Україна
22 березня 2010 р. справа № 2а-696/10/0570
час прийняття постанови: 16 год. 20 хв.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Абдукадирової К.Е.
при секретарі Лакушевій Є.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Державного підприємства «Добропіллявугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Шахта «Добропільська», м. Добропілля
до Управління Пенсійного фонду України в м. Добропілля Донецької області
про визнання недійсним рішення № 251/14 від 23 листопада 2009 року про застосування фінансових санкцій у розмірі 1 636 670 грн. 53 коп. та нарахування пені у розмірі 710 357 грн. 29 коп.
за участю представників сторін:
від позивача: Лисак Т.Г. - за дов. від 31 грудня 2009 року, Білецький О.О. - за дов. від 31 грудня 2009
від відповідача: Боднар Р.М. - за дов. від 22 березня 2010 року
Державним підприємством «Добропіллявугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Шахта «Добропільська» заявлено позов до Управління Пенсійного фонду України в м. Добропілля Донецької області про визнання недійсним рішення № 251/14 від 23 листопада 2009 року про застосування фінансових санкцій у розмірі 1 636 670 грн. 53 коп. та нарахування пені у розмірі 710 357 грн. 29 коп.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що 23 листопада 2009 року відповідачем винесено рішення № 251/14 про застосування фінансових санкцій та пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, яким донарахований штраф за несвоєчасну сплату страхових внесків 10 % у розмірі 1 636 670 грн. 53 коп. та пені у розмірі 710 357 грн. 29 коп. за період з 17 березня 2009 року по 30 жовтня 2009 року. Вважав, що відповідачем порушений порядок проведення перевірки. Крім того, вказав, що відповідачем не виконується пункт 10.11 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19 грудня 2003 року та зареєстрованої Міністерством юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663, а саме на адресу позивача не надіслано повідомлення, у якому містилась інформація про суми розподілу сплачених коштів.
В судовому засіданні представники позивача позов підтримали та просили суд його задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Відповідач у судовому засіданні заперечував проти позову та зазначив, що відповідно до статті 106 Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виконавчі органи Пенсійного фонду України застосовують до страхувальників санкцію за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, у вигляді штрафу залежно від строку затримки платежу. Тому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.
Державне підприємство «Добропіллявугілля» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 32186934 (арк. справи 23), має у своєму складі Відокремлений підрозділ «Шахта «Добропільська» (арк. справи 22), який є страхувальником та знаходиться на обліку Управління Пенсійного фонду України в м. Добропілля Донецької області.
Вказаним відокремленим підрозділом складені та подані до органу Пенсійного фонду України розрахунки сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування протягом 2009 року, у яких зазначені самостійно обчислені суми страхових внесків.
Платіжними дорученнями позивач перерахував вказані страхові внески, що сторонами не оспорюється та визнається.
Територіальним органом Пенсійного фонду України вказані суми віднесено в рахунок погашення суми недоїмки, пені та фінансових санкцій, що виникли раніше, у порядку календарної черговості їх виникнення, що відображено в картці особового рахунку страхувальника.
23 листопада 2009 року відповідачем була проведена перевірка правильності обчислення, повноти нарахування та своєчасності сплати внесків на обов'язкове пенсійне страхування, за наслідками якої складений акт від 23 листопада 2009 року № 53 (арк. справи 25).
Перевірка проведена згідно з пунктом 2 статті 106 Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-ІV (надалі - Закону 1058) за період з 18 листопада 2006 року по 30 жовтня 2009 року.
За результатами перевірки встановлено порушення строків сплати страхових внесків за період:
- на 2 березня 2009 року виявлена недоїмка по 33,2% в сумі 2 837 612грн. 49 коп.; по 2% - 173 444 грн. 35 коп.;
- на 30 березня 2009 року виявлена недоїмка по 33,2% в сумі 2 838 347 грн. 47 коп., по 2% - 173 494 грн. 35 коп.;
- на 28 квітня 2009 року виявлена недоїмка по 33,2% в сумі 2 844 897 грн. 47 коп., по 2% - 174 034 грн.35 коп.;
- на 28 травня 2009 року виявлена недоїмка по 33,2% в сумі 2 837 612 грн. 49 коп., по 2% - 173 444 грн. 35 коп.;
- на 30 червня 2009 року виявлена недоїмка по 33,2% в сумі 2 844 243 грн. 34 коп., по 2% - 174 003 грн. 08 коп.;
- на 28 липня 2009 року виявлена недоїмка по 33,2% в сумі 3 467 565 грн. 79 коп., по 2% - 212 548 грн. 94 коп.;
- на 3 серпня 2009 року виявлена недоїмка по 2% в сумі 56 грн. 31 коп.;
- на 20 серпня 2009 року виявлена недоїмка по 2% в сумі 24 129 грн. 83 коп.;
- на 28 серпня 2009 року виявлена недоїмка по 2% в сумі 205 387 грн. 17 коп.;
- на 28 вересня 2009 року виявлена недоїмка по 2% в сумі 198 209 грн. 69 коп.;
- на 28 жовтня 2009 року виявлена недоїмка по 2% в сумі 212 667 грн. 04 коп., чим порушений пункту 6 статті 20 Закону 1058 та керівником відповідача прийнято рішення № 251/14 про застосування до позивача фінансових санкцій та пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, яким донарахований штраф за несвоєчасну сплату страхових внесків 10 % у розмірі 1 636 670 грн. 53 коп. та пені у розмірі 710 357 грн. 29 коп. за період з 17 березня 2009 року по 30 жовтня 2009 року (арк. справи 23,24).
Згідно з карткою особового рахунку страхувальника, яка наявна у матеріалах справи (арк. справи 150-155), вбачається, що заборгованість, яка виявлена по періодах, зазначених в акті перевірки та яка є підставою для нарахування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків не рахується.
Закон України № 1058 відповідно до його преамбули визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування відповідно до Конституції України та Основ законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Статтею 5 цього Закону визначено, що виключно цим Законом регулюються відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, визначаються, зокрема платники страхових внесків, їх права та обов'язки, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.
Пунктом 14 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України № 1058 встановлено, що гірничі підприємства зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше як через 28 календарних днів з дня закінчення цього періоду.
Пунктом 15 зазначеного Розділу встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Страхувальниками відповідно до пункту 1 статті 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є підприємства, установи, організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи, включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.
Зазначені страхувальники згідно з частиною 1 статті 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є платниками страхових внесків за найманих працівників у розмірі 32% суми фактичних витрат на оплату праці та 4% від об'єкта оподаткування для працюючих інвалідів.
Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 17 вищенаведеного Закону, страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати, і сплачувати в установлені строки і в повному обсязі страхові внески.
В розумінні статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.
Відповідно до частини 3 статті 18 Закону № 1058 страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з пунктом 12 статті 20 зазначеного Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 17 Закону № 1058 страхувальники зобов'язані подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом.
Відповідно до частини 6 статті 20 Закону України № 1058 страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Спірне рішення прийняте відповідачем за порушення граничних термінів сплати страхових внесків, які позивач визначив самостійно у розрахунках, тобто на підставі пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками до органу Пенсійного фонду.
Відповідно до пункту 5 статті 106 Закону України № 1058 за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.
Проаналізувавши дану норму суд зазначає, що право відповідача на зарахування сплачених поточних страхових внесків передбачено Законом у чіткій послідовності, тобто спочатку погашення недоїмки в повному обсязі, потім пені, і фінансових санкцій.
Відповідно до пункту 2 частини 9 статті 106 Закону № 1058 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф.
Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Згідно з Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1, яка визначає процедуру реєстрації та обліку платників внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески), обчислення і сплати страхових внесків та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України підприємствами, установами, організаціями (далі - Підприємства) незалежно від форм власності, виду діяльності і господарювання та фізичними особами, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, подання страхувальниками звітності управлінням Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах (далі - органи Пенсійного фонду України), а саме підпунктом 9.3.2 пункту 9.3 розділу 9 розрахунок фінансової санкції здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника.
Відповідно до п. 9.3.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1, в редакції, яка діяла станом на повну сплату підприємством заборгованості, у разі коли страхувальник не сплачує (не перераховує) або несвоєчасно сплачує (несвоєчасно перераховує) страхові внески, у тому числі донараховані ним самостійно або органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі:
при затримці їх сплати у строк до 30 календарних днів включно - 10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум;
при затримці їх сплати у строк до 90 календарних днів включно - 20 відсотків зазначених сум;
при затримці їх сплати понад 90 календарних днів - 50 відсотків зазначених сум.
При цьому складається рішення за формою згідно з додатком 14.
Рішення про застосування штрафів, зазначених у цьому підпункті, складається в залежності від терміну затримки сплати (погашення) страхових внесків:
1) при затримці до 30 календарних днів включно, на наступний день після закінчення зазначених 30 календарних днів, рішення про застосування штрафу виноситься у розмірі десяти відсотків від суми фактично сплаченої (погашеної) за цей період недоїмки.
Тобто, рішення виноситься одне на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки за період з 1 до 30 календарного дня незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період;
2) при затримці сплати страхових внесків до 90 календарних днів включно, на наступний день після закінчення зазначених 90 календарних днів, рішення про застосування штрафу виноситься у розмірі двадцяти відсотків від суми фактично сплаченої (погашеної) за цей період недоїмки.
Тобто, рішення приймається одне на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки за період з 31 до 90 календарного дня незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період;
3) при затримці сплати страхових внесків, що є більшою 90 календарних днів, рішення виноситься у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми фактично сплаченої (погашеної) недоїмки.
Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника.
З картки особового рахунку страхувальника не вбачається нарахування недоїмки, яка була виявлена згідно з актом перевірки.
Крім того, виходячи з наведених вимог законодавства територіальний орган Пенсійного фонду України повинен був прийняти рішення на наступний день після закінчення зазначених календарних днів.
В порушення наведених вимог законодавства рішення було прийнято в строк майже понад строку, який передбачений нормами діючого законодавства, а саме, на наступний день після повної сплати підприємством страхових внесків протягом вказаного періоду, внаслідок чого було застосовано іншу редакцію наведених положень Інструкції.
Суд зазначає, що відповідач не довів правомірність прийняття спірного рішення відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначене рішення прийняте ним не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, що посвідчує порушення відповідачем принципу обґрунтованості, визначеного пунктом 3 частини 3 статті 2 наведеного Кодексу.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про скасування спірного рішення відповідача та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору за приписами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України.
Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов Державного підприємства «Добропіллявугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Шахта «Добропільська» до Управління Пенсійного фонду України в м. Добропілля Донецької області про визнання недійсним рішення № 251/14 від 23 листопада 2009 року про застосування фінансових санкцій у розмірі 1 636 670 грн. 53 коп. та нарахування пені у розмірі 710 357 грн. 29 коп. задовольнити повністю.
Визнати недійсним рішення № 251/14 від 23 листопада 2009 року про застосування фінансових санкцій у розмірі 1 636 670 грн. 53 коп. та нарахування пені у розмірі 710 357 грн. 29 коп.
Присудити з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Добропіллявугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Шахта «Добропільська» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.
Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 22 березня 2010 року. Постанова у повному обсязі складена 26 березня 2010 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня складення постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.
Суддя Абдукадирова К.Е.