме загальну площу земельної ділянки, що належить йому на праві власності; об'єкти нерухомості (земельні ділянки), що належать на праві власності йому та члену його сім'ї (дружині); дати набуття у власність транспортних засобів, що належать йому на праві власності; дату набуття у власність транспортного засобу, що належить на праві власності члену його сім'ї (дружині); вартість транспортного засобу на дату набуття ним права власності на нього; суми отриманого доходу членом сім'ї (дружиною); відсутність відомостей для декларування про роботу за сумісництвом, чим не дотримав вимоги пунктів 1, 2, 3, 11 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції». Суб'єкт декларування зазначив недостовірні відомості, що відрізняються від достовірних на суму від 100 до 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що містить ознаки правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 176-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення».
В частині висновків про порушення суб"єктом декларування пунктів 1, 2 частини 1 статті 46 Закону України "Про запобігання корупції" щодо віднесення посади судді до посад, пов"язаних з високим та підвищеним рівнем корупційних ризиків, та щодо незазначення права користування об"єктом нерухомості членами його сім"ї (сином та тещею), в якому вони проживали на кінець звітного періоду, - пункт 1 оскаржуваного рішення скасуванню не підлягає, а в задоволенні цієї частини позовної вимоги слід відмовити.
З приводу процедурних порушень суд прийшов до таких висновків.
Критерії, за якими адміністративний суд перевіряє правомірність рішення суб'єктів владних повноважень, визначені у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, частинами 1, 2 статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
При цьому суд враховує положення частини другої статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 12 розділу ІІІ Порядку (в редакції, чинній на момент початку та продовження перевірки) передбачено, що у разі виявлення Національний агентством протягом повної перевірки декларації ознак недостовірності задекларованих відомостей, неточності оцінки задекларованих активів, конфлікту інтересів, незаконного збагачення, Національне агентство направляє відповідному суб"єкту декларування відповідний лист з пропозиціями надати письмові пояснення та/або копії підтвердних документів.
Такий лист повинен містити посилання на конкретні відомості у декларації, щодо яких пропонується надати письмові пояснення та/або копії підтвердних документів, а також відомості про підстави проведення перевірки декларації та таких конкретних відомостей. Такий лист може містити конкретні запитання Національного агентства щодо відомостей, зазначених у декларації.
Відповідно до абзацу 3 пункту 12 розділу ІІІ Порядку (в редакції, чинній на час початку та продовження перевірки), лист з пропозиціями надати пояснення та/або копії підтвердних документів Національним агентством може направлятися за допомогою програмних засобів Реєстру або засобами поштового зв"язку з повідомленням про вручення.
Відповідачем до матеріалів справи разом із відзивом було надано копію листа-запиту від 26 квітня 2017 року, адресованого ОСОБА_1 щодо надання пояснень та/або копій підтвердних документів. Копію цього ж листа надав і позивач, стверджуючи, що цього запиту він не отримував ні у квітні 2017 року, ні у травні 2017 року, а отримав тільки 20 червня 2017 року, за межами строку проведення повної перевірки, після того як самостійно звертався до НАЗК зі запитом від 13 червня 2017 року про рух та наслідки повної перевірки його декларації.
Суд звертає увагу, що відповідачем не надано будь-яких доказів направлення НАЗК ОСОБА_1 запиту від 26 квітня 2017 року - під час 90-денного строку проведення повної перевірки його декларації. Більше того, суд звертає увагу на те, що відповідь ОСОБА_1 на цей запит містить вказівку на те, що запит від 26 квітня 2017 року він отримав 20 червня 2017 року (т. 2 а.с.177).
Позивач стверджував, що цей запит про надання пояснень від 26 квітня 2017 року він отримав тільки після того, як самостійно вчинив дії щодо з"ясування руху та наслідків повної перевірки його декларації.
Суд вважає це твердження доведеним: позивачем надано роздруківку скрін-шотів відповідних запитів з Реєстру, адресованих ним НАЗК, та копії поштових відправлень цього ж запиту: запит, чек ПАТ "Укрпошта" та опис вкладень у цінний лист. Дата відправлення ОСОБА_1 запиту до НАЗК про хід перевірки, який містить твердження про відсутність будь-яких запитів НАЗК, про необхідність надання пояснень - 13 червня 2017 року (т. 1 а.с. 55-58). Також позивач надав роздруківку скрін-шоту власної електронної пошти, відповідно до якої копію запиту НАЗК від 26 квітня 2017 року ним було отримано тільки 20 червня 2017 року (т.1 а.с.59).
Також суд звертав вже увагу на те, що зміст запиту від 26 квітня 2017 року жодним чином не конкретизував, які саме задекларовані позивачем відомості НАЗК вважало недостовірними та що саме просило підтвердити, обмежившись переліком задекларованих активів, щодо яких просило надати пояснення. У запиті не зазначено конкретно: які саме пояснення і щодо чого НАЗК вважає за необхідними стосовно перелічених у запиті активів. Хоч у цьому запиті й було зазначено про необхідність надання пояснень та/або підтвердних документів щодо автомобіля "HONDA CIVIC" 2008 року випуску, але не містилось ні посилань, ні запитань щодо того, в чому конкретно полягає недостовірність відомостей в декларації щодо цього автомобіля та які конкретно відомості декларанту потрібно пояснити та/або підтвердити.
Суд вважає за необхідне наголосити, що направлення НАЗК запиту від 26 квітня 2017 року ОСОБА_1 та отримання цього запиту ОСОБА_1 протягом квітня-травня 2017 року - не доведене відповідачем у цій справі.
Також суд вказує, що відповідь на згаданий запит НАЗК ОСОБА_1 направив 29 червня 2017 року (т.1 а.с. 62), що є виправданим для позивача, адже отримання ним цього запиту раніше не є доведеним.
Однак не є виправданим врахування НАЗК пояснення ОСОБА_1 та поданих ним документів у процедурі прийняття рішення про результати повної перевірки декларації ОСОБА_1 за 2015 рік.
Повна перевірка цієї декларації була призначена 10 березня 2017 року та 05 травня 2017 року була продовжена на 30 календарних днів.
Таким чином, пояснення ОСОБА_1 та направлені ним підтвердні документи були отримані НАЗК за межами встановленого Порядком строку повної перевірки декларації (29 червня 2017 року), а отже, на думку суду, їх врахування та аналіз відбулися не на підставі закону і з його порушенням.
Відтак, суд констатує порушення НАЗК пункту 12 розділу ІІІ Порядку в редакції, чинній на час призначення та продовження повної перевірки.
Пунктом 14 розділу ІІІ Порядку встановлено, що повна перевірка декларації здійснюється упродовж 60 днів з дня прийняття рішення про проведення перевірки. Строки проведення повної перевірки декларації можуть бути продовжені, але не більше ніж на сукупний строк у 30 календарних днів.
Отже повна перевірка декларації повинна тривати не більше 60 календарних днів, а у виняткових випадках не більше 90 календарних днів.
Відповідач стверджував, що положеннями ні Закону, ні Порядку не встановлені граничні терміни для опрацювання отриманих в рамках здійснення повної перевірки матеріалів та підготовки проекту рішення про результати проведеної повної перевірки та прийняття його на засіданні НАЗК.
Пунктом 6 Розділу ІІІ Порядку №56 визначено, що повна перевірка декларації передбачає такі дії: прийняття Рішення про проведення перевірки; аналіз відомостей про об'єкти декларування (об'єкти нерухомості; об'єкти незавершеного будівництва (в тому числі інформація щодо власника або користувача земельної ділянки); цінне рухоме майно (крім транспортних засобів); цінне рухоме майно - транспортні засоби; цінні папери; інші корпоративні права; юридичні особи, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є суб'єкт декларування або члени його сім'ї; нематеріальні активи; доходи, у тому числі подарунки; грошові активи; фінансові зобов'язання; видатки та правочини суб'єкта декларування; посади чи роботи за сумісництвом суб'єкта декларування; членство суб'єкта декларування в об'єднаннях (організаціях) та входження до їх органів), зазначені в деклараціях суб'єкта декларування, та їх порівняння з відомостями з реєстрів, баз даних, інших інформаційно-телекомунікаційних систем державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, що можуть містити інформацію про об'єкти декларування, які мають відображатися в декларації; створення, збирання, одержання, використання інформації, яка є необхідною для повної перевірки декларації, з використанням джерел інформації, визначених пунктами 8 - 11 цього розділу; направлення Національним агентством відповідному суб'єкту декларування листа з пропозиціями надати письмові пояснення та/або копії підтвердних документів та розгляд і врахування наданих ним пояснень та/або копій підтвердних документів під час проведення повної перевірки декларації у порядку та на умовах, визначених пунктом 12 цього розділу; прийняття Національним агентством Рішення про результати здійснення повної перевірки декларації.
Тобто, Порядком №56 визначено, що процедура повної перевірки розпочинається з наступного дня після прийняття рішення про проведення перевірки та закінчується прийняттям Національним агентством рішення про результати здійснення повної перевірки декларації, термін проведення перевірки - 60 календарних днів з дня прийняття рішення про проведення перевірки з можливістю його продовжити не більше ніж на сукупний строк у 30 календарних днів. Перебіг строку може бути зупинений.
Отже, рішення про результати здійснення повної перевірки декларації має бути прийнято в межах визначених пунктом 14 Порядку №56 строків.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням НАЗК від 10.03.2017 №81 «Про проведення повної перевірки декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2015 рік» призначено повну перевірку декларації позивача.
Рішенням НАЗК від 05.05.2017 №191 строк проведення повної перевірки декларації позивача за 2015 рік продовжено з 10.05.2017 на 30 календарних днів.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що повна перевірка декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданої ОСОБА_1 , суддею, заступником голови Апеляційного суду Полтавської області підлягала закінченню 09.06.2017.
Відносно доводів відповідача, що Законом України «Про запобігання корупції» та Порядком проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування не передбачено термінів для затвердження рішення про результати здійснення повної перевірки декларації, суд зазначає наступне.
Пунктом 6 розділу ІІІ Порядку визначені дії під час здійснення повної перевірки декларації. Підпунктом 5 якого визначено прийняття Національним агентством Рішення про результати здійснення повної перевірки декларації.
Таким чином, прийняття Національним агентством рішення про результати здійснення повної перевірки декларації є завершальною стадією проведеної перевірки та відповідно підлягає прийняттю в межах строку, визначеного пунктом 14 розділу ІІІ Порядку.
Факт відсутності в розділі ІV Порядку строків для прийняття рішення не впливає на необхідність прийняття рішення в межах строку, визначеного для проведення повної перевірки. Вказаний висновок суду також підтверджується абзацом восьмим пункту 2 розділу ІV Порядку, відповідно до якого про закінчення проведення повної перевірки декларації Національне агентство письмово повідомляє суб'єкта декларування та надсилає Рішення про результати здійснення повної перевірки декларації для ознайомлення.
Будь-яких підстав для винесення рішення про результати повної перевірки декларації поза межами визначеного Порядком №56 строку законодавством не передбачено.
Таким чином, суд констатує помилковість позиції відповідача про відсутність чітких строків прийняття рішення за результатами повної перевірки декларації та грубе порушення передбачених для її проведення строків, що є підставою для визнання оскаржуваного рішення протиправним за критеріями статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
На думку суду, виявлені процесуальні порушення порядку проведення перевірки зумовлюють виникнення у позивача стану правової невизначеності та ставлять під сумнів результати самої перевірки. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №826/16495/17.
Відносно висновків відповідача щодо необхідності вжиття заходів для створення в Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, можливості подання ним декларації особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2015 рік з достовірними відомостями (пункт 5 оскаржуваного рішення), суд зазначає наступне.
Відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», в разі виявлення у декларації недостовірних відомостей, суб'єкт декларування зобов'язаний подати відповідну декларацію з достовірними відомостями.
На питання суду щодо норми закону чи підзаконного акту, на підставі якого НАЗК було прийнято пункт 5 оскаржуваного рішення (створення можливості подання ОСОБА_1 декларації за 2015 рік з достовірними (виправленими) відомостями), представник відповідача пояснив, що такої норми не існує, існує лише відповідний загальний обов"язок декларанта, передбачений абз.2 частини 4 статті 45 Закону України "Про запобігання корупції". Не містить такої норми і Порядок № 56.
Внаслідок цього суд трактує пункт 5 оскаржуваного рішення як такий, що вчинений не на підставі та не у спосіб, передбачений законом, - за відсутності відповідної процедурної норми.
Крім того, вкрай сумнівною вбачається доцільність подання позивачем декларації з виправленими відомостями за 2015 рік - у 2019 році.
У пункті 70 рішення Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України», ЄСПЛ зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків".
У пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини «Лелас проти Хорватії» суд звертав увагу на те, що «держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу».
На думку суду у даній справі, допустивши з порушенням існуючих строків надмірно тривале проведення повної перевірки декларації позивача, НАЗК, зобов"язуючи Гальонкіна С.А. у 2019 році внести зміни до декларації за 2015 рік, не сприятиме правовій визначеності як самого позивача, так і інших осіб приватного й публічного права, що можуть використовувати дані Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави.
Після подання позивачем у жовтні 2016 року декларації за 2015 рік з помилками в частині категорії посади та прав членів сім"ї на користування житловим приміщенням ОСОБА_1 продовжує перебувати на посаді судді та продовжує подавати декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, з 2016 року по цей час. Внесення виправлених даних за 2015 рік не має жодної виправданої мети та призведе тільки до неугодженостей між змістом декларацій, поданих за різні роки.
Таким чином, суд приходить до висновку про необґрунтованість та відповідно - протиправність пункту 5 оскаржуваного рішення.
Резюмуючи, суд прийшов до висновку про помилковість висновків відповідача у оскаржуваному рішенні про порушення ОСОБА_1 пунктів 3, 11 частини 1 статті 46 Закону України "Про запобігання корупції"; грубе порушення строків прийняття рішення, що вплинуло на права позивача; порушення права позивача на правову визначеність оскаржуваним рішенням та відсутність виправданої мети і законної підстави для зобов"язання ОСОБА_1 внести змінену декларацію з виправленими даними за 2015 рік.
Відтак - позов підлягає до часткового задоволення, а Рішення № 2196 від 26.07.2019 року Національного агентства з питань запобігання корупції «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік, поданої ОСОБА_1 , суддею, заступником голови Апеляційного суду Полтавської області» - скасуванню у відповідній частині.
Вжиті судом заходи забезпечення адміністративного позову скасуванню не підлягають у зв"язку з прийнятим рішення про скасування оскаржуваних пунктів.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 рнокпп НОМЕР_1 ) до Національного агентства з питань запобігання корупції (бульвар Дружби народів 28 м.КИїв ЄДРПОУ 40381452) задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати пункт 1 резолютивної частини рішення № 2196 від 26.07.2019 року Національного агентства з питань запобігання корупції “Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік, поданої ОСОБА_1 , суддею, заступником голови Апеляційного суду Полтавської області”, в частині висновків щодо:
“Суб'єкт декларування при складенні та поданні декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік зазначив недостовірні відомості про: характеристики майна, а саме загальну площу земельної ділянки, що належить йому на праві власності; об'єкти нерухомості (земельні ділянки), що належать на праві власності йому та члену його сім'ї (дружині); дати набуття у власність транспортних засобів, що належать йому на праві власності; дату набуття у власність транспортного засобу, що належить на праві власності члену його сім'ї (дружині); вартість транспортного засобу на дату набуття ним права власності на нього; суми отриманого доходу членом сім'ї (дружиною); відсутність відомостей для декларування про роботу за сумісництвом, чим не дотримав вимоги пунктів 1, 2, 3, 11 частини першої статті 46 Закону України “Про запобігання корупції”. Суб'єкт декларування зазначив недостовірні відомості, що відрізняються від достовірних на суму від 100 до 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що містить ознаки правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 176-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення”.
Визнати протиправним та скасувати пункт 5 резолютивної частини рішення № 2196 від 26.07.2019 року Національного агентства з питань запобігання корупції “Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік, поданої ОСОБА_1 , суддею, заступником голови Апеляційного суду Полтавської області” в частині вжиття заходів для створення в Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, можливості подання ОСОБА_1 декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік з достовірними відомостями.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Національного агентства з питань запобігання корупції (код ЄДРПОУ 40381452; бульвар Дружби народів, б.28, м. Київ, 01103) на користь ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_3 ) судові витрати у розмірі 2 113,10 грн. (дві тисячі сто тринадцять гривень десять копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 03 лютого 2020 року.
Головуючий суддя І.С. Шевяков