05.02.2020
Справа № 1-кс/331/275/20
331/4832/19
05 лютого 2020 року місто Запоріжжя
Слідчий суддя Жовтневого районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого по кримінальних провадженнях, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 4201908000000058 та 12018080000000166 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 384 КК України,-
Cкаржник ОСОБА_3 звернувся до суду із скаргою в якої вказує на те, що в провадженні СВ Олександрівського ВП Дніпровського ВП ГУ НП в Запорізькій області перебувають матеріали кримінального провадження № 4201908000000058 та
12018080000000166 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 384 Кримінального Кодексу України за підозрою у вчиненні злочинів громадянами ОСОБА_4 та ОСОБА_5
20 січня 2020 року на адресу слідчого направлено два клопотання щодо дотримання розумних строків досудового розслідування та надання інформації щодо проведених слідчих дій, починаючи з моменту внесення відомостей про вчиненні кримінальні правопорушення.
Особа, яка подала скаргу, невідкладно письмово повідомляється про результати її розгляду. Станом на день подання даної скарги до суду, відповідь за результатами розгляду скарги слідчим відділом Олександрівського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області не надана, що в свою чергу порушило його права та гарантії на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки.
У зазначеній бездіяльності слідчим відділом Олександрівського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області вбачаються порушення власних процесуальних прав потерпілого, відповідно до п. 10 ч.1. ст. 56 КПК України, оскільки внаслідок не встановлення винних осіб він позбавлений можливості реалізувати права на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом. Згідно з ст. 21 КПК України кожному гарантується право на справедливий розгляд і вирішення справи в розумні строки. В свою чергу відповідно до ч. 1 ст. 28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень. Заявник звертає увагу на практику Європейського Суду з прав людини (ЄСПЛ), якою сформовано критерії визначення розумності процесуальних строків у кримінальному провадженні, зокрема, Рішення ЄСПЛ у справі "Кениг проти Федеративної республіки Німеччини". Відповідно до п. 99 цього Рішення: "розумний строк розгляду в сенсі п. 1 ст. б Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод оцінюється з огляду на обставини справи. Вивчаючи розумність строків кримінального процесу, суд звертає увагу (поміж іншим) на складність справи, поведінку заявника та рух справи в адміністративних органах і судах. Однак, затримки, викликані труднощами справи й поведінкою заявника, самі по собі не виправдовують тривалість судового розгляду.Головна причина полягає в процесі ведення справи, тобто саме способі реалізації уповноваженими субєктами своїх повноважень". До того ж, як зазначає Європейський Суд з прав людини (ЄСПЛ) у кримінальних справах "розумний строк", про який йдеться у ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод, може починати відлік не тільки з моменту висунення офіційного обвинувачення, це може відбутися раніше, ніж справа потрапляє до суду (справа "Девеєр проти Бельгії" від 27 лютого 1980 p.), з дня, коли виписано ордер на арешт, з дати, коли зацікавлену особу було офіційно повідомлено, що проти неї порушено кримінальну справу або з дати, коли було почато досудове слідство (справи "Вемхов проти ФРН" від 25 червня 1968 p., "Ноймастер проти Австрії" від 27 червня 1968 p., "Рингейзен проти Австрії" від 16 липня 1971 p.). Подібної позиції дотримувався Європейський Суд з прав людини у справі "Меріт проти України", 30 березня 2004 року, § 70.У відомій справі "Меріт проти України" Суд надав наступні твердження: "У кримінальних справах "розумний строк", передбачений статтею 6 § 1 Конвенції, починається з того часу, коли особі було пред'явлено обвинувачення; це може статись як до моменту розгляду справи в суді, так і з дня арешту, дня, коли відповідна особа була офіційно повідомлена, що проти неї висунуте обвинувачення у справі, або з дня, коли було розпочато досудове слідство.... ІІІодо закінчення "строку" у кримінальних справах, період, передбачений статтею 6 8 1 Конвенції, включає все провадження у справі, у тому числі процес апеляції" ("Меріт проти України", 30 березня 2004 року, § 70).
Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи громадянина України захищаються судом. Суть такого захисту полягає в тому, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади.Згідно ж до п. 1 ч.І. ст. 303 КПК України: "1. На досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: 1) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна".
Так, бездіяльність, яка підлягає оскарженню відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК, передбачає три обов'язкові ознаки:!) слідчий або прокурор наділені обов'язком вчинити певну процесуальну дію;2) така процесуальна дія має бути вчинена у визначений КПК строк;3) відповідна процесуальна дія слідчим чи прокурором у встановлений строк не вчинена. Із вказаного вбачається, що процесуальні дії в межах зазначених кримінальних проваджень мають здійснюватися у продовж строку, встановленого КПК України. Невиконання ж органом досудового слідства - слідчим відділом Олександрівського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області вимог, визначених положеннями ст. 21 та ст. 28 КПК України, а саме: здійснення досудового розслідування кримінальних проваджень з порушенням розумних строків, є прямим порушенням моїх процесуальних прав. Відповідно до ст. 114 КПК України для забезпечення виконання сторонами кримінального провадження вимог розумного строку слідчий суддя, суд має право встановлювати процесуальні строки у межах граничного строку, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням обставин, встановлених під час відповідного кримінального провадження.Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 p. N 19-рп/2011 Комітет міністрів Ради Європи у Рекомендаціях від 28 червня 1985 p. R (85) 11 стосовно положень потерпілого в рамках кримінального права і кримінального процесу приписує державам-членам приділяти більше уваги потребам потерпілого на всіх етапах кримінального процесу, а в Рекомендаціях від 12 травня 2004 p. Rec (2004) 6 щодо вдосконалення засобів правового захисту зазначає, що права та свободи, гарантовані Конвенцією, мають захищатися передусім на національному рівні. Відповідно до зазначеного Рішення Конституційного Суду України недосконалість інституту судового контролю за досудовим слідством не може бути перепоною для оскарження актів, дій чи бездіяльності посадових осіб органів державної влади. Системний аналіз положень КПК, зокрема тих, що визначають його завдання та унормовують порядок оскарження рішень чи дій суб'єкта владних кримінально-процесуальних повноважень, дає підстави для висновку про можливість оскарження до суду не тільки рішень прокурора вищого рівня, а і його бездіяльності. Таким чином, потрібно визнати можливість оскарження до суду будь-якого рішення, дії або бездіяльності органів слідства та прокуратури під час досудового розслідування.
Враховуючи той факт, що Слідчим відділом Олександрівського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області не здійснюються процесуальні дії в межах зазначених кримінальних проваджень, дана бездіяльність органу досудового слідства має бути визнана судом протиправною, із вжиттям судом заходів для дисциплінування органу досудового слідства у справі з врахуванням положень діючого кримінального процесуального законодавства України та сталої практику Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до ч. 1 ст. 304 КПК України: "скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії".
Посилаючись на вищенаведені обставини, скаржник просить суд визнати противоправною бездіяльність органу досудового розслідування Слідчого відділу Олександрівського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області внаслідок недотримання розумних строків під час здійснення досудового розслідування кримінальних проваджень № 4201908000000058 та 12018080000000166 відповідно до вимог ст. 21,ч. 1 ст. 28 КПК України, що в свою чергу порушило права та гарантії ОСОБА_3 на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки; встановити процесуальний строк один місяць з дня винесення ухвали для прийняття процесуального рішення у вказаних кримінальних провадженнях.
В судовому засіданні ОСОБА_3 скаргу підтримав. Пояснив суду, що ним двічі - в травні та грудні 2019 р. на адресу слідчого направлялись клопотання про визнання потерпілим по кримінальним провадженнях, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 4201908000000058 та 12018080000000166 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 384 КК України. Будь-яких відповідей на його адресу слідчим до сьогоднішнього часу не направлено. Надав слідчому судді копії клопотань.
Слідчий ОСОБА_6 була належним чином повідомлена про час та місце судових засідань, до суду не з'явилась, матеріали кримінальних проваджень слідчому судді не надала.
Суд, заслухавши пояснення скаржника, вивчивши надані докази, дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.-ч.1-5,7 ст.55 КПК України, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Пунктами 2, 3, 6, 7, 10 ст. 56 КПК України передбачено, що протягом кримінального провадження потерпілий має право:
-знати сутність підозри та обвинувачення, бути повідомленим про обрання, зміну чи скасування щодо підозрюваного, обвинуваченого заходів забезпечення кримінального провадження та закінчення досудового розслідування;
-подавати докази слідчому, прокурору, слідчому судді, суду;
-давати пояснення, показання або відмовитися їх давати;
-оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді, суду в порядку, передбаченому цим Кодексом. на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом.
Відповідно до п.-п. 1,5 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржено бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування; рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.
Неприйняття слідчим будь-якого рішення за клопотаннями ОСОБА_3 про визнання скаржника потерплим, слідчий суддя розцінює як необґрунтовану відмову, в зв'язку з чим в цієї частині скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню.
Надати оцінку іншим доводам скаржника, слідчий суддя позбавлений можливості у зв'язку з неявкою слідчого та ненадання ним суду матеріалів кримінальних проваджень.
Відповідно до ст. 307 КПК України, за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу.
Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: скасування рішення слідчого чи прокурора; скасування повідомлення про підозру; зобов'язання припинити дію; зобов'язання вчинити певну дію; відмову у задоволенні скарги.
Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, скарги на відмову слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.
Керуючись ст.ст. 303-307,309 КПК України, слідчий суддя, -
Скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого, задовльнити частково.
Зобов'язати слідчого ОСОБА_6 визнати ОСОБА_3 потерпілим по кримінальних провадженнях, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 4201908000000058 та 12018080000000166 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 384 КК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: ОСОБА_1