Справа № 815/6032/17
04 лютого 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень №№0101761305, 0101771305 від 30.10.2017 р., -
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС в Одеській області, в якому просив:
скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0101641305 від 30.10.2017 р. на суму 112671,76 грн. (у тому числі основного платежу 90001,41 грн. і штрафної (фінансової) санкції 22670,35 грн.);
скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0101651305 від 30.10.2017 р. на суму 9375,15 грн. (у тому числі основного платежу 7500,12 грн. і штрафної (фінансової) санкції 1875,03 грн.).
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03.03.2018р., залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10.04.2019р., у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 05.09.2019 р. рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.03.2018р. та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2019р. скасовано; направлено справу до Одеського окружного адміністративного суду на новий розгляд.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 11.10.2019 р. справа № 815/6032/17 розподілена на суддю Самойлюк Г.П.
Ухвалою від 16.10.2019р. дану адміністративну справу прийнято до провадження та визначено, що її розгляд буде проводитись за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання по справі на 12.11.2019 р. о 14 год. 30 хв.
Ухвалою суду від 12.11.2019р., яку занесено до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання на 05.12.2019р.
Ухвалою суду від 05.12.2019р., яку занесено до протоколу судового засідання, оголошено перерву у підготовчому засіданні до 10.12.2019р.
10.12.2019р. (вх. № 47152/19) до суду надійшла уточнена позовна заява, в якій позивач просить:
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0101761305 від 30.10.2017 р. на суму 112671,76 грн. (у тому числі основного платежу 90001,41 грн. і штрафної (фінансової) санкції 22670,35 грн.);
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області № 0101771305 від 30.10.2017 р. на суму 9375,15 грн. (у тому числі основного платежу 7500,12 грн. і штрафної (фінансової) санкції 1875,03 грн.).
Ухвалою суду від 10.12.2019р. продовжено строк підготовчого провадження по справі на тридцять днів; оголошено перерву у підготовчому засіданні по справі до 13.01.2020 р.
Ухвалою суду від 13.01.2020 р. підготовче провадження у справі закрито; призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 23 січня 2020р. 14 год. 30 хв.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що контролюючий орган неправомірно включив до оподаткованого доходу прощений (анульований) банком борг в розмірі 500007,83 грн за іпотечним кредитом в іноземній валюті, оскільки згідно з пп.165.1.59 пп. 165.1 ст. 165 ПК України до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу не включаються доходи у вигляді суми, прощеної (анульованої) кредитором у порядку, передбаченому законом щодо реструктуризації зобов'язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, що отримані на придбання єдиного житла (іпотечні кредити). Зазначає, що у 2016 році банк анулював залишок основаного боргу за договором іпотеки в іноземній валюті у сумі, що еквівалентна 500007,83 грн, і частина цієї суми, а саме 345537,91 грн. (різниця між основаною сумою боргу за іпотечним кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України (НБУ) на дату зміни валюти зобов'язання за кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою боргу, визначеною за офіційним курсом НБУ станом на 01.01.2014р.), не є додатковим благом відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, у зв'язку з чим не включається до оподатковуваного доходу.
Відповідачем в обґрунтування правової позиції зазначено, що згідно з АІС ЦБД ДРФО в період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р. позивач отримав дохід у вигляді додаткового блага (анулювання, прощення) заборгованості за кредитом від АТ «УКРСИББАНК», код ЄДРПОУ 09807750, у сумі 500007,83 грн. Відповідно до повідомлення про анулювання боргу №31-4-1-05/23 від 03.02.2016 р. АТ «УКРСИББАНК» прийнято рішення про анулювання суми основного боргу (кредиту) у сумі 500007,83 грн. З урахуванням наведеного позивач повинен був подати до контролюючого органу податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2016 рік у строки, передбачені п.49.18.4 п.49.18 ст. 49 ПК України та сплатити до бюджету податок на доходи фізичних осіб за ставками відповідно до п. 167.1 ст.167 ПК України у строки, передбачені п.179.7 ст.179 ПК України, однак зазначених дій позивач не вчинив. Крім того, з 01.01.2015 р. набрали чинності зміни, внесені Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» до Податкового кодексу України в частині оподаткування військовим збором доходів фізичних осіб - підприємців. Позивач за 2016 рік отримав дохід у вигляді додаткового блага (анулювання прощення) заборгованості за кредитом від АТ «УКРСИББАНК», у сумі 500007,83грн., проте станом на дату складання акту податкове зобов'язання з військового збору у сумі 7500,12грн. до бюджету не сплатив.
До судового засідання 23.01.2019р. позивач не з'явився, відповідач явку представника до судового засідання не забезпечив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.
За приписами ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд, -
06.11.2007р. між АК ІБ «УкрСиббанк» (банк) та ОСОБА_1 (позичальник) укладений договір №11247636000 про надання споживчого кредиту в іноземній валюті в розмірі 38000,00 доларів США, що еквівалентно 191900,00 грн. В забезпечення зобов'язань по кредитному договору позивач передав банку на підставі договору про іпотеку однокімнатну квартиру загальною площею 35,9 кв.м вартістю 224260,00 грн, на придбання якої був виданий кредит (т.1, а.с. 60-68).
За змістом акту перевірки, згідно з АІС ЦБД ДРФО в період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р., ОСОБА_1 отримав дохід у вигляді додаткового блага (анулювання прощення) заборгованості за кредитом від АТ «УКРСИББАНК», код ЄДРПОУ 09807750, у сумі 500 007,83 грн.
Відповідно до повідомлення про анулювання боргу від 03.02.2016 р. (вих. №31-4-1-05/23), АТ «УКРСИББАНК» прийнято рішення про анулювання суми основного боргу (кредиту) у сумі 19325,65 доларів США, що складає 500007,83 грн. за курсом НБУ станом на 03.02.2016 р. Крім того, зазначеним листом позивача повідомлено, що анульована сума заборгованості за основним боргом (кредитом) є доходом позивача, отриманим як додаткове благо, і йому необхідно самостійно сплатити податок на доходи фізичних осіб з такого доходу та відобразити його у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб, а також сплатити військовий збір згідно п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України (т.1, а.с. 59).
Відповідно до наказу Головного управління ДФС в Одеській області №4210 від 11.09.2017 р. та повідомлення № 513/13-05 від 11.09.2017 р. призначено проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р., контроль за виконанням якого покладений на заступника начальника ГУ ДФС в Одеській області (т.1, а.с. 56-57).
Головним управлінням ДФС в Одеській області відповідно до п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 ПК України, наказу Головного управління ДФС в Одеській області №4210 від 11.09.2017р. проведено позапланову невиїзну документальну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету платника податків фізичної особи ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , за період з 01.01.2016р. по 31.12.2016р., за результатами якої складено акт №1406/15-32-13-05/2645223119 від 02.10.2017р.
Згідно з висновками зазначеного акту позивачем допущено порушення:
пп.162.1.1 п. 162.1 ст. 162, пп.164.2.17 п.164.2 ст. 164, п.179.1 ст.179, п. 49.18.4 п.49.18 ст. 49 ПК України, внаслідок чого встановлено неподання декларації про майновий стан та доходи за 2016 рік по строку 01 травня 2017 року;
пп.162.1.1 п. 162.1 ст. 162, пп.164.2.17 п.164.2 ст. 164, п. 171.2 (б) ст. 171, п. 179.1 ст. 179, п. 179.7 ст.179 ПК України, внаслідок чого встановлено несплату до бюджету податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування по строку 01 серпня 2017 року в сумі 90001,41 грн.;
пп. 162.1 ст. 162, п. 164.1.5, п. 164.1.3, п. 164.1 ст. 164, п. 171.2 (б) ст. 171, п. 179.1 ст. 179, п. 179.7 ст. 179 ПК України, п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, в наслідок чого встановлено несплату до податкового зобов'язання з військового збору по строку 01 серпня 2017 року 7500,12 грн.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, висновки контролюючого органу про порушення позивачем вищенаведених норм податкового законодавства обґрунтовано тим, що за даними АІС ЦБД ДРФО та документами, отриманими від ПАТ «УкрСиббанк», позивач у 2016 році отримав дохід (додаткове благо) у вигляді прощеного (анульованого) кредитором (банком) за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, боргу за кредитним договором у сумі 500007,83 грн.
На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:
№0101761305 від 30.10.2017 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 112671,76 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями 90001,41 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 22670,35 грн. (т.1, а.с. 9-10);
№0101771305 від 30.10.2017 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору у розмірі 9375,15 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями 7500,12 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1875,03 грн. (т.1, а.с. 8).
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.
Таким чином, суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Згідно з п.163.1 ст. 163 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Згідно п.164.1 ст. 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Відповідно до пп.164.1.1 п.164.1 ст. 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.
З аналізу наведених норм законодавства можна зробити висновок, що до доходів взагалі та додаткових благ, зокрема, відносяться матеріальні та нематеріальні цінності, кошти та інші активи, які безпосередньо отримані платником податку та які збільшують загальний майновий стан цього платника і забезпечують приріст його активів у тій чи іншій формі.
Згідно пп. 14.1.54. п. 14.1 ст.14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді:
а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України;
б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів;
в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів;
г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України;
ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України;
д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо);
е) спадщини, подарунків, виграшів, призів;
є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору;
ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю;
За приписами пп. 14.1.47 п.14.1 ст. 14 ПК України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Види доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначені п. 164.2 ст. 164 ПК України.
Відповідно до абз. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
У зв'язку з політичною та фінансовою кризою, яка сталася у 2014 році та спричинила девальвацію національної валюти в Україні, враховуючи скрутне становище, в якому опинилися позичальники - фізичні особи, які отримали споживчі кредити в іноземній валюті, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань» від 9.04.2015 р. № 321-VIII підрозділ 1 розділу XX "Перехідні положення" доповнено пунктом 8.
Метою запровадження вказаних положень є фактична реалізація положень Закону України «Про реструктуризацію кредитних зобов'язань з іноземної валюти в гривню», згідно з якими платникам податків надаються певні податкові преференції.
Так, згідно п.8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.
Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.
Тобто, курсова різниця, що виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощеного боргу (кредиту), не відноситься до доходів платника податку та не підлягає оподаткуванню.
В силу колізійного принципу пріоритету норми акта, виданого пізніше, до правовідносин, які виникли у зв'язку із прощенням банками з 01.01.2015р. боргу позичальникам за кредитами в іноземній валюті, які не було погашено до 01.01.2014р. та валюту зобов'язання за якими було змінено з іноземної на національну, застосовуються норми п.8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України.
Застосування вимог абзацу «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України має місце виключно у випадку перевищення суми прощеного (анульованого) кредитором боргу над сумою курсової різниці, обрахованої за правилами, встановленими пунктом 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.
Аналогічний правовий висновок Верховного Суду (щодо пріоритету норм пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України над нормами абзацу «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України) викладено у постановах від 15.05.2018р. у справі №821/1594/17, від 19.07.2019 р. у справі №826/4240/18 та у постанові Верховного Суду по даній справі.
Відтак з урахуванням, зокрема, висновку Верховного Суду у даній справі, для правильного встановлення правової природи анульованого (прощеного) кредитором боргу (кредиту) позивача (як курсової різниці, розрахованої відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, або додаткового блага, яке підлягає включенню до загального оподатковуваного доходу фізичної особи) необхідною умовою є дослідження судом характеру угоди між кредитором та позичальником щодо відповідної реструктуризації боргу та прощення його частини, починаючи з 01.01.2015р., зокрема, чи було змінено валюту зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню.
При вирішенні питання про можливість застосування преференцій щодо сплати податку на доходи фізичних осіб слід з'ясувати:
1) чи відбулась зміна валюти зобов'язання на гривню;
2) чи є більшою різниця, що розрахована у відповідності до пункту 8 підрозділу І розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, яка не підлягає оподаткуванню, ніж сума боргу, що прощена кредитором позивачу. Якщо така різниця є меншою за розмір анульованого (прощеного) боргу, підстави стверджувати, що позивач внаслідок такого прощення отримав додаткове благо з настанням відповідних податкових наслідків відсутні.
Аналогічну правову позицію висловлено у постановах Верховного Суду 14.11.2019 р. у справі №520/10880/18, від 25.11.2019 р. у справі №500/2252/18.
Згідно матеріалів справи, споживчий кредит в іноземній валюті в розмірі 38000,00 доларів США, що було еквівалентно 191900 грн. за курсом НБУ на час укладання договору, позивачем було отримано у 2007 році (договір №11247636000 від 06.11.2007р.) (т.1, а.с. 60-68).
Зі змісту повідомлення АТ «УкрСиббанк» від 03.02.2016р. (вих. № 31-4-1-05/23) вбачається, що станом на 03.02.2016р. на підставі договору про надання споживчого кредиту № 11247636000 від 06.11.2007р. за позивачем обліковувалась кредитна заборгованість у сумі 35698,80 грн. доларів США 80 центів, що становило 923626,34 грн. по курсу НБУ станом на 03.02.2016р.
АТ «УкрСиббанк» як кредитор повідомив позивача, що АТ «УкрСиббанк» прийнято рішення про анулювання кредитної заборгованості позивача, що станом на 03.02.2016р. становить 19634,34 долари США 34 центи, що складає 507994,49 грн. по курсу НБУ станом на 03.02.2016р.:
- суми основного боргу (кредиту) 19325,65 доларів США 65 центів, що становило 923626,34 грн. по курсу НБУ станом на 03.02.2016р. складає 500007,83 грн. по курсу НБУ станом на 03.02.2016р.
- суми відсотків 308,69 доларів США 69 центів, що становило 7986,66 грн. по курсу НБУ станом на 03.02.2016р.
Таким чином, при анулюванні (прощенні) позивачу суми боргу за кредитом були дотримані умови для застосування преференцій щодо сплати податку на доходи фізичних осіб.
Зокрема, відбулась зміна валюти зобов'язання на гривню, а різниця, що розрахована у відповідності до пункту 8 підрозділу І розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, яка не підлягає оподаткуванню, є більшою, ніж сума боргу, що прощена банком позивачу.
З огляду на зазначене, відсутні підстави стверджувати, що позивач внаслідок такого прощення отримав додаткове благо, з настанням відповідних податкових наслідків.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що різниця між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату прощення боргу, та сумою такого боргу, не є доходом позивача.
При анулюванні (прощенні) позивачу суми боргу за кредитом були дотримані умови для застосування преференцій щодо сплати податку на доходи фізичних осіб. Зокрема, відбулась зміна валюти зобов'язання на гривню, а різниця, що розрахована у відповідності до пункту 8 підрозділу І розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, яка не підлягає оподаткуванню, є більшою, ніж сума боргу, що прощена банком позивачу. З огляду на зазначене, відсутні підстави стверджувати, що позивач внаслідок такого прощення отримав додаткове благо, з настанням відповідних податкових наслідків.
При цьому, для правовідносин, що виникають у сфері справляння податків, не має правового значення те, яким чином банк-кредитор обліковував відповідну суму прощеного боргу у своєму бухгалтерському обліку, а визнання банком прощеного боргу позичальника його оподатковуваним доходом та надання до фіскальної служби відповідного податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, не впливає на податкові зобов'язання позивача.
Оскільки у позивача не виник обов'язок щодо сплати податку на доходи фізичних осіб відповідно до абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, у контролюючого органу також були відсутні правові підстави для нарахування грошового зобов'язання зі сплати військового збору.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Частинами 1, 2, ст. 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
У практиці Європейського Суду з прав людини, зокрема, у справах «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine), заяви № 23759/03 та 37943/06, рішення від 14 жовтня 2010 року та «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine), заява № 39766/05, рішення від 7 липня 2011 року ЄСПЛ дійшов висновку що, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі «якості» закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги податкового законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У зв'язку з викладеним, протиправне винесення податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень становить втручання у мирне володіння майном суб'єкта господарювання, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.
Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у п. 110 рішення від 23.07.2002 р. у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.
Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки про порушення позивачем вимог закону, і не довів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому останні підлягають скасуванню.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
За приписами ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи висновки суду про задоволення позовних вимог судом встановлено наявність підстав для стягнення з Головного управління ДФС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судового збору у розмірі 640,00 грн., який було сплачено останнім за подання позову.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС в Одеській області (65044, Одеська обл., місто Одеса, вул. Семінарська, будинок 5; код ЄДРПОУ 39398646) про скасування податкових повідомлень-рішень №№0101761305, 0101771305 від 30.10.2017 р., - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0101761305 від 30.10.2017 р.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0101771305 від 30.10.2017 р.
Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області (65044, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Семінарська, будинок 5; код ЄДРПОУ 39398646) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 640,00 грн. (шістсот сорок гривень 00 коп.).
Рішення може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя: Г.П. Самойлюк
.