Справа № 313/1583/19
Провадження № 2/313/38/2020
24.01.2020 р. смт. Веселе
Веселівський районний суд Запорізької області у складі: головуючого - судді Нагорного А.О., при секретарі судового засідання Кравцовій О.В., за участю представника позивача адвоката Шубіна О.П., відповідачки ОСОБА_1 , представника відповідачів адвоката Лисенка С.Д., розлянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , про стягнення солідарно збитків у вигляді прямої дійсної шкоди та упущеної вигоди,
ВCТАНОВИВ:
ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , у якому просить стягнути з відповідачів солідарно збитків у вигляді її дійсної вартості в сумі 18 000,00 грн. та збитку у вигляді не отриманого доходу(упущеної вигоди) у розмірі 14 392, 24 грн.
Позивач свої вимоги обгрунтовує тим, що він є власником корови, української червоно-рябої молочної породи, кличка «Рябіна», ідентифікаційний номер UA8011518581 , що підтверджується паспортом великої рогатої худоби серії LD № 704798 виданий Державною ветеринарною та фітосанітарною службою України від 11.06.2015 р.
ОСОБА_2 зазначає, що у с. Чкалове, так як і в усіх навколишніх селах, існує звичай винаймати пастухів для випасання череди корів, що належать мешканцям села та про несення відповідальності пастухами за збереження ввіреної їм на цей час худоби, а саме під часу виганяння їх власниками у череду та до пригону до домогосподарств власників.
29.06.2016 р. за чергою, погодженою зборами власників корів с. Чкалово, відповідачі повинні здійснювати обов'язки пастухів, проте у період часу з 14.00 год. до 19.00 год. випасання череди доручили ОСОБА_6 Того ж дня під час випасання череди корів, корова зникла і до теперішнього часу її труп знайдено не було. Будь-яких ознак того, що корова пішла зі стада самостійно не виявлено, так як після зникнення корови ними було оглянуто сусідні поля навколо пасовища, де слідів пересування корови, враховуючи те, що перед зникненням корови на пасовище пройшов дощ, не встановлено.
Позивач зазначає, що з даного приводу його дружина ОСОБА_5 звернулася із заявою до поліції, але корову не знайшли.
ОСОБА_2 вважає, що внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов'язань щодо випасання корів, відповідачами завдано йому збитки у вигляді прямої дійсної шкоди, упущеної вигоди і свої вимоги обгрунтовує посилаючись на норми матеріального права, судової практики, а саме: ст.ст. 6, 7, 11, 15, 16, 22, 23, 179, 180, 190, 509, 526, 610, 611, 614, 1166 ЦК України та Постановами Верховного Суду від 26.09.2018 р. у цивільній справі № 282/1155/16 та від 28.02.2018 р. у цивільній справі № 650/11223/14-ц.
Судові витрати покласти на відповідачів.
Присутній у судовому засіданні представник позивача адвокат Шубін О.П., позов підтримав.
Присутня у судовому засіданні відповідачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Лисенко С.Д., який також представляє інтереси відповідачки ОСОБА_3 , позовні вимоги не визнали, у задоволенні позову просили відмовити.
Відповідачі своїм правом на подачу відзиву на позов не скористалися. Контр розрахунків розміру дійсної вартості в сумі 18 000,00 грн. та збитку у вигляді не отриманого доходу (упущеної вигоди) у розмірі 14 392, 24 грн., суду не надали.
Згідно ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Вислухавши сторони та їх представників, допитавши свідків, вивчивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд приходить до висновку про задоволення позову частково з наступних підстав.
Згідно положень частини першої статті 7 ЦК України цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту. Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин.
Відповідно до частини першої статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
За змістом статті 6, частини першої статті 627 та статті 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, передбачені законом або договором, зокрема відшкодування збитків (втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням речі - стаття 22 ЦК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 81 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Таким чином, суд вважає, що між сторонами спору виникли зобов'язальні правовідносини щодо спільного (почергового) випасання належної їм худоби, що тягне за собою обов'язок особи, яка здійснює випасання череди корів, по збереженню худоби на час її випасання.
У відповідності до ст. 9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» особа,яка супроводжує тварину зобов'язана забезпечити безпеку супроводжуваної домашньої тварини. При супроводженні домашніх тварин не допускається залишати їх без нагляду (Постанова Верховного Суду від 26.09.2018 р. у цивільній справі № 282/1155/16 ).
Також, аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у своїй постанові від 28.02.2018 р. у цивільній справі № 650/1223/14-ц, у якій суд зробив висновок, що у аспекті положень ч. 1 ст. 7, ч. 1 ст. 11 ЦК України випасання власниками сільськогосподарських тварин (зокрема, великої рогатої худоби) череди цих тварин в порядку черговості на безвідплатній основі є звичаєм, дії осіб щодо безпосередньої реалізації якого за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-V111 від 02.06.2016 р. висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Суд встановив, що сторони проживають у с. Чкалово Веселівського району Запорізької області, у якому, як і в усіх навколишніх селах, існує звичай винаймати пастухів для випасання череди корів, що належать мешканцям села та про несення відповідальності пастухами за збереження ввіреної їм на цей час худоби, а саме під часу виганяння їх власниками у череду та до пригону до домогосподарств власників.
Випасання корів відбувається на пасовищі загальною площею приблизно 90 га, яке розташованого поблизу с. Чкалово.
Судом встановлено, що позивач є власником корови, української червоно-рябої молочної породи, кличка «Рябіна», ідентифікаційний номер UA8011518581 , що підтверджується паспортом великої рогатої худоби серії LD № 704798 виданий Державною ветеринарною та фітосанітарною службою України від 11.06.2015 р.( а.с.6).
У господарстві відповідачки ОСОБА_1 , як вбачається з довідки від 12.12.2018 р., виданої Чкалівською дільницею ветеринарної медицини, велика рогата худоба у період з травня по липень 2016 року, не утримувалася (а.с.41).
Відповідачка ОСОБА_3 , як вбачається з ветеринарної довідки від 12.12.2018 р., що видана Чкалівською дільницею ветеринарної медицини, у період з травня по липень 2016 року у своєму господарстві утримувала велику рогату худобу - корів, а саме: Галка VA 2300055901, Лада VA 8012259478, Ласуня VA 23000255962, Липка VA 8020539242, Ночка VA 8010284744 (а.с.40).
Власником худоби, за яким здійснювалося чергування у череді з випасання корів, є відповідачка ОСОБА_3 , а не відповідачка ОСОБА_1
29.06.2016 р. у період часу з 14.00 год. до 19.00 год. випасання череди здійснював ОСОБА_6 , який є чоловіком відповідачки ОСОБА_3 та батьком відповідачки ОСОБА_1 .
Того ж дня під час випасання череди, корова позивача зникла і до теперішнього часу її труп не знайдено. Будь-яких ознак того, що корова пішла зі стада самостійно не виявлено, так як після зникнення корови ними було оглянуто сусідні поля навколо пасовища, де слідів пересування корови, враховуючи те, що перед зникненням корови на пасовище пройшов дощ, не встановлено.
ОСОБА_5 , яка є дружиною позивача, 01.07.2016 р. звернулася із заявою про зникнення корови під час випасання до Веселівського ВП Мелітопольського ВП ГУНП у Запорізькій області.
Відомості до Єдиного реєстру досудового розслідування за № 12016080200000279 внесені 03.08.2016 р.
Постановою слідчого від 31.08.2016 р. провадження закрите.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 , дав пояснення про те, що відповідачка ОСОБА_1 є його донькою, а відповідачка ОСОБА_3 є його дружиною. Свідок ОСОБА_7 підтвердив, що 29.06.2016 р. він, згідно черги, у період часу з 14.00 год. до 19.00 год. на пасовище загальною площею приблизно 90 га, розташованого поблизу с. Чкалово випасав стадо корів і при випасанні, при невідомих йому обставинах зникла корова, яка належить позивачеві. Пошуки корови результатів не дали.
Згідно наданої інформації з Державного підприємства «Агенство з ідентифікації і реєстрації тварин» за № 133/11-11 від 31.01.2019 р. після зникнення 29.06.2016 р. під час випасання пастухом ОСОБА_7 череди на пасовищі корова « Рябіна», віднесена до списку тварин, місце перебування яких не відоме та потребує уточнення( а.с.44-45).
Допитана свідок ОСОБА_8 підтвердила наявність коров у господарстві у відповідачки ОСОБА_3 , та відсутність їх у господарстві відповідачки ОСОБА_1 у період з травня по липень 2016 року.
За змістом положень пункту 3 ч. 2 ст. 11, ст. 22, ст. 179, ч.1 ст. 180, ч. 1 ст. 190 ЦК України власник сільськогосподарської тварини має право на відшкодування завданих йому збитків спричинених неналежним виконанням обов'язку щодо випасання такої тварини.
ЦК України та інші акти цивільного законодавства не містять вимог щодо належності виконання зобов'язання щодо почергового випасання власниками своїх сільськогосподарських тварин череди таких тварин. Зважаючи на це, у разі відсутності договору між власниками тварин щодо змісту належного виконання та його обсягу за правилом ч. 1 ст. 526 ЦК України належність виконання підлягає правовій оцінці з урахуванням звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Охорона здоров'я та життя сільськогосподарської тварини є невід'ємними складовими мети випасання тварин, без забезпечення яких її досягнення було б неможливим, а саме випасання було б позбавлено сенсу.
Оскільки суб'єктами правовідносин щодо почергового випасання сільськогосподарських тварин на безвідплатній основі є власники таких тварин-учасники черги, то в аспекті положень ч. 1 ст. 527 ЦК України належною стороною виконання зобов'язань є відповідачка ОСОБА_9 , так як ці зобов'язання походять з почергового випасання сільськогосподарських тварин на безвідплатній основі.
Згідно довідок від 12.12.2018 р., виданих Чкаловською дільницею ветеринарної медицини вбачається, що в період з травня по липень 2016 року, коли 29.06.2016 р. під час випасання череди на пасовищі у позивача зникла корова, відповідачка ОСОБА_1 у своєму господарстві велику рогату худобу не утримувала. Власником худоби за якими здійснювалося чергування у череді з випасання корів є відповідачка ОСОБА_3 (а.с. 40, 41).
Тобто належним відповідачем у справі є ОСОБА_3 , а не ОСОБА_1 .
Відповідачка ОСОБА_1 є неналежним відповідачем.
За змістом статей 528, 618 зазначеного Кодексу покладання такою стороною на іншу особу виконання обов'язку щодо випасання сільськогосподарських тварин (у т.ч. й на відплатній основі) не суперечить умовам договору (навіть укладеного в усній формі), вимогам ЦК України, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання щодо обов'язку належної сторони зобов'язання виконати його особисто.
Разом з цим у разі невиконання або неналежного виконання іншою особою обов'язків належної сторони-боржника як щодо випасання сільськогосподарських тварин, так і щодо відшкодування завданих збитків, спричинених неналежним виконанням цього обов'язку, такі обов'язки боржник повинен виконати сам, оскільки він відповідає за порушення зобов'язання іншими особами, на яких було покладено його виконання, якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця (частина друга стаття 528, частина перша стаття 618 ЦК України). Зважаючи на положення частини першої статті 8 зазначеного Кодексу, правовідносини належної сторони-боржника та іншої особи з приводу виконання обов'язку щодо випасання сільськогосподарських тварин регулюються правовими нормами про підряд (§ 1 підрозділу 1 розділу III Книги п'ятої ЦК України).
Отже, відповідачка ОСОБА_3 , яка згідно з чергою 29.06.2016 р. повинна випасати худобу, та яка передоручила виконання цієї роботи іншій особі, несе обов'язок перед власником худоби-позивачем ОСОБА_2 за належне виконання робіт по випасу скота та його збереження, оскільки між власниками худоби існувала усна домовленість на черговість її випасання, і обов'язок збереження худоби покладався саме на відповідачку ОСОБА_3 , згідно з встановленою чергою.
Суд погоджується з розрахунками наданими позивачем щодо вартості корови породи української червоно-рябої молочної. Суд враховує відсутність єдиного підходу фіксування середньо ринкової вартості корови породи українська червоно-ряба молочна та відповідно до інформації отриманої з мережі Інтернет, а саме на сайтах abyhom.com та SS.ua, вартість корови породи української червоно-рябої молочної, станом на 2018 року, складає 18 000,00 грн.
Суд погоджується з даною вартістю зниклої корови «Рябіна», так як вважає, що при визначення вартості корови позивач дотримався загальних засад цивільного законодавства, а саме: справедливості, добросовісності та розумності. Підтвердженням такої поведінки позивача на думку суду є те, що ОСОБА_2 надав суд у якості доказів на підтвердження вартості зниклої корови надав інформацію не про одну ціну, а декілька цін отриманої з мережі Інтернет, а саме на сайтах abyhom.com та SS.ua, 18 000,00 грн., 20 000,00 грн. та 21 000,00 грн. (а.с.13-17).
Проте при визначенні вартості корови, обрав ціну не найвищу, а найменшу -18 000, 00 грн.
Тому визначену позивачем вартість зниклої корови «Рябіна» суд під сумнів не ставить, так як вважає її обгрунтованою.
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_3 завдав позивачеві майнову шкоду на суму 18 000, 00 грн.
Крім того, суд погоджується також з наданими позивачем розрахунками в частині стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, так як відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода). Ч. 3 ст. 22 ЦК України визначено, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Представником позивача доведено, що одним із джерел доходів його сім'ї є реалізація молока від надою корови «Рябіна». В наслідок втрати корови позивач втратив джерело прибутку з реалізації молока, що суттєво вплинуло на його матеріальне становище.
Суд приймає до уваги те, що при вивченні довідки про доходи, позивач у власності також має ще одну корову з такою приблизною кількістю надою молока, як й та корова, яка зникла, та від реалізації молока якої він також отримує дохід. Розрахунок збитків упущеної вигоди розраховано за період отриманого прибутку від реалізації молока за останні два місяця до зникнення корови з урахуванням наявності у позивачеві ще однієї корови і на підставі довідки ФОП ОСОБА_10 складало 2 620, 40 грн. (а.с. 11).
В даному випадку здійснено розрахунок з таких показників: 2 620,40 грн. (розмір отриманого прибутку від реалізації загальної кількості молока за останні два місяця) / 72 календарних днів (кількість днів за період 21.05.2016 - 31.07.2016 р. згідно довідки) = 36,39 грн. в день (розмір доходу від реалізації молока в день).
36,39 грн. х 791 днів (кількість днів за період з 01.08.2016 р. по 01.10.2018 р., тобто з часу зникнення корови по день звернення до суду) / 2 (кількість корів за рахунок якої позивач отримує дохід) = 14 392, 24 грн.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити той факт, що згідно довідки № 40 від 08.02.2019 р., виданою Веселівською районною державною лікарнею Ветеринарної медицини ОСОБА_2 , вбачається, що корова «Рябіна» інвентарний номер UA8011518581 , порода українська червоно-ряба, молочна, 23.05.-26.05.2016 р була досліджена на лейкоз, бруцельоз, туберкульоз та щеплена проти сибірки. Після зникнення, корова «Рябіна» не досліджувалась (а.с.54).
Дана довідка є підтвердженням того, що корова «Рябіна» на час зникнення 29.06.2016 р. під час випасання пастухом ОСОБА_7 череди на пасовищі була здоровою, що дає підстави суду стверджувати, що корова дійсно давала ту кількість молока на день, яка покладена позивачем в розрахунок збитків упущеної вигоди.
Таким чином визначену позивачем суму збитків у вигляді упущеної вигоди 14 392, 24 грн., суд під сумнів не ставить, так як вважає її обгрунтованою.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Виходячи зі змісту ст. 1166 ЦК України підставами обов'язку відшкодувати матеріальну шкоду є: 1. наявність матеріальної шкоди; 2. протиправність поведінки заподіювача шкоди; 3. причинний зв'язок між шкодою та діями її заподіювача; 4. вина заподіювача шкоди. Наявність зазначених підстав повністю розкривається змістом позовної заяви.
Питання із судовими витратами вирішити відповідно до вимог ст.141 ЦПК України.
На підставі ст.ст. 7, 8, 11, 22, 179, 180, 190, 526, 527, 1166, 1192 ЦК України, керуючись ст.ст. 1-13, 81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , про стягнення солідарно збитків у вигляді її дійсної вартості в сумі 18 000, 00 грн. та збитку у вигляді не отриманого доходу (упущеної вигоди) у розмірі 14 392, 24 грн. - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 збитки у вигляді її дійсної вартості в сумі 18 000, 00 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 збитки у вигляді не отриманого доходу (упущеної вигоди) у розмірі 14 392, 24 грн
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати на суму 704,80 грн., пов'язані зі сплатою судового збору при подачі позову до суду.
У частині позову ОСОБА_2 щодо стягнення з ОСОБА_1 солідарно збитків у вигляді її дійсної вартості в сумі 18 000, 00 грн. та збитку у вигляді не отриманого доходу (упущеної вигоди) у розмірі 14 392,24 грн - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення складено 04.02.2020 р.
Суддя
Веселівського районного суду
Запорізької області А.О.Нагорний
24.01.2020