Справа № 420/6684/19
04 лютого 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Марина П.П.
розглянув за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику учасників справи) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язати вчинити певні дії
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не врахуванні та не виплаті ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати індексації грошового забезпечення нарахованої та виплаченої на виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14.06.2019 року по справі №815/3182/18 протиправною; зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу з 01.08.2016 року розрахував її розмір за методикою відповідно ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати».
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14.06.2019 року по справі №815/3182/18 зобов'язано військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.08.2016 року по 28.02.2018 року в розмірі 33068,42 грн. відповідно довідки військової частини НОМЕР_1 від 16.05.2018 року №119 про розмір індексації грошового забезпечення за 2016-2018 роки. На виконання постанови суду, 26.07.2019 року військова частина здійснила нарахування та виплату позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.08.2016 року по 28.02.2018 року. Але військова частина НОМЕР_1 не нарахувала та не виплатила позивачу компенсацію втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати індексації грошового забезпечення з 01.08.2016 року по 26.07.2019 року. Не нарахування та не виплату компенсації частини доходу військової частини позивач вважає незаконною, а бездіяльність відповідача протиправною.
Представник відповідача надав 02.01.2020 року відзив, в якому зазначає, що вимоги позивача є безпідставними, необґрунтованими, та такими що не підлягають задоволенню. Також у відзиві зазначено, що індексація грошового забезпечення, в розумінні ст. 9 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», так як вона є постійною та сталою величиною, яка не змінюється, має несистематичний характер, оскільки індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка, що виключає можливість включення її до складу грошового забезпечення, яким забезпечується військовослужбовець, звільнений з військової з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини.
Ухвалою суду від 06.12.2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовувалися вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.
Рішенням П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14.06.2019 року по справі №815/3182/18 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Командування Військово-Морських Сил Збройних сил України, 3-ї особи Міністерства оборони України в особі Департаменту фінансів про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.08.2016 року по 28.02.2018 року. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.08.2016 року по 28.02.2018 року в розмірі 33068,42 грн. відповідно довідки в/частини НОМЕР_1 від 16.05.2018р. №119 про розміри індексації грошового забезпечення за 2016-2018рр. (а.с.7-11)
Судом встановлено, що на виконання зазначеної постанови суду, відповідачем виплачено ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення, що підтверджується банківською випискою. (а.с. 12).
Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати компенсації втрати частини доходу протиправною, оскільки індексація грошового забезпечення не була вчасно нарахована та виплачена позивачу, у зв'язку з чим остання звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
Відповідно до ч.1 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 2 ст.14 КАС України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовано Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001 року (далі - Порядок № 159).
Статтями 1, 2 Закону № 2050-ІІІ встановлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян,які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Згідно із п. 2 Порядку № 159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата). При цьому право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.
Компенсація за порушення строків виплати доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Отже, основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої ст.2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.
Також, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи, організації всіх форм власності і господарювання застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.
Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічний підхід до застосування вказаних норм викладено Верховним Судом у постановах від 15.04.2019 р. (справа № 727/7818/16-а), від 20.02.2018 р. (справа №336/4675/17), від 14.05.2019 р. (справа № 804/2994/18), від 12.06.2019 р. (справа № 425/38/17), від 21.06.2018 р. (справа №523/1124/17) та від 03.07.2018 р. (справа №521/940/17).
Відповідно до ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Статтею 4 Закону № 2050-ІІІ встановлено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Отже, компенсація втрати частини доходів нараховується лише на нараховані та фактично виплачені доходи.
Пунктами 3 та 4 Порядку №159 передбачено, що компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.
Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.
Обчислення суми компенсації передбачене Порядком №159 кореспондується з ст.3 Закону №2050-III, в якому зазначено, що обчислення суми компенсації шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст.4 Закону №2050-III).
Частиною 2 ст.6 Закону №2050-III передбачено, що виплата компенсації здійснюється за рахунок відповідного бюджету - підприємства, установи або організації, який фінансується з державного бюджету.
В свою чергу, судом встановлено, що на виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14.06.2019 р. у справі № 815/3182/18 відповідачем виплачена індексація грошового забезпечення за період з 01.08.2016 року по 28.02.2018 року в розмірі 33068,42 грн. на підставі довідки від 16.05.2018 року №119.
Як зазначено у відзиві на позов, нараховану позивачу індексацію грошового забезпечення, фактично виплачено 26.07.2019 року.
При цьому, суд вважає необґрунтованими доводи представника військової частини № НОМЕР_2 , щодо того, індексація не може вважатись частиною грошового забезпечення, адже має несистематичний характер та нараховується за наявності встановлених, Законом України «Про індексацію грошових доходів населення», умов, у зв'язку з чим індексація не відноситься до переліку виплат, за несвоєчасну виплату яких нараховується компенсація, з огляду на наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення», яким встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, в тому числі, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.
Підпунктом 7 пункту 4 Порядку встановлено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Таким чином, суми індексації грошового забезпечення, виплачені з порушенням строків, підлягають компенсації на підставі вищенаведених положень законодавства.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (№25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства («Stretch - United Kingdom» № 44277/98).
У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності» (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини «Фон Мальтцан та інші проти Німеччини»). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися «активом»: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність («Von Maltzan and Others v. Germany» №71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).
При цьому, суд звертає увагу, що за результатом розгляду справи №815/3182/18 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Командування Військово-Морських Сил Збройних сил України, 3-ї особи Міністерства оборони України в особі Департаменту фінансів про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, судами встановлено, що індексація грошового забезпечення позивачу була нарахована відповідачем під час звільнення, проте не виплачена, у зв'язку з чим ОСОБА_1 зверталась до суду.
Як вже було зазначено, основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст.2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів і компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Отже, моментом виникнення у позивача права на отримання суми індексації грошового забезпечення є дата саме її нарахування. Оскільки сума індексації нарахована не на підставі рішення суду, а на підставі розрахунку грошового забезпечення під час звільнення позивача з військової служби у запас, то право на компенсацію позивач набула після спливу місячного строку з дня розрахунку у зв'язку із звільненням.
З урахуванням нормативного аналізу та матеріалів справи, суд дійшов до висновку, що позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасною виплатою індексації грошового забезпечення, але не з 01.08.2016 року, а з 29.03.2018 року.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.242 КАСУ, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.
Судові витрати розподілити відповідно до ст.139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 21,22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язати вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не врахуванні та не виплаті ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати індексації грошового забезпечення виплаченої на виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14.06.2019 року по справі №815/3182/18 протиправною.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу з 29.03.2018 року по 26.07.2019 року, день фактичної виплати індексації грошового забезпечення, розрахував її розмір за методикою відповідно ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати».
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.15.5 ч.І Перехідних положень КАС України апеляційна скарга подається до або через відповідні суди, а матеріали справи витребуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Позивач: ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 );
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ 26614490, 65012, м.Одеса, пров.Штабний, 1).
Суддя П.П. Марин
.