Справа № 303/6586/19
2/303/174/20
номер рядка стат. звіту - 38
04 лютого 2020 року м.Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області в особі
головуючої судді Курах Л.В.
за участю секретаря судових засідань Марков А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Мукачево в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за борговою розпискою, -
02 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 на його користь борг в сумі 144 000,00 гривень та витрати на правову допомогу в сумі 10 000,00 гривень.
Позовні вимоги мотивує тим, що відповідно до заяви підписаної 15.07.2016 року відповідач отримала в борг від позивача, під розписку 6000 доларів США, з кінцевим терміном повернення боргу 15.01.2017 року. Відповідач на момент пред'явлення позову не виконала своє грошове зобов'язання за договором та не повернула борг. Крім цього, позивач для захисту своїх прав вимушений був укласти договір про надання правової допомоги та сплатити витрати за таку в сумі 10 000, 00 гривень.
29 жовтня 2019 року Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпаткої області вказану позовну заяву прийнято до провадження та призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч.2-6 ст. 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, серед іншого, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). З огляду на предмет позову, зокрема, те що дана справа є малозначною справою і ціна позову не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яка підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Обставини справи, що згідно ч. 3 ст. 274 ЦПК України, мають значення для вирішення питання про можливість розгляду справи в порядку спрощеного провадження, також свідчать про наявність підстав для розгляду цієї справи в спрощеному порядку.
Відповідач ухвалу про відкриття провадження в справі разом з позовною заявою та додатками до неї отримала 05.11.2019 року, однак у наданий судом строк та станом на 19.11.2019 року своїм правом подання до суду клопотань про розгляд справи з повідомленням сторін та відзиву на позовну заяву не скористалася, відзив на позов не подала, заперечення щодо розгляду справи в спрощеному порядку подано не було, будь-яких клопотань та заяв від відповідача подано до суду не було, відтак у відповідності до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.
Оцінивши подані докази, дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
В матеріалах справи міститься заява ОСОБА_2 , зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_2 зобов'язується в термін до 15.01.2017 року повернути ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 6000 доларів США, що в еквіваленті станом на 15.07.2016 року, згідно з ринковим курсом продажу валюти складає 144 000,00 гривень, які вона має сплатити як борг. Дана заява посвідчена приватним нотаріусом Мукачівского міського нотаріального округу Біловар І.О., зареєстрована в реєстрі за № 1857 (а.с.6).
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).
Розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Аналогічна правова позиція висловлена в Постанові Верховного Суду України по справі № 564/2736/15-ц від 28 листопада 2018 року.
З огляду на це, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг із зобов'язанням її повернення та дати отримання коштів.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до змісту ст. 545 ЦК України якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобовязання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа, кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обв'язку.
Згідно ст.ст. 78, 81 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
31.10.2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду (справа № 707/2606/16-ц, провадження № 61-28762св18, досліджуючи питання виконання боргового зобов'язання при наявності оригіналу боргової розписки у кредитора, зробив наступний висновок, статтею 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора. Отже, наявність оригіналу боргової розписки у позивача, кредитора, свідчить про те, що боргове зобов'язання не виконане.
Відповідно до вимог ст. 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач надавав в борг відповідачу долари США, при цьому визначивши борг в національній валюті гривні в еквіваленті станом на 15.07.2016 року, тобто на момент підписання заяви.
Проаналізувавши встановлені фактичні обставини по справі, оцінивши представлені сторонами в силу статті 81 ЦПК України докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими в частині стягнення з відповідача на користь позивача боргу.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат які сплачені за надану правову допомогу, то суд констатує наступне:
Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч.ч.3-6 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження заявлених вимог позивачем подано Акт приймання - передачі наданих послуг згідно договору про надання правової допомоги від 20.09.2019 року, згідно якого до сплати підлягає 10 000 гривень, з яких: 500,00 гривень - усна консультація з вивченням документів, 1000,00 гривень правовий аналіз правочину, 500,00 гривень - складання договору про надання правової допомоги, 2000,00 гривень - складання позовної заяви, 6000,00 гривень - участь у суді першої інстанції (майновий спір).
Однак, підставою для стягнення коштів є реально понесені стороною витрати на виконання угоди укладеної з адвокатом про надання правничої допомоги.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
На підтвердження цих обставин суду, крім Акту приймання - передачі наданих послуг згідно договору про надання правової допомоги, також повинні бути надані сам договір про надання правової допомоги та документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо).
До складу витрат включаються лише фактично сплачені стороною витрати, та їх сплата повинна бути підтверджена відповідними фінансовими документами.
Оскільки оплата за надання правничої допомоги не підтверджено належними доказами, підстав для задоволення позову в цій частині, не має.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.10, 12, 81, 82, 89, 141, 206, 247, 263-265 ЦПК України ЦПК України, ст.ст. 545, 625, 1046, 1047, 1049 ЦК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за борговою розпискою - задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг в сумі 144 000,00 (сто сорок чотири тисячі) гривень.
В задоволенні вимоги про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 10 000,00 (десять тисяч) гривень витрат на правову допомогу - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 440,00 (одну тисячу чотиристо сорок) гривень судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням п.15.5. Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 р.) через Мукачівський міськрайонний суд.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 виданий Мукачівським МВ УМВС України в Закарпатській області 21.12.2000 року.
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована - АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 .
Повний текст рішення виготовлено 04.02.2020 року.
Головуюча Л.В. Курах