30 січня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/6/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Сич С.С.,
за участю:
секретаря судового засідання - Солтис О.О.,
представника відповідача - Боровик Ю.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
02 січня 2020 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач; ФОП ОСОБА_1 ) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області (надалі - відповідач; ГУ ДПС у Полтавській області) про визнання протиправними дій Головного управління ДПС у Полтавській області по нарахуванню та обліковуванню податкового боргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та зобов'язання Головного управління ДПС у Полтавській області внести зміни до інтегрованої картки платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування шляхом виключення з неї суми боргу по єдиному внеску в сумі 9828,72 грн. та нарахованих на цю суму штрафних санкцій та пені.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 на підставі ч. 4 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" звільнена від сплати єдиного внеску за себе, оскільки вона є пенсіонерами за віком та отримує відповідно до закону пенсію. Однак, Головним управлінням ДПС у Полтавській області нараховано та обліковується заборгованість за позивачем по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підставі помилково поданого позивачем звіту, незважаючи на те, що позивач зверталася до контролюючого органу із заявою, у якій просила вважати цей звіт недійсним.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08 січня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/6/20, клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження задоволено, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 15:00 30 січня 2020 року, витребувано докази.
20 січня 2020 року до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву /а.с. 34-35/, у якому представник ГУ ДПС у Полтавської області просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що за відповідно інформаційної бази ІС "Податковий блок" з 30.01.2010 в Реєстрі страхувальників позначка "ФО-пенсіонер", тому автоматичне нарахування єдиного внеску в ІКП позивачу не проводиться з моменту державної реєстрації. 24.01.2019 позивачем самостійно подано Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів (додаток 5 з таблицею) за 2018 рік. В таблиці 1 платником відображені нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з січня по грудень включно. На підставі поданого Звіту в інтегрованій картці платника по єдиному внеску проведені нарахування за 2018 рік в сумі - 9828,72 грн.
Позивач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, у якій зазначив, що позов підтримує в повному обсязі та просить його задовольнити /а.с. 48/.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
З огляду на вищевикладене, суд вирішив розглядати справу за відсутності позивача.
Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази, встановив наступні обставини та спірні правовідносини.
ОСОБА_1 отримує пенсію за віком, що підтверджується посвідченням № НОМЕР_1 , виданим Пенсійним фондом України 22.04.2010, копія якого знаходиться в матеріалах справи /а.с. 10/. Вказана обставина не заперечується відповідачем.
ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець 28.07.2017, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /а.с. 29-31/.
З 01.10.2017 позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування, обліку і звітності (2 група), що підтверджується витягом з Реєстру платників єдиного податку від 06.09.2017 №1716033402755 /а.с. 9/.
Позивачем до контролюючого органу подано Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік від 24.01.2019, у якому зазначено суму нарахованого єдиного внеску в розмірі 9828,72 грн. /а.с. 11, 44-45/.
11.02.2019 до інтегрованої картки податків фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (код класифікації доходів бюджету 71040000) внесено та обліковується сума недоїмки єдиного внеску в розмірі 9828 грн. 72 коп. /а.с. 36/.
28.08.2019 позивач звернувся до Кременчуцького управління Головного управління ДФС у Полтавській області з заявою, у якій просив Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб №11141 від 24.01.2019 вважати недійсним у зв'язку з його помилковістю, так як позивач з 22.04.2010 є пенсіонером за віком та сплачує як приватний підприємець на спрощеній системі оподаткування єдиний податок. Також просив зняти нарахування по ЄСВ, які були помилково написані у вищевказаному звіті /а.с. 12, 43/.
ГУ ДПС у Полтавській області листом від 23.09.2019 №ФОП/407/16-31-51-33-25 /а.с. 13-15, 40-42/ повідомило позивача, що у разі самостійного визначення такими платниками бази нарахування єдиного внеску, сплата єдиного внеску здійснюється на загальних підставах. При цьому письмове звернення від такого платника щодо визнання Звіту нечинним немає законодавчих підстав, оскільки пунктом 16 розділу ІІ Порядку №435 визначено, що відповідальним за правильність і достовірність заповнення Звіту є страхувальник. Станом на 16.09.2019 податковий борг по єдиному внеску складає 9828,72 грн., без урахування штрафної санкції та пені.
Позивач звернувся до Кременчуцького ДПІ ГУ ДПС у Полтавській області із заявою від 07.11.2019 /а.с. 16, 38-39/, у якій повідомив, що 24.01.2019 ним було помилково подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік, у якому визначено суму ЄСВ до сплати у розмірі 9828,72 грн. Зазначив, що не подавав жодних заяв про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування та не укладав договір на добровільну участь. З огляду на викладене, просив внести зміни до інтегрованої картки платника податків ФОП ОСОБА_1 по єдиному внеску шляхом виключення з неї суми боргу по єдиному внеску в сумі 9828,72 грн. та нарахованих на цю суму штрафних санкцій та пені.
Листом Кременчуцького управління ГУ ДПС у Полтавській області від 15.11.2019 №ФОП/1624/16-31-51-33-25 /а.с. 17, 37/ позивача повідомлено, що Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів (додаток 5 таблицею 1 "категорія платника 6") за 2018 рік поданий ФОП ОСОБА_1 самостійно 24.01.2019 є актуальним. На підставі поданого Звіту в інтегрованій картці платника по єдиному внеску проведені нарахування за 2018 рік в сумі - 9828,72 грн., які підлягають сплаті.
Позивач не погодився з діями ГУ ДПС у Полтавській області по нарахуванню та обліковуванню заборгованості ФОП ОСОБА_1 по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).
Частиною 1 статті 2 Закону №2464-VI визначено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або несплачена у строки, встановлені цим законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону №2464-VI).
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Частиною 4 статті 8 Закону №2464-VI визначено, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів Державною фіскальною службою України та її територіальними органами встановлена Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (далі - Інструкція №449).
Згідно вимог Закону №2464-VI та Інструкції № 449 на платника покладено обов'язок щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Законом України від 06.12.2016 №1774 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до Закону №2464-VI, що діють з 01.01.2017, зокрема щодо обов'язковості визначення бази нарахування єдиного внеску у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.
Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 3 жовтня 2017 року № 2148-VIII перше речення частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI викладено в такій редакції: особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
Наведені вище норми законів є чинними, неконституційними не визнавались, а тому підлягають обов'язковому виконанню податковими органами.
Аналіз цієї норми в редакції, що діяла в спірний у цій справі період, свідчить про те, що від сплати за себе єдиного внеску звільняються фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, а з врахуванням змін, внесених Законом №2148-VIII, також члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах, та за наявності двох обов'язкових умов: 1 - є пенсіонерами за віком або інвалідами, після законодавчих змін - отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", 2 - отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права сформовано Верховним Судом у постанові від 25.06.2019 у справі №1640/2837/18, який в силу частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковим для застосування судом першої інстанції.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 отримує пенсію за віком, що підтверджується посвідченням № НОМЕР_1 , виданим Пенсійним фондом України 22.04.2010, копія якого знаходиться в матеріалах справи /а.с. 10/.
ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець 28.07.2017, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /а.с. 29-31/.
З 01.10.2017 позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування, обліку і звітності (2 група), що підтверджується витягом з Реєстру платників єдиного податку від 06.09.2017 №1716033402755 /а.с. 9/.
Відтак, позивач відповідає критеріям, встановленим частиною 4 статті 4 Закону №2464-VI, зокрема, є фізичною особою-підприємцем, яка обрала спрощену систему оподаткування, та отримує пенсію за віком, тобто є особою, яка звільняється від сплати за себе єдиного внеску.
Відповідно до приписів частини 4 статті 4 Закону №2464-VI особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Позивач не є платником єдиного внеску на умовах її добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 15.05.2018 № 511), фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему, та члени фермерського господарства звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Звіт зазначеними особами не подається.
Отже, позивач звільнений від сплати за себе єдиного внеску за 2018 рік та не мав обов'язку подавати звіт про нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2018 рік.
Відповідно до статті 12 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особи, які досягли 16-річного віку та не належать до кола осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до статті 11 цього Закону, у тому числі особи, які навчаються у вищих навчальних закладах за денною формою навчання, а також в аспірантурі та докторантурі, іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють на території України, громадяни України, які постійно проживають або працюють за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, мають право на добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Зазначені особи можуть брати добровільну участь у солідарній системі або в накопичувальній системі пенсійного страхування, або одночасно в обох системах відповідно до укладеного договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) згідно із Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Оскільки в матеріалах справи відсутній договір про добровільну участь позивача у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, то помилкова подача позивачем звіту не свідчить про добровільну участь у системі страхування.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 04.09.2019 у справі № 806/1503/16.
Договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування позивач не укладав, а тому подання позивачем до контролюючого органу Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік від 24.01.2019 не є підставою для добровільної участі позивача у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, позивач звільнений від сплати за себе єдиного внеску на підставі частини 4 статті 4 Закону №2464-VI, а тому саме по собі помилкове подання позивачем звіту не тягне виникнення у позивача обов'язку зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, оскільки відповідно до частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422, з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.
ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.
11.02.2019 до інтегрованої картки податків фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (код класифікації доходів бюджету 71040000) внесено та обліковується сума недоїмки єдиного внеску в розмірі 9828 грн. 72 коп. /а.с. 36/.
Отже, інтегрована картки податків фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування містить помилкову інформацію та облікові показники про недоїмку єдиного внеску в розмірі 9828 грн. 72 коп., обов'язку щодо сплати якої позивач не має.
При цьому позивач неодноразово звертався до контролюючого органу з письмовими повідомленнями про помилковість подання ним звіту за 2018 рік /а.с. 38-39, 43/.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
В ході судового розгляду справи відповідач належними та допустимими доказами не підтвердив правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах.
Таким чином, нараховуючи та обліковуючи в інтегрованій картці платника податків фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (код класифікації доходів бюджету 71040000) суму недоїмки єдиного внеску в розмірі 9828 грн. 72 коп. відповідач діяв з порушенням ст. 67 Конституції України та ч. 4 ст. 4 Закону України №2464-VI, а також без урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення таких дій.
Суд зауважує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача є: визнання протиправними дій Головного управління ДПС у Полтавській області щодо нарахування та обліковування в інтегрованій картці платника податків фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (код класифікації доходів бюджету 71040000) суми недоїмки єдиного внеску в розмірі 9828 грн. 72 коп. та зобов'язання Головного управління ДПС у Полтавській області вилучити з інтегрованої картки платника податків фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (код класифікації доходів бюджету 71040000) суму недоїмки єдиного внеску в розмірі 9828 грн. 72 коп. (дев'ять тисяч вісімсот двадцять вісім гривень сімдесят дві копійки), яка внесена до інтегрованої картки 11 лютого 2019 року.
Позовні вимоги про зобов'язання Головного управління ДПС у Полтавській області внести зміни до інтегрованої картки платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування шляхом виключення з неї суми нарахованих на суму боргу по єдиному внеску в сумі 9828,72 грн. штрафних санкцій та пені, задоволенню не підлягають оскільки станом на час розгляду справи у інтегрованій картці фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (код класифікації доходів бюджету 71040000) контролюючим органом не нараховано те не обліковуються такі суми штрафних санкцій та пені.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Зі змісту наведеної норми слідує, що захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому.
Таким чином, адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Отже, оскільки адміністративний позов задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 960 грн. 50 коп.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 3, 6-10, 139, 241-245 262 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (ідентифікаційний код 43142831, вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36014) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Полтавській області щодо нарахування та обліковування в інтегрованій картці платника податків фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (код класифікації доходів бюджету 71040000) суми недоїмки єдиного внеску в розмірі 9828 грн. 72 коп.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Полтавській області вилучити з інтегрованої картки платника податків фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (код класифікації доходів бюджету 71040000) суму недоїмки єдиного внеску в розмірі 9828 грн. 72 коп. (дев'ять тисяч вісімсот двадцять вісім гривень сімдесят дві копійки), яка внесена до інтегрованої картки 11 лютого 2019 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 960 грн. 50 коп. (дев'ятсот шістдесят гривень п'ятдесят копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.
Повне рішення складено 04 лютого 2020 року.
Суддя С.С. Сич