Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про залишення позовної заяви без руху
05 лютого 2020 р. Справа №200/1295/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Олішевська В.В., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1
до відповідача: Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради, місцезнаходження: вул. Громова, буд. 14, м. Костянтинівка, Донецька область, 85113
про: визнання протиправним та скасування рішення Управління соціального захисту Костянтинівської міської ради щодо відмови у видачі «Посвідчення члена сім'ї загиблого», зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради Донецької області встановити ОСОБА_1 статус особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та видати посвідчення відповідно постанови Кабінету Міністрів України № 302 від 12 травня 1994 року.
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення Управління соціального захисту Костянтинівської міської ради щодо відмови у видачі «Посвідчення члена сім'ї загиблого», зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради Донецької області встановити ОСОБА_1 статус особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та видати посвідчення відповідно постанови Кабінету Міністрів України № 302 від 12 травня 1994 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження.
Згідно ч. 3 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
У разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, участь у судовому засіданні щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, звільнення (відстрочення, розстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів, про забезпечення надання безоплатної правничої допомоги, якщо відповідний орган відмовив у її наданні, тощо.
Натомість позивач у позовній заяві посилається на те, що вона звільнена від сплати судового збору на підставі п. 18 ч. 1 ст. 4 ДКМУ від 21.01.1993 року та п. 8 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Стосовно посилання позивача на положення п. 18 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державно мито» № 7-93 від 21.01.1993 року, яким визначено, що від сплати державного мита звільняються: громадяни, віднесені до категорій 1 і 2 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, суд вважає їх безпідставними, оскільки зазначені положенні не розповсюджуються на сплату судового збору при зверненні до суду з адміністративним позовом.
Суд зазначає, що Закон України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674 визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Тобто, при вирішенні питання стосовно сплати судового збору позивач повинен керуватися Законом України «Про судовий збір».
Так, статтею 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом (стаття 2 Закону України «Про судовий збір»).
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Суд зазначає, що статтею 5 Закону України “Про судовий збір” визначено вичерпний перелік осіб, які звільнені від сплати судового збору.
Позивач зазначає, що відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» вона звільнена від сплати судового збору.
Пунктом 8 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та сім'ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи.
З матеріалів позовної заяви встановлено, що ОСОБА_1 є вдовою учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС І категорії ОСОБА_2 , який мав статус інваліда ВВВ ІІ групи.
Суд зазначає, що позивачем не надано суду доказів стосовно того, що саме вона є особою з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та членом сім'ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, або є прирівняною до зазначених осіб у встановленому порядку особи.
Отже, положення пункту 8 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» не розповсюджуються на позивача.
Позивачем до матеріалів позовної заяви долучено посвідчення № 000264 Т від 16.03.2017 року, видане на ім'я ОСОБА_1 - дружина померлого громадянина із числа ліквідаторів 1 категорії, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою, пред'явник посвідчення має право на пільги і компенсації, передбачені статтями 20 п. 5, 7, 8, 11, 12, 20, 23, 27 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян,, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно п. 5, 7, 8, 11, 12, 20, 23, 27 статті 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1 (пункт 1 статті 14), надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги: користування при виході на пенсію та зміні місця роботи поліклініками, до яких вони були прикріплені під час роботи; переважне право залишення на роботі при вивільненні працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі при ліквідації, реорганізації або перепрофілюванні підприємства, установи, організації, скороченні чисельності або штату працівників, а також на працевлаштування; виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності в розмірі 100 процентів середньої заробітної плати незалежно від страхового стажу; 50-процентна знижка плати за користування житлом (квартирної плати, плати за управління багатоквартирними будинками), комунальними послугами (газ, електрична і теплова енергія, водопостачання, водовідведення та інші послуги) у межах середніх норм споживання, передбачених законом, телефоном (абонентна плата, оплата послуг електрозв'язку за місцеві телефонні розмови з квартирних телефонів при посекундному обліку їх тривалості). Зазначені у цьому пункті пільги надаються також членам сімей громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, які проживають у жилих будинках (квартирах) усіх форм власності в межах норм, передбачених законом. До членів сімей громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, належать: дружина (чоловік), неповнолітні діти, непрацездатні батьки, особа, яка проживає разом з постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи особою з інвалідністю I групи та доглядає за нею, за умови, що ця особа не перебуває у шлюбі; особа, яка знаходиться під опікою або піклуванням громадянина, що має право на пільги, та проживає разом з ним; передача безплатно в приватну власність займаних ними та їх сім'ями квартир (будинків) державного та громадського житлового фонду незалежно від того, чи є зазначена особа наймачем чи членом сім'ї наймача. Зазначена пільга може бути використана один раз; обов'язкове (протягом року після подання заяви) відведення місцевими радами земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва для тих, хто потребує поліпшення житлових умов та перебуває на квартирному обліку, а також відведення земельних ділянок для ведення особистого підсобного господарства, садівництва і городництва, будівництва індивідуальних гаражів і дач; позачерговий протягом року вступ до житлово-будівельних (житлових) кооперативів для тих, хто потребує поліпшення житлових умов, до кооперативів по будівництву та експлуатації колективних гаражів, стоянок для транспортних засобів та їх технічного обслуговування, до садівницьких товариств, а також право на позачергове придбання садових будинків або матеріалів для їх будівництва, для індивідуальної забудови. У випадку одержання житла права, передбачені пунктом 10 цієї статті, втрачаються, якщо житлові умови поліпшились настільки, що відпали підстави для надання іншого жилого приміщення.
Проаналізувавши зміст положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» суд зазначає, що пред'явлення посвідчення № 000264 Т від 16.03.2017 року, видане на ім'я ОСОБА_1 , не звільняє позивача від сплати судового збору.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що позивачу необхідно надати суду належні докази звільнення від сплати судового збору або докази сплати судового збору.
Згідно ч. 1 ст. 4 Законом України “Про судовий збір” судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до Закону України “Про державний бюджет України на 2020 рік” з 1 січня 2020 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць встановлено у розмірі 2102 грн.
Згідно з пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” визначено, що ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою сплачується в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб
Статтею 5 Закону України “Про судовий збір” позивача не звільнено від сплати судового збору за подання даного адміністративного позову.
Таким чином, за подання даного адміністративного позову з вимогою немайнового характеру позивачем має бути сплачено судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто на суму 840,80 грн., за наступними реквізитами: Отримувач: Слов'янське УК/м.Слов'янськ/22030101, Р/р UA408999980313121206084005075, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО банку: 899998, Код ЄДРПОУ отримувача: 37803368, Призначення платежу - *;101; реквізити позивача, Судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Донецький окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).
Також, відповідно до частини четвертої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Згідно статті 94 КАС України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом.
Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Крім того, суд зазначає, що на сьогодні також діє Національний стандарт України “…Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003”, затверджений наказом Держспоживстандарту України 07.04.2003 року № 55. Його положення поширюються на всі без винятку органи державної влади, місцевого самоврядування, а також на підприємства, установи, організації всіх форм власності (п. 1.1). Стандарт також містить вимоги до відмітки про засвідчення копій документів (п. 5.27).
Підсумовуючи положення цих нормативних документів, можна зробити висновок, що під час оформлення копій мають бути дотримані наступні основні правила.
По-перше, до суду можуть бути надані копії лише тих документів, оригінали яких знаходяться у сторони. Посилання на те, що оригінал знаходиться у розпорядженні позивача, є обов'язковим.
По-друге, відмітка має містити наступні реквізити: слова - “Згідно з оригіналом”, найменування посади (за наявності), особистий підпис, прізвище та ініціали особи, дата засвідчення.
У порушення вищезазначених вимог позивачем до позовної заяви від 30 січня 2020 року долучені копії документів не засвідчені у встановленому законом порядку.
Крім того, відповідно ч. 11 ч. 5 ст. 160 КАС України, в позовній заяві зазначаються власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Натомість такого письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав останнім надано не було.
В зв'язку з вищенаведеним, суд вважає, що позивачем не дотримані вимоги ч. 3 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення Управління соціального захисту Костянтинівської міської ради щодо відмови у видачі «Посвідчення члена сім'ї загиблого», зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради Донецької області встановити ОСОБА_1 статус особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та видати посвідчення відповідно постанови Кабінету Міністрів України № 302 від 12 травня 1994 року - залишити без руху.
Встановити позивачу десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали на усунення недоліків шляхом надання суду належних докази звільнення позивача від сплати судового збору або докази сплати судового збору, належним чином засвідчених копій усіх долучених до позовної заяви від 30 січня 2020 року документів для суду та для направлення судом відповідачу, письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.
Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху надсилається особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя В.В. Олішевська