Справа № 522/16268/19
Провадження 2-а/522/164/20
05 лютого 2020 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючої судді Науменко А.В.,
за участю секретаря - Полегенького В.С.
розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі,-
24 вересня 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про поновлення строку на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі, посилаючись на те, що постановою управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради по справі про адміністративне правопорушення № 359719 від 02.05.2019 року, винесеною відповідачем, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 188-42 Кодексу про адміністративні правопорушення України (КУпАП), та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 6 800,0 грн. При прийнятті оскаржуваної постанови відповідач виходив з того, що позивачем порушені наступні норми: Недопущення посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю на об'єкти будівництва під час здійснення ними державного архітектурно-будівельного контролю, що підтверджується змістом оскаржуваної постанови.
Щодо факту недопущення посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю на об'єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій позивач вважає, що вона не зобов'язана надавати доступ до її оселі представникам ДАБІ, якщо її квартира не була реконструйована та не є об'єктом будівництва.
Оскаржуваною постановою, всупереч положенням Конституції, позивачу ставиться в провину недопущення співробітників ДАБК до житла. Вказує, що у неї відсутні дії, які можуть бути класифіковані, як будівництво, реконструкція чи реставрація, недопущення співробітників ДАБК, чи інших осіб до житла не може бути адміністративним правопорушенням. Крім того, позивач стверджує, що до ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, не знала та не могла здогадуватися про дії органів ДАБК, щодо інспектування її окремої квартири після поділу між співвласниками часток без реконструкції.
У оскаржуваної постанові наводиться наступне: В ході перевірки встановлено, що будівельні роботи з реконструкції квартири АДРЕСА_1 з розподілом на дві самостійні виконувалися на підставі висновку щодо технічної можливості поділу об'єкту нерухомого майна, виготовленого ПП «Проект» а № 26-11/18 від 26.11.2018 року за підписом експерта ОСОБА_2 (сертифікат АЕ № 002070).
Відповідач вважає, що мали місце саме будівельні роботи, із місту постанови виходить, що він стверджує про наявність самочинного будівництва (реконструкції), виходячи з того, що був здійснений поділ квартири, проте ці два факти не мають причинно-наслідкового зв'язку. Висновок щодо технічної можливості поділу об'єкту нерухомого майна не має жодної інформації, щодо виконання будівельних робіт по реконструкції по яким є обмеження щодо їх виконання без отримання відповідних дозволів.
Поділ квартири був здійснений шляхом встановлення броньованого дверного полотна замість існуючого дерев'яного та закладення існуючого дверного пройму для відокремлення від колишніх співвласників - інші роботи та території, що належить позивачу не проводилися. Проектом поділу у частині квартири, що не знаходиться у фактичному позивача використанні було зведено перегородку, що не підлягає прийняттю в експлуатацію у відповідності до «Переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об'єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію», затв. постановою Кабінету Міністрів України від 07 червня 2017 р. № 406, про що наявна інформаційна довідка Вих. № 19-09/19-1 від 19.09.19 року з роз'яснення технічної інвентаризації квартири АДРЕСА_2 , видана спеціалізованою організацією, яка має у своєму складі відповідного експерта.
Спеціалізованою проектно-експертною установою на замовлення позивача було здійснено дослідження, результатом якої стала довідка, про те, що роботи із зведення перегородки для поділу квартири не є будівництвом (реконструкцією чи реставрацією). Також, поділ квартири ніяким чином не змінює містобудівні параметри.
Вищезазначене встановлення дверного заповнення, та зведення не несучої перегородки не підлягає прийняттю в експлуатацію у відповідності до «Переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об'єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію», затв. постановою Кабінету Міністрів України від 7 червня 2017 р. № 406.
Незважаючи на те, що представник ДАБК не був допущений у квартиру позивача не з вини останньої, тому як вона не отримувала жодних сповіщень, відповідачем зроблені висновки, які, насправді є не більш чим припущеннями, на підставі яких позивача визнають винною у адміністративному правопорушенні про недопущення до квартири.
Позивач вказує, що оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення ґрунтується не на фактах, проте на припущеннях співробітників ДАБК, які не наводять жодних об'єктивних законних обґрунтувань. Позивач вважає, що дана постанова винесена із порушенням вимог чинного законодавства, не відповідає дійсним обставинам справи.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав і просив суд їх задовольнити у повному обсязі. Додатково вказала у Відповіді на відзив що відповідачем порушені положення Постанови КМУ № 244 від 06.04.1995 року зі змінами постановою КМУ № 367 від 27.03.2019 року тому як відповідачем не доведене відповідною квитанцією про сплату поштових послуг про відправлення саме рекомендованих листів на її адресу.
Відповідач у судове засідання з'явився, надав суду відзив на адміністративний позов від 12.12.2019 року, згідно якого відповідач з позивними вимогами не згодний та просить суд у задоволенні позову відмовити.
Відповідачем поданий до справи Відзив на позов з додатком документів на яких гуртуються доводи заперечень відповідача. На запитання суду представник відповідача пояснив, що не заперечує факт наявності у позивача права власності на окрему квартиру. Також представник підтвердив наявність на час перевірки та розгляду адміністративної справи інформації у відповідача що у м. Одесі фактично зареєстровані дві квартири під номером АДРЕСА_2 , за наслідком нотаріального поділу між співвласниками у частках колишньої загальної квартири, а також проекту поділу квартири. З яких джерел відповідачем отриманий проект поділу квартири АДРЕСА_1 , представник відповідача пояснив про відсутність у нього даної інформації.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Оскільки предметом оскарження є постанова про притягнення до адміністративної відповідальності суд повинен перевірити законність та обґрунтованість винесення постанови та дослідити, чи було дотримано порядок притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що постановою управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради по справі про адміністративне правопорушення № 359719 від 02.05.2019 року, винесеною відповідачем, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 188-42 Кодексу про адміністративні правопорушення України (КУпАП), та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 6 800,0 грн.
Зі змісту постанови вбачається, що при прийнятті оскаржуваної постанови відповідач виходив з того, що позивачем порушені наступні норми: недопущення посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю на об'єкти будівництва під час здійснення ними державного архітектурно-будівельного контролю, що підтверджується змістом оскаржуваної постанови.
Відповідно до ст. 18842. КУпАП невиконання законних вимог (приписів) посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду» містить наступну норму:
«Недопущення посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю на об'єкти будівництва під час здійснення ними державного архітектурно-будівельного контролю - тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».
У оскаржуваної постанові зазначене, що вона прийнята за наслідком розгляду матеріалів справи про адміністративне правопорушення у сфері містобудівної діяльності, а саме акту про недопущення; протоколу про адміністративне правопорушення та припису про усунення порушень.
В постанові зазначене, що посадовою особою на підставі наказу та виявлення факту самочинного будівництва ( по службовій записці) та направлення на проведення позапланової перевірці здійснювалися неодноразові виїзди за адресою АДРЕСА_3 (загальна площа 46, 3 кв.м.).
Таким чином суд встановлює, що у постанові вказане про виїзди саме на квартиру АДРЕСА_4 8 яка дійсно належить позивачу.
Предметом спору та доказування по справі є оскарження саме постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, а не перевірка законності дій відповідача, щодо призначення позапланової перевірки та безпосередньо дії під час перевірки. Дії відповідача під час розгляду справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності також не оскаржені. Тому, підстави для висновків відповідача, щодо здійснення самочинного будівництва та необхідності перевірки не входять у предмет спору та доказування.
Розглянувши матеріали справи, а саме надані відповідачем листи на адресу позивача щодо попередження про час та дату про проведення перевірки за адресою квартири позивача, складений Акт про недопущення, Протоколу про правопорушення, та Припис, заслухавши пояснення позивача що вона дійсно у зазначені дати не знаходилася у приміщенні квартири та вважає безпідставними вимоги відповідача щодо допуску до квартири, суд вбачає, що по справі є доведеним факт того що головний спеціаліст УДБК дійсно не зміг потрапити у приміщення квартири, тому як вона була зачинена.
Однак при перевірці дотримання порядку притягнення особи до адміністративної відповідальності суд звертає увагу, що згідно ч. І ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості.
Однак, у складеному відносно позивача протоколі час вчинення правопорушення не зазначено, особи для присутності під час перевірки не залучені, причини відсутності підпису порушника у протоколі не зазначені. Які доказі зібрані до протоколу ( пояснення свідків, фото-відео зйомка) у протоколі не зазначене.
Особливо суд звертає увагу, що відповідачем з Відзивом та під час розгляду справи не надані як належний доказ розрахунковий документ відділення поштового зв'язку щодо оплати послуг з доставки рекомендованої поштової кореспонденції на відправлення на адресу відповідача зазначеного листа від 10.04.2019 р. про дату перевірки на 19.04.2019 року, листа від 19.04.2019 р про призначення на 02.05.2019 р. розгляду справи про адміністративне правопорушення, а також листа від 02.05.2019 року про направлення на адресу позивача оскарженої постанови.
Суд визнає, що складені реєстри відправлень відповідачем, не є належним доказом по справі про притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до частин першої та другої ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», державний архітектурно-будівельний контроль це сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Виходячи зі змісту та об'ємів текстів акту та протоколу, суд приходить до висновку, що вказані документи складалися за місцем розташування відповідача, а не за місцем перевірки. Наданими відповідачем документами не підтверджено, що позивач була присутня під час складання акту протоколу та припису, ознайомлена із їх змістом, отримала відповідні копії, а також, що їй було роз'яснено права та обов'язки, згідно ст. 268 КУпАП.
Таким чином суд констатує, що вищевказані первинні документи перевірки (акт, припис та протоколи), складені відносно позивача, в розумінні ст.ст.74, 75, 76 КАС України є неналежними, недопустимими та недостовірними доказами, та відхиляє їх.
Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
У ст. 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.251 КУпАП: «Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.»
Відповідно до ст. 268 КУпАП: «Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.»
Аналогічна позиція, викладена у постанові Верховного суд від 27 листопада 2019 року по справі №522/441/17.
Згідно до ст.277-2 КУпАП: Повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи. Інші особи, які беруть участь у провадженні по справі про адміністративні правопорушення, повідомляються про день розгляду справи в той же строк.
Згідно до вимог ст. 278 КУпАП серед іншого Орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення повинен з'ясувати чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду;
Відповідно до ст. 280 КУпАП : «Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.».
Підпункт 3 пункту 20 Порядку, згідно постанови КМУ № 244 передбачає, що посадова особа інспекції, до повноважень якої належить розгляд справ, під час підготовки справи до розгляду з'ясовує, зокрема, чи сповіщено суб'єкта містобудування, щодо якого складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, про час і місце розгляду справи.
Відповідно до п.21 Порядку № 244 посадова особа інспекції, до повноважень якої належить розгляд справ, під час розгляду справи зобов'язана з'ясувати, чи було вчинено правопорушення у сфері містобудівної діяльності, чи винний відповідний суб'єкт містобудування в його вчиненні, чи підлягає він притягненню до відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно п. 3 Порядку № 244 дометни, які підтверджують факт правопорушення), які є підставою для притягнення його до відповідальності, документи надсилаються суб'єкту містобудування рекомендованим листом з повідомленням або через електронний кабінет.
Абзац третій пункту 3 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 367 від 27.03.2019
Належним підтвердженням факту надіслання документів рекомендованим листом з повідомленням є розрахунковий документ відділення поштового зв'язку щодо оплати послуг з доставки рекомендованої поштової кореспонденції.
Абзац четвертий пункту 3 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 367 від 27.03.2019.
Відповідачем наданий до справи належний доказ - розрахунковий документ поштового відділення про відправлення тільки одного рекомендованого листа від 04.04.2019 року.
Суд вбачає, що відповідач під час розгляду справ про адміністративне правопорушення не виконав вищевказані вимоги чинного законодавства. Так , в порушення ст.ст. 268, 277-2, 278, КУпАП, Відповідач приступив до розгляду вищевказаних справ про адміністративне правопорушення не сповістивши належним чином позивача про час і місце їх розгляду. Таким чином за відсутності належного повідомлення позивача (рекомендованим листом) про розгляд справ про адміністративне правопорушення відповідач не мав право розглядати відповідні адміністративні матеріали складені відносно позивача, тобто діяв з перевищенням наданих йому владних повноважень.
Суд зазначає, що під письмовим повідомленням слід розуміти не тільки направлення відповідних відомостей зазначеним особам у письмовому вигляді, а й отримання цими особами відомостей, які мають бути їм повідомлені.
Отже, за загальним змістом термін «повідомлення» включає в себе не тільки направлення відомостей, з якими особа має бути обізнаною, а й отримання цією особою зазначених відомостей. Вказаний висновок щодо змісту терміну «повідомлення» зроблено Верховним судом України у постанові від 17.04.2014 року у справі №6-143цс14.
З огляду на це суд констатує, що позивача було позбавлено можливості належним чином ознайомитися з висунутим проти нього обвинуваченням та доказами, чим позбавило його права на захист.
Враховуючи, що відповідачем проведено позапланову перевірку, складено протоколи про адміністративне правопорушення та винесено постанови у справі про адміністративне правопорушення за відсутності позивача та без належного повідомлення про час та місце розгляду справи, це є безумовною підставою для визнання протиправними та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.
Аналогічних висновків дійшов і Верховний Суд у постанові по справі № 489/1815/17 від 20 вересня 2018 року.
Крім того, суд враховує, що відповідно до припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 19.04.2019 р. строк виконання вимог останнього встановлено до 07.05.2019 р., в той час як оскаржена постанова була винесена 02.05.2019р., тобто раніше ніж закінчився строк для виконання вимог припису.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Також суд погоджується із доводами позивача про неможливість достовірного встановлення дати, часу, обставин та за допомогою яких засобів було здійснено фотофіксацію, додану відповідачем до відзиву на позовну заяву. Звідси суд встановлює, що надані відповідачем до справи фотокартки, які не були зазначені до протоколу - не є доказом по справі
Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів
Відповідно до ст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства є обов'язковість рішень суду
Таким чином, суд вважає, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій по дотриманню процедури розгляду справи та винесенню оскаржуваної позивачем Постанови про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності.
У справі Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 6 грудня 1988 року зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.
Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі « Дактарас проти Литви » від 24 листопада 2000 року ).
Також Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 07 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь - які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що зазначені принципи і положення Закону при винесенні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем не були дотримані.
У відповідності до ч.3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Отже, суд приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про накладення адміністративного стягнення підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та ст.ст. 2, 5, 7-9, 72-79, 90, 241, 242, 243, 246, 250, 255, 289 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про поновлення строку на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про накладення адміністративного стягнення- задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради по справі про адміністративне правопорушення № 359719 від 02.05.2019 р., винесеною Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, якою мене було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 188-42 Кодексу про адміністративні правопорушення України (КУпАП), та накладено на мене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 6 800 (шість тисяч вісімсот) грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя А.В. Науменко
05.02.20