04 лютого 2020 року Справа № 280/6192/19 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши за правилами спрощеного провадження, без виклику учасників справи (у письмовому провадженні), адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, 158-б, м. Запоріжжя, 69057) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
12.12.2019 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу на призначення одноразової грошової допомоги та її виплати, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі 10 місячних пенсій при призначенні пенсії за віком, згідно з п. 7-1 розділу ХV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; зобов'язати відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі 10 місячних пенсій (36883,90 грн.) при призначенні пенсії за віком згідно з п. 7-1 розділу ХV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Крім того, просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на її користь судові витрати та розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 з 06.07.2011 перебувала на обліку в Токмацькому об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області (на сьогоднішній день - ГУ ПФУ в Запорізькій області) та їй була призначена пенсія за вислугу років у відповідності до норм Закону України "Про пенсійне забезпечення" виплата якої з 01.09.2011 була припинена у зв'язку з працевлаштуванням позивача. Позивачка із заявою про призначення та виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій, як особа, яка на день досягнення пенсійного віку, працювала в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, відповідно до підпунктів «е»-«ж» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Проте, листом № 2536/Г-9 від 06.11.2019 відповідач відмовив позивачу в призначенні та виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій згідно з п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» посилаючись на те, що позивачу раніше призначалась та виплачувалась пенсія за вислугу років. Вважає дії відповідача щодо відмови у виплаті грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій протиправними та просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою від 17.12.2019 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/6192/19. Судове засідання призначено на 10.01.2020 року без виклику сторін.
Відповідач позов не визнав, надав суду відзив (вх.№187 від 02.01.2020), в якому зазначив, що 06.07.2011 позивачу призначено пенсію за вислугу років, згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення», яка була обрахована відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а з 01.09.2011 виплата позивачу пенсії була припинена у зв'язку із працевлаштуванням. Відповідач зазначає, що головною умовою для отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення є неотримання (не призначення) до моменту звернення за пенсією за віком будь-якої іншої пенсії, а не тільки пенсії за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». За таких обставин, відповідач вважає, що оскільки позивач певний час отримувала пенсію за вислугу років, то зазначена обставина позбавляє її права на отримання грошової допомоги, на підставі пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
Судом встановлено, що з 06 липня 2011 року ОСОБА_1 призначена пенсія за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" як працівнику освіти.
З 01.09.2011 року позивачу нарахування та виплата пенсії по вислузі років були призупинені у зв'язку з працевлаштуванням на посаду, яка, відповідно до підпунктів "е"-"ж" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", на посаду вчителя СШ №2 (Наказ Токмацької міської ради від 01.09.2011 №268/К).
В період з 06.07.2011 по 01.09.2011 позивачу нарахована та виплачена пенсія по вислузі років на загальну суму 2413,42 грн.
З 08.04.2019 року позивачу призначена пенсія за віком з застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії, а саме 3764,40 грн. за 2014-2016 роки.
22.04.2019 року позивач звернулась до Токмацького ОУПФУ в Запорізькій області із заявою про перерахунок пенсії за віком відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в України, з якої сплачено страхові внески за 2016, 2017, 2018 роки. Проте, у задоволенні цієї заяви їй було відмовлено.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 18.06.2019 року у справі №280/2157/19, позовні вимоги ОСОБА_1 , задоволено. Визнано протиправними дії Токмацького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови в розрахунку ОСОБА_1 пенсії за віком з урахуванням вимог ч. 2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Зобов'язано Токмацьке об'єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислені як середній показник зі 2016, 2017, 2018 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1% починаючи з 08 квітня 2019 року.
21.10.2019 позивач звернулася до відповідача з заявою щодо призначення та виплати грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до п.7-1 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058 (а.с.15).
Листом від 06.11.2019 № 2536/Г-9 ГУ ПФУ в Запорізькій області повідомив позивача про те, що відсутні підстави для виплати їй грошової допомоги відповідно до п. 7-1 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058 (а.с.16)
Не погодившись з такими діями відповідача позивач звернулась з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Суд зазначає, що Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом (далі Закон №1058).
Під час розгляду адміністративної справи судом встановлено, що позивачем не оспорюється факт призначення їй пенсії за вислугу років, проте позивач вважає, що вона має право на отримання грошової допомоги.
За приписами пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058, особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та механізм її виплати визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1191 (далі Порядок).
Пунктом 5 Порядку встановлено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Відповідно до пункту 7 Порядку, виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
Таким чином, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального стажу (від 25 до 30 років) роботи на певних, визначених законодавством, посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної або комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.
Синтаксичний аналіз пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та пункту 5 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, дає підстави для висновку, що умовою наявності права на отримання вказаної грошової допомоги є не відсутність факту отримання особою будь-якого іншого виду пенсії на момент виходу на пенсію за віком, а відсутність такого факту до моменту виходу на цю пенсію, тобто в будь-який момент до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. При цьому законодавство не ставить право особи на отримання такої допомоги в залежність від розміру або тривалості отримання нею пенсії та часу її призначення, якщо такі обставини мали місце до виходу на пенсію за віком.
За змістом вказаної норми отримання вказаної грошової допомоги визначене законодавцем як заохочувальний захід щодо осіб, які, отримавши право на призначення пенсії, виявили бажання працювати та одержувати пенсію з більш пізнього віку, тобто фактично відтермінували реалізацію права виходу на пенсію.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Під час ухвалення рішення у даній справі суд враховує практику Верховного Суду, яка викладена у постановах суду від 27.11.2018 у справі №328/1619/17(2-а/328/80/17) та від 22.02.2018 у справі №310/3774/17.
Як встановлено під час розгляду адміністративної справи, за заявою позивача, з 06.07.2011 їй призначалась пенсія за вислугу років, виплата якої була припинена 01.09.2011 року, у зв'язку із працевлаштуванням, на підставі статті 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
За період призначення пенсії за вислугу років позивачці перерахована пенсія за вислугу років в розмірі 2413,42 грн., що підтверджується доданими до відзиву копіями документів.
Тобто до призначення позивачці пенсії за віком їй призначалась пенсія за вислугу років, що позбавляє її права на отримання грошової допомоги на підставі пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв правомірно, а тому заявлені позивачем вимоги не підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (адреса; пр. Соборний, буд. 158-б, м. Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Р.В. Кисіль