Іменем України
05 лютого 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/5128/19
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 20.08.2019 № Ф-56414-52,
05.12.2019 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ФОП ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області, в якому позивач посилається на таке.
05.09.2019 засобами поштового зв'язку позивач отримав вимогу Головного управління ДФС у Луганській області від 20.08.2019 № Ф-56414-52 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 23875,08 грн.
Не погодившись зі вказаною вимогою, позивач оскаржив її до Головного управління ДФС у Луганській області, яке рішенням від 23.09.2019 № ФОП-246/12-32-52-08 відмовило в задоволенні скарги. У подальшому позивач оскаржив вимогу до Державної податкової служби України, яка рішенням від 05.11.2019 № 8354/6/99-00-08-06-01 також відмовила в задоволенні скарги. Вказане рішення позивач отримав 11.11.2019.
Позивач не погоджується з вимогою про сплату боргу, вважає її незаконною з огляду на те, що він перебував на обліку в ДПІ у м. Сєвєродонецьку Луганської області та в силу приписів Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» звільнявся від виконання зобов'язань платника єдиного внеску щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску.
На підставі викладеного позивач просить визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Луганській області від 20.08.2019 № Ф-56414-52.
Ухвалою суду від 09.12.2019 позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків.
Ухвалою суду від 13.01.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, визнано причини пропуску строку звернення до суду поважними та поновлено позивачеві строк звернення до суду з позовом.
31.01.2020 засобами електронного зв'язку та 03.02.2020 засобами поштового зв'язку від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач посилається на таке.
Сума боргу по ФОП ОСОБА_1 у розмірі 23785,08 грн складається з 8447,86 грн - за 2017 рік, 2457,18 грн - І квартал 2018 року, 2457,18 грн - ІІ квартал 2018 року, 2457,18 грн - ІІІ квартал 2018 року, 2457,18 грн - IV квартал 2018 року, 2754,18 грн - І квартал 2019 року, 2754,18 грн - ІІ квартал 2019 року.
Отже, станом на 31.07.2019 позивач мав заборгованість зі сплати єдиного внеску, у зв'язку з чим ГУ ДФС у Луганській області було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 20.08.2019 № Ф-56414-52 на суму заборгованості 23785,08 грн.
Відповідач зазначає, що доповнення розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464 пунктом 9-4 щодо звільнення певного кола платників внеску від виконання обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону України № 2464 втратили чинність згідно з Законом України від 24.12.2015 № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Відповідач вважає, що в даному випадку існує законодавча неточність, що виникла внаслідок внесення змін до закону про внесення змін до нього, замість внесення змін до оригінального закону. Та з метою усунення неточності в частині виключення п. 9.4 із розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» зареєстровано проект Закону України № 6019 від 03.02.2017 «Про внесення змін до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
ГУ ДФС у Луганській області звертає увагу, що метою внесених змін було позбавлення пільг з єдиного внеску на територіях населених пунктів, де проводилася антитерористична операція. Таким чином, недодержання правил законодавчої техніки при внесенні змін до Закону не може бути єдиною підставою для звільнення платників єдиного внеску від його сплати та, відповідно, визнання протиправними та скасування вимог контролюючого органу.
На підставі викладеного відповідач просить відмовити в задоволенні позову (арк. спр. 60-61).
У судове засідання сторони не прибули, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, просили розглядати справу без їхньої участі.
Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи положення статті 205 КАС України, суд вважає за можливе розглянути дану справу в порядку письмового провадження за наявними матеріалами у справі.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов такого.
Позивач ОСОБА_1 згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 06.12.2019 № 1006058376 17.04.2014 був зареєстрований як фізична особа-підприємець, перебуває на обліку як платник єдиного внеску в ДПІ у м. Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області, місце проживання: АДРЕСА_1 (арк. спр. 15-16).
Згідно з даними інтегрованої картки позивача за кодом класифікації доходів бюджету 71040000 станом на 31.07.2019 за позивачем обліковується недоїмка по сплаті єдиного внеску в сумі 23785,08 грн, яка утворилася за період з 2017 року по 2 квартал 2019 року (арк. спр. 47, 48).
ГУ ДФС у Луганській області сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 20.08.2019 № Ф-56414-52, в якій зазначено, що сума боргу позивача станом на 31.07.2019 становила 23785,08 грн, у тому числі недоїмка - 23785,08 грн (арк. спр. 3).
Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 9340102522620 вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 20.08.2019 № Ф-56414-52 вручено позивачеві 05.09.2019 (арк. спр. 64).
Не погодившись зі вказаною вимогою, позивач оскаржив її в адміністративному порядку.
Рішенням Державної податкової служби України від 05.11.2019 № 8354/6/99-00-08-06-01 скаргу залишено без розгляду (арк. спр. 10-11).
Вирішуючи питання щодо правомірності вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 20.08.2019 № Ф-56414-52, суд керується таким.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Пунктом 6 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI визначено, що недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Статтею 9 Закону № 2464 визначено таке:
- сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) (абзац перший частини п'ятої);
- єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку (абзац перший частини сьомої);
- платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абзаци перший, третій частини восьмої);
- єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (абзац перший частини дванадцятої).
Абзацом першим частини четвертої статті 25 Закону № 2464 передбачено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку (абзац п'ятий частини четвертої статті 25 Закону № 2464).
З вищевикладеного слідує, що за загальними правилами орган доходів і зборів у разі наявності недоїмки у платника єдиного внеску надсилає такому платнику вимогу про сплату боргу.
Разом з тим, Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.
02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України від 2 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон № 1669), який визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.
Статтею 1 Закону № 1669 встановлено, що:
період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України;
територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
Згідно з абзацом третім пункту 5 статті 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669 перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, визначається Кабінетом Міністрів України.
Підпунктом 8 пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669 внесено зміни до Закону № 2464, а саме підпункт б) розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 9-3 (який згідно з Законом України від 02 березня 2015 року № 219-VІІІ перейменований в пункт 9-4) такого змісту:
«9-4. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».
Пунктом 28 розділу І Закону України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01 січня 2016 року, виключено підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669, але положення підпункту 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669 були реалізовані шляхом внесення відповідних змін до Закону № 2464. Тобто, положення підпункту 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669 після набрання ними чинності стали невід'ємною складовою Закону № 2464, а сам підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669 вичерпав свою функцію. Аналогічний підхід застосовано Конституційним Судом України в ухвалі від 05 лютого 2008 року у справі № 2-1/2008.
Пункт 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 є чинним на теперішній час, зміни безпосередньо до Закону № 2464 щодо виключення (або викладення в новій редакції) цієї норми не вносились.
З аналізу зазначених норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства слідує, що для звільнення платників єдиного внеску від виконання обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464, в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції згідно з положеннями пункту 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 достатньо лише факту перебування відповідного платника єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
При цьому суд зауважує, що платники єдиного внеску звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції без встановлення додаткових умов.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» м. Сєвєродонецьк (Сєвєродонецька міська рада) Луганської області увійшло до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
З правового аналізу наведених законодавчих норм слідує, що факт перебування платника єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція, є підставою для звільнення платників єдиного внеску як від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464, так і від відповідальності за невиконання вимог законодавства щодо його вчасної сплати. При цьому, вказані норми не скасовують обов'язків платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а надають можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі, що є підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу та стягнення і відповідальності за порушення Закону № 2464.
Отже, з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції в силу положень абзаців першого, третього пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 контролюючий орган не має правових підстав для застосування до платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, заходів впливу у вигляді формування та надіслання вимоги про сплату боргу (недоїмки).
30.03.2018 Президент України підписав Указ «Про затвердження рішення РНБО «Про широкомасштабну антитерористичну операцію на території Донецької та Луганської областей» № 116/2018, яким вводиться в дію рішення РНБО про зміну формату широкомасштабної антитерористичної операції, яка була запроваджена у 2014 році.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що станом на дату розгляду справи по суті Указу Президентом України про завершення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей не приймалось, а вказаний вище нормативно-правовий акт лише змінив формат її проведення.
Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що позивач звільняється від виконання зобов'язань платника єдиного внеску, встановлених статтею 6 Закону № 2464-VІ, у тому числі передбачених підпунктом першим частини другої цієї статті, а саме - своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, на період проведення антитерористичної операції.
Як слідує з матеріалів справи, спірна вимога сформована відповідачем у відповідності до вимог статті 25 Закону № 2464-VІ, яка визначає заходи впливу та стягнення. За положеннями абзацу другого частини першої цієї статті її положення поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Саме за положеннями частини четвертої цієї статті орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Оскільки судом встановлено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 20.08.2019 № Ф-56414-52 охоплює період, в якому позивач звільнений від виконання обов'язків платника єдиного внеску, суд дійшов висновку, що за цей період орган доходів і зборів не мав повноважень формувати та направляти позивачу таку вимогу за період з 14.04.2014.
Наявність заборони у застосуванні до позивача заходів впливу та стягнення, визначених статтею 25 Закону № 2464-VI, за невиконання обов'язків платника єдиного внеску на період проведення антитерористичної операції, унеможливлює й формування та направлення позивачу вимоги про сплату боргу за цей період.
При розгляді даної справи судом враховано правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 812/505/17, від 13.06.2018 у справі № 812/1237/17, від 04.04.2019 у справі № 805/4655/15-а, від 25.04.2019 у справі № 805/4811/16-а.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам позивача, оскільки вищевикладені факти та обставини є підставою для задоволення позову в повному обсязі, а інші доводи не впливають на вирішення спору.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 768,40 грн (арк. спр. 5).
Оскільки рішення суду ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 20.08.2019 № Ф-56414-52 задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Луганській області від 20.08.2019 № Ф-56414-52 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на суму 23785,08 грн (двадцять три тисячі сімсот вісімдесят п'ять грн 08 коп.).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Луганській області (93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, буд. 72, код ЄДРПОУ 39591445) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім грн 40 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.
Суддя І.О. Свергун