Іменем України
05 лютого 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/12/20
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Тихонов І.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Старобільського управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання бездіяльність протиправною, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
03 січня 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Старобільського управління Пенсійного фонду України Луганської області, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 18.10.2019 № 16205/03-01 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком;
- зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком - з 21 травня 2019 року.
В обґрунтування позову зазначає, що 21.05.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням Старобільського об'єднаного управління пенсійного фонду України Луганської області від 18.10.2019 № 16205/03-01 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком у порядку, встановленому статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з посиланням на відсутність необхідного стажу роботи.
Відповідно до змісту рішення Відповідача від 18.10.2019 до загального стажу роботи не враховано період зайняття особою підприємницькою діяльністю, оскільки відсутня довідка ПФУ про сплату страхових внесків за період з 2001 по 2007 роки.
З таким рішенням позивач не згоден, оскільки відповідач, вимагаючи у позивача довідки, які підтверджують пільговий стаж роботи, послався лише на те, шо записи у трудовій книжці позивача не містять повної інформації про роботу на пільгових умовах, але, при цьому, не вказав, яка саме інформація не вказана у трудовій.
Вважає, що такі дії відповідача є незаконними, безпідставними та протиправними, які не ґрунтуються на Законі та порушують право на пенсійне забезпечення.
Ухвалою суду від 08.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а. с. 18-19).
Відповідач позов не визнав, надав відзив на позовну заяву (арк. спр. 45-46), в якому зазначив, що 21.05.2019 до Фонду надійшла заява від позивача щодо призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003.
Разом із заявою позивачкою було надано певний пакет документів, а саме: паспорт громадянина України; ідентифікаційний номер; трудову книжку серія НОМЕР_1 ; довідку від 03.04.2019 № 934-5000100118 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, диплом про навчання серія НОМЕР_2 .
З огляду на надані документи, 30.05.2019 управлінням прийнято рішення № 124050001065 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку із недостатністю необхідного для призначення пенсії стажу.
Згідно п. 1 постанови КМУ від 12.08.1993 № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані. наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості па видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Так, згідно записів трудової книжки, ОСОБА_1 має страховий стаж 25 років 8 місяців 0 днів (по 01.06.2001 включно).
А за даними, що містяться в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України (система персоніфікованого обліку), після 01.06.2001, визначити страховий стаж позивачки не видається можливим, оскільки починаючи з 2001 року в системі персоніфікованого обліку відображені дані про зайняття ОСОБА_1 підприємницькою діяльністю (визначення страхового стажу для відповідних осіб є дещо специфічним).
Так, п. 3-1 Розділу XV Закону № 1058 («ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ») передбачено, що до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску). Тобто, сплата страхових внесків у відповідний період має бути документально підтверджена. Підтвердженням такої сплати є довідка уповноваженого територіального органу Пенсійного фонду України, на обліку якого перебувала застрахована особа у відповідний період.
Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління ПФУ 22.12.2014 року № 28-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції 15.01.2015 року за № 41/26486 (далі - Положення), а саме абз. 3 п. 3 відповідного Положення чітко передбачено, що одним з основних завдань управління Фонду є ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, а пп. 4 п. 4 Положення встановлено, що управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань забезпечує ведення в районі (місті) реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) та у складі цього реєстру - реєстру платників страхових внесків до солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, своєчасне внесення відомостей до них, їх використання, контроль за достовірністю відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб, та автоматизовану обробку інформації.
Тобто, кожен територіальний орган Пенсійного фонду України, в межах території, яка віднесена до його компетенції, здійснює персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, метою якого є облік застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікація, а також накопичення, зберігання та автоматизована обробка інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування. Єдиним нормативним актом, згідно якого передбачено делегування повноважень з обслуговування страхувальників від одних територіальних управлінь ГІФУ іншим, є постанова ПФУ від 12.05.2015 № 9-1 (зі змінами), проте за цією постановою Старобільському ОУ ПФУ Луганської області не передані повноваження з обслуговування страхувальників, які перебувають на обліку в управлінні ПФУ в м. Ровеньки, такі повноваження делеговані Білокуракинському ОУ ПФУ Луганської області.
Однак, позивачкою не надано необхідної довідки про підтвердження сплати нею збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період ведення підприємницької діяльності у 2001 - 2007 роках.
Таким чином, законних підстав для врахування до загального стажу роботи ОСОБА_1 час здійснення нею підприємницької діяльності (після 01.06.2001) у Фонду немає.
Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , є громадянином України та внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується копіями: паспорта громадянина України (а. с. 8-10), картки платника податків (а. с. 11), довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 03.04.2019 № 934-5000100118 (а.с. 12).
21.05.2019 позивач подав заяву про призначення пенсії за віком, додавши до заяви документи, зазначені в розписці-повідомленні (а. с. 27, 28).
До заяви були додані наступні документи:
паспорт громадянина України;
довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру;
трудову книжку серія НОМЕР_1 ;
довідку від 03.04.2019 № 934-5000100118 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи;
диплом про навчання серія НОМЕР_2 .
Рішенням від 30.05.2019 № 124050001065 відповідач відмовив позивачу в призначенні пенсії за віком, посилаючись на наступне (а. с. 30-31).
Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за віком за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, який затверджено Постановою КМУ від 12.08.1993 № 637, встановлено, що основним документом , що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжні відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про період роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки з наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності та на виключно їхній прані, за період до 1 травня 1993 року, а також час роботи осіб, які займаються веденням особистого селянською господарства зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків.
Згідно наданих документів загальний стаж роботи ОСОБА_1 складає 35 років 8 місяців, що не відповідає вимогам ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". До загального стажу роботи не враховано період займання підприємницькою діяльністю, оскільки відсутня довідка ПФУ про сплату страхових внесків.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до положень частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.
Відповідно до абзаців першого, другого пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац перший частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV).
Згідно зі статтею 62 Закону № 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Особливості підтвердження трудового стажу окремих категорій працівників визначені пунктом 20 Порядку № 637, згідно з яким, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
В пункті 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зазначено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:
1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування;
2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.
Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
3) для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000.
Згідно з абзацами першим, третім пункту 4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2). Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
Пунктом 4.2 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 встановлено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;
4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.
Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (абзац перший пункту 4.3 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1).
Згідно з абзацом першим пункту 4.7 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Орган, що призначає пенсію, надає допомогу особам, зазначеним у пунктах 1.1 і 1.2 розділу І цього Порядку, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії (абзац четвертий пункту 3.3 ІІІ «Підготовка і подання документів для призначення пенсій» Порядку № 21-1).
З системного аналізу вищенаведених норм права слідує, що орган, що призначає пенсію, після надходження відповідної заяви разом з поданими документами зобов'язаний повідомити особу, яка звернулась з такою заявою, про недостатність поданих документів та необхідність надання у тримісячний строк з дня прийняття заяви відсутніх документів для призначення пенсії. При цьому, перелік документів, яких не вистачає для призначення пенсії, а також строк для їх подання мають бути зазначені органом, що призначає пенсію, у розписці, яка видається особі, що звернулась з заявою про призначення пенсії. Прийняти рішення про відмову в призначенні пенсії через відсутність необхідних документів орган, що призначає пенсію, має право виключно після надання особі тримісячного строку на подачу відсутніх документів з дня прийняття заяви та за умови, якщо протягом такого строку особа не надасть необхідні відсутні документи.
Так, відповідачем не роз'яснено необхідність подання позивачем документів про стаж за період зайняття останнім підприємницькою діяльністю. Крім того, відповідачем не надано оцінки індивідуальним відомостям про застраховану особу, які містяться в формі ОК-5 за період з липня 2001 року по грудень 2003 року.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 18.10.2019 № 16205/03-01 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком.
Щодо позовних вимог про зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком - з 21 травня 2019 року суд зазначає наступне.
Статтею 58 Закону №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий та страховий стаж позивача.
Проте, відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд вбачає за можливе з метою належного та ефективного захисту прав позивача вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 21.05.2019 про призначення пенсії за віком.
Що стосується клопотання про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Положення статті 382 КАС України не є імперативними, тобто, передбачають право суду діяти на власний розсуд в залежності від обставин справи. Суд вважає, що за своїм змістом такі заходи контролю за виконанням судового рішення є додатковим засобом для спонукання суб'єкта владних повноважень до вчинення дій з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази, що Відповідач буде ухилятися від виконання рішення суду у визначений чинним законодавством спосіб.
За таких обставин відсутня необхідність застосування положень статті 382 КАС України.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір в сумі 768,40 грн. за квитанцією від 26.11.2019 № 74 та в сумі 72,40 грн. за квитанцією від 03.01.2020 № 0.0.1571871408.1 (а.с. 4).
Матеріали справи містять довідку від 08.01.2020 у справі № 360/12/20, в якій зазначено, що відсутнє підтвердження щодо зарахування сплати судового збору в сумі 72,40 грн. за квитанцією від 03.01.2020 № 0.0.1571871408.1.
Судом встановлено, що з 1 січня 2020 року діють нові реквізити для сплати судового збору та інших платежів. Оновлені реквізити рахунків для зарахування судового збору та інших рахунків для зарахування надходжень до бюджетів при розгляді справ у судах, що почали діяти з 1 січня 2020 року.
Постановою правління Національного банку України «Про запровадження міжнародного банківського рахунку (IBAN) в Україні» від 28 грудня 2018 року № 162 встановлено нову форму банківських рахунків для розрахунків. З 1 січня 2020 року Державна казначейська служба України перейшла на ведення бухгалтерського обліку за Планом рахунків бухгалтерського обліку в державному секторі, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2013 №1203, із змінами та доповненнями. Лише з 8 січня 2020 року сплата судового збору могла бути здійснена за оновленими реквізитами.
Так, суд дійшов до висновку, що позивачем судовий збір в сумі 72,40 грн. надійшов на нечинний рахунок Державної казначейської служби України.
Вказані грошові кошти можуть бути повернені позивачем після звернення до відповідної банківської установи.
Оскільки у даній справі позовні вимоги фактично задоволенню, судовий збір у розмірі 768,40 грн. на користь позивача належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
При цьому, судовий збір в сумі 72,40 грн. належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в дохід Державного бюджету України.
Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) до Старобільського управління Пенсійного фонду України Луганської області (код ЄДРПОУ 412446506, 92704, Луганська область, м. Старобільськ, бул. Дружби, буд. 1А) про визнання бездіяльність протиправною, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Старобільського управління Пенсійного фонду України Луганської області від 18.10.2019 № 16205/03-01 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком
Зобов'язати Старобільське управління Пенсійного фонду України Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.05.2019 про призначення пенсії за віком.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Старобільського управління Пенсійного фонду України Луганської області (код ЄДРПОУ 412446506, 92704, Луганська область, м. Старобільськ, бул. Дружби, буд. 1А) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) судовий збір в сумі 768,40 (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.) грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Старобільського управління Пенсійного фонду України Луганської області (код ЄДРПОУ 412446506, 92704, Луганська область, м. Старобільськ, бул. Дружби, буд. 1А) в доход Державного бюджету України судовий збір в сумі 72,40 (сімдесят дві грн. 40 коп.) грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.В. Тихонов