27 січня 2020 року Справа № 280/3883/19 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Лазаренка М.С.,
за участю секретаря судового засідання Дєткова Р.О.,
за участю:
позивача ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )
до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.166, код ЄДРПОУ 39396146)
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
09 серпня 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_3 (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.05.2019 №0009811305, №0009801305, №0009821305.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 13.08.2019 року позовну заяву у справі №280/3883/19 залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви строком 5 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.
Позивачем недоліки позовної заяви усуненні у визначений судом строк.
Ухвалою від 16.09.2019 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання на 16.10.2019.
Ухвалою суду від 16.10.2019 було продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 27.11.2019.
Ухвалою суду від 27.11.2019 підготовче провадження було закрито та призначено справу до судового розгляду на 18.12.2019.
В судовому засіданні 18.12.2019 оголошено перерву до 27.01.2020.
В судовому засіданні 27 січня 2020 року Юрчак О.В. , як представника відповідача, на підставі наданої до суду довіреності не було допущено до участі у справі №280/3883/19, керуючись ст. 55 КАС України та підпунктом 11 пункту 16-1 «Перехідних положень» Конституції України, у зв'язку з тим, що документи, що свідчать про те, що Юрчак О.В. , є особою, яка діє відповідно до статуту, положення чи іншого акта, на підставі якого він здійснює представництво юридичної особи у порядку її самопредставництва до суду надано не було. Також у Єдиному реєстрі адвокатів України відсутні відомості про те, що Юрчак О.В. має статус адвоката і такого документа до суду надано не було.
Крім того, протокольною ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання про залучення в якості другого відповідача Головне управління ДПС у Запорізькій області.
Позивач просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Відповідно до статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) 27.01.2020 сторонам проголошено вступну та резолютивну частину рішення та оголошено про час виготовлення рішення у повному обсязі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що контролюючим органом винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення на підставі висновків акту перевірки №104/08-01-13-05/2309804392 від 07.03.2019, яким встановлено отримання позивачем доходу у формі додаткового блага у вигляді анульованої (прощеної) кредитором (банківською установою) основної суми боргу та неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік. Крім того, незважаючи на положення п. 79.3 ст. 79 ПК України про необов'язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім. Такий висновок узгоджується з положеннями пп. 17.1.6 п. 17.1 статті 17 ПК України. Вважає, що не ознайомлення його до початку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з наказом про її проведення, відомостями про дату її початку та місце проведення перевірки, є грубим порушенням вимог п.79.2 ст.79 ПК України. Позивач вважає, висновки перевірки та рішення про донарахування податкових зобов'язань не відповідають вимогам діючого законодавства у зв'язку з чим звернувся до суду з вимогами про визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень.
Представник відповідача проти адміністративного позову заперечував у поданому письмовому відзиві (вх.№41306 від 04.10.2019), відповідно до якого зазначено, що на підставі ст. 20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст. 75, п.п.78.1.2 п.78.1 ст.78., ст.79 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010р. №2755-VI, проведена позапланова невиїзна документальна перевірка платника податків - фізичної особи, яка не є суб'єктом господарювання ОСОБА_3 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів з доходів фізичній особі за ознакою доходу «126» у 2015 році. Вказує, що за результатами позапланової виїзної перевірки було складено акт від 07.03.2019р. № 104/08-01-13-05/2309804392, згідно якого у позивача встановлено ряд порушень. За результатами перевірки до позивача винесені податкові повідомлення - рішення №0009811305, №0009801305, №0009821305 від 15.05.2019 року. Платником податків - фізичною особою, який не є суб'єктом господарювання ОСОБА_3 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) не надано до органів ДПС податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2015р. та не задекларовано дохід отриманий у вигляді «додаткового блага» за ознакою «126». Станом на 07.03.2019р., з суми 796616,31 грн. отриманого доходу у вигляді додаткового блага податок на доходи фізичних осіб та війковий збір не сплачені. Також, зазначає, що доводи позивача, викладені в позовній заяві, щодо порушення з боку контролюючого органу порядку проведення податкової перевірки не повинні прийматися до уваги судом як такі, що виходять за межі предмета доказування. Предметом позову є правомірність податкових повідомлень-рішень, а не правомірність дій контролюючого органу. Спір щодо правомірності визначення доходу між фізичною особою та банком не може розглядатися контролюючим органом відповідно до норм Податкового кодексу України. Таким чином, вказує що прийняті податкові повідомлення - рішення від 15.05.2019 №0009811305, №0009801305, №0009821305 є законними та такими, що не підлягають скасуванню. Також, відповідач посилається на правову позицію Верховного Суду викладену, зокрема, у постановах від 08.06.2018 по справі №814/574/16, від 26.06.2018 по справі №802/1108/17-а, від 19.09.2018 по справі 805/4663/16-а.
Суд, заслухавши пояснення позивача, розглянувши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі обставини які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступне.
Судом встановлено, що 30.10.2006 між Акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Запорізьке РУ» та ОСОБА_3 був укладений Кредитний договір №2462-106К, згідно умов якого ОСОБА_3 отриманий кредит в сумі 50 000 доларів США зі сплатою 16,0% річних з кінцевим терміном повернення до 10.10.2032.
Відповідно до умов додаткової угоди №6 від 11 жовтня 2012 року до Кредитного договору, АТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Запорізьке РУ» 25 червня 2015 року здійснив прощення боргу за кредитним договором №2462-106К від 30 жовтня 2006 року в розмірі 57074,69 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 1208728,93 гривень по курсу НБУ станом на 25.06.2015, а саме:
- заборгованість за основним боргом в розмірі 19094,47 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 404383,07 гривень по курсу НБУ станом на 25.06.2015;
- заборгованість за відсотками за користування кредитом в розмірі 37980,22 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 804345,86 гривень по курсу НБУ станом на 25.06.2015.
Позичальник станом на 25.06.2015 року, своєчасно та у повному обсязі виконав свої зобов'язання згідно додаткової угоди №6 від 11 жовтня 2012 року до Кредитного договору.
15.05.2007 між Акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Запорізьке РУ» та ОСОБА_3 був укладений Кредитний договір №1695-057И, згідно умов якого ОСОБА_3 отриманий кредит в сумі 131 000 доларів США зі сплатою 14,5% річних з кінцевим терміном повернення до 31.10.2032.
Відповідно до умов додаткової угоди №4 від 08 листопада 2012 року до Кредитного договору, АТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Запорізьке РУ» 25 червня 2015 року здійснив прощення боргу за кредитним договором №1695-057И від 15 травня 2007 року в розмірі 48332,55 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 1023587,71 гривень по курсу НБУ станом на 25.06.2015, а саме:
- заборгованість за основним боргом в розмірі 18520,77 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 392233,24 гривень по куру НБУ станом на 25.06.2015;
- заборгованість за відсотками за користування кредитом в розмірі 29811,78 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 631354,47 гривень по курсу НБУ станом на 25.06.2015.
Позичальник станом на 25.06.2015 року, своєчасно та у повному обсязі виконав свої зобов'язання згідно додаткової угоди №4 від 08 листопада 2012 року до Кредитного договору.
До ГУ ДФС у Запорізькій області надійшла інформації щодо громадян, які не надали декларації за 2015 рік про доходи, отримані у вигляді «додаткового блага» за ознакою «126» «дохід, отриманий платником податку як додаткове благо» у 2015 році, у тому числі щодо платника податків - фізичної особи, яка не є суб'єктом господарювання ОСОБА_3 , який отримав дохід за ознакою «126» в сумі 796616,31 грн..
З метою підтвердження інформації, що відображена у відомості з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів, стосовно отримання гр. ОСОБА_3 доходу у вигляді додаткового блага (ознака доходу 126) протягом 2015 року в сумі 2232316,64 грн., ГУ ДФС у Запорізькій області направлено лист від 21.11.2018р. №41015/10/08-01-30-07 на адресу АТ «Банк» «Фінанси та Кредит».
АТ Банк «Фінанси та Кредит» листом від 04.12.2018р. № 182 надано підтвердження інформації про суми виплачених (нарахованих) доходів за ознакою «126» в сумі 2232316,64 грн. ОСОБА_3 у вигляді основної суми боргу (кредиту) анульований кредитором за його самостійним рішенням з врученням боржнику відповідного повідомлення про анулювання (прощення) боргу згідно вимог підпункту 164.2.17 «д» пункту 164.2 статті 164 Податкового Кодексу України.
АТ Банк «Фінанси та Кредит» супровідним листом від 04.12.2018р. №182 надано копії повідомлення № 2258 від 25.06.2015 року та № 2257 від 25.06.2015 року про часткове прощення боргу за кредитним договором.
Згідно повідомлення від 25.06.2015р №2258 відповідно до умов додаткової угоди № 6 від 11 жовтня 2012 року до Кредитного договору № 2462-106К від 30.10.2006 року «АТ «Банк» Фінанси та Кредит» в особі філії «Запорізьке РУ» 25.06.2015 року здійснив прощення боргу за кредитним договором № 2462-106К від 30.10.2006 року в розмірі 57074,69 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 1208728,93 грн. по курсу НБУ станом на 25.06.2015 року, а саме:
- заборгованість за основним боргом в розмірі 19094,47 доларів США,що в гривневому еквіваленті складає 404387,07 грн. по курсу НБУ станом на 25.06.2015року;
- заборгованість за відсотками за користування кредитом у розмірі 37980,22 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 804345,86 грн. по курсу НБУ станом на 25.06.2015року;
Згідно повідомлення від 25.06.2015р №2258 відповідно до умов додаткової угоди № 4 від 08 листопада 2012 року до Кредитного договору № 1695-057И від 15.05.2007 року ,АТ «Банк» «Фінанси та Кредит» в особі філії «Запорізьке РУ» 25.06.2015 року здійснив прощення боргу за кредитним договором № 1695-057И від 15.05.2007 року в розмірі 48332,55 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 1023587,71 грн. по курсу НБУ станом на 25.06.2015 року, а саме:
- заборгованість за основним боргом в розмірі 18520,77 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 392233,24 грн. по курсу НБУ станом на 25.06.2015року;
- заборгованість за відсотками за користування кредитом у розмірі 29811,78 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 631354,47 грн. по курсу НБУ станом на 25.06.2015року;
Повідомлення №2258 від 25.06.2015 р та №2257 від 25.06.2015 року було отримано особисто ОСОБА_3 25.06.2015 року.
Відповідно до пп. «д» 164.2.17 пп. 164.2.17 п. 164.2 ст.164 ПКУ (у редакції, що діяла у 2015р.). «Дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року.
Вознесенівським управлінням ГУ ДФС у Запорізькій області платнику податків - фізичній особі ОСОБА_3 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ), на поштову адресу, надіслано лист №8123/14/08-01-50- 07 від 14.09.2018року, відповідно до пп.16.1.5 п.16.1 ст.16, пп. 19і 1.1, пп. 19і 1.2, ст.19, пп.20.1.2 п.20.1 ст.20, п.п.49.18.4 п.49.18 ст.49, абз.З пп.73.3 ст.73, пп.78.1.4 п.78.1 ст.78, ст.164.2.10, ст.164.2 ст.164 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755 - VI (зі змінами та доповненнями) (далі - ПКУ) для надання декларації про доходи одержані за ознакою 126 «Дохід, отриманий платником податку, як додаткове благо» за період з 01.01.2015р. по 31.12.2015р.
Крім того, статтею 79 Податкового кодексу України встановлені особливості проведення документальної невиїзної перевірки.
Документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статгями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Відповідно до п. 42.2 ст. 42 Податковий кодекс України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
На підставі ст. 20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст. 75, п.п.78.1.2 п.78.1 ст.78., ст.79 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010р. №2755-VI, проведена позапланова невиїзна документальна перевірка платника податків - фізичної особи, яка не є суб'єктом господарювання ОСОБА_3 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів з доходів фізичній особі за ознакою доходу «126» у 2015 році.
Про проведення позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_3 був проінформований письмовим повідомленням від 22.01.2019 р. №40/903/14/08-01-13-05-09, яке направлено відповідачем рекомендованим листом з повідомленням про вручення 24.01.2019 р.
Копія наказу про проведення документальної позапланової перевірки від 21.01.2019 р. №217 направлено поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення 24.01.2019 р.
Як вбачається з вищевикладеного, для початку невиїзної документальної позапланової перевірки достатньо самого факту направлення платникові податків копії наказу про призначення перевірки та повідомлення про її вручення. При цьому факт отримання відповідних документів платником податку не впливає на виникнення у контролюючого органу компетенції на фактичне проведення перевірки.
Вищевказане підтверджується і практикою Верховного Суду від 09.10.2018 р. у справі №820/1864/17 та від 18.07.2019 №0440/5993/18.
Також суд звертає увагу, що відповідно до приписів п. 79.3 ст. 79 ПК України, присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.
Крім того, Верховний Суд в постанові від 18.07.2019 по справі №0440/5993/18 звертає увагу, що добросовісний платник податків зобов'язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. У разі невиконання цього обов'язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв'язку з цим негативних для такого платника наслідків.
У матеріалах справи наявні докази скерування контролюючим органом на адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення копію наказу та повідомлення про проведення перевірки, що відповідає вимогам податкового законодавства щодо завчасного та належного повідомлення платника податків про проведення документальної перевірки.
Неотримання платником податків копії наказу та повідомлення про проведення перевірки надісланим контролюючим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення не свідчить про невиконання відповідачем обов'язку встановленого податковим законодавством щодо своєчасного та належного повідомлення платника податків про проведення перевірки.
За результатами перевірки складено акт від 07.03.2019р. № 104/08-01-13-05/2309804392.
Акт про результати позапланової документальної невиїзної перевірки від 07.03.2019р. №104/08-01-13-05/2309804392 направлено поштою з повідомленням про вручення №6906806903524, яке повернулось за закінченням терміну зберігання 19.04.2019р.
Документальною позаплановою невиїзною перевіркою, встановлено порушення:
- пп. «д» 164.2.17 пп. 164.2.17 п. 164.2 ст.164, п. 167.1 ст.167, підпункт 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями), в результаті донараховано військового збору за 2015 рік у сумі 158592,46 грн.,
- пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, пп. 179.1, пп. 179.7 ст.179 ПКУ не надано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2015р.,
- пп. «д» 164.2.17 пп. 164.2.17 п. 164.2 ст.164, п. 167.1 ст.167 ПКУ, в результаті донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2015 рік у сумі 11940,11 грн.
На підставі акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 07.03.2019 року № 104/08-01-13-05/2309804392 прийняті податкові повідомлення - рішення від 15.05.2019 року №0009811305, №0009801305, №0009821305.
У податковому повідомленні-рішенні №0009801305 від 15.05.2019 року ГУ ДФС у Запорізькій області було встановлено порушення пп. «д» 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України у результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб на суму 198240,58 грн. (за податковими зобов'язаннями - 158592,46 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 39648,12 грн.)
У податковому повідомленні-рішенні №0009821305 від 15.05.2019 року ГУ ДФС у Запорізькій області було встановлено порушення пп. «д» 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167 пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 Податкового кодексу України у результаті чого збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - військовий збір на суму 14 925,14 грн.
У податковому повідомленні-рішенні №0009811305 від 15.05.2019 року ГУ ДФС у Запорізькій області було встановлено порушення пп. 49.18.4 п. 49.18 ст 49, п. 179.1, п. 179.7 ст. 179 Податкового кодексу України та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 170 грн.
Не погоджуючись з даними податковими повідомленнями-рішеннями, ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом.
Згідно з підпунктами 163.1.1 та 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі ПК України) об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
Відповідно до абзацу другого пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.
За правилами підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).
Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України додаткові блага це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України є вичерпним.
Так, відповідно до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України (в редакції, чинній до 1 січня 2015 року) до оподатковуваного доходу включаються суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
Згідно з підпунктом «б» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання.
У той же час відносини, що виникають між банком та клієнтом з питань надання кредиту є цивільно-правовими відносинами, які регулюються актами цивільного законодавства України.
Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі ЦК України) передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною 1 статті 546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
У відповідності до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі статтею 605 ЦК України зобовязання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обовязків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.
Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як доход у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує доход платника податку. Водночас, в разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.
Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує доход платника податку і включається в його оподатковуваний доход. Разом з тим, сума процентів, нарахованих банком за умовами договору за користування кредитом, комісій та/або штрафних санкцій (пені) не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, комісій та/або штрафних санкцій (пені), нарахованих за користування кредитом й за прострочення виконання грошового зобов'язання, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.
Відсутність в підпункті «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України точності щодо визначення додаткового блага у вигляді суми боргу платника податку (процентного), анульованого кредитором за його самосійним рішенням, була усунена шляхом внесення змін Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року №71-VIII, який набрав чинності з 1 січня 2015 року.
Згідно з підпунктом «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України (в редакції, чинній з 1 січня 2015 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Таким чином, законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, комісії та/або штрафні санкції (пеню), прощені (анульовані) кредитором.
Наведене підтверджується і змінами, які в подальшому внесені до законодавства, зокрема, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань» від 09 квітня 2015 року №321-VIII, який набрав чинності 07 травня 2015 року, редакція підпункту 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 ПК України була доповнена абзацом другим, у звязку з чим сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності не підлягали включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
При вирішенні даного спору слід враховувати й положення пункту 56.21 статті 56 ПК України, якими встановлено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Таке застосування норм відповідає й основним засадам податкового законодавства, проголошеним у статті 4 ПК України.
Також слід звернути увагу, що Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію у цій категорії спорів, зокрема в постанові 08.06.2018 по справі №814/574/16, від 26.06.2018 по справі №802/1108/17-а, від 19.09.2018 по справі №805/4663/16-а, згідно якої основна сума боргу (кредиту) платника податку прощена (анульована) кредитором за його самостійним рішенням є доходом такого платника.
Визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є приріст показників фінансового та/або майнового стану платника податку. При прощенні (анулюванні) заборгованості особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів у силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов'язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом.
Враховуючи наведене, суд вважає, що оподатковуваним доходом позивача є лише основна заборгованість за кредитом, прощена (анульована) банком. Прощені (анульовані) банком проценти за користування кредитом, комісії та/або штрафні санкції (пеня) не є доходом платника податків, а тому база оподаткування повинна визначатись лише з суми, прощеної (анульованої) банком, яку позивач фактично отримав за банківським кредитом, без врахування таких платежів.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з відповідей АТ Банк «Фінанси та Кредит» ОСОБА_3 (податковий номер НОМЕР_1 ) нараховано та сплачено дохід, як додаткове благо (ознакою «126» у вигляді прощення основної суми кредиторської заборгованості) у сумі 796616,31 грн., а тому правильним є висновок контролюючого органу, що вказана сума у відповідності до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України є додатковим благом платника податку (позивача) за наслідками якого у позивача виникає наявність обов'язку сплати податку з доходів фізичних осіб та військового збору, та відображення її у річній податковій декларації.
Щодо посилань позивача на п. 21 та п. 91 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. №270 суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 21 Правил, адресат реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу інформується про надходження адресованого йому поштового відправлення, поштового переказу через смс - повідомлення, повідомлення, що підтримується засобами Інтернету . або повідомлення у паперовому вигляді за встановленим оператором поштового зв'язку зразком.
Вказане положення відноситься саме до реєстрованих поштових відправлень, а не до рекомендованих поштових відправлень.
Статтею 42 ПК України, передбачений обов'язок контролюючого органу здійснювати листування з платниками податків рекомендованими листами з повідомленнями про вручення.
В пункті 2 Правил наведені визначення вказаних термінів:
реєстроване поштове відправлення - поштове відправлення, яке приймається для пересилання з видачею розрахункового документа, пересилається з приписуванням до супровідних документів та вручається одержувачу під розписку;
рекомендоване поштове відправлення - реєстрований лист, поштова картка, бандероль, відправлення для сліпих, дрібний пакет, мішок "М", які приймаються для пересилання без оцінки відправником вартості його вкладення.
Відповідно до п. 91 Правил, інформація про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу надсилається адресату у вигляді смс-повідомлення за номером мобільного телефону, зазначеним на поштовому відправленні, поштовому переказі, а у разі відсутності номера мобільного телефону - шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки бланку повідомлення встановленого зразка.
Пунктом 92 Правил передбачено, що підлягають доставці додому рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень.
У зв'язку з вищевикладеним, посилання позивача на п. 21 та п. 91 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. №270, суд вважає помилковими.
Крім того, суд зазначає, що згідно з вимогами ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів влад них повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень тау спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім фор мам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, протягом розумного строку.
Згідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
З огляду на встановлені в судовому засіданні обставини справи та досліджені докази, суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та задоволення позовних вимог ОСОБА_3 .
Зважаючи, що у задоволенні позову сторони відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, - судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи вищезазначене, та керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 250 КАС України, суд,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 04.02.2020.
Суддя М.С. Лазаренко