Україна
27 січня 2010 р. справа № 2а-13643/09/0570
час прийняття постанови: 14.00
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Наумової К.Г.
при секретарі Горб О.Ю.
Розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталінком»
(м. Слов'янськ)
до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції (м. Слов'янськ)
про скасування податкових повідомлень-рішень
представники сторін: Курдюбова О.С., Хоруженко В.В. - представники позивача;
Крікоров К.Р., Полторацька Т.В., Тищенко С.О. - представники
відповідача
Закрите акціонерне товариство «Світ» (надалі позивач) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції (надалі ДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень від 04.06.2009 року № 0001242341/0, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 140777 грн. та застосовані штрафні санкції у сумі 53810,8 грн., у загальній сумі 194587,8 грн. та № 0001242341/1 від 07.08.2009 року, яким позивачеві нарахований податок на прибуток у сумі 140777 грн. та застосовані штрафні санкції у сумі 53810,8 грн., у загальній сумі 194587,8 грн.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22.09.2009 року була здійснена заміна позивача Закрите акціонерне товариство «Світ» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю « Капіталінком».
Позивач обґрунтовує позовні вимоги наступним. Позивач вважає, що ним правомірно до складу валових витрат віднесена вартість послуг зі зберігання товару, бо ця операція є самостійною господарською операцією, яка не залежить від обставин подальшого продажу цього товару третім особам, правовими наслідками виконання такої угоди є сам факт збереження товару. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» не містить норми, яка б вимагала віднесення до складу валових витрат лише тих витрат з придбання товару, від продажу яких отриманий прибуток. База оподаткування податком на прибуток не залежить від вартості придбання матеріальних цінностей та визначається лише за договірною ціною. Крім того, ДПІ не врахований той факт, що позивач був вимушений продати товар за нижчою ціною, ніж планувало.
Позивач також зазначає, що розробка проектно-технічної документації - це будь-яке заплановане створення або перетворення об'єкту у майбутньому, у даному випадку, це створення ніколи неіснуючого нестандартного обладнання. Ця документація не зареєстрована у відповідному органі і не може вважатися об'єктом інтелектуальної власності. За таких обставин, позивач правомірно відніс до складу валових витрат вартість послуг з розроблення такої документації.
ДПІ проти позову заперечує, посилаючись на наступне. ДПІ вважає, що позивачем вартість послуг по зберіганню товару до складу валових витрат віднесена неправомірно. Позивач не мав наміру використовувати придбані роз'єднувачі у своєї господарської діяльності. Операція купівлі - продажу роз'єднувачів є збитковою, не направлена на отримання прибутку, а визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податків, тобто діяльністю, що направлена на отримання прибутку. Враховуючи викладене, право позивача на валові витрати за такою угодою не виникає. Сама угода не виконувалась протягом перевіряємого періоду, не спричиняє реального настання правових наслідків, а тому є нікчемною.
ДПІ також вважає, що оскільки технічна документація розроблена виключно на не стандартизоване обладнання, яке виготовляється замовником та без неї обладнання не може бути зібрано та введене в експлуатацію для використання у запланованих цілях, витрати на придбання технічної документації повинні збільшувати первісну вартість придбаного обладнання, а не включатися до складу валових витрат відповідного податкового періоду.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, суд -
За наслідками перевірки фінансово-господарської діяльності позивача ДПІ складено акт перевірки № 3321/23-3/31349240 від 20.05.2009р. «Про результати планової виїзної перевірки Закритого акціонерного товариства «Світ», ЄДРПОУ 31349240 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року».
Позивач не погодився з висновками вказаного акту перевірки та надав заперечення від 27.05.2009 року № 27/05, які були відхилені ДПІ листом від 02.06.2009 року № 26343/10/23-313-3.
На підставі акту перевірки ДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.06.2009 р. № 0001242341/0, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 140777 грн. та застосовані штрафні санкції на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у сумі 53810,8 грн., у загальній сумі 194587,8 грн.
12.06.2009 року позивачем до ДПІ була подана скарга на податкові повідомлення - рішення від 04.06.2009 року. Рішенням про результати розгляду первинної скарги від 05.08.2009 року № 38495/10/25-0-113-3 позивачеві було відмовлено у задоволенні скарги.
За наслідками адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення від 04.06.2009 р. № 0001242341/0 було залишено без змін, а ДПІ, з тих саме підстав, що й первісне податкове повідомлення-рішення, було прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.08.2009 року № 0001242341/1.
З акту перевірки вбачається, що підставою нарахування позивачеві податку на прибуток підприємств у сумі 140777 грн. стало наступне.
Під час проведення перевірки ДПІ було встановлено порушення позивачем п. 1.32. статті 1, п. 5.1., п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.2. п. 5.3. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок якого відбулось заниження валового доходу у 2008р. у сумі 463110 грн., а саме: позивачем у 2 кварталі 2008р. до складу валових витрат віднесено вартість послуг щодо відповідального зберігання товару у сумі 463110 грн., які не пов'язані з його господарською діяльністю.
Перевіркою встановлено придбання позивачем товару - роз'єднувачів, які залишені ним на відповідальне зберігання. У подальшому позивач здійснив реалізацію роз'єднувачів, загальний фінансовий результат від проведеної операції є збитковим. На думку ДПІ, під час купівлі роз'єднувачів позивач не мав наміру використовувати їх у власній господарській діяльності, що свідчить про те, що господарська операція з купівлі та продажу товару не направлена на отримання прибутку, тобто не для використання його у власній господарській діяльності.
З матеріалів справи вбачається наступне. Позивачем за договором № 03.01.08 від 28.12.2007 року були придбані роз'єднувачі РЗД-1-35/1000УЗ (надалі товар) у кількості 68 шт. на загальну суму 1157775 грн. Згідно технічних характеристик вказаний товар має габаритні розміри 795х810-1040х190-440 мм, маса його від 54 до 73 кг. Технічним паспортом визначені особливі правила зберігання товару.
У зв'язку із відсутністю відповідних складських приміщень придбаний товар згідно договору зберігання № 28/12-хр від 28.12.2007 року був переданий позивачем ТОВ «ТК «Вікос» на відповідальне зберігання. Передання роз'єднувачів на відповідальне зберігання підтверджується актами приймання від 03.01.2008 року, 21.10.2008 року, 17.11.2008 року. Вказаний договір виконаний сторонами, що підтверджується актом про надання послуг, платіжними дорученнями та податковими накладними.
Зазначений товар був реалізований позивачем ТОВ «Компанія «СКС-ІНФО» за договором купівлі-продажу № 2 від 06.08.2008 року на загальну суму 1161245,52 грн.
Таким чином, вартість реалізованого позивачем товару перевищує вартість його придбання на 3470,52 грн.
Згідно п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (надалі Закон) об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Як встановлено п.п. 5.2.1 п. 5.1 ст. 5 Закону до складу валових витрат включаються суми витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Згідно п.1.32. ст.. 1 Закону під господарською діяльністю розуміється будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Аналіз наведених норм доводить, що необхідною умовою включення витрат до складу валових є їх використання у власній господарській діяльності.
Закон не містить положень, згідно яких прибутковість господарської операції є критерієм, за яким ті чи інші витрати можливо було б відносити до складу валових витрат.
Суд також зазначає, що відсутність доходу від конкретної окремо взятої господарської операції, не є підставою виключення таких витрат зі складу валових витрат.
Крім цього, п. 1.32. ст.. 1 Закону, на який посилається ДПІ, для цілей оподаткування визначає поняття господарської діяльності, а не конкретної господарської операції.
П. 1.24. Закону передбачено, що відповідальне зберігання - це господарська операція платника податку, що передбачає передання згідно з договорами схову матеріальних цінностей на зберігання іншій особі без права їх використання у господарському обороті такої фізичної чи юридичної особи, з подальшим поверненням цих матеріальних активів платнику податку без зміни їх якісних або кількісних характеристик.
Таким чином, зберігання є самостійною господарською операцією з самостійним фінансовим результатом. Особою, яка передає предмети на зберігання, такий договір не може укладатися з метою отримання прибутку.
ДПІ були складені фінансові результати за трьома різними господарськими операціями, а саме - придбання, зберігання та реалізація, і за ними розрахований один загальний результат, який за такими розрахунками став збитковим.
Договір зберігання, з боку позивача, був укладений з метою зберігання зазначеного товару, а не з метою отримання прибутку.
З огляду на викладене, цей договір пов'язаний з господарською діяльністю позивача.
Суд також не приймає до уваги посилання ДПІ на те, що угода про відповідальне зберігання не спричиняє реального настання правових наслідків і тому є нікчемною, з огляду на наступне.
Згідно вимог ст.. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Матеріалами справи підтверджується, той факт, що роз'єднувачі знаходилися у ТОВ «ТК «Вікос» на відповідальному зберіганні, що ДПІ не спростовано, за відповідальне зберігання позивачем були сплачені гроші, тощо.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт набуття, зміни та припинення цивільних прав та обов'язків сторін по угоді. Відсутність прибутку не може вважатися критерієм, за яким необхідно визначати наявність або відсутність правових наслідків за правочином. Невідображення результатів господарської операції у податковому обліку контрагентом позивача також не є підставою вважати правочин нікчемним.
Крім цього, у відповідь на ухвалу суду ДПІ у Печерському районі м. Києва було надано податкову звітність ТОВ «ТК «Вікос» з податку на додану вартість за червень 2008 року та уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ, у якому контрагентом позивача відображена сума податкових зобов'язань з ПДВ, яка не була врахована у податковій декларації звітного періоду у сумі 463110 грн.
ДПІ у Печерському районі м. Києва повідомило суд, що уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку із невірним заповненням, не був нею визнаний.
Аналіз наданих документів свідчить про те, що контрагентом позивача була подана податкова звітність. Не визнання податкової звітності у зв'язку із невірним заповненням не може свідчити про відсутність відображення спірних відносин у податковому обліку. Загальна сума податкових зобов'язань з ПДВ за червень 2008 року перевищує суму ПДВ, який отримано контрагентом за договором зберігання.
З огляду на викладене, включення позивачем до складу валових витрат вартості
послуг щодо відповідального зберігання товару є правомірним.
Щодо віднесення витрат по придбанню технічної документації до складу валових витрат.
Під час проведення перевірки ДПІ було встановлено порушення позивачем 5.3.2. п. 5.3. статті 5, п.п. 8.2.1. п. 8.2. статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок якого позивачем завищення валових витрат у 2008р. у сумі 100000 грн., а саме: позивачем у 3 кварталі 2008 року до складу валових витрат неправомірно віднесені витрати на придбання технічної документації на обладнання, які підлягають амортизації у сумі 100000 грн., які позивач повинен був віднести на збільшення первісної вартості придбаного обладнання.
Перевіркою встановлено, що позивачу на підставі актів прийому-передачі програмного продукту та технічної документації був переданий програмний продукт. Відповідно до умов договору може допускатися доробка програмного продукту, тому 28.07.2008 року актом № 249 передано остаточну проектно-технічну документацію та складено акт здачі - прийому робіт № 233 від 11.07.2008 року по договору від 12.02.2008 року № 11789, відповідно до якого виконавцем виконані наступні роботи по етапу 2 вказаного договору, а саме: «розробка експлуатаційно-технологічної документації на обладнання ділянки ЛГМ та технічної документації на допоміжне нестандартне обладнання, яке виготовляється замовником, відповідно до договору № 11789 від 12.02.2008 року». Роботи виконані у повному обсязі та вартість робіт становить 100000 грн., ПДВ 20000 грн., всього на суму 120000 грн. ДПІ зазначає, що технічна документація розроблена виключно на нестандартне обладнання, яке виготовляється замовником та без неї обладнання не може бути зібрано, введене в експлуатацію для використання у запланованих цілях, витрати на придбання технічної документації повинні збільшувати первісну вартість придбаного обладнання, а не включатися до складу валових витрат відповідного податкового періоду.
Згідно п.п. 8.2.1. п. 8.2. ст.. 8 Закону основні фонди - це матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.
У відповідності до п.п. 5.3.2. п. 5.3. ст.. 5 Закону не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме: придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.
П.п. 5.4.2. п. 5.4. ст.. 5 Закону передбачено, що до валових витрат включаються, зокрема, витрати, крім тих, що підлягають амортизації, пов'язані з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності, на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов'язаних з основною діяльністю платника податку, виплатою роялті та придбанням нематеріальних активів (крім тих, що підлягають амортизації) для їх використання в господарській діяльності платника податку. Норми цього підпункту стосуються витрат на зазначені заходи незалежно від того, чи призвели такі заходи до збільшення доходів платника податку.
З матеріалів справи вбачається наступне.
З акту перевірки від 20.05.2009 року вбачається, що позивачем укладений договір з ВАТ «Камет» № 16790 від 22.02.2008 року.
За вказаним договором на підставі накладних на відпуск товарно-матеріальних цінностей № 176 від 28.05.2008 року, 196 від 05.06.2008 року, 287 від 10.10.2008 року позивачем отримане обладнання ділянки точного лиття по газифіцируємим моделям (ЛГМ) по виробництву відливок для високовольтних ізоляторів, а саме : рольганг привідний, теліжка трансбордерна, ванна підвспінювання пінополістиролу та опоки.
12.02.2008 року позивачем був укладений договір № 11789 з ВАТ «Камет» -виконавець, згідно якого виконавець зобов'язаний розробити проектно-технічну документацію організації дільниці точного лиття по газифіцируємим моделям (ЛГМ) по виробництву відливок для високовольтних ізоляторів, яка містить в собі: розробку робочого проекту дільниці ЛГМ; розробку експлуатаційно-технологічної документації на обладнання дільниці ЛГМ і технічної документації на допоміжне нестандартне обладнання, яке виготовляється замовником.
За вказаним договором ВАТ «Камет» зобов'язання виконані, що підтверджується актом здання-прийому робіт № 233 від 11.07.2008 року, актами приймання-передачі технічної документації та програмного продукту від 25.03.2008 року, 28.05.2008 року, 05.06.2008 року, 28.07.2008 року, за виконанні роботи позивачем були сплачені грошові кошти, що підтверджується платіжним дорученням № 30 від 25.02.2008 року, позивачу ВАТ «Камет» була видана податкова накладна № 482 від 25.02.2008 року.
У відповідності до акту здання - прийому робіт від 11.07.2008 року № 233 позивачем отримані роботи по етапу 2 договору № 11789 від 12.02.2008 року щодо розроблення експлуатаційно-технологічної документації на обладнання ділянки ЛГМ та технічної документації на допоміжне нестандартне обладнання, яке виготовляється замовником.
Згідно листа ВАТ «Камет» від 14.11.2008 року № 31-224 придбане обладнання відноситься до розряду стандартного обладнання, а також, що зазначена проектно - технічна документація передбачала виготовлення нестандартного обладнання, але виготовлення нестандартного обладнання виявилося недоцільне.
З наведеного вбачається, що позивачем було придбано стандартне обладнання та укладено договір на розробку програмного продукту та проектно-технічної документації на нестандартне обладнання. В процесі виконання робіт виявилося за недоцільне виготовлення нестандартного обладнання.
Таким чином, матеріалами справи не підтверджується наявність у позивача нестандартного обладнання, первісна вартість якого повинна збільшуватися на вартість виготовленої проектно-технічної документації.
Крім цього, отримана позивачем проектно-технічна документація на нестандартне обладнання виготовлена на обладнання, якого у нього на балансі не має, тобто не має об'єкту амортизації.
За таких обставин, твердження ДПІ щодо того, що вказані витрати слід включати до первісної вартості основних фондів є необґрунтованим та не підтверджується матеріалами справи.
Таким чином, позивач правомірно відніс витрати на придбання технічної документації на обладнання до складу валових витрат.
Штрафні санкції застосовані ДПІ на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», приписами якого встановлено, що у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Отже, неправомірність нарахування позивачеві податку на прибуток у сумі 140777 грн. призводить до неправомірності застосування ДПІ до позивача штрафних санкцій у сумі 53810 грн. 80 коп.
Відповідно до п. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи наведене, податкові повідомлення-рішення від 04.06.2009 року № 0001242341/0, яким позивачеві нарахований податок на прибуток у сумі 140777 грн. та застосовані штрафні санкції у сумі 53810,8 грн., у загальній сумі 194587,8 грн. та № 0001242341/1 від 07.08.2009 року, яким позивачеві нарахований податок на прибуток у сумі 140777 грн. та застосовані штрафні санкції у сумі 53810,8 грн., у загальній сумі 194587,8 грн. підлягають скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.
Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.
З огляду за зазначене, витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 3 грн. 40 коп. підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Державного бюджету.
Враховуючи викладене та керуючись Конституцією України, Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», Цивільним кодексом України, ст. ст. 2, 7-12, 69-72, 87-98, 122-163, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов задовольнити.
Скасувати податкові повідомлення-рішення Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції від 04.06.2009 р. № 0001242341/0 та від 07.08.2009р. № 0001242341/1 про нарахування податку на прибуток у сумі 140777 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 53810 грн. 80 коп., у загальній сумі 194587 грн. 80 коп.
Стягнути з коштів Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталінком» витрати по сплаті судового збору у сумі 3 грн. 40 коп.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.
Суддя Наумова К.Г.