Україна
29 березня 2010 р. справа № 2а-8930/09/0570
час прийняття постанови: < година >
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Галатіної О.О.
при секретарі Мичак О.С.
з участю:
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача Мальцева А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Іллічівськом районі м. Маріуполя
про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень № 0002251702/3 від 18.05.2009 року та № 0001501702/2 від 24.12.2008 року,
До Донецького окружного адміністративного суду звернувся фізична особа - підприємець ОСОБА_2 з адміністративним позовом до Державної Податкової Інспекції у Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0002251702/3 від 18.05.2009 року та № 0001501702/2 від 24.12.2008 року.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що він з 1 липня 2005 року по 31 березня 2008 року здійснював підприємницьку діяльність перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, займався роздрібною торгівлею непродовольчими товарами у тому числі і торгівлею автомобільними мастилами. Відповідачем було проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства приватним підприємцем ОСОБА_2 за зазначений період (акт перевірки № 168/17-1/2088207093 від 26 серпня 2008 року), та встановлені порушення вимог ст. 13,14 ДКМУ від 26.12.1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» (із змінами та доповненнями) та п. 13,14 Інструкції «Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю» затвердженої Наказом ДПА України від 21.04.1993 року № 12 зареєстрованої в Мінюсті України від 09.06.1993 року № 64 (із змінами і доповненнями), а саме: позивачем не надавалися декларації про отримані доходи за 2005-2008 роки в наслідок чого, відповідачем був не заявлений оподатковуваний доход у сумі 757655 грн. За результатами зазначеної перевірки були винесені податкові повідомлення-рішення та № 0001501702/2 від 24 грудня 2008 року, № 0002251702/3 від 18 травня 2009 року на суму 64186,00 грн. Позивач вважає висновки акту перевірки необґрунтованими, а прийняті за результатами перевірки рішення незаконними. Просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції в Іллічівськом районі м. Маріуполя № 0002251702/3 від 18.05.2009 року та № 0001501702/2 від 24.12.2008 року.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити їх у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнав, та пояснив що, при проведенні планової перевірки позивача було встановлено, що приватний підприємець ОСОБА_2 займався роздрібною торгівлею непродовольчими товарами, у тому числі з серпня 2004 року торгівлею автомобільними мастилами, та перебував на спрощеній системі оподаткування, яка запроваджена та регулюється Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» № 746/99 від 28.06.1999 року. Стаття 7 цього Указу передбачає, що дія цього Указу не поширюється на фізичних осіб-підприємців, які здійснюють торгівлю паливно-мастильними матеріалами, тобто при продажу паливно-мастильних матеріалів підприємець не міг бути платником єдиного податку. З часу отримання доходів від реалізації паливно-мастильних матеріалів, отримані доходи повинні оподатковуватися на загальних підставах, у зв'язку із чим позивачу податковими повідомленнями-рішеннями № 0001501702/2, № 0002251702/3, було донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 64186 грн. Відповідач вважає, що в діях податкового органу відсутні порушення норм діючого законодавства, а винесені рішення є законними. Просили суд відмовити позивачу у задоволені позовних вимог.
Заслухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши подані докази суд встановив наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України та частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що позивач є фізичною особою підприємцем та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Іллічівському районі м. Маріуполя на спрощеній системі оподаткування.
У відповідності до ст. 2 Закону України „Про державну податкову службу в Україні, завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).
Таким чином відповідач - Державна податкова інспекція в Іллічівському районі м. Маріуполя є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України „Про державну податкову службу в Україні повноваження.
Судом також встановлено, що з 1 липня 2005 року по 31 березня 2008 року (період проведення перевірки) позивач здійснював підприємницьку діяльність та перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності. Позивач зокрема займався роздрібною торгівлею непродовольчими товарами, у тому числі торгівлею автомобільними мастилами. Зазначений факт позивачем не оспорюється.
26 серпня 2008 року відповідачем було проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства приватного підприємця ОСОБА_2 за період з 01.07.2005 року по 31.03.2008 року.
Перевіркою було встановлено порушення вимог ст. 13,14 ДКМУ від 26.12.1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» (із змінами та доповненнями) та п. 13,14 Інструкції «Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю» затвердженої Наказом ДПА України від 21.04.1993 року № 12 зареєстрованої в Мінюсті України від 09.06.1993 року № 64 ( із змінами і доповненнями), а саме: не надавалися декларації про отримані доходи за 2005-2008 роки в наслідку чого, позивачем був не заявлений оподатковуваний доход у сумі 757655 грн.
За результатами перевірки було винесене податкове повідомлення-рішення № 0001501702/0 від 02.09.2008 року на суму 105672,00 грн., яке було оскаржено позивачем в адміністративному порядку.
Рішенням від 17.12.2008 року ДПІ в м. Маріуполі, скасувало зазначене повідомлення рішення в частині - 41486,00 грн., в іншій частині залишило без змін. На підставі зазначеного рішення було винесено податкове повідомлення-рішення від 24.12.2008 року. № 0001501702/2 з визначенням податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 64186,00 грн.
Рішенням від 08.05.2009 року ДПА України залишила повтору скаргу позивача без задоволення. За результатами розгляду скарги прийняте податкове повідомлення-рішення від 18.05.2009 року № 0002251702/3 на суму 64186,00 грн.
Отже, між сторонами виник спір з приводу різного розуміння правових норм, щодо сфери дії Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» № 746/99 від 28.06.1999 року, у зв'язку із чим вони були вимушені звернутися до суду.
Перевіряючи надані докази, та даючи правову оцінку нормам права, суд виходив з принципів верховенства права та законності.
Отже, судом встановлено, що при здійсненні підприємницької діяльності позивач займався роздрібною торгівлею непродовольчими товарами у тому числі і торгівлею автомобільними мастилами та одночасно перебував на спрощеній системі оподаткування.
Спрощена система оподаткування запроваджується та регулюється Указом Президента України від 03.07.1998 року № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва».
В преамбулі цього Указу зазначено, що з 1 липня 2005 року до прийняття Закону України "Про спрощену систему оподаткування" цей Указ застосовується з урахуванням таких особливостей: спрощена система оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва не поширюється на суб'єктів підприємницької діяльності, які є виробниками підакцизних товарів, здійснюють господарську діяльність, пов'язану з експортом, імпортом та оптовим продажем підакцизних товарів, оптовим та роздрібним продажем підакцизних пально-мастильних матеріалів. Такі ж самі положення містяться в п. 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України від 25.03.2005 року № 2505-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», крім того, в Законі України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», містяться також положення, щодо урахування таких особливостей також і до розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян".
Стаття 7 зазначеного Указу також передбачає, що дія цього Указу не поширюється на: фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними та тютюновими виробами, пально-мастильними матеріалами.
Отже, вищезазначені норми не змінюють і не скасовують приписи ст. 7 Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», а лише вводять додаткові обмеження, щодо суб'єктів малого підприємництва на які не поширюється спрощена система оподаткування.
Відповідно до роз'яснення Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України, «Паливо» - загальне поняття, яким позначають матеріали, що використовуються як джерело енергії, використовують для двигунів внутрішнього згорання. «Мастило» - пластичний матеріал, який являє собою структуровану загусником оливу, застосовувану для зменшення тертя, консервації виробів та герметизації утілень.
Виходячи з зазначених визначень, автомобільне мастило відноситься до паливно-мастильних матеріалів, та з урахуванням положень ст. 7 Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», суд приходить до висновку про те, що при продажу паливно-мастильних матеріалів підприємець не може бути платником єдиного податку. З часу отримання доходів від реалізації паливно-мастильних матеріалів, отримані доходи повинні оподатковуватися на загальних підставах.
Згідно з пунктом 22.10 статті 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», Декрет КМУ «Про прибуток податок з громадян» втратив чинність, крім розділу 6 у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, який застосовується з урахування положень п. 9.12 статті 9 цього Закону та діє до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб підприємницької діяльності.
Відповідно до статті 13 розділу 6 Декрету КМУ від 26.12.1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян», оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи. Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною ДПІ України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.
Згідно з додатком 7 до Інструкції «Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю», затвердженої наказом Головної ДПІ України від 21.04.1993 року № 12, із змінами та доповненнями, фізична особа - платник податку не є юридичною особою і платником податку на прибуток, не має обов'язку вести бухгалтерській облік, тому формує витрати за переліком статті 5 «Валові витрати» і відповідно до статті 8 «Амортизація» вказаного Закону з деякими особливостями. Положення статті 5 («Валові витрати»), застосовуються в частині підтвердження первинними документами витрачених сум згідно із операціями (які відповідають переліку статті 5), за результатами або за участю яких у податковому періоді (у звітному кварталі) безпосередньо отриманий дохід. До податкової декларації за звітний податковий період, включаються тільки прямі валові витрати і суми амортизаційних відрахувань, що відповідають фактичній сумі отриманого в цьому періоді валового доходу в будь-якій формі від визначеного виду діяльності та підтверджені документально.
Згідно з додатком 6 до Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю «Норми витрат, що враховуються при оподаткуванні доходів громадян, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, та інших доходів (затверджені Головною державною податковою інспекцією України 18.01.1993 року № 36-32)» при здійсненні торгівлі норма витрат складає 25 відсотків від суми валового доходу.
Пунктом 7.1 статті 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» визначено, що ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування.
Пунктом 22.3 статті 22 зазначеного Закону, передбачено, що починаючи з 1 січня 2004 року та до 31 грудня 2006 року ставка оподаткування, визначена пунктом 7.1 статті 7 Закону, встановлюється на рівні 13 відсотків від об'єкта оподаткування.
Згідно з п. 1.35 статті 1 Закону України від 05.04.2001 року № 2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в України» розрахунковий документ - це документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача (платіжне доручення, розрахунковий чек тощо).
Позивачем не надавалися належні документально підтверджені витрати, що враховуються при розрахунку податку, у зв'язку з чим, суд вважає, що податковим органом валові витрати були правомірно розраховані згідно із положеннями додатку 6 Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, у 25% відношенні від суми валового доходу, який за відомостями книги обліку доходів та витрат форми 10 склав: 2005 р. - 12337 грн. ( 126531- ( 126531*25%)) * 13%) ; 2006 р. - 26549 грн. (272295-(272295-(272295*25))*13%) ; 2007р. - 9568 грн. (85051- (85051*25%))*15%); 2008 р. - 15732 грн. (139839 - (139839*25%))*15). Сума донарахованого податку з доходів фізичних осіб, за цими даними, склала - 64186,00 грн.
Суд приймає до уваги саме суми валового доходу, за відомостями книги обліку доходів та витрат форми 10, а також звіти про доходи приватного підприємця ОСОБА_2, що бралися до уваги при проведенні перевірки, та не оспорювалися позивачем під час розгляду справи.
Суд вважає, що при прийнятті спірних рішень відповідачем не були порушені принципи обґрунтованості та розсудливості (пункти 3 та 6 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України), а також, що суб'єкт владних повноважень довів правомірність у повному обсязі прийняття спірних рішень відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, внаслідок чого позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Враховуюче викладене, керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254, пунктами 2-1 розділу 7 “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Іллічівськом районі м. Маріуполя про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень № 0002251702/3 від 18.05.2009 року та № 0001501702/2 від 24.12.2008 року - відмовити.
Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 29 березня 2010 року в присутності сторін.
Повний текст постанови складений 03.03.2010 року.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.
Суддя Галатіна О.О.