05.02.2020
Провадження № 1-кс/331/362/2020
Єдиний унікальний номер № 331/482/20
05 лютого 2020 року місто Запоріжжя
Слідчий суддя Жовтневого районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 , розглянувши клопотання слідчого СВ Олександрівського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області лейтенанта поліції ОСОБА_2 , погоджене із прокурором який здійснює процесуальне керівництво ОСОБА_3 , про арешт майна по кримінальному провадженню № 12020080020000241 від 03.02.2020 року, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, -
Слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням, погодженим із прокурором який здійснює процесуальне керівництво, по кримінальному провадженню № 12020080020000241 від 03.02.2020 року, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України.
В обґрунтування клопотання зазначено наступне.
У провадженні слідчого відділення Олександрівського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Запорізькій області знаходяться матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020080020000241 від 02 січня 2020, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
02.02.2020 приблизно о 23 год. 00 хв., невстановлена особа, перебуваючи в приміщенні будинку № 12 по вул. Суха в м. Запоріжжя, діючи умисно, з мотивів якої неповаги до суспільства, що супроводжується винятковим цинізмом, грубо порушив громадський порядок, що виразилось у погрозі нанести тілесні ушкодження ОСОБА_4 та пошкодити майно застосувавши предмет, схожий на гранату.
03.02.2020 року був проведений огляд місця події, слідчим СВ Олександрівського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_2 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Суха, буд.12, в період часу з 00.08 год до 01.25 год.
В ході проведення огляду місця події домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , було вилучено:
?Корпус гранати Ф-1, накольний механізм з вихолощеним підривачем;
?2 змиви РБК;
?Осип скла.
На теперішній час з метою проведення подальшого досудового розслідування, призначення судових експертиз, виникла необхідність у накладенні арешту на вилучені речі в ході огляду місця події., які визнано речовими доказами.
Враховуючи вищевикладене слідчий в своєму клопотанні просить слідчого суддю накласти арешт на вищевказане майно.
Слідчий в судове засідання не з'явився, неявка слідчого, відповідно до положень ст. 172 КПК України, не перешкоджає розгляду клопотання.
Вивчивши матеріали справи слідчий суддя приходить до наступного.
Згідно ч. 1 та ч. 5 ст. 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач. Клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Так, згідно ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини четвертої статті 170 цього Кодексу.
Вказана норма також узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватись відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно вимог ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
За змістом ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4)відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Частина 3 ст. 170 КПК України передбачає, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно вимог ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Тобто, за змістом вказаних положень закону арешт може бути накладено слідчим суддею на майно, яке є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову.
При вирішенні питання про накладення арешту на тимчасово вилучене під час проведення огляду, слідчий суддя, відповідно до положень ч. 2 ст. 173 КПК України, враховує: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктами 2, 3 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
При дослідженні матеріалів, доданих до клопотання, слідчий суддя доходить висновку, що стороною кримінального провадження, відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України, доведено наявність правових підстав для накладення арешту на тимчасово вилучене майно, яке відповідає критеріям, визначеним в ст. 98 КПК України, та може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, через що клопотання підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 98, 170-173 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого - задовольнити .
Накласти арешт на майно, яке було вилучено 03.02.2020 р. у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
1.корпус гранати Ф-1, накольний механізм з вихолощеним підривачем;
2.2 змиви РБК;
3.осип скла.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1