Справа № 317/3137/19
Провадження № 2/317/112/2020
04 лютого 2020 року м. Запоріжжя
Запорізький районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Яркіної С.В.,
за участю секретаря судового засідання Ігнатченко Ю.О.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У вересні 2019 року до суду надійшов позов АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 11690,57 грн. за кредитним договором № б/н від 30.03.2016, яка складається з наступного: 0,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 548,40 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 8909,29 грн. - нарахована пеня за прострочене зобов'язання; 1200,00 грн. - нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100,00 грн.; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 532,88 грн. - штраф (процентна складова) та судові витрати у розмірі 1921,00 грн.
Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 30.03.2016 ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Зазначає, що позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами, відповідно до умов договору. У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 18.08.2019 має заборгованість 11690,57 грн. Саме цю суму позивач прохає суд стягнути з відповідача.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив. Разом з позовом подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилась, про дату, час і місце слухання справи повідомлена належним чином, що підтверджується роздруківкою з офіційного веб-сайту суду з повідомленням про виклик до суду, яка міститься в матеріалах справи. Про причини неявки суд не повідомила, відзив на позовну заяву суду не надала.
На підставі вимог ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі, якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутністю осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.
Дослідивши надані докази, суд встановив наступне.
30.03.2016 у Публічному акціонерному товаристві Комерційний банк «Приватбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк»), ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку.
Згідно з витягом з Тарифів обслуговування кредитних карток, наданого позивачем, випливає, що існує чотири види кредитних карток «Універсальна» з різними умовами кредитування. Однак, з наданої копії анкети-заяви від 30.03.2016 не вбачається, яку саме кредитну картку бажала отримати відповідачка і яка сума кредиту їй необхідна.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження отримання відповідачкою кредиту саме на умовах, зазначених у позовній заяві, а також фактичного надання банком їй будь-якої суми кредитних коштів.
На підтвердження своїх позовних вимог Банком надано розрахунок заборгованості відповідачки, який підписаний представником Банку, однак не завірений належним чином печаткою юридичної особи.
Враховуючи наведене, суд не може вважати зазначений письмовий доказ - розрахунок заборгованості, наданий позивачем, допустимим доказом обставин, викладених Банком у позовній заяві, а тому не має змоги зробити висновок про обґрунтованість доводів позивача, викладених у позові щодо розміру заборгованості відповідачки.
У вищевказаній анкеті-заяві зазначено, що відповідачка згодна з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг та що вона ознайомилась та погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 18.08.2019 становить 11690,57 грн. і складається з наступного: 0,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 548,40 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 8909,29 грн. - нарахована пеня за прострочене зобов'язання; 1200,00 грн. - нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100,00 грн.; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 532,88 грн. - штраф (процентна складова).
Однак суд не може погодитись з наданим розрахунком заборгованості у зв'язку з наступним.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору, проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У анкеті-заяві позичальника від 30.03.2016 процентна ставка не зазначена, не містять матеріали справи й доказів повідомлення відповідача про її розмір та зміну шляхом збільшення.
Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути заборгованість за простроченим тілом кредиту, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 30.03.2016, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, як невід'ємні частини спірного договору.
Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (п. 1.1.7.31 згаданих вище Умов), та інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився, і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Відповідно до положень постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року (справа № 342/180/17 провадження № 14-131цс19), Велика Палата Верховного Суду вважає, що в такому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період: з часу виникнення спірних правовідносин (30 березня 2016 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (23 вересня 2019 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату суми простроченого тіла кредиту, відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При цьому, згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Беручи до уваги, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 30.03.2016 шляхом підписання анкети-заяви. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати простроченого тіла кредиту, процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Крім того, з розрахунку заборгованості станом на 18.08.2019, наданої банком, вбачається, що відповідач витратив «кредитних коштів» на загальну суму 5023,79 грн., натомість сума коштів, внесених клієнтом на погашення заборгованості складає 6619,27 грн., що навіть перебільшує розмір фактично отриманих та використаних позичальником коштів. Відтак, відповідач погасив отримані кошти від позивача. Таким чином, позивач не вправі вимагати з боржника повернення фактично отриманої суми коштів, оскільки відповідач їх повернув позивачу, навіть у більшому розмірі.
Відтак, суд не вбачає правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 548,40 грн.; заборгованості за нарахованими відсотками у розмірі 0,00 грн.; нарахованої пені за прострочене зобов'язання у розмірі 8909,29 грн.; нарахованої пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100,00 грн. у розмірі 1200,00 грн. та штрафів у розмірі 500,00 грн. (фіксована частина) та 532,88 грн. (процентна складова) у зв'язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині через відсутність передбаченого обов'язку відповідача по їх сплаті позивачу у анкеті-заяві від 30.03.2016, вказавши, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору, у зв'язку з чим вважає необхідним відмовити у задоволенні позову в цій частині.
Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема ст.ст. 625, 1048 ЦК України позивач не пред'явив.
На підставі вищевикладеного, суд не вбачає підстав для задоволення позову та вважає за необхідне відмовити у його задоволенні.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 207, 526, 549, 551, 610, 612, 625-626, 628, 634, 638, 1048-1050, 1054-1055 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 19, 76-81, 141, 247, 258-259, 263-265, 279, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50) до ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно з ч. 1 ст. 355 ЦПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
У відповідності до п.п.п. 15.5 п.п. 15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017), до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя С.В. Яркіна