Україна
19 березня 2010 р. справа № 2н-19/10/0570
час прийняття постанови: 11 год 30 хвил.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Абдукадирової К.Е.
при секретарі Лакушевій Є.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заву ОСОБА_1
про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами по адміністративній справі №2а-8659/09/0570
за позовом ОСОБА_1
до Донецького обласного упраління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства «Донецьке лісове господарство»
про визнання протиправними рішень суб»єктів владних повноважень, їх скасування та зобов»язання суб»єктів владних повноважень вчинити певні дії або утриматися від вчинення певних дій.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_2 - за дов. від 21 травня 2009 року.
від першого відповідача: Крамачова С.М. - за дов. від 12 березня 2010 року
від другого відповідача: Стойловська М.В. - за дов. від 18 березня 2010 року
ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Донецького окружного адміністративного суду від 17 липня 2009 року по адміністративній справи за позовом ОСОБА_1 до Донецького обласного упраління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства «Донецьке лісове господарство» про визнання протиправними рішень суб»єктів владних повноважень, їх скасування та зобов»язання суб»єктів владних повноважень вчинити певні дії або утриматися від вчинення певних дій.
В обґрунтування поданої заяви представник позивача зазначає наступне. Після набрання законної сили постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17 липня 2009 року у справі № 2а-8659/09/0570 було з'ясовано, що в рішенні виконавчого комітету Куйбишевської районної у місті Донецьку ради № 477/1 від 12 вересня 2007 року містилась помилка й фактичним місцем знаходження земельної ділянки лісогосподарського призначення площею 0,10 га є АДРЕСА_1. Ці обставини були встановлені 20 січня 2010 року та виконавчий комітет Куйбишевської районної у місті Донецьку ради прийняв рішення за № 15 «Про внесення змін в рішення виконавчого комітету районної у місті Донецьку ради № 477/1 від 12 вересня 2007 року «Про клопотання перед Донецьким міськвиконкомом про відвід земельної ділянки під індивідуальне житлове будівництво в урочище «Флора», ділянка № 18, яким встановив помилковість відомостей про місце знаходження земельної ділянки лісогосподарського призначення площею 0,10 га, що були визначені в рішенні виконавчого комітету Куйбишевської районної у місті Донецьку ради № 477/1 від 12 вересня 2007 року та зазначив, що в своєму рішенні № 477/1 від 12 вересня 2007 року, клопочучи перед Донецьким міськвиконкомом про відведення земельної ділянки № 18 площею 0,10 га в урочище «Флора» у власність ОСОБА_1 під індивідуальне житлове будівництво, фактично мав на увазі земельну ділянку, що розміщується у виділі 5, а не у виділі 4. Тому, просить задовольнити заяву про перегляд постанови Донецького окружного адміністративного суду від 17 липня 2009 року у справі № 2а-8659/09/0570 за нововиявленими обставинами.
Представники відповідачів проти задоволення заяви про перегляд постанови Донецького окружного адміністративного суду від 17 липня 2009 року у справі № 2а-8659/09/0570 за нововиявленими обставинами заперечували.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи поданої заяви, встановив наступне.
Відповідно до частини 1 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, що набрала законної сили, може бути переглянута у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Згідно з частиною 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, серед інших, істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення.
До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не були і не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.
Виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення за правилами глави 4 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
Судом встановлено, що 5 червня 2007 року позивач звернувся до Донецької міської ради с заявою на виділення земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель.
За результатами розгляду вказаної заяви Донецькою міською радою було надано згоду на підготовку матеріалів по розробці проекту землеустрою для відводу зазначеної земельної ділянки.
Позивачем також отримані наступні документи: висновок управління культури та туризму від 4 червня 2008 року, висновок щодо вибору (відведення) земельної ділянки під забудову від 2 червня 2008 року. Згідно з вказаними документами зазначені державні органи дали згоду на узгодження по відведенню зазначеної земельної ділянки.
Земельна ділянка, про безоплатну передачу якої у приватну власність із зміною її цільового призначення клопотала позивач відноситься до земель лісогосподарського призначення, зазначене визнано сторонами під час судового розгляду справи. Таким чином, надання у власність та зміна цільового призначення такої земельної ділянки здійснюється за правилами, встановленими Земельним кодексом України та Лісовим кодексом України.
Позивач у 2008 році звернувся до відповідачів із клопотаннями про надання їй необхідних висновків та узгоджень, оскільки саме на них діючим законодавством України покладено обов'язок надавати необхідні узгодження по земельних лісових ділянках та саме вони наділені відповідною компетенцією для вирішення всіх питань, що постають перед зацікавленими особами, у зв'язку із отриманням таких узгоджень.
В результаті розгляду поданих позивачем клопотань ним було отримано від Донецького обласного управління лісового та мисливського господарства лист № 02-646 від 18 серпня 2008 року, від Державного підприємства «Донецьке лісове господарство» лист № 153 від 22 квітня 2008 року, зазначеними листами позивачу було відмовлено у наданні необхідних узгоджень з посиланням на приписи Розпорядження КМУ № 610-р.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17 липня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, внаслідок чого визнано протиправною відмову Донецького обласного управління лісового та мисливського господарства, викладену у листі № 02-646 від 18.08.2008 року, в наданні необхідних узгоджень щодо вилучення та безоплатної передачі в приватну власність із зміною цільового призначення ОСОБА_1 земельної ділянки лісогосподарського призначення площею 0,10 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель; визнано протиправною відмову Державного підприємства «Донецьке лісове господарство», викладену в листі № 153 від 22.04.2008 року, в наданні необхідних узгоджень щодо вилучення та безоплатної передачі в приватну власність із зміною цільового призначення ОСОБА_1 земельної ділянки лісогосподарського призначення площею 0,10 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель; зобов'язано Донецьке обласне управління лісового та мисливського господарства розглянути по суті матеріали ОСОБА_1, які стосуються надання висновків та узгоджень щодо вилучення та безоплатної передачі ОСОБА_1 у приватну власність із зміною цільового призначення земельної ділянки лісогосподарського призначення площею 0,10 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель у відповідності із діючим законодавством України, без урахування вимог Розпорядження Кабінету міністрів України № 610-р від 10.04.2008 року та прийняти відповідне рішення; зобов'язано Державне підприємство «Донецьке лісове господарство» розглянути по суті матеріали ОСОБА_1, які стосуються надання висновків та узгоджень щодо вилучення та безоплатної передачі ОСОБА_1 у приватну власність із зміною цільового призначення земельної ділянки лісогосподарського призначення площею 0,10 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель у відповідності із діючим законодавством України, без урахування вимог Розпорядження Кабінету міністрів України № 610-р від 10.04.2008 року та прийняти відповідне рішення. В інший частині позову відмовлено.
Відповідно до статті 57 Лісового кодексу України встановлено, що зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України. Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання для житлової, громадської і промислової забудови провадиться переважно за рахунок площ, зайнятих чагарниками та іншими малоцінними насадженнями. Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок здійснюється за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища.
Надання земельних ділянок у власність зацікавленим особам при необхідності їх вилучення або зміни цільового призначення здійснюється в порядку визначеному ст.118, 121, 151 Земельного кодексу України.
З приписів статті 151 Земельного кодексу України вбачається, що надання земельних ділянок провадиться за погодженням з відповідними територіальними органами виконавчої влади з питань лісового господарства (у разі вилучення (викупу), надання, зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення), а також за погодженням з відповідними державними природоохоронними органами та землекористувачами, в користуванні яких знаходяться відповідні земельні ділянки лісогосподарського призначення.
Пунктом 4 статті 20 Земельного кодексу України встановлено, що зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.
З аналізу зазначених норм вбачається, що надання в власність зацікавленим особам земельних ділянок лісогосподарського призначення при необхідності їх вилучення або зміни цільового призначення потребує прийняття відповідних рішень про надання таких земельних ділянок з боку органів місцевого самоврядування та здійснюється цими органами за попереднім погодженням з територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища, а також з землекористувачем.
Позивач у 2008 році звертався до відповідачів, які відмовили у погодженні зміни цільового призначення до законодавчого врегулювання відповідних відносин із посиланням на приписи Розпорядження Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2008 року № 610-р.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2008 року № 610-р «Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками» з метою недопущення фактів порушення інтересів держави і суспільства під час відчуження та зміни цільового призначення земельних лісових ділянок (далі - ділянки) Мінприроди, Мінагрополітики, Міноборони, Держкомлісгоспу та Держкомзему зобов'язано до законодавчого врегулювання питань запобігання зловживанням у цій сфері зупинити прийняття рішень про надання згоди на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення.
Крім цього зазначені органи зобов'язані подати у триденний строк Кабінетові Міністрів України пропозиції про внесення змін до Земельного та Лісового кодексів України стосовно удосконалення процедури розпорядження ділянками.
Згідно із статтею 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності народу України. Від імені народу України права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Держава забезпечує захист усіх суб'єктів права власності і господарювання.
Відповідно до статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Статтею 41 Конституції України визначено, що використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.
Згідно із статтію 2 Земельного кодексу України та статтею 2 Лісового кодексу України фізичні особи та юридичні особи, є суб'єктами земельних та лісових відносин та повинні здійснювати свою діяльність відповідно до Конституції України та законів України.
Із приписів статті 3 Лісового кодексу України вбачається, що лісові відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», цим Кодексом, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.
Статтею 27 Лісового кодексу України встановлено повноваження Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин. Кабінет Міністрів України у сфері лісових відносин:
1) забезпечує реалізацію державної політики у сфері лісових відносин;
2) спрямовує та координує діяльність органів виконавчої влади щодо організації охорони, захисту, використання та відтворення лісів;
3) забезпечує розроблення та виконання загальнодержавних програм з охорони, захисту, використання та відтворення лісів;
4) затверджує державні програми з охорони, захисту, використання та відтворення лісів;
5) передає у власність, надає в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки площею більш як 1 гектар, що перебувають у державній власності;
6) установлює порядок і нормативи плати за використання лісових ресурсів;
7) приймає рішення про обмеження або тимчасове припинення діяльності підприємств, установ та організацій у разі порушення ними природоохоронного та лісового законодавства;
8) вирішує інші питання у сфері лісових відносин відповідно до Конституції України та закону.
Діяльність Кабінету Міністрів України регулюється Конституцією України та Законом України «Про Кабінет Міністрів України».
На момент прийняття Кабінетом Міністрів України Розпорядження КМУ № 610-р його діяльність регулювалась нормами Закону України «Про Кабінет Міністрів України» в редакції від 21 грудня 2006 року № 514-V (далі - Закон).
Виходячи з вищезазначеного, Кабінету Міністрів України не надано повноважень зупиняти дії Законів України.
Крім цього, Законами України дія норм Лісового та Земельного кодексів України в частині погодження органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища зміни цільового призначення земельних лісових ділянок не зупинялась та іншим чином не припинялась.
З огляду на вищевикладене, Кабінет Міністрів України приймаючи Розпорядження Кабінету Міністрів України № 610-р фактично зупинив реалізацію наведених положень Лісового та Земельного кодексів України, тобто унеможливив реалізацію прав юридичних осіб та громадян на набуття прав на земельні ділянки.
Згідно із статтею 53 Закону, Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції та законів України видає постанови і розпорядження, обов'язкові для виконання. Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України. Акти Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень Кабінету Міністрів України.
Розпорядження Кабінету Міністрів України № 610-р за своєю правовою суттю є нормативним актом, оскільки фактично розповсюджує свою дії на невизначено коло осіб, у тому числі фізичних осіб.
Таким чином, Кабінет Міністрів України також припустив порушення статті 53 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», тобто діяв не у спосіб встановлений законами України.
Крім цього, Розпорядження Кабінету Міністрів України № 610-р Мінприроди, Мінагрополітики, Міноборони, Держкомлісгоспу та Держкомзему зобов'язано зупинити прийняття рішень про надання згоди на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення, до законодавчого врегулювання питань запобігання зловживанням у цій сфері, тобто на невизначений час та до настання незрозумілої події, яка не може вважатися такою, що неминуче настане.
Крім того, Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 610-р зазначені органи зобов'язані подати у триденний строк Кабінетові Міністрів України пропозиції про внесення змін до Земельного та Лісового кодексів України стосовно удосконалення процедури розпорядження ділянками.
Як зазначалось, Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 610-р було прийнято 10 квітня 2008 року.
Разом з тим, 16 вересня 2008 року Верховною Радою України прийнято Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву» № 509-VI, яким внесено зміни у низку законів України, зокрема до Законів України Законі України «Про основи містобудування» , «Про архітектурну діяльність», «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про планування і забудову територій», «Про державний контроль за використанням та охороною земель», «Про оренду землі» та інших, а також до Земельного та Цивільного кодексів України. Зазначені зміни направлені на впорядкування забудови територій, яка полягає в розміщенні та здійсненні будівництва нових об'єктів, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, впорядкування існуючих об'єктів містобудування, розширення та технічного переоснащення підприємств.
З приписів статті 151 Земельного кодексу України визначає, що порядок погодження питань, пов'язаних з вилученням (викупом) та вибором земельних ділянок викладено у новій редакції.
Зокрема, пунктом 7 цієї редакції врегульовано, що відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування згідно із своїми повноваженнями направляє заяву (клопотання) про вибір місця розташування земельних ділянок у разі вилучення (викупу), надання, зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення чи водного фонду на розгляд до відповідних територіальних органів виконавчої влади з питань лісового або водного господарства, а також до природоохоронних органів.
Зазначеної статтею також чітко визначено перелік документів, які додаються до заяви та строки розгляду заяв.
Відповідно до статті 23 Закону України «Про планування і забудову територій» в редакції наведеного закону передбачено, що розміщення об'єктів містобудування на території населених пунктів та за їх межами здійснюється відповідними органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень шляхом надання містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки згідно із затвердженою містобудівною документацією, регіональними або місцевими правилами забудови.
Регіональні правила забудови приймаються за погодженням з відповідними органами містобудування та архітектури, охорони культурної спадщини, земельних ресурсів, природоохоронними, санітарно-епідеміологічними органами та є обов'язковими до виконання.
Таким чином, зазначене у розпорядження Кабінету Міністрів України № 610-р питання, на думку суду, вже врегульовано на законодавчому рівні.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
З огляду на зазначене судом не приймається посилання відповідачів на розпорядження Кабінету Міністрів України № 610-р.
Таким чином, відмови відповідачів не можуть вважатися правомірними та законними, а порушене право підлягає відновленню, відповідно позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.
Стосовно позовних вимог щодо зобов'язання відповідача утриматись від будь-яких дій, які б перешкоджали позивачеві в проходженні передбачених законодавством етапів процедури вилучення та безоплатної передачі їй у приватну власність вказаної земельної ділянки.
У відповідності до вимог статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Аналіз зазначеного свідчить про те, що на вирішення суду може бути переданий саме публічно-правовий спір про захист порушеного права особи з боку суб'єкту владних повноважень, тобто у судовому порядку підлягають захисту лише права, які вже порушені.
Із змісту позовних вимог вбачається, що позивач просить суд зобов'язати відповідачів утриматись від будь-яких дій, які б перешкоджали позивачеві в проходженні передбачених законодавством етапів процедури вилучення та безоплатної передачі їй у приватну власність вказаної земельної ділянки, тобто просить суд захистити ще не порушені права та прийняти рішення на майбутнє.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача щодо зобов'язання відповідачів утриматись від будь-яких дій, які б перешкоджали позивачеві в проходженні передбачених законодавством етапів процедури вилучення та безоплатної передачі у приватну власність вказаної земельної ділянки не можуть вважатися обґрунтованими і у цій частині не підлягають задоволенню.
Під час судового розгляду заяви за нововиявленими обставинами було встановлено, що рішенням виконавчого комітету Куйбишевської районної у місті Донецьку ради від 20 січня 2010 року № 15 «Про внесення змін в рішення виконавчого комітету районної у місті Донецьку ради № 477/1 від 12 вересня 2007 року «Про клопотання перед Донецьким міськвиконкомом про відвід земельної ділянки під індивідуальне житлове будівництвом в урочище «Флора», ділянка № 18» була встановлена помилковість відомостей про місце знаходження земельної ділянки лісогосподарського призначення площею 0,10 га, що були визначені в рішенні виконавчого комітету Куйбишевської районної у місті Донецьку ради № 477/1 від 12 вересня 2007 року, у зв'язку з чим внесені зміни до рішення виконавчого комітету районної у місті Донецьку ради № 477/1 від 12 вересня 2007 року «Про клопотання перед Донецьким міськвиконкомом про відвід земельної ділянки під індивідуальне житлове будівництвом в урочище «Флора», ділянка № 18», змінив виділ 4 на виділ 5 (арк. справи 77).
Таким чином, судом під час розгляду зазначеної вище заяви, факти наведені позивачем, мають істотне значення для справи.
Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленними обставинами по адміністративній справі №2а-8659/09/0570 за позовом ОСОБА_1 до Донецького обласного упраління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства «Донецьке лісове господарство» про визнання протиправними рішень суб»єктів владних повноважень, їх скасування та зобов»язання суб»єктів владних повноважень вчинити певні дії або утриматися від вчинення певних дій.
Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 2-15, 17,18, 33-35, 41, 42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 111, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185,186, 245-254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленними обставинами по адміністративній справі № 2а-8659/09/0570 за позовом ОСОБА_1 до Донецького обласного упраління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства «Донецьке лісове господарство» про визнання протиправними рішень суб»єктів владних повноважень, їх скасування та зобов»язання суб»єктів владних повноважень вчинити певні дії або утриматися від вчинення певних дій задовольнити.
Скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 липня 2009 року у справі № 2а- 8659/09/0570 за позовом ОСОБА_1 до Донецького обласного упраління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства «Донецьке лісове господарство» про визнання протиправними рішень суб»єктів владних повноважень, їх скасування та зобов»язання суб»єктів владних повноважень вчинити певні дії або утриматися від вчинення певних дій.
Прийняти нове рішення.
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Донецького обласного управління лісового та мисливського господарства, викладену у листі № 02-646 від 18.08.2008 року, в наданні необхідних узгоджень щодо вилучення та безоплатної передачі в приватну власність із зміною цільового призначення ОСОБА_1 земельної ділянки лісогосподарського призначення площею 0,10 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель.
Визнати протиправною відмову Державного підприємства «Донецьке лісове господарство», викладену в листі № 153 від 22.04.2008 року, в наданні необхідних узгоджень щодо вилучення та безоплатної передачі в приватну власність із зміною цільового призначення ОСОБА_1 земельної ділянки лісогосподарського призначення площею 0,10 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель.
Зобов'язати Донецьке обласне управління лісового та мисливського господарства розглянути по суті матеріали ОСОБА_1, які стосуються надання висновків та узгоджень щодо вилучення та безоплатної передачі ОСОБА_1 у приватну власність із зміною цільового призначення земельної ділянки лісогосподарського призначення площею 0,10 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель у відповідності із діючим законодавством України, без урахування вимог Розпорядження Кабінету міністрів України № 610-р від 10.04.2008 року та прийняти відповідне рішення.
Зобов'язати Державне підприємство «Донецьке лісове господарство» розглянути по суті матеріали ОСОБА_1, які стосуються надання висновків та узгоджень щодо вилучення та безоплатної передачі ОСОБА_1 у приватну власність із зміною цільового призначення земельної ділянки лісогосподарського призначення площею 0,10 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель у відповідності із діючим законодавством України, без урахування вимог Розпорядження Кабінету міністрів України № 610-р від 10.04.2008 року та прийняти відповідне рішення.
В інший частині позову відмовити.
Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 2 грн. 26 коп.
Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.
Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 19 березня 2010 року. Постанова у повному обсязі складена 24 березня 2010 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня складення постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.
Суддя Абдукадирова К.Е.