Провадження 2/235/671/20
Справа №235/742/20
Іменем України
04 лютого 2020 року м. Покровськ
Суддя Красноармійського міськрайонного суду Донецької області Хмельова С.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Покровська клінічна лікарня інтенсивного лікування» про визнання відмови в прийнятті на роботу неправомірною, укладення трудового договору та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,-
До Красноармійського міськрайонного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Покровська клінічна лікарня інтенсивного лікування» про визнання відмови в прийнятті на роботу неправомірною, укладення трудового договору та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Статтею 175 ЦПК України встановлені вимоги до форми і змісту позовної заяви.
Зокрема, відповідно до пунктів 8 та 10 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Однак, позивач не зазначає в позовній заяві про наявність у нього або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви, а також відсутнє підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Крім того, частиною четвертою статті 177 ЦПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Закон України «Про судовий збір» визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору. Відповідно до статті 1 цього Закону судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Платники судового збору, відповідно до статті 2 Закону є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Стаття 5 Закону України «Про судовий збір» визначає пільги щодо сплати судового збору. Зокрема у п. 1 частини 1 цієї статті зазначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Законом України «Про судовий збір», який прийнято 8 липня 2011 року та який набрав чинності 01.11.2011 року, внесені зміни до Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 "Про державне мито" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 13, ст. 113 із наступними змінами), а саме у частині першій статті 4 пункти 1-12, абзаци другий і третій пункту 15, пункти 27, 30, 31, 33, 36-44, 46-48 виключено.
Таким чином, недоцільним є посилання позивача на Декрет Кабінету Міністрів України "Про державне мито", а саме на п.1 ч.1 ст. 4, та твердження про звільнення позивача від сплати судового збору.
Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», не поширюється на вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача, який оскаржує відмову у прийнятті на роботу.
У зв'язку з тим, що заявлені позовні вимоги не стосуються саме поновлення на роботі та стягнення заробітної плати, підлягає сплаті судовий збір як за вимогу немайнового характеру - визнання відмови у прийнятті на роботу незаконною та зобов'язання прийняти на роботу, укладання трудового договору - 840,80 гривень, так і за вимогу майнового характеру - стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - 840,80 гривень (мінімальна ставка, оскільки на час звернення до суду неможливо встановити суму, яка підлягає стягненню).
Частиною 1 статті 185 ЦПК України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються її недоліки, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали.
Оскільки судом встановлено, що позовна заява має недоліки, які необхідно усунути, суд приходить до висновку про необхідність залишення позовної заяви без руху та надання часу позивачу для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення йому ухвали.
Керуючись ст.185 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Покровська клінічна лікарня інтенсивного лікування» про визнання відмови в прийнятті на роботу неправомірною, укладення трудового договору та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, - залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення зазначених недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Роз'яснити позивачу, що у разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя С.М. Хмельова