справа № 2а-2380/09/0670
категорія 3.4
16 лютого 2010 р. м.Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Літвин О. Т.,
суддів: Кузьменко Л.В.
Євпак В.В.,
при секретарі - Очич А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 < Текст > до Державного казначейства України, Державної судової адміністрації України, Господарського суду Житомирської області < Текст > про стягнення недоотриманої заробітної плати,-
встановив:
Позивачі звернулися до суду з позовом, в якому зазначали, що вони з 2006 -2008 р. та по даний час працюють суддями Господарського суду Житомирського області, а ОСОБА_16 з 2006 -2008 р. працювала суддею Господарського суду Житомирського області, а з 2008 року то теперішній час працює суддею в Житомирському окружному адміністративному суді. Позивачі вважають, що їм в порушення ст. 126, 130 Конституції України та ст. 14 Закону України "Про статус суддів України" безпідставно не було нараховано і не виплачено заробітну плату за 2006 - 2008 р.. Тому просять стягнути з відповідачів на свою користь недоотриману заробітну плату за 2006 -2008 р. з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
В обґрунтування позову позивачі посилалися на те, що в спірний період часу кошти на оплату праці суддів виділялись відповідачами у меншому, ніж належало розмірі, відповідно до визнаного судом протиправним пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці суддів" №865 від 03.09.2005 року, яким було встановлено, що розміри посадових окладів суддів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.
Позивачами було подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій вони просили стягнути з відповідачів на свою користь недоотриману заробітну плату за 2006 -2009 р. з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та зобов'язати Державне казначейство України провести видатки з Державного бюджету України для проведення вказаних виплат.
Позивачі в судове засідання не прибули, надали письмову заяву, в якій позовні вимоги підтримали та просили слухати справу в їх відсутність.
Представник Державної судової адміністрації України до суду не прибув, в запереченнях на позов, просить розглянути справу без участі представника.
Представник Державного казначейства України в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду повідомлений вчасно та в законному порядку, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.
Представник господарського суду Житомирської області до суду не прибув, в заяві, адресованій суду, просить розглянути справу беї участі представника.
Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані суду докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що позивачі з 2006 -2008 р. та по даний час працюють суддями господарського суду Житомирського області, а ОСОБА_16 з 2006 -2008р. працювала суддею господарського суду Житомирського області, а з 2008 року по теперішній час працює суддею в Житомирському окружному адміністративному суді і відповідно до Конституції України та Закону України "Про статус суддів" мали право на належне матеріальне та соціальне забезпечення.
3 вересня 2005 року року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №865 "Про оплату праці судів", якою було затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6. Посадові оклади, передбачені цією постановою, встановлювались виходячи з кількості розмірів мінімальної заробітної плати.
31 грудня 2005 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1310, якою доповнив постанову №865 від 3.09.2005 року пунктом 4-1 такого змісту: "Установити, що розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати - 332 грн. і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не проводиться".
В спірний період часу кошти на оплату праці суддів виділялись відповідачами з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів №1310, відповідно їм нараховувалась і заробітна плата за місцем роботи.
Проте прийняття зазначених змін до постанови Кабінету Міністрів №865 було протиправним, що встановлено постановою Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_18 до держави Україна, Кабінету Міністрів України, Державного казначейства України, Державної судової адміністрації України. Постановою суду пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України №1310 від 3 вересня 2005 року визнаний протиправним і скасований. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2007 року постанова суду першої інстанції по вказаній справі залишена без змін. Ці судові рішення залишені без змін судом касаційної інстанції.
Отже, відповідно до ст.72 КАС України, протиправність пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України №1310 від 3 вересня 2005 року не потребує доказування.
Законами України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", "Про Державний бюджет України на 2007 рік", "Про Державний бюджет України на 2008 рік" , "Про Державний бюджет України на 2009 рік" встановлювались розміри мінімальної заробітної плати : з 1 січня 2006 року -350 грн, з 1 липня 2006 року- 375грн., з 1 грудня 2006 року- 400грн., з 1 квітня 2007 року -420 грн., з 1 липня 2007 року -440 грн., з 1 жовтня 2007 року -460 грн., з 1 січня 2008 року- 515 грн., з 1 квітня 2008 року- 525грн., з 1жовтня 2008 року- 545 грн., з 1 грудня 2008 року- 605 грн. , з 1 січня 2009 року розмір мінімальної заробітної плати 605 гривень, з 1 квітня 2009 року - 625 гривень, з 1 липня 2009 року - 630 гривень, з 1 жовтня 2009 року - 650 гривень, з 1 грудня 2009 року - 669 гривень на місяць.
Заробітна плата позивачам нараховувалась за період 2007 - 2009 років з розрахунку посадових окладів, кратних мінімальній заробітній платі в розмірі 332 грн., тому вони недоотримали заробітну плату, матеріальну допомогу та довічне грошове утримання в зазначених в позовних заявах розмірах. Розміри заборгованості підтверджені висновками аудитора, який відповідачі не оспорили, тобто фактично їх визнали.
Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій України", ст.ст.120,126 цього Закону та Положення про Державну судову адміністрацію України, остання з 1 січня 2003 року є головним розпорядником бюджетних асигнувань, які передбачені на утримання судової влади, а Державне казначейство України, відповідно до ст.48 Бюджетного Кодексу України та п.1 ч.4 Положення про Державне казначейство України, здійснює розрахунко-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів, тому вони є належними відповідачами по справі.
Крім того, Законами України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", "Про Державний бюджет України на 2008 рік" та "Про Державний бюджет України на 2009 рік” Державній судовій адміністрації України встановлювались відповідні бюджетні призначення за програмою "Виконання рішень судів на користь суддів".
Незважаючи на визнання пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України №1310 від 3 вересня 2005 року протиправним і скасування, відповідачі не вживали заходів до погашення заборгованості перед позивачами, що утворилась, не перераховували відповідні кошти судам за місцем їх роботи.
Враховуючи викладене, суд вважає, що недоотриману заробітну плату, матеріальну допомогу та довічне грошове утримання позивачам слід стягнути з Державної судової адміністрації України і зобов'язати Державне казначейство України провести відповідні видатки з Державного бюджету України.
Згідно зведених відомостей № 20 від 12.02.2010р. з аудиторських висновків стосовно збільшення раніше нарахованих сум заробітньої плати працівникам Господарсього суду Житомирської області, з врахуванням сум компенсації втрати ними частини грошових доходів у звязку із порушенням термінів їх виплати, сума заборгованості становить:
ОСОБА_2 за 2006-2009 роки 125417 грн.;
ОСОБА_3 за 2006-2009 роки 118926 грн. ;
ОСОБА_4 за 2006-2009 роки 22969 грн.;
ОСОБА_5 за 2006-2009 роки 202142 грн.;
ОСОБА_6 за 2006-2009 роки 139665 грн.;
ОСОБА_7 за 2006-2009 роки 168797 грн.;
ОСОБА_8 за 2006-2009 роки 128946 грн.;
ОСОБА_9 за 2006-2009 роки 144874 грн.;
ОСОБА_10 за 2006-2009 роки 141308 грн.;
ОСОБА_11 за 2006-2009 роки 159948 грн.;
ОСОБА_12 за 2006-2009 роки 75533 грн.;
ОСОБА_13 за 2006-2009 роки 135303 грн.;
ОСОБА_14 за 2006-2009 роки 130685 грн.;
ОСОБА_15 за 2006-2009 роки 137998 грн.;
ОСОБА_16 за 2006-2009 роки 38951 грн.;
ОСОБА_17 за 2006-2009 роки 7604 грн..
Керуючись ст. ст. 126, 130 Конституції України, Законом України "Про судоустрій України", ст. ст. 159-163, Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
постановив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України щодо непогашення заборгованості перед суддями по заробітній платі, матеріальній допомозі та довічному грошовому утриманню, що виникла у зв"язку із застосуванням п.4-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 року №1310 "Про оплату праці суддів".
Стягнути з Державної судової адміністрації України на користь:
ОСОБА_2 125417 грн.;
ОСОБА_3 118926 грн.;
ОСОБА_4 22969 грн.;
ОСОБА_5 202142 грн.;
ОСОБА_6 139665 грн.;
ОСОБА_7 168797 грн.;
ОСОБА_8 128946 грн.;
ОСОБА_9 144874 грн.;
ОСОБА_10 141308 грн.;
ОСОБА_11 159948 грн.;
ОСОБА_12 75533 грн.;
ОСОБА_13 135303 грн.;
ОСОБА_14 130685 грн.;
ОСОБА_15 137998 грн.;
ОСОБА_16 38951 грн.;
ОСОБА_17 7604 грн.
Зобов"язати Державне казначейство України провести видатки з Державного бюджету, передбачені Державній судовій адміністрації України за бюджетною програмою "Виконання рішень судій на користь суддів".
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження подається через Житомирський окружний адміністративний суд до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга подається у тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий суддя: О.Т. Літвин
Судді: Л.В.Кузьменко
В.В.Євпак
Повний текст постанови виготовлено: < Дата >
присуджено до стягнення < сума > грн.
матеріальну шкоду < сума > грн.
моральну шкоду < сума > грн.