Справа № 2-11212/09
Провадження №6/522/72/20
31 січня 2020 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси
в складі: судді Бондар В.Я.,
за участі секретаря судового засідання: Грищук В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі заяву Кредитної спілки «Перше кредитне товариство», за участю стягувача: ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, -
04.12.2019 року представник кредитної спілки «Перше кредитне товариство» звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, в якій просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист № 2-11212/09, виданий Приморським районним судом м. Одеси 09.07.2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Перше кредитне товариство» про стягнення суми боргу.
В обґрунтування своєї заяви посилається на те, що грошові вимоги ОСОБА_1 до КС «ПКТ» виникли 23.12.2009 року, тобто до порушення 31.05.2011 року Господарським судом Одеської області справи № 7/17-2087-2011 про банкрутство КС «ПКТ», в рамках якої ухвалою суду від 05.04.2016 року провадження у даній справі припинено у зв'язку із затвердженням мирової угоди між Комітетом кредиторів Кредитної спілки «ПКТ» в особі голови комітету кредиторів ОСОБА_2 та Боржником в особі керуючого санацією - арбітражного керуючого Дворніченко О.О. на підставі протоколу засідання комітету кредиторів від 15.02.2016 року. Оскільки ОСОБА_1 включений до вказаної мирової угоди на суму 74545551,00 гривень то подальше виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси по якому видано спірний виконавчий лист має відбуватися в порядку виконання вказаної мирової угоди.
Судове засідання, яке було призначене на 12.12.2019 року не відбулося через необхідність витребування матеріалів виконавчого провадження, слухання перенесене на 14.01.2020 року. Матеріали виконавчого провадження витребувані протокольною ухвалою суду від 12.12.2019 року.
14.01.2019 року у зв'язку з невиконанням ухвали суду про витребування доказів, розгляд справи відкладено на 21.01.2020 року.
21.01.2019 року за клопотанням представників заявника, розгляд справи відкладено на 31.01.2020 року.
У судове засідання 31.01.2020 року учасники справи не з'явилися, про час, дату і місце судового засідання повідомлені належним чином. Суд розглядає заяву в порядку ч.3 ст.432 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, вивчивши зміст заяви, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що в провадженні Приморського районного суду м. Одеси знаходилась цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Перше кредитне товариство» про стягнення суми боргу.
23.12.2009 року рішенням Приморського районного суду м. Одеси позовна заява була задоволена в повному обсязі та стягнуто на користь позивача по справі грошову суму в загальному розмірі 74 545 551,00 гривень.
На підставі цього рішення був виданий виконавчий лист № 2-11212/09 від 09.07.2010 року.
06.08.2010 року постановою старшого державного відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Губяком Сергієм Васильовичем було відкрито виконавче провадження № 20749219 щодо стягнення з КС «ПКТ» грошової суми в розмірі 74 545 551,00 гривень на користь ОСОБА_1
31 травня 2011 року Господарським судом Одеської області було порушено провадження у справі №7/17-2087-2011 про банкрутство Кредитної спілки «Перше Кредитне Товариство», що підтверджено ухвалою від вказаної дати.
31.05.2011 року Господарським судом Одеської області було порушено провадження у справі №7/17-2087-2011 про банкрутство Кредитної спілки «Перше Кредитне Товариство».
04.10.2011 року постановою державного виконавця виконавче провадження було зупинено у зв'язку з порушення справи про банкрутство КС «ПКТ» та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.04.2016 року у справі №7/17-2087-2011 було припинено провадження у справі про банкрутство КС «ПКТ» у зв'язку зі затвердженням мирової угоди.
Відповідно до тексту мирової угоди суд ухвалив затвердити мирову угоду, укладену між Комітетом кредиторів Кредитної спілки «Перше кредитне товариство» в особі голови комітету кредиторів ОСОБА_2 та Боржником в особі керуючого санацією - арбітражного керуючого Дворніченко О.О. на підставі протоколу засідання комітет кредиторів від 15.02.2016 року.
Відповідно до п. 4.2. вказаної мирової угоди з кредиторами кредитної спілки «ПКТ» сплата заборгованості відстрочується на один рік від моменту затвердження мирової угоди.
ОСОБА_1 була подана заява до Господарського суду Одеської області та відповідно він був включений до мирової угоди на суму 74 545 551,00 гривень.
21.10.2019 року постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Савко Ліаною Олегівною виконавче провадження № 20749219 було поновлено.
Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє органи державної виконавчої служби за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та знаходженням його майна.
За умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.
Відповідна правова позиція викладена в Постанові ВС від 19.08.2019 року по справі № 5005/4826/2011.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» щодо боржника застосовуються такі судові процедури банкрутства: розпорядження майном боржника; мирова угода; санація (відновлення платоспроможності) боржника; ліквідація банкрута.
Згідно із положеннями статті 77 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та/або розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється шляхом укладення угоди між сторонами. Мирова угода може бути укладена на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство.
Виходячи з положень статей 77, 79 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мирова угода укладається у письмовій формі та підлягає затвердженню господарським судом, про що зазначається в ухвалі господарського суду про закриття провадження у справі про банкрутство. Мирова угода набирає чинності з дня її затвердження господарським судом і є обов'язковою для боржника (банкрута), кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, кредиторів другої та наступних черг. Мирова угода повинна містити положення про розміри, порядок і строки виконання зобов'язань боржника; відстрочку чи розстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини.
Отже, укладеною мировою угодою врегульоване, у тому числі, подальше виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси на користь ОСОБА_1 і тому наслідком затвердження цієї мирової угоди є стягнення грошової суми на користь стягувача саме на підставі укладеної мирової угоди, а не на підставі виконавчого листа № 2-11212/09 від 09.07.2010 року.
Крім того, суд зазначає, що наявність виконавчого провадження на підставі виконавчого листа № 2-11212/09 від 09.07.2010 року та мирової угоди у справі про банкрутство № 7/17-2087-2011 від 05.04.2016 року до якої включені вимоги ОСОБА_1 з виконання цього ж рішення, може призвести до подвійного стягнення з відповідача суми однієї й тієї ж заборгованості, що є недопустимим
Аналогічні правові висновки знайшли своє відображення в судовій практиці, а саме в Постанові ВС від 19.08.2019 по справі № 5005/4826/2011 та Постанові ВС від 19.08.2019 по справі № 5005/4826/2011.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на викладене вище, після видачі виконавчого листа у даній справі, виникли обставини, за якими обов'язок КС «ПКТ» перед ОСОБА_1 , саме на підставі виконавчого листа № 2-11212/09 від 09.07.2010 року, не підлягає виконанню.
Відповідно до ч.1 та 2 ст.432 ЦПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
З огляду на встановлений вище факт, що вимоги ОСОБА_1 на підставі виконавчого листа № 2-11212/09 від 09.07.2010 року на суму 74 545 551,00 гривень включені до мирової угоди, яка затверджена ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.04.2016 року у справі №7/17-2087-2011, то вбачаються підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню «з інших причин», передбачених законом.
Відповідно до ст..18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Водночас, у своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою ( Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).
Згідно ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За змістом ч.2 ст.77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Докази повинні відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності (ст.ст.77-80 ЦПК України).
Відповідно до ч.2 ст.13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що заява КС «ПКТ» про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.4, 12, 76-81, 141, ч.2 ст.247, 258-259, 260,261, 263, 268, 353-354, 432 ЦПК України, суд, -
Заяву Кредитної спілки «Перше кредитне товариство», за участю стягувача: ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист № 2-11212/09, виданий Приморським районним судом м. Одеси 09.07.2010 року про стягнення грошової суми в розмірі 74 545 551 гривень (сімдесят чотири мільйона п'ятсот сорок п'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят одна гривень), боржник: Кредитна спілка «Перше кредитне товариство», стягувач: ОСОБА_1 .
Ухвала суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали суду складено 03.02.2020 року.
Суддя: В.Я. Бондар