Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про залишення позовної заяви без руху
05 лютого 2020 р. Справа №200/1250/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Христофоров А.Б., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Донецької області про скасування рішення, -
31 січня 2020 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Донецької області про скасування рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Донецької області від 04 липня 2019 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності і застосування стягнення у виді попередження.
У позовній заяві позивачка клопоче перед судом про поновлення пропущеного строку на оскарження вищевказаного рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Донецької області від 04 липня 2019 року, обґрунтовуючи це тим, що зважаючи на те, що позивачка скористалась положеннями ч. 1 ст. 42 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», звернувшись у тридцятиденний строк зі скаргою на вищевказане рішення до ВКДКА, то вважає, що таке оскарження є досудовим порядком вирішення спору, у зв'язку із чим, трьохмісячний строк звернення до адміністративного суду із даним позовом, слід обчислювати з дня отримання нею рішення ВКДКА за результатами розгляду її скарги на спірне рішення, тобто з 05 грудня 2019 року, - відповідно до положень ч. 4 ст. 122 КАС України.
Розглянувши заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду та додані матеріали, суд приходить до висновку, що підстави, вказані позивачкою у заяві, є неповажними, у зв'язку із чим, позов підлягає залишенню без руху.
Так, порядок звернення до суду за судовим захистом урегульований Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Подання заяви до суду має відбуватись із дотриманням певних умов.
Частиною 2 статті 171 КАС України передбачено, що суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Відповідно до ч. 1 зазначеної статті, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Частиною 1 ст. 122 КАС України, якою визначений строк звернення до адміністративного суду, закріплено, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
За приписами частини 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ч. 3 зазначеної статті, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У той же час, частиною 1 ст. 42 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», передбачено, що адвокат чи особа, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, має право оскаржити рішення у дисциплінарній справі протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду. Оскарження рішення не зупиняє його дії.
Аналіз наведених положень, у взаємозв'язку з положеннями ч. 7 ст. 52 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», дає підстави для висновку, що Законом встановлено тридцятиденний строк для звернення як до ВКДКА, так і до суду.
У позовній заяві позивачкою не повідомлено суду про те коли нею було отримано спірне оскаржуване рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Донецької області від 04 липня 2019 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності, разом з тим, з доданих до позову матеріалів, зокрема, копії рішення ВКДКА за наслідками розгляду скарги позивачки, вбачається, що спірне рішення від 04 липня 2019 року, було отримано представником позивачки 11 липня 2019 року.
Також, клопочучи про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із даним позовом, позивачкою зазначено, що скарга на рішення про притягнення її до дисциплінарної відповідальності від 04 липня 2019 року, до ВКДКА нею була подана 16 серпня 2019 року.
Таким чином, суд зазначає, що про порушення своїх прав, свобод чи інтересів позивачці стало відомо, ще у липні 2019 року, у зв'язку із чим, 30-денний строк звернення до суду почав свій відлік саме з липня 2019 року.
Разом з тим, з адміністративним позовом про скасування рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Донецької області від 04 липня 2019 року, позивачка звернулась до суду 28 січня 2020 року (згідно із штемпелем на конверті), - тобто поза межами строку, встановлено ст. 42 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
За змістом частини шостої ст. 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно із ч. 1 ст. 123 КАС України, якою передбачені наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно із частиною першою статті 120 КАС України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
При цьому слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли вона дізналась про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення її прав, свобод чи інтересів.
Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Суд наголошує, що встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними процесуальних дій/вимог, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому, у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, якими визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07 березня 2018 року в адміністративній справі №826/281/16 (адміністративне провадження № К/9901/16754/18).
Разом з тим, із наведеної у позові заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, суд не вбачає наявності об'єктивно непереборних обставин, які б не залежали від волевиявлення позивачки, або були б пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, що позбавили позивачку можливості звернутися до адміністративного суду з даним позовом у встановлений законодавством строк.
В порушення вимог ч. 6 ст. 161 КАС України, якою закріплений обов'язок позивача окрім заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, додати до позову докази поважності причин його пропуску, жодних доказів на підтвердження обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом, - суду не представлено.
При цьому, суд зазначає, що рішення про продовження процесуальних строків суд ухвалює в кожному конкретному випадку на підставі належних обґрунтувань та поданих стороною доказів.
Таким чином, враховуючи, що позивачкою не надано жодних доказів, які б вказували на існування будь-яких поважних причин пропуску нею строку звернення до суду із даним позовом, а підстави, вказані позивачкою у заяві, визнані судом неповажними, суд приходить до висновку, що даний позов слід залишити без руху, на підставі положень ч. 1 ст. 123 КАС України, із наданням позивачці десятиденного строку, з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, на зазначення інших підстав для поновлення строку.
За приписами частин 1 та 2 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до ч. 3 статті 169 КАС України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 171, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Донецької області про скасування рішення - залишити без руху та надати позивачці строк в 10 (десять) днів з дня вручення їй копії цієї ухвали для:
- зазначення інших підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду із даним позовом, із наданням доказів поважності причин його пропуску.
У разі якщо позивачка не усуне недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, позовна заява повертається позивачці.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію цієї ухвали невідкладно надіслати особі, яка звернулася із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та окремому оскарженню не підлягає.
Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.Б. Христофоров