Справа №333/1869/19
Пр. № 2/333/120/20
29 січня 2020 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Наумової І.Й.,
за участю секретаря судового засідання Кунець В.В.,
позивача: ОСОБА_1
представника позивача: ОСОБА_2
представника відповідача: Ковдій М. С .
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Запоріжжя, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за об'єднаними позовними заявами
ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КРКА УКРАЇНА», третя особа: керівник Запорізького регіонального підрозділу м. Запоріжжя ОСОБА_5 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,
ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КРКА УКРАЇНА» про визнання незаконним повністю та скасування наказу про звільнення з роботи, про стягнення моральної шкоди,
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду 01.04.2019 р. з позовом до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КРКА УКРАЇНА", третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги: керівник Запорізького регіонального підрозділу ТОВ «КРКА Україна» ОСОБА_5, в якому позивач просить суд: поновити її на роботі на посаду фахівця з просування лікарських засобів відділу з просування лікарських засобів Запорізького регіонального підрозділу м. Запоріжжя в ТОВ «КРКА УКРАЇНА», стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28.02.2019 р. до дня поновлення на роботі, з урахуванням того, що її середня заробітна плата становила 21 519 грн. 90 коп.; стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду у розмірі 2000 грн., судові витрати покласти на відповідача.
Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовує наступним.
Позивач зазначає, що вона з 16.10.2013 р. працювала на посаді представника з медичних питань в відділі по просуванню лікарських засобів ТОВ «КРКА Україна». 01.03.2016 р. була переведена на посаду фахівця в відділ з просування лікарських засобів ТОВ «КРКА Україна". 01.01.2017 р. переведена на посаду фахівця з просування лікарських засобів Відділу з просування лікарських засобів Запорізького регіонального підрозділу м. Запоріжжя. В листопаді вона не отримала преміального бонусу до зарплати, оскільки не було зараховано, що вона просувала медичний препарат «Гліклада». 12.11.2018 р. вона отримала електронною поштою листа від її керівника ОСОБА_5 про атестацію для працівників, які не справили вражень та не виконали бонусного плану. 22.11.2018 р. вона запрошена на атестацію до офісу за адресою: вул. Північне шосе, 3, в м. Запоріжжі , де були присутні ОСОБА_5 та керівник східного підрозділу ОСОБА_9 26.12.2018 та 27.12.2018 р. на неї здійснювався психологічний тиск з боку її керівника ОСОБА_5 , щоб вона написала заяву про звільнення з роботи. 27.12.2018 р. під психологічним тиском вона вимушена була підписати заяву про угоду на звільнення. Після чого вона пішла працювати згідно плану в звичному режимі. Її керівник ОСОБА_5 не направила до головного офісу ТОВ «КРКА УКРАЇНА" її заяву від 02.01.2019 р. про відкликання заяви про звільнення, яка була написана під психологічним тиском. 24.01.2019 р. та 19.02.2019 р. вона направляла поштою на адресу ТОВ «КРКА УКРАЇНА" свої заяви про відклик заяви на звільнення від 27.12.2018 р.
29.01.2019 р. у неї виник конфлікт з її керівником ОСОБА_5 , яка вимагала, щоб вона повернула ключі та документи на службовий автомобіль. Про перешкоджання їй у здійсненні робочих обов'язків, вона повідомила керівництво ТОВ «КРКА УКРАЇНИ», надіславши на його адресу 19.02.2019 р. відповідного листа.
22.02.2019 р. вона отримала лист від ТОВ «КРКА УКРАЇНА», в якому датою відправки зазначено 19.02.2019 р., з наказом № 21-К/Тр від 01.02.2019 р. про її звільнення за п.1 ст.36 від 21.01.2019 р., з примірником угоди про припинення трудових правовідносин від 18.02.2019 р., яку вона не підписувала. Згоди на звільнення вона не давала. В період з 19.02.2019 р. по 01.03.2019 р. вона перебувала на лікарняному. Вважає, що її звільнено на підставі її заяви, написаної під психологічним тиском, на підставі ст. 38 КЗпП України, а не підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України, оскільки добровільну згоду на припинення трудових відносин вона не давала, угоду про припинення трудових відносин не підписувала.
Позивач вважає, що незаконним звільненням їй спричинена моральна шкода, оскільки втрата єдиного постійного джерела доходу її родини спричиняє негативні наслідки для неї та її сім'ї.
В свої судові витрати, які позивач просить стягнути з відповідача, зазначає: витрати на поштові пересилання у розмірі 282 грн., на виготовлення ксерокопій - 200 грн., на послуги адвоката у розмірі 750 грн., на сплату судового збору у розмірі 768,40 грн.
Ухвалою судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя Наумової І.Й. від 06.05.2019 р. відкрито провадження по справі №333/1869/19 за даним позовом та призначений її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, встановлений сторонам строк для надання заяв по суті справи..
24.09.2019 р. ОСОБА_1 звернулась з позовом до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КРКА УКРАЇНА" про визнання незаконним повністю та скасування наказу про звільнення з роботи, про стягнення моральної шкоди (справа №333/5566/19), який обґрунтовує наступним.
Наказом директора товариства з обмеженою відповідальністю «КРКА УКРАЇНА» Колєснікова В.В. № 8-К/Тр від 21.01.2019 р. «Про звільнення за угодою сторін» ОСОБА_1 , було звільнено з посади фахівця з просування лікарських засобів відділу з просування лікарських засобів Запорізького регіонального підрозділу (м. Запоріжжя ) ТОВ «КРКА УКРАЇНА» 27.02.2019 р. згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України ( за угодою сторін ) на підставі її відповідної заяви від 27.12.2018 р. Наказ директора ТОВ «КРКА УКРАЇНА» Колєснікова В.В. № 8-К/Тр від 21.01.2019 р. «Про звільнення за угодою сторін» є незаконним повністю та підлягає скасуванню, оскільки 27.12.2018 р. нею під тиском керівництва ТОВ «КРКА УКРАЇНА» було написано заяву на ім'я директора ТОВ «КРКА УКРАЇНА» Колєснікова В.В. , в якій вона просила звільнити її з займаної посади за угодою сторін 27.02.2019 р. Після цього 28.01.2019 р. до ТОВ «КРКА УКРАЇНА» надійшла її письмова заява від 24.01.2019 р., адресована директору ТОВ «КРКА УКРАЇНА» Колєснікову В.В., в якій вона просила вважати недійсною подану нею 27.12.2018 р. заяву про звільнення. Також 26.02.2019 р. до ТОВ «КРКА УКРАЇНА» надійшла її письмова заява від 19.02.2019 р., адресована директору ТОВ «КРКА УКРАЇНА» Колєснікову В.В., якою вона відкликала подану нею 27.12.2018 р. заяву про звільнення та інформувала ТОВ «КРКА УКРАЇНА» про свій намір продовжити роботу після 27.02.2019 р. Крім того, 28.02.2019 р. до TOB «ЮРКА УКРАЇНА» надійшла її письмова заява від 25.02.2019 р., адресована директору TOB «КРКА УКРАЇНА» Колєснікову В.В ., якою вона відкликала подану нею 27.12.2018 р. заяву про звільнення. Таким чином, станом на день її звільнення (станом на 27.02.2019 р.) угода обох сторін (роботодавця та працівника) про звільнення її з роботи була відсутня. За вказаних обставин директор ТОВ «КРКА УКРАЇНА» Колєсніков В.В. зобов'язаний був скасувати свій наказ № 8-К/Тр від 21.01.2019 р. «Про звільнення за угодою сторін», чого зроблено не було.
Позивач ОСОБА_1 в даному позові також зазначає, що ТОВ «КРКА УКРАЇНА» незаконно позбавило її постійного та стабільного місця робота, позбавило її сім'ю, в тому числі її неповнолітніх дітей, засобів до існування. Зазначені незаконні дії керівництва ТОВ «КРКА УКРАЇНА» спричинили у неї моральні страждання, призвели до втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя та життя членів її родини. Це зневажає її гідність, вона втратила впевненість у завтрашньому дні, зневірилася у цінність справедливості, вимушена витрачати багато часу та сил для захисту своїх порушених прав у судовому порядку. Вказані незаконні дії керівництва ТОВ «КРКА УКРАЇНА» також мали наслідком значне погіршення стану її здоров'я.
На підставі вищевикладеного позивач просить суд:
- визнати незаконним повністю та скасувати наказ директора товариства з обмеженою відповідальністю «КРКА УКРАЇНА» Колєснікова В.В. № 8-К/Тр від 21.01.2019 р. «Про звільнення за угодою сторін», за яким ОСОБА_1 звільнено з посади фахівця з просування лікарських засобів відділу з просування лікарських засобів Запорізького регіонального підрозділу (м. Запоріжжя ) ТОВ «КРКА УКРАЇНА» 27.02.2019 р. згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України ( за угодою сторін ) на підставі її заяви від 27.12.2018 р.;
- стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «КРКА УКРАЇНА» на користь позивачки на відшкодування завданої їй моральної шкоди грошові кошти у розмірі 50000 грн.
- стягнути з відповідача на користь позивачки судові витрати.
Ухвалою судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя Фунжия О.А. від 25.09.2019 р. відкрито провадження по справі №333/5566/19, призначений її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, встановлений сторонам строк для надання заяв по суті справи.
Ухвалою Комунарсьокого районного суду м. Запоріжжя від 05.09.2019 р.. судом відмовлено у задоволенні клопотання про виклик свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , у зв'язку з пропуском строку подання даного клопотання.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27.11.2019 р. клопотання представника позивача задоволено та об'єднано в одне провадження цивільні справи №333/5566/19 та №333/1869/19 за вищевказаними позовами ОСОБА_1 , об'єднаній справі присвоєно єдиний номер №333/1869/19.
Відповідачем були надані відзиви на дані позовні заяви, в яких відповідач не визнає позови та просить відмовити в їх задоволенні посилаючись на наступне. 27 грудня 2018 року Позивач Відповідачу подала заяву про звільнення з 27 лютого 19 року за угодою сторін на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України. Дану заяву про звільнення Позивача було погоджено за резолюцією директора Відповідача - Колєсніковим В.В. та безпосереднім керівником позивача - ОСОБА_5 21 січня 2019 року Відповідачем видано Наказ № 8/К-Тр про звільнення позивача з посади фахівця з просування лікарських засобів Запорізького регіонального підрозділу у м. Запоріжжя на підставі пункту 1 статті 36 П України з 27.02.2019 року. Виходячи з зазначеного, Позивач подав заяву про звільнення, а відповідач виявив волевиявлення шляхом погодження звільнення, таким чином, сторони погодили припинення дії трудового договору за згодою сторін. 28 січня 2019 року Відповідачем було отримано по пошті заяву від 24.01.2019 року з вимогою вважати заяву Позивача, про звільнення з лютого 2019 року за угодою сторін на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України, недійсною. У подальшому, заявою від 25.02.2019 року, Позивачем повідомлено відповідача про власний намір відкликати заяву про звільнення за угодою сторін в порядку частини 1 статті 36 КЗпП України з 27.02.2019 року, в односторонньому порядку. Відповідачем, в свою чергу, жодної згоди на анулювання заяви позивача про звільнення на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України не надавалось. 18.02.2019 року відповідачем було додатково направлено позивачеві Угоду про припинення трудових відносин. Позивач не надав жодного доказу факту вчинення стосовно неї психологічного тиску при поданні заяви про звільнення в порядку пункту 1 ст. 36 КЗпП України. Посилання позивача, шо її звільнено не за згодою сторін, на підставі п. 1 статті 36 КЗпП України, а в порядку статті 38 КЗпП України, є таким, що не відповідають дійсності. Позивач не долучила до позовної заяви жодного доказу наявності завданої моральної шкоди Відповідачем, які їй були завдані моральні страждання, втрати можливості утримувати сім'ю, завдання ушкодження здоров'я, внаслідок звільнення на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України, а також не долучила орієнтовний розрахунок завданої шкоди та докази її завдання. Заявлені позивачем вимоги про поновлення на роботі та скасування наказу про її звільнення є однорідними. Позивач пред'явила позовні вимоги про скасування наказу про звільнення з порушенням встановленого законодавством місячного строку на звернення до суду з даними позовними вимогами.
Позивачем надана відповідь на відзив на позов, в якій зазначено, що за домовленістю між працівником і працедавцем про припинення трудового договору за п. 1 ст. 36 КЗпП (за згодою сторін), договір припиняється у строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді на це власника або уповноваженого ним органу і працівника. Сама собою згода задовольнити прохання працівника про звільнення до закінчення строку попередження не означає, що трудовий договір припинено за п. 1 ст. 36 КЗпП, якщо не було домовленості сторін про цю підставу припинення трудового договору. В останньому випадку звільнення вважається проведеним за ініціативою з працівника (ст. 38 КЗпП). В усіх випадках спільним при припиненні трудового договору на підставі ст. 36 КЗпП України повинно бути добровільне волевиявлення працівника. При вимушені подати заяву про розірвання трудового договору працівник має право звернутися з позовом про поновлення на роботі до суду. Компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне значення. За наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, тобто незаконного звільнення, що доведено преюдиціальним судовим рішенням в адміністративній справі та згідно з ч.4 ст.82 ЦПК не підлягає доведенню, відшкодування моральної шкоди на підставі ст.237-1 КЗпП здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати. До позовної заяви додані всі необхідні докази для підтвердження заявлених позовних вимог.
Представником відповідача подані заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначено, що позивачем не надано доказів на підтвердження обставини, що вона писала заяву про звільнення її з посади за погодженням сторін під психологічним тиском, згоду на анулювання домовленості між сторонами по справі про звільнення позивача на підставі ч. 1 ст. 36 КЗпП України, відповідач не давав, доказів на підтвердження обставини завдання позивачеві відповідачем моральної шкоди не надано, в зв'язку з чим заявлені позовні вимоги не обґрунтовані і підстави для їх задоволення відсутні.
В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити. Додатково позивач зазначила, що до неї керівництвом відповідача був застосований мобінг, внаслідок чого вона була вимушена написати заяву на звільнення, при цьому фактично дане волевиявлення в неї було відсутнє. Також зазначила, що проведення атестації відносно неї є тиском та її приниженням. 28 лютого 2019 року її чоловік отримав конверт з трудовою книжкою, але їй не віддавав, оскільки турбувався за стан її здоров'я.
Представник відповідача заперечувала відносно задоволення позовних вимог з підстав зазначених у відзиві на позов та запереченнях.
Третя особа ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилась, про час, дату та місце слухання справи повідомлялась.
Суд, вислухав пояснення позивача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підставі.
Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На підставі ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
З копії трудової книжки позивачки (т. 1 а.с.5-6), 16.10.2013 р. позивачка працювала в ТОВ «КРКА УКРАЇНА», починаючи з 01.07.2017 р. займала посаду фахівця з просування лікарських засобів Відділу просування лікарських засобів Запорізького регіонального підрозділу ТОВ «КРКА УКРАЇНА» (м. Запоріжжя).
Позивачка на утриманні має двох неповнолітніх дітей, отримує пенсію по втраті годувальника, що підтверджується копіями відповідних документів (т.1 а.с. 25, 47-48, 49).
27.12.2019 р. позивачка на ім'я директора ТОВ «КРКА УКРАЇНА» Колєснікова В.В. написала заяву про звільнення її з посади за угодою сторін 27.02.2019 р., дана заява погоджена керівником Запорізького регіонального підрозділу ТОВ «КРКА УКРАЇНА» (м. Запоріжжя) ОСОБА_5 та директором ТОВ «КРКА УКРАЇНА» Колєсніковим В.В. (т. 1 а.с. 112).
Відповідно до п. 5 трудового договору, укладеного між сторонами по справі (т. 1 а.с.11-14), даний договір може бути розірваний з підстав, передбачених чинним законодавством.
21.01.2019 р., на підставі вищевказаної заяви позивачки від 27.12.2018 р., директором ТОВ «КРКА УКРАЇНА» Колєсніковим В.В. видано наказ №8-К/Тр про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади фахівця з просування лікарських засобів Запорізького регіонального підрозділу (м. Запоріжжя) за угодою сторін 27.02.2019 р., згідно з п.1 ст. 36 КЗпП України (т. 1 а.с.54).
24.01.2019 р. позивачка направила на адресу відповідача свою заяву (т.1 а.с. 50, 24), в якій зазначила, що просить вважати її заяву від 27.12.2018 р. про звільнення її з посади за згодою сторін 27.02.2019 р. недійсною. Витрати на відправлення поштової кореспонденції склали 31,00 грн. (т.1 а.с. 18).
18.02.2019 р. відповідач на адресу позивачу направив листа №234 з копією наказу про її звільнення від 21.01.2019 р. та примірник підписаної представником відповідача угоди про припинення трудових відносини з ОСОБА_1 за взаємною згодою на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП. В листі зазначене прохання підписати даний примірний угоди та повернути екземпляр угоди представнику даного підприємства у м. Запоріжжі (т.1 а.с. 56, 53, 54).
19.02.2019 р. позивачка направила на адресу відповідача свою заяву (т.1 а.с. 9, 19-20), в якій вона підтверджує, що вона відкликає свою заяву від 27.12.2018 р. про звільнення за угодою сторін, бажає продовжити працювати, оскільки вважає, що вищевказана заяву була написана нею під тиском. Також повідомляє, що з 18.02.2019 р. була заблокована її робоча пошта та робочі програми, внаслідок чого вона не може виконувати свої робочі обов'язки. Витрати на відправлення поштової кореспонденції склали 56,20 грн. (т.1 а.с. 22).
З 19.02.2019 р. по 01.03.2019 р. позивач перебувала на лікарняному (т.1 а.с. 27-28).
25.02.2019 р. позивачка направила на адресу відповідача свою заяву (т.1 а.с. 10, 15), в якій зазначила, що станом на вищезазначений день вона відкликає свою заяву від 27.12.2018 р. про звільнення її з посади. Витрати на відправлення поштової кореспонденції склали 107,00 грн. (Т.1 а.с. 15-16, 17).
26.02.2019 р. відповідачем на адресу позивача направлена відповідь на лист ОСОБА_10 від 19.02.2019 р. (т.1 а.с. 115), в якому повідомлено, що немає належних підстав для проведення службової перевірки за повідомленою позивачем обставиною щодо психологічного тиску при написанні заяви про звільнення від 27.12.2018 р.
27.02.2019 р. відповідачем на адресу позивача направлений лист №284 від 27.02.2019 р. (т. 1 а.с. 55, 59-60), в якому останній повідомлено, що її 27.02.2019 р. звільнено із займаної посади на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП за угодою сторін (наказ №8-К/Тр від 21.01.2019 р.), з листом також направлено трудову книжку позивачки, копію даного наказу, розписку про отримання трудової книжки, типову форму №П-2, три останні документи позивачка мала повернути після проставлення на них підпису про ознайомлення. 28.02.2019 р. дані документи були вручені адресату (т. 1 а.с.110, 111).
З табелів обліку робочого часу за січень, лютий 2019 р. вбачається (т.1 а.с.176,177), що в січні 2019 р. ОСОБА_1 фактично виконувала свої посадові обов'язки, в лютому 2019 відпрацьований один робочий день - 18.02.2019 р., в інші дні по 27.02.2019 р. ОСОБА_1 з різних причин (відпустка, лікарняний тощо) була відсутня на роботі.
З виписки з лікарні КНП «Міська лікарня №6» Запорізької міської лікарні (т.2 а.с 21), вбачається, позивачка проходила амбулаторне лікування в період з березня 2019 р. по липень 2019 р. у зв'язку з вираженим тривожним синдромом, ситуаційна реакція соматоформна, ВСД по гіпертонічному типу.
Відповідно до довідки ТОВ «КРКА Україна» від 23.12.2019 р. (т. 3 а.с.5), середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 за період січень-лютий 2019 р. становила 943,35 грн., середньомісячна заробітна плата - 10376,80 грн
Надану позивачем роздруківку електронної переписки (т. 1 а.с. 29-30), суд визнає неналежним доказом по справі, оскільки з неї неможливо ідентифікувати між ким була ця переписка та визначити дату цієї переписки.
Аудіозапис розмови між позивачем та третьою особою ОСОБА_5 , наданий позивачем (т.1 а.с. 46), суд визнає неналежним доказом по справі, оскільки проаналізувавши прослуханий в судовому засіданні аудіозапис даної розмови, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем обставини, що даний аудіозапис підтверджує факт вчинення керівником Запорізького регіонального підрозділу ТОВ «КРКА УКРАЇНА» (м. Запоріжжя) ОСОБА_5 на позивача психологічного примусу щодо написання нею заяви про звільнення, не відповідають дійсності. Під час даної розмови будь-який психологічний тиск на позивача не здійснювався.
Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України, підставами припинення трудового договору є угода сторін.
Відповідно до пунктом 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.92 «Про практику розгляду судами трудових спорів», у разі домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП (угода сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може відбутися лише тоді, коли власник або уповноважений ним орган і працівник дійшли взаємної згоди.
Припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП застосовується у випадку взаємної згоди сторін трудового договору, пропозиція (ініціатива) про припинення трудового договору за цією підставою може виходити як від працівника, так і від власника або уповноваженого ним органу. За угодою сторін може бути припинено як трудовий договір, укладений на невизначений строк, так і строковий трудовий договір. Припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП не передбачає попередження про звільнення ні від працівника, ні від власника або уповноваженого ним органу. День закінчення роботи визначається сторонами за взаємною згодою.
Розглядаючи позовні вимоги щодо оскарження наказу про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України (за угодою сторін), суди повинні з'ясувати: чи дійсно існувала домовленість сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою; чи було волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видачі наказу про звільнення; чи не заявляв працівник про анулювання попередньої домовленості сторін щодо припинення договору за угодою сторін.
Пропозиція (ініціатива) і сама угода сторін про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП можуть бути укладені як в письмовій так і в усній формі. Якщо працівник подає письмову заяву про припинення трудового договору, то в ній мають бути зазначені прохання звільнити його за угодою сторін і дата звільнення. Саме ж оформлення припинення трудового договору за угодою сторін має здійснюватися лише в письмовій формі. У наказі (розпорядженні) і трудовій книжці зазначаються підстава звільнення за угодою сторін з посиланням на пункт 1 частини першої статті 36 КЗпП і раніше домовлена дата звільнення. Таким чином, чинним законодавством не передбачено обов'язкової письмової форми угоди сторін про припинення трудового договору. Дана правова позиція міститься постанові Верховного суду від 18.09.2019 р. по справі № 296/3039/17-ц.
Судом встановлено, позивач 27.12.2018 р. добровільно подала власноруч написану нею заяву про звільнення за угодою сторін з 27 лютого 2019 року, яка була погоджена керівництвом ТОВ «КРКА Україна». 21.01.2019 р. на виконання погодженої між сторонами домовленості, директором даного підприємства виданий наказ №8-К/Тр про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади фахівця з просування лікарських засобів Запорізького регіонального підрозділу (м. Запоріжжя), за угодою сторін 27.02.2019 р., згідно з п.1 ст. 36 КЗпП України. Таким чином , угода про припинення трудових відносин була оформлена між сторонами шляхом подання позивачем заяви про звільнення за угодою сторін із зазначенням конкретної дати звільнення - 27 лютого 2019 року та згоди відповідача на її звільнення, шляхом видачі відповідного наказу, при цьому на момент видачі даного наказу від 21.01.2019 р. позивачем не заявлялось про анулювання попередньої домовленості між сторонами щодо звільнення позивачки за угодою сторін з 27.02.2019 р., що свідчить про наявність на момент видачі наказу про звільнення волевиявлення позивача на припинення трудових відносин. Посилання позивачки, що вона подавала 02.01.2019 р. керівнику Запорізького регіонального підрозділу (м. Запоріжжя) ОСОБА_5 заяву про анулювання домовленості на звільнення за угодою сторін, жодними належними доказами не підтверджено. Також позивач не навела переконливих аргументів та відповідних доказів на підтвердження відсутності її волевиявлення 27.12.2019 р. при написанні власноручно заяви на звільнення за угодою сторін. Обставина, заявлена позивачем щодо вчинення керівництвом ТОВ «КРКА Україна», в тому числі керівником Запорізького регіонального підрозділу ТОВ «КРКА УКРАЇНА» (м. Запоріжжя) ОСОБА_5, відносно неї психологічного тиску під час написання заяви 27.12.2018 р. про звільнення за угодою сторін, а також застосування відносно неї мобінгу, жодним належним доказом не підтверджена.
Позивач лише після винесення наказу про звільнення, вперше 24.01.2019 р., почала направляти до відповідача заяви (19.02.2019 р., 25.02.2019 р.) про анулювання її заяви від 27.12.2019 р. про звільнення із займаної посади за згодою сторін. При цьому анулювання домовленості про звільнення працівника за згодою сторін може відбутися лише тоді, коли власник або уповноважений ним орган і працівник дійшли взаємної згоди. З матеріалів справи вбачається, що відповідач не надав згоду на анулювання даної домовленості, що свідчить про відсутність взаємної згоди сторін з приводу даного питання.
Звільнення позивача в період її тимчасової непрацездатності, не є порушенням трудового законодавства, оскільки відповідно до вимог частини третьої статті 40 КЗпП України, звільнення працівника в такому випадку не допускається лише в разі його звільнення за ініціативою власника або уповноваженого ним органу (за винятком повної ліквідації підприємства, установи, організації), а не за угодою сторін.
Таким чином, судом не встановлено, що відповідачем при звільненні позивача 27.02.2019 р. були порушені вимоги трудового законодавства.
З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги про визнання незаконним повністю та скасування вищевказаного наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі є необґрунтованими, в зв'язку з чим не підлягають задоволенню.
Представник відповідача в своїй письмовій заяві заявила про застосування позовної давності до заявлених вимог про скасування вищевказаного наказу про звільнення. За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Позивачем не доведені заявлені нею обставини щодо порушення її трудових прав, в зв'язку з чим в задоволенні позовних вимог було відмовлено, у зв'язку з його необґрунтованістю, що виключає застосування судом підстави для відмови в задоволенні позову у зв'язку зі спливом позовної давності.
Враховуючи, що в задоволенні основних позовних вимог відмовлено, підстави для задоволення похідних від них позовним вимог про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу та грошових коштів на відшкодування моральної шкоди, понесених судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНП: НОМЕР_1 , до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КРКА УКРАЇНА» (ЄДРПОУ:37401494), третя особа: керівник Запорізького регіонального підрозділу м. Запоріжжя ОСОБА_5 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, та позовні вимоги ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНП: НОМЕР_1 , до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КРКА УКРАЇНА» (ЄДРПОУ:37401494), про визнання незаконним повністю та скасування наказу про звільнення з роботи, про стягнення моральної шкоди - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складене 03.02.2020 р.
Суддя: І.Й.Наумова