справа №1.380.2019.005492
28 січня 2020 року
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Сакалоша В.М.,
секретаря судового засідання Гулкевича В.О.;
сторони не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення,-
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 , відповідач) у якому просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача Військової частини НОМЕР_1 стосовно позивача ОСОБА_1 щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2016 року по 09.08.2018 року;
- зобов'язати відповідача Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення позивачу ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 року по 09.08.2018 року у сумі 107344,50 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним. До 09.09.2018 ОСОБА_1 проходив військову службу у лавах Збройних Сил України. Проте, протягом січня 2016 - серпня 2018 років ВЧ НОМЕР_1 протиправно, на переконання позивача, не виплачувалася йому індексація грошового забезпечення.
Ухвалою від 28.10.2019 суд відкрив загальне позовне провадження в адміністративній справі. Ухвалою без виходу до нарадчої кімнати від 14.01.2020 перейшов до розгляду справи по суті.
У судове засідання по розгляду справи сторони не з'явилися, були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. Від позивача надійшло клопотання у якому він зазначив, що підтримує позовні вимоги у повному обсязі та просив проводити розгляд справи без його участі.
У встановлений судом строк відповідач відзиву на позовну заяву не подав. Клопотань про розгляд справи без участі представника відповідача до суду не надходило.
Підстав для відкладення розгляду справи передбачених ст.205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом не встановлено.
У зв'язку з наведеним суд, керуючись ч. 6. ст. 162 КАС України здійснює розгляд справи за наявними матеріалами.
Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.
Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.08.2018 №189 ОСОБА_1 звільнено в запас відповідно до п.2 ч.5 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» за підпунктом «г». Відповідно до витягу з вказаного наказу від 09.08.2018 №169 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Як вбачається з довідок про доходи виданих ОСОБА_1 . ВЧ НОМЕР_1 (копії наявні в матеріалах справи) за період служби з 01.01.2016 по день виключення зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення - 09.08.2018 позивачу не нараховувалася та не виплачувалася індексація грошового забезпечення.
27.08.2019 ОСОБА_1 звернувся із заявою до ВЧ НОМЕР_1 щодо проведення йому нарахування та виплати індексації грошового забезпечення.
Листом від 06.09.2019 №75/67/106/ командування ВЧ НОМЕР_1 повідомило позивача, що для виплати індексації в січні 2016 - лютому 2018 фінансового ресурсу в Міністерстві оборони не було, фінансування на виплату індексації не здійснювалося. А у зв'язку з тим що величина індексу споживчих цін у квітні-серпні 2018 року не перевищувала поріг індексації в розмірі 103 відсотка, то у цей період індексація грошового забезпечення не провадилася. Крім того зазначило, що відповідно до чинного законодавства, на момент виключення із списків особового складу військова частина провела з ОСОБА_1 повний розрахунок належних виплат грошового забезпечення.
Вважаючи таку бездіяльність протиправною, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.
При прийнятті рішення, суд керується такими правовими нормами.
Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону №2011-XII).
При цьому правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон №1282-XII).
У статті 1 Закону №1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно з частиною першою індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (частина перша статті 4 Закону №1282-XII).
Частинами першою-другою статті 5 Закону №1282-XII встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік (частина шоста статті 5 Закону №1282-XII).
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078).
Відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06 лютого 2003 року №491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абзац 8 пункту 4 Порядку №1078).
Згідно з пунктом 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
До такого ж висновку дійшов Верховний Суд у Постанові від 20.11.2019 по справі №620/1892/19 де розглядалися подібні правовідносини.
Як вже встановлено судом та не спростовано відповідачем у період з 01.01.2016 року по 09.08.2018 року індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 не виплачувалася.
Суд звертає увагу, що обґрунтовуючи правомірність своїх дій щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення, відповідач у своєму листі - відповіді не посилається на відсутність обставин, передбачених статтею 4 Закону №1282-ХІІ для проведення індексації. А зазначає лише про те, що у межах бюджетних асигнувань ВЧ НОМЕР_1 , коштів передбачених на виплату індексації не надходило.
Щодо цього суд зазначає, що відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1952 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Крім того, у справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припинити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення від 08.11.2005, заява №63134/00).
Так, реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.
У зв'язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Суд зазначає, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.07.2019 у справі №240/4911/18 та від 07.08.2019 у справі № 825/694/17.
На переконання суду, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, вчинення дій чи бездіяльності, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Враховуючи наведене суд вважає протиправними дії відповідача ВЧ НОМЕР_1 стосовно позивача ОСОБА_1 щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2016 року по 09.08.2018 року
Щодо суми належної до нарахування та виплати ОСОБА_1 та покликань позивача на те, що базовим місяцем для обчислення індексації є січень 2008 року, суд зазначає наступне.
Згідно з п.1 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до п.2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Абз.2 ч.3 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Порядок індексації заробітної плати працівників передбачений Законом України «Про індексацію грошових доходів населення», а детальний порядок нарахування індексації визначений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення».
Відповідно до п.2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби та інше.
Згідно з п.5 вказаного Порядку у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Проаналізувавши вищенаведені правові норми, суд вважає, що обчислення індексу інфляції здійснюється з місяця підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.
Згідно з абз.6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Аналіз наведеної норми пункту 5 Порядку № 1078 дає підстави для висновку, що місяць в якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) є базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення військовослужбовців. Разом з тим, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то базовий період не змінюється, а сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу", яка набрала чинності 01.01.2008 та втратила чинність 01.03.2018 (далі - Постанова №1294), встановлено підвищені посадові оклади військовослужбовців, які визначені Додатком №1 до Постанови №1294.
Підвищення тарифних ставок (окладів) після 01.01.2008, в тому числі в період перебування позивача на службі (до серпня 2018 року), що є підставою для встановлення іншого базового місяця при проведенні індексації - не відбувалося.
Відповідно до ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
ВЧ НОМЕР_1 не надано суду жодних доказів на спростування позовних вимог.
Разом з тим, вимога позивача в частині зобов'язання нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення у сумі 107344,50 грн. задоволенню не підлягає, оскільки нарахування суми індексації належить до компетенції відповідача, а суд не може підміняти функції інших органів.
Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду обставини справи, суд вважає, що, порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення позивачу у період з 01.01.2016 року по 09.08.2018 року та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення позивачу за вказаний період.
З огляду на це, позов підлягає до часткового задоволення.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За правилами частини сьомої цієї статті, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до ч.2 ст.134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За правилами частини третьої цієї статті, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
А за правилами частини четвертої цієї статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На виконання вимог цієї норми стороною позивача подано: копію договору №3 від 15.08.2019 про надання правової допомоги, квитанцію №194 від 18.10.2019 та акт виконаних робіт від 18.10.2019, в якому зафіксовано, що виконавцем в інтересах клієнта згідно з договором у повному обсязі виконано зобов'язання: надання консультацій та узгодження правової позиції - 1 год, опрацювання нормативно-правових актів з приводу соціального та правового захисту військовослужбовців, а також індексації грошових доходів населення, пошук в Єдиному державному реєстрі судових рішень практики в аналогічній категорії справ - 1 год, складання позовної заяви - 3 год. При цьому, розрахунок здійснено у відповідності до розміру погодинної ставки за надані послуги, що становить: вартість 1 год - 1000 грн., загалом 5000 грн. (5 год. х 1000 грн.). Сторони домовилися, що оплата за даним актом проводиться клієнтом із врахуванням 20% знижки за надані послуги, відтак сума, що підлягає до сплати, становить, 4000 грн.
Досліджені судом докази щодо надання адвокатом правничої допомоги позивачу визнаються судом належними, допустимими та достатніми для висновку про підтвердження витрат позивача на правничу допомогу в сумі 4000 грн.
Поміж тим, суд враховує положення ч.3 ст.139 КАС України, якою встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин, ОСОБА_1 належить присудити за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - ВЧ НОМЕР_1 пропорційну до задоволених вимог суму оплаченої ним правничої допомоги, тобто 3000 грн.
Правових підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ВЧ НОМЕР_1 судових витрат у вигляді судового збору немає, оскільки позивач звільнений від його сплати на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 КАС України, суд-
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 стосовно ОСОБА_1 щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2016 року по 09.08.2018 року.
Зобов'язати відповідача Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення позивачу ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 року по 09.08.2018 року.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати на правничу допомогу в сумі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.
Судовий збір розподілу не підлягає.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Повний текст рішення складено та підписано 05.02.2020.
Суддя В.М. Сакалош