05 лютого 2020 року Справа № 280/6190/19 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., за участю секретаря судового засідання Серебрянникової О.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 (фактична адреса: АДРЕСА_1 , код ДРФО НОМЕР_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (юридична адреса: 69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158 - Б, код ЄДРПОУ 20490012),
про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
12 грудня 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі по тексту - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неврахування довідок №35,37,40,41,42 від 22.04.2014 про заробіток, виданих Архівом ВП «Управління допоміжного виробництва «Державного підприємства «Торезантрацит», за період з 26.11.1984 по 30.06.2000 та зобов'язати відповідача при обчисленні пенсії позивачу врахувати заробіток за період з 26.11.1984 по 30.06.2000;
- зобов'язати відповідача здійснити з 18 березня 2018 року (з моменту призначення пенсії) перерахунок пенсії позивачу на підставі довідок №35, 37, 40, 41, 42 від 22.04.2014 про заробіток, виданих Архівом ВП «Управління допоміжного виробництва «Державного підприємства «Торезантрацит», за період з 26.11.1984 по 30.06.2000.
За правилами ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що є внутрішньо перемішеною особою та пенсіонером за віком, якому призначено пенсію зі скороченням пенсійного віку з 18.03.2019. 30.01.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за списком №1 та надав, зокрема, оригінали п'ятьох довідок «про заробіток для обчислення пенсії», які надані Архівом управління допоміжного виробництва «Державного підприємства «Торезантрацит» за період з 1984 року по 2000 рік. Однак при призначенні пенсії відповідачем не були враховані вищезазначені довідки та відповідно не був врахований заробіток за період з листопад 1984 року по червень 2000 року.
Листом від 03.05.2019 вих. №31/М-11 відповідачем у зарахуванні позивачу зазначеного періоду було відмовлено, з підстав неможливості проведення перевірки довідок у зв'язку із знаходженням на підконтрольній території, що не дає можливості для здійснення перевірки документів, не є легитимними та не відповідають вимогам Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. З посиланням на норми Конституції України, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Закону України "Про пенсійне забезпечення", Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993, просить позов задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою суду від 13.12.2019 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін. (повідомлення) сторін. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Представник відповідача 03.01.2020 через канцелярію суду (вх. №386) надав відзив на позовну заяву. У відзиві відповідача зазначено, що довідки № 35, 37, 40, 41, 42 від 22.04.2014 не є легітивними, оскільки первинні документи знаходяться на непідконтрольній території, що не дає можливості для здійснення перевірки документів. З наведених підстав просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду справи в порядку письмового провадження, фіксація судового засідання за допомогою технічного засобу, відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України не здійснювалось.
Суд, оцінивши обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 18.03.2019 позивач звернувся до Приморського ОУГ1ФУ в Запорізькій області (правонаступник Головне управління ПФУ в Запорізькій області) за призначенням пенсії за віком. До заяви про призначення пенсії було додано пакет документів, передбачений Порядком подання та оформлення документів, необхідний для призначення пенсії.
Відповідно до протоколу призначення пенсії від 27.03.2019 позивачу призначено пенсію за віком з 18.03.2019. Пенсію обчислено при загальному стаж і роботи 33 роки 2 місяці 16 днів.
Разом з заявою позивачем було надано довідки № 35, 37, 40, 41, 42 від 22.04.2014 про заробітну плату, видану архівом ВП «Управління допоміжного виробництва „Державного підприємства" „Торезаитрацит" за період з 26.11.1984 по 30.06.2000.
Листом відповідача від 03.05.2019 №31/М-11 було відмовлено позивачу у врахуванні вищезазначених довідок, оскільки на час видання спірних довідок підприємство знаходилось на території, яка непідконтрольна українській владі.
Позивач не погодившись із такою відмовою відповідача, звернувся до суду із позовом.
Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Відповідно до постанови КМУ від 07.11.2014 № 595, з 01.12.2014 на непідконтрольних територіях Донецької та Луганської областей, органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.
На підставі наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №841 від 25 листопада 2014 р. "Про заходи стабілізації соціально-економічної ситуації у Донецькій та Луганській областях" виробнича та фінансово-господарська діяльність підприємств повністю припинена на час проведення антитерористичної операції з 28 листопада 2014 року.
Судом також встановлено, що відповідно до розрахунку відповідача, загальний страховий стаж позивача, з яким погоджується останній, складає 33 роки 2 місяці 16 днів.
Так, згідно записів у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 , позивач має насупні записи - мова оригіналу:
- с 20.04.1984 (пр. №58к от 18.04.1984) по 27.08.1984 (пр. №118-к от 27.04.1984) работал электрогазосварщиком ручной сварки 3 р. в Торезском производственном объединении по добыче антрацита «Торезантрацит»;
- с 26.11.1984 (пр. № 3 399/к от 26.11.84) по 03.06.1986 (пр. №163 от 03.06.86), работал электрогазосврщиком 4 р. в Шахтоуправлении «Торезское» Торезском производственном объединении по добыче антрацита «Торезантрацит»;
- с 19.06.1986 по 12.05.198 служба в рядах Советской армии;
- с 01.08.1988 (пр. №268 от 01.08.1988) по 08.04.1996 (пр.№56/к от 08.04.1996) работал горнорабочим по ремонту горных выгрибаток в в Шахтоуправлении «Торезское» Торезском производственном объединении по добыче антрацита «Торезантрацит»;
- с 22.08.1997 (пр. №157/ к от 22.08.1997) по 16.08.2000 (пр. №32/ к от 16.02.2000) работал горнорабочим по ремонту горных выработок 4 р. в Шахтоуправлении «Торезское» Торезском производственном объединении по добыче антрацита «Торезантрацит»;
- с 15.03.2000 (пр. №13/ к от 15.03.2000) по 19.06.2001 (пр. №48/к от 19.06.2001) работал электрогазосварщиком ручной сварки 3 р. в Шахте «Обєднанна» Державної холдінгової компанії «Торезантрацит»;
- с 06.10.2003 (пр. №259/к от 03.10.2003) по 01.02.2005 (пр. №27/к от 10.02.2005) працював у виробничому підрозділі «Шахта Ударник» Державного підприємства Сніжнеантрацит»;
- с 05.05.2011 (пр. №68/к от 04.05.2011) по 26.08.2011 (пр. №144/к от 26.08.2011) працював горнорабочим з ремонту горных виработок 4 р. на підземних роботах в шахті «Торезантрацит»;
- с 21.03.2012 (пр. №9/к от 21.03.2012) по 01.08.2012 (пр. №39/к от 01.08.2012) принят подземным горнорабочим по ремонту горных выработок 3 р. на участок ВТБ в отделении исполнительной дирекции по ликвидации шахт.
Крім того, як встановлено матеріалами адміністративної справи, позивач надавав відповідачу оригінали п'ятьох довідок, виданих ВП «Управління допоміжного виробництва «Державного підприємства «Торезантрацит», які видані ще за часів коли, підприємство, яке їх надавало, було підконтрольне українській владі, про що свідчать печатка та штамп архіву «Управління допоміжного виробництва «ДП Торезантрацит».
Таким чином, вони відповідають ст. 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка передбачає перерахунок пенсій за віком на підставі документів, які відповідають вимогам законодавства, чинного на час їх видачі.
Крім того, факт перебування у трудових відносинах з Шахтоуправлянням «Торезьке» Торезького виробничого об'єднання по добутку антрациту (Торезантрацит) підтверджується насамперед не тільки зазначеними довідками, але й самою трудовою книжкою, в якій зазначені періоди роботи позивача на протязі 1984-2000 років.
Вказані періоди роботи підтверджені та зафіксовані в трудовій книжці позивача. Записи у трудовій книжці позивача виконані чітко, зрозуміло та в повному обсязі, містять інформацію про періоди роботи та займану посаду, реквізити відповідних наказів, на підставі яких вони внесені, тому надання позивачем довідок на підтвердження пільгового стажу не має бути обов'язковою умовою для такого підтвердження.
Позивач набув трудовий стаж у період, коли населені пункти, на території яких підприємства здійснювали господарську діяльність, перебували під контролем української влади, і їх було утворено відповідно до законодавства України.
Суд зауважує, що позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову через захоплення незаконними озброєними формуваннями території Донецької області.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 18 грудня 1996 року «Лоізіду проти Туреччини» дійшов такого висновку «Суд відмічає, що за наявності фактично існуючих незаконних утворень на території неконтрольованій законною Владою міжнародне право визнає законність деяких юридичних домовленостей та дій, наприклад, реєстрація народження, смерті або шлюбу, наслідки яких можуть бути проігноровані лише на шкоду жителям тієї чи іншої території».
Таким чином, з урахуванням практики Європейського суду, Пенсійний фонд повинен був взяти до уваги інформацію зазначену у трудовій книжці позивача та накази про проведення атестації робочих місць, аби у повному обсязі захистити права позивача, який звернувся до Управління за призначенням пенсії на пільгових умовах.
Щодо посилання відповідача на неможливість проведення перевірки достовірності документів щодо підтвердження пільгового характеру роботи позивача, суд зазначає наступне.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України ««Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058 (далі -Закон №1058).
Відповідно до ст.26 Закону України особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.
Відповідно до статті 26 Закону №1058-ІV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Положеннями частини 3 статті 44 Закону №1058-IV передбачено право відповідача на проведення перевірки. Разом з цим, за вимогами законодавства, неможливість проведення перевірки не ставить у залежність особу щодо якої розглядається питання про призначення пенсії, оскільки це не є підставою для відмови у зарахуванні стажу та призначення пенсії. За таких обставин посилання відповідача на неможливість проведення перевірки підприємства, на якому працював позивач, суд не приймає до уваги.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.
Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.
Згідно з частиною 1 статті 18 вказаного Закону громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Отже, відповідно до наведених норм Закону, необхідною умовою для визнання незаконним акту органу, який знаходиться на тимчасово окупованій території, є створення такого органу, обрання чи призначення у порядку, не передбаченому законом.
Всі первинні документи, які сформовані до проведення антитерористичної операції, не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особи права на отримання пенсії, що обчислена із заробітку, який вона отримувала на законних підставах, тільки з тих міркувань, що Україна тимчасово не здійснює контроль на території, де набутий пільговий стаж роботи.
В даному випадку позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову через неможливість перевірки достовірності пільгового характеру роботи, у зв'язку з знаходженням підприємств на території, непідконтрольній українській владі та не перереєстрації його на території підконтрольній українській владі.
Крім того, частиною 4 ст. 24 Закону №1058 передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Як зазначив Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення). У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Суд також звертає увагу на положення статті 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Париж, 20.III.1952) яка передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення Статті 14 Конвенції якою визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
Відповідно до частини 3 статті 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.
Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
В рамках адміністративного судочинства: дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;
бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;
рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).
Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб'єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.
Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Тому суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України прийшов до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Матеріалами справи встановлено факт сплати судового збору у загальному розмірі 768,40 грн, що підтверджується квитанцією від 10.12.2019 №26.
Керуючись статтями 139, 241, 243-246 та 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 (фактична адреса: АДРЕСА_1 , код ДРФО НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (юридична адреса: 69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158 - Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо неврахування довідок №35, 37, 40, 41, 42 від 22.04.2014 про заробіток, виданих Архівом ВП «Управління допоміжного виробництва «Державного підприємства «Торезантрацит», за період з 26.11.1984 по 30.06.2000 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (юридична адреса: 69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158 - Б, код ЄДРПОУ 20490012) при обчисленні пенсії ОСОБА_1 (фактична адреса: АДРЕСА_1 , код ДРФО НОМЕР_1 ) врахувати заробіток за період з 26.11.1984 по 30.06.2000.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (юридична адреса: 69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158 - Б, код ЄДРПОУ 20490012) здійснити з 18 березня 2018 року (з моменту призначення пенсії) перерахунок пенсії ОСОБА_1 (фактична адреса: АДРЕСА_1 , код ДРФО НОМЕР_1 ) на підставі довідок №35, 37, 40, 41, 42 від 22.04.2014 про заробіток, виданих Архівом ВП «Управління допоміжного виробництва «Державного підприємства «Торезантрацит», за період з 26.11.1984 по 30.06.2000.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (юридична адреса: 69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158 - Б, код ЄДРПОУ 20490012) на користь ОСОБА_1 (фактична адреса: АДРЕСА_1 , код ДРФО НОМЕР_1 ) витрати на оплату судового збору в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписане суддею 05.02.2020.
Рішення не набрало законної сили.
Суддя Р.В. Сацький