Справа № 420/6899/19
31 січня 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С. при секретарі Кузьменко Е.Х., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Першого Київського відділу ДВС м.Одеси ГТУЮ в Одеській області (вул. Ген.Петрова,1, м.Одеса, 65065) про зобов'язання Перший Київський відділ ДВС м.Одеси ГТУЮ в Одеській області зняти майно з розшуку, яке було оголошено у розшук на підставі постанови Першого Київського відділу ДВС м.Одеси №04/3959 від 14.05.2012 року, зобов'язати Перший Київський відділ ДВС м.Одеси ГТУЮ в Одеській області зняти майно з розшуку, яке було оголошено у розшук на підставі постанови Першого Київського відділу ДВС м.Одеси №04/50791 від 04.06.2013 року, зобов'язати Перший Київський відділ ДВС м.Одеси ГТУЮ в Одеській області зняти майно з розшуку, яке було оголошено у розшук на підставі постанови Першого Київського відділу ДВС м.Одеси №09.3-8261 від 16.10.2013 року,-
До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Першого Київського відділу ДВС м.Одеси ГТУЮ в Одеській області (вул. Ген.Петрова,1, м.Одеса, 65065) про зобов'язання Перший Київський відділ ДВС м.Одеси ГТУЮ в Одеській області зняти майно з розшуку, яке було оголошено у розшук на підставі постанови Першого Київського відділу ДВС м.Одеси №04/3959 від 14.05.2012 року, зобов'язати Перший Київський відділ ДВС м.Одеси ГТУЮ в Одеській області зняти майно з розшуку, яке було оголошено у розшук на підставі постанови Першого Київського відділу ДВС м.Одеси №04/50791 від 04.06.2013 року, зобов'язати Перший Київський відділ ДВС м.Одеси ГТУЮ в Одеській області зняти майно з розшуку, яке було оголошено у розшук на підставі постанови Першого Київського відділу ДВС м.Одеси №09.3-8261 від 16.10.2013 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на початку квітня 2019 року позивач мав намір зняти з реєстрації належний йому на праві приватної власності транспортний засіб - мотоцикл «BMW R1200RT», номерний знак НОМЕР_1 .
Проте при зверненні до сервісного центру позивачу було повідомлено, що на транспортному засобі є обтяження, які накладені Першим Київським відділом державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального упрашііння-юстицїі в Одеській області.
При зверненні позивача 03 квітня 2019 року до Відповідача по вказаному питанню позивач отримав відповідь на звернення від 11.04.2019 року №6775, відповідно до якої було повідомлено, що відносно ОСОБА_1 було відкрито декілька виконавчих проваджень. Зняти арешт не є можливим, оскільки відсутні підстави, передбачені п. 15 Розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5.
Заявою 11.04.2019 року позивач звернувся із клопотанням щодо ознайомлення із вказаними виконавчими провадженнями, проте було отримано відповідь, що вказані виконавчі провадження знищені у зв'язку із закінченням строку давності їх зберігання.
Згідно листа Регіонального сервісного центру в Одеській області від 23.04.2019 року №31/15-Б-243 на транспортні засоби позивача накладені наступні обмеження: - розшук (на підставі постанови Першого Київського ВДВС м. Одеса за вих. №04/3959 від 14.05.2012 року); - розшук (на підставі постанови Першого Київського ВДВС м. Одеса за вих. №04/50791 від 04.06.2013 року); - розшук (на підставі постанови Першого Київського ВДВС м. Одеса за вих, №09. 8261 від 16.10.2013 року).
Позивач вважає, що наявність вказаних обмежень щодо права власності його майна є на сьогоднішній день безпідставними, і є необхідність зобов'язання органів державної виконавчої служби щодо скасування вказаних обмежень.
З огляду на вищевикладене позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог зазначаючи, що в провадженні Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції з 2011 по 2013 роки перебувало виконавче провадження № 28076381 по примусовому виконанню постанови ВДАЇ Київського району м. Одеси від 16.06.2011 ВН 1065740 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Держави адміністративного штрафу у розмірі 850,00 грн.
В провадженні Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції з 2013 по 2014 роки перебувало виконавче провадження № 37022978 по примусовому виконанню постанови ВДАЇ Київського району м. Одеси від 02.11.2010 BE 298315 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Держави адміністративного штрафу у розмірі 510,00 грн.
В провадженні Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції з 2013 по 2014роки перебувало виконавче провадження № 39542687 по примусовому виконанню постанови ВДАЇ Київського району м. Одеси від 16.06.2011 ВН 1064641 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Держави адміністративного штрафу у розмірі 850,00 грн.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В ході проведення виконавчих дій державним виконавцем було встановлено, що боржнику ОСОБА_1 належить транспортний засіб BMW, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Місцезнаходження транспортного засобу боржника було невідомо.
Відповідно до частини 1 статті 40 Закону у разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника державний виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання органами внутрішніх справ.
Враховуючи викладене, 10.05.2012, 04.06.2012 та 15.10.2013 державним виконавцем відділу, з метою з'ясування місцезнаходження транспортного засобу боржника, винесено постанови про розшук майна боржника.
Таким чином, оголошення у розшук транспортного засобу боржника, проведено державним виконавцем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Законом України «Про виконавче провадження» (№ 606-XIV від 21.04.1999 із змінами, який діяв на момент проведення виконавчих дій) боржником з 2012 року не оскаржено, тому зняттю не підлягає.
27.06.2013 державним виконавцем відділу, керуючись п. 7 ч. 1 ст. 47 Закону, по вищезазначеному виконавчому провадженню № 28076381 винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві та матеріали виконавчого провадження передані на зберігання до архіву.
13.06.2014 державним виконавцем відділу, керуючись п. 7 ч. 1 ст. 47 Закону, по вищезазначеному виконавчому провадженню № 37022978 винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві та матеріали виконавчого провадження передані на зберігання до архіву.
31.12.2014 державним виконавцем відділу, керуючись п. 7 ч. 1 ст. 47 Закону, по вищезазначеному виконавчому провадженню № 39542687 винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві та матеріали виконавчого провадження передані на зберігання до архіву.
Таким чином, виконавчі документи були повернуті стягувачу, у зв'язку з тим, що майно боржника, розшук якого здійснювався органами внутрішніх справ, не виявлено протягом року з дня оголошення розшуку.
Станом на теперішній час у відділі відсутні відомості щодо виконання боржником вимог виконавчих документів та боржником до позовної заяви не додані.
У зв'язку із закінченням строків зберігання, вищезазначені виконавчі провадження було знищено у порядку, передбаченому законодавством.
Відповідач наголошує, що відповідно до ст. 50 Закону, яка діяла на момент повернення виконавчого документа стягувачеві, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження.
Статтею 50 Закону України «Про виконавче провадження» (№ 606-XIV від 21.04.1999 із змінам), яка діяла на момент повернення виконавчого документа стягувачеві, не було передбачено скасування інших вжитих державним виконавцем заходів примусового виконання, у разі повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п.7 ч. 1 ст. 47 Закону.
Крім того, перевіркою даних АСВП, у тому числі Єдиного державного реєстру, що є окремим спецрозділом, який є архівною складовою частиною АСВП та містить відомості про виконавчі провадження, зареєстровані до запровадження АСВП встановлено, що в провадженні Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції також перебували виконавчі провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь Держави штрафів у справах про адміністративні правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, а саме:
- постанова ВДАЇ Київського району м. Одеси від 24.12.2008 № 018439 штраф у розмірі 850 грн;
- постанова ВДАЇ Київського району м. Одеси від 29.11.2008 № 003079 штраф у розмірі 510 грн;
- постанова ВДАЇ Київського району м. Одеси від 16.07.2010 № 196540 штраф у розмірі 510 грн;
- постанова ВДАЇ Київського району м. Одеси від 02.07.2011 № 507754 штраф у розмірі 850 грн; - постанова ВДАЇ Київського району м. Одеси від 24.10.2013 № АА2 727582 штраф у розмірі 510 грн., які боржником до теперішнього часу теж не виконані.
Відповідач звертає увагу суду на той факт, що жодною нормою Закону України «Про виконавче провадження» (№ 1404-VIII від 02.06.2016') та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5. не передбачено зняття розшуку майна, тому керуючись принципами аналогії права та зважаючи на те, що за своїм внутрішнім змістом «розшук» є обмеженням права власності особи та громадянина, тому до норм про зняття розшуку з майна мають застосовуватися правила та норми, які застосовуються для зняття арешту.
На теперішній час порядок зняття арешту з майна регулюється статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон).
Відповідно до ч. 4 ст. 59 Закону підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:
1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;
2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника:
3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;
4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;
5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувана про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;
6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;
7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;
8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;
9) підстави, передбачені пунктом 2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.
Відповідно до п. 15 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, при скасуванні судом заходів забезпечення позову за завершеним виконавчим провадженням, надходженні на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника, необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника за завершеним виконавчим провадженням, виконавець не пізніше наступного робочого дня виносить постанову про зняття арешту з майна боржника без винесення постанови про відкриття чи відновлення виконавчого провадження. Копія постанови виконавця про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного робочого дня з дня винесення надсилається сторонам та до відповідного органу (установи) для зняття арешту. Постанова про зняття арешту з майна приєднується до матеріалів виконавчого провадження.
Таким чином порядок зняття арешту по завершеним виконавчим провадження чітко визначено у п. 15 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5.
Відповідно до статті 298 Кодексу України про адміністративні правопорушення для виконання підприємствами, установами, організаціями постанова про накладення адміністративного стягнення є обов'язковою р державними і громадськими органами, посадовими особами і громадянами.
Накладенням адміністративного стягнення досягається мета покарання порушника, запобігання скоєнню нових правопорушень.
На теперішній час, шляхом подачі позову про зняття майна з розшуку, ОСОБА_1 намагається уникнути адміністративної відповідальності, застосованої до нього, у зв'язку з порушенням у сфері безпеки дорожнього руху.
Ухвалою суду від 21.11.2019 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Позивач до судового засідання з'явився, пітримав заявлені позовні у повному обсязі.
Представник відповідача до судового засідання з'явився, заперечував проти задоволення позовних вимог.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в справі письмові докази суд встановив наступні факти та обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником мотоцикла «BMW R1200RT», номерний знак НОМЕР_1 , на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, виданого 13.02.2008 року РЕВ-1 при УДАІ ГУМВС України в одеській області.
В провадженні Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції з 2011 по 2013 роки перебувало виконавче провадження № 28076381 по примусовому виконанню постанови ВДАЇ Київського району м. Одеси від 16.06.2011 ВН 1065740 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Держави адміністративного штрафу у розмірі 850,00 грн.
В провадженні Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції з 2013 по 2014 роки перебувало виконавче провадження № 37022978 по примусовому виконанню постанови ВДАЇ Київського району м. Одеси від 02.11.2010 BE 298315 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Держави адміністративного штрафу у розмірі 510,00 грн.
В провадженні Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції з 2013 по 2014 роки перебувало виконавче провадження № 39542687 по примусовому виконанню постанови ВДАЇ Київського району м. Одеси від 16.06.2011 ВН 1064641 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Держави адміністративного штрафу у розмірі 850,00 грн.
Згідно листа Регіонального сервісного центру в Одеській області МВС України від 23.04.2019 року №31/15-Б-243, на мотоцикли ОСОБА_1 «HONDA CBR 400 R”, номерний знак НОМЕР_2 та «BMW R1200RT», номерний знак НОМЕР_1 , накладені наступні обмеження:
розшук (на підставі постанови Першого Київського ВДВС м.Одеса за вих. №04/3959 від 14.05.2012);
розшук (на підставі постанови Першого Київського ВДВС м.Одеса за вих. №04/5079І від 04.06.2013);
розшук (на підставі постанови Першого Київського ВДВС м.Одеса за вих. №09.3 -8261 від 16.10.2013).
Відповідно до матеріалів справи, 10.05.2012, 04.06.2012 та 15.10.2013 державним виконавцем відділу, з метою з'ясування місцезнаходження транспортного засобу боржника, винесено постанови про розшук майна боржника.
27.06.2013 державним виконавцем відділу, керуючись п. 7 ч. 1 ст. 47 Закону, по вищезазначеному виконавчому провадженню № 28076381 винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві та матеріали виконавчого провадження передані на зберігання до архіву.
13.06.2014 державним виконавцем відділу, керуючись п. 7 ч. 1 ст. 47 Закону, по вищезазначеному виконавчому провадженню № 37022978 винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві та матеріали виконавчого провадження передані на зберігання до архіву.
31.12.2014 державним виконавцем відділу, керуючись п. 7 ч. 1 ст. 47 Закону, по вищезазначеному виконавчому провадженню № 39542687 винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві та матеріали виконавчого провадження передані на зберігання до архіву.
У зв'язку із закінченням строків зберігання, вищезазначені виконавчі провадження було знищено у порядку, передбаченому законодавством.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до п. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Статтею 321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 386 Цивільного кодексу України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.
З матеріалів справи вбачається, що виконавчі провадження, на підставі яких були винесені постанови про розшук майна позивача знищенні, на підставі пункту 9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, за збігом строку зберігання.
Пунктом 6 частини 1 статті 49 Закону України від 21 квітня 1999 року N 606-XIV "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент прийняття постанови про накладення розшуку, далі - Закон N 606-XIV) виконавче провадження підлягає закінченню у разі закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення.
Частинами першою, другою статті 50 Закон N 606-XIV передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Наведеними правовими нормами покладено на державного виконавця обов'язок скасувати вжиті заходи примусового виконання рішення у разі закінчення виконавчого провадження з підстав фактичного виконання боржником рішення згідно з виконавчим документом.
Згідно з пунктом 9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25 грудня 2008 року № 2274/5, строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік.
Відповідно до пункту 9.10 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби завершені виконавчі провадження включаються в акт про вилучення виконавчих проваджень для знищення (додаток 17), якщо передбачений для них строк зберігання закінчився до 1 січня року, в якому складений акт.
Таким чином, знищенню підлягають лише завершені виконавчі провадження.
Враховуючи наведені норми та зважаючи на те, що виконавчі провадження, у межах яких було прийнято постанови, якими накладено розшук на майно боржника, знищено, суд дійшов висновку, що відповідачем при завершенні виконавчого провадження не застосовано наслідки, встановлені статтею 50 Закону N 606-XIV.
Враховуючи викладене та те, що виконавчі провадження закінчено, суд дійшов висновку, що чинність арешту є безпідставною.
При цьому, вирішуючи питання щодо належного способу захисту порушеного права позивача, суд виходив з наступного.
Враховуючи, що відповідачами знищено виконавчі провадження, в рамках яких накладено розшук на майно позивача, у зв'язку з його завершенням без застосування передбачених Законом наслідків завершення такого виконавчого провадження, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача, відповідно до статті 50 Закону N 606-ХІV, є зобов'язання відповідача вчинити дії щодо зняття з розшуку транспортного засобу, який було оголошено у розшук на підставі постанов Першого Київського відділу ДВС м.Одеси №04/3959 від 14.05.2012 року, №04/50791 від 04.06.2013, 09.3-8261 від 16.10.2013 року.
Зазначений спосіб захисту порушеного права позивача узгоджується з положеннями Закону України N 606-ХІV "Про виконавче провадження" та не потребує додаткового захисту.
Відповідач не довів належними доказами правомірності існування розшуку, накладеного на транспортний засіб позивача, попри відсутність відкритих виконавчих проваджень щодо нього, а наявність зазначених обмежень перешкоджає позивачу вільно розпоряджатись належним йому транспортним засобом, що становить втручання у мирне володіння майном суб'єкта господарювання, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст.139,242-246 КАС України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Зобов'язати Перший Київський відділ ДВС м.Одеси ГТУЮ в Одеській області вчинити дії щодо зняття з розшуку транспортного засобу, який було оголошено у розшук на підставі постанов Першого Київського відділу ДВС м.Одеси №04/3959 від 14.05.2012 року, №04/50791 від 04.06.2013, 09.3-8261 від 16.10.2013 року.
3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 05.02.2020 року.
Рішення суду може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.
Суддя К.С. Єфіменко
.