Справа №: 398/164/20
провадження №: 2/398/668/20
Іменем України
"04" лютого 2020 р.
Суддя Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області Нерода Л.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Олександрійська ливарна компанія» (28006, Кіровоградська область, м. Олександрія, проїзд Поліграфістів, 8/6, поштова адреса: 28000,Кіровоградська область, м. Олександрія, а/с №31, код ЄДРПОУ 41090807) про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 звернувся до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області з позовом до ТОВ «Завод Олександрійська ливарна компанія» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 121000 грн. 00 коп.
Дослідивши подану позовну заяву суд дійшов висновку про необхідність залишення даної заяви без руху, як такої, що не відповідає вимогам 175 ЦПК України, з наступних підстав.
Позовну заяву ОСОБА_1 прочитати майже неможливо внаслідок її складання та оформлення рукописним текстом.
Позивач звернувся до суду з вимогою про поновлення на роботі посилаючись на незаконність його звільнення. Як свідчить копія трудової книжки позивача, його було звільнено в звязку з скороченням штатів згідно п.1 ст.40 КЗпП України. Позивач в позовній заяві зазначає, що на період його звільнення жодного змін в організації роботи підприємства не було, при цьому доказів цьому не надав.
Крім того, позивачем не визначена ціна позову, не наведений обґрунтований розрахунок сум, що стягуються, позовні вимоги сформульовані не конкретно (без сум та періоду нарахування).
Позивач зазначає, що загальна сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу, тобто з дня звільнення - 24.11.2017 року по день звернення до суду, а саме, по 22.01.2020 року складає 121000грн., однак, при цьому, відповідного розрахунку не надає.
В позовній заяві позивач зазначає, що обґрунтований розрахунок сум повинна надати бухгалтерія відповідача.
Посилання позивача на те, що він не може визначити суми самостійно, є не обґрунтованими і суперечить вимогам статті 83 ЦПК України, яка передбачає, що позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.
Учасник справи,у разі неможливості самостійно надати докази,вправі подати клопотання про витребування доказів судом,у якому у тому числі повинно бути зазначено про вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу (частини 1, 2 статті 84 ЦПК України).
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду (частина 2 статті 13 ЦПК України). В силу принципів змагальності і диспозитивності такий обов'язком процесуальним законом покладено на учасників справи, а суд зберігаючи об'єктивність та неупередженість лише сприяє сторонам в реалізації їх процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Отже, позивач, який повинен добросовісно користуватись процесуальними правами і обов'язками, фактично усунувся від виконання обов'язків зі збирання доказів та доведення обставин, які мають значення для справи, обмежився лише у позовній заяві цитуванням нормативних актів (вибір застосування яких під час вирішення спору покладено на суд, а не сторони), замість викладення конкретних обставин в обґрунтування заявлених вимог.
Натомість відповідно до статті 49 Кодексу законі про працю відповідач зобов'язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.
Крім того, суми нарахованої заробітної плати за кожен місяць за період з 01 липня 2000 року кожна застрахована особа має право отримати відносно себе у відповідному органі Пенсійного фонду України за місцем проживання із системи персоніфікованого обліку та Державного реєстру застрахованих осіб.
Враховуючи викладене, позивач ОСОБА_1 повинен відповідно до вимог статті 175 ЦПК України розрахувати відповідні суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу з поданням доказів на їх підтвердження або доказів звернення до відповідача з вимогою надати відповідні дані про суми фактично виплаченої заробітної плати, її складові тощо, а також докази його відмови.
Крім того, відповідно до ч.4 ст.177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Звертаючись до суду, позивач не надав документ про сплату судового збору за вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України « Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Вимога позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не є тотожною до вимог про стягнення заробітної плати, а тому не може бути віднесена до категорії пільгових вимог, за подачу яких п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», в редакції від 22 травня 2015 року, яка набрала чинності 1 вересня 2015 року, судовий збір не сплачується.
Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду .
Відповідно до постанови Верховного Суду в справі № 728/2955/18 від 10 січня 2019 року, починаючи з 01 вересня 2015 року позивачі в справах за позовними вимогами, що випливають із трудових відносин, не звільняються від сплати судового збору, за винятком позивачів у двох категоріях: про стягнення заробітної плати та про поновлення на роботі.
Тобто, Верховний Суд прийшов до висновку, що п.1 ч.1 ст.5 Закону України « Про судовий збір» чітко визначено вимоги, які випливають з норм трудового законодавства, які не підлягають оплаті судовим збором при зверненні до суду.
Таким чином, позивач не звільнений від сплати судового збору в частині вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до ч.2 ст.4 Закону за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, розмір судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За подання до суду позовної заяви немайнового характеру, розмір судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Виходячи з того, що середній заробіток за час вимушеного прогулу є позовною вимогою майнового характеру, обчислюється судом при ухваленні рішення і на даний час суму до стягнення визначити неможливо, сума судового збору має бути визначена виходячи з мінімальної суми, визначеної законом.
Відповідно до Закону України « Про Державний бюджет України на 2019 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2020 року встановлено в розмірі 2102 грн., а отже, враховуючи, що ціна позову за вказаним позовом становить 121000грн., позивачем має бути сплачено судовий збір за вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 1210грн. (121000 х 1%), який є більшим ніж 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 840,80грн.
Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» якщо сплата судового збору згідно з вимогами закону є обов'язковою, то наслідком недотримання цієї умови є залишення позовної заяви без руху, а у разі, якщо документ, що підтверджує сплату судового збору, не буде поданий у строк, установлений судом, - визнання заяви неподаною та її повернення позивачеві або залишення заяви без розгляду.
Згідно з ч.1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, вважаю за необхідне залишити позовну заяву без руху з наданням позивачу часу для усунення указаних вище недоліків: подати до суду уточнену позовну заяву разом з примірником для відповідача, яка має відповідати всім вимогам, указаним у статті 175 ЦПК, та подати оригінал платіжного документу про оплату судового збору за вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку в сумі 1210грн. (реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/м.Київ/ 22030106; код за ЄДРПОУ - 37993783; банк оримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету 22030106 для зарахування до державного бюджету, де стягувачем є Державна судова адміністрація України).
Керуючись ст. ст. 175, 185 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Олександрійська ливарна компанія» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення зазначених недоліків протягом десяти днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити, що в разі невиконання зазначених вимог позовна заява буде вважатися неподаною і повертається позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
СУДДЯ: Л.М. НЕРОДА