Справа № 350/1347/19
Номер провадження 2/350/47/2020
04 лютого 2020 року селище Рожнятів
Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області
в складі: головуючого судді Пулика М.В.,
секретаря судового засідання Стадник О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Рожнятів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності,-
У своїй позовній заяві позивачка просить суд ухвалити рішення, яким визнати за нею право власності на будинковолодіння, яке знаходиться в АДРЕСА_1 .
В основу своїх позовних вимог позивачка зіслалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_5 , який був влаником домоволодіння в АДРЕСА_1 . Після його смерті відкрилася спадщина на вказане домоволодіння. Вона, її мати ОСОБА_2 та брати ОСОБА_3 , ОСОБА_4 є спадкоємцями першої черги за законом. На даний час відповідачі відмовилися від права на спадщину, про що подали нотаріусу відповідні заяви. Вона належним чином прийняла спадщину після смерті батька, оскільки проживала у спадковому домоволодіння на час його смерті, та у встановлений законом строк подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Однак нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька через відсутність належного документа власності на спадкове будинковолодіння. За таких обставин, вона не може в повній мірі володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю, змушена звернутися в суд за захистом своїх законних прав та інтересів.
Сторони у судове засідання не з'явилися, направили суду заяви про розгляд справи у їх відсутності, відповідач і позов визнали у повному об'ємі, а позивачка підтримала.
За таких обставин суд вважає за необхідне справу розглянути у відсутності сторін, у порядку, передбаченому ст. 247 ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення виходячи з таких підстав.
За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, ст.1 Першого протоколу до Конвенції кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст.ст.1-4 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Право громадян на власність, як важливий атрибут правової держави і демократичного суспільства, закріплено в Конституції України, стаття 41 якої передбачає, що кожен має право володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Копією свідоцтва про право власності на жилий будинок (а.с. 22), копією будинкової книги (а.с. 18-21) підтверджено, що будинковолодіння, яке знаходиться АДРЕСА_1 належало ОСОБА_5 .
Копією свідоцтва про смерть (а.с.15) підтверджено, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Копіями свідоцтв про народження та про одруження (а.с. 11, 12, 14, 16, 17) підтверджено, що позивачка ОСОБА_1 та відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 доводилися дітьми ОСОБА_5 , а відповідачка ОСОБА_2 - дружиною.
Постановою нотаріуса від 31 травня 2019 року № 16/02-14 (а.с.13) підтверджено, що у видачі свідоцтва про право на спадщину позивачці відмовлено, у зв'язку документа власності на спадкове майно.
Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
За змістом ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Отже судом встановлено, що будинковолодіння, яке знаходиться в АДРЕСА_1 належало ОСОБА_5 , відповідачі на вказане майно не претендують, позовні вимоги визнають повністю, тому за позивачкою, яка у встановлений законом строк подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини і таким шляхом прийняла спадщину, слід визнати право на спадщину.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Суд приймає визнання позову відповідачами, оскільки таке визнання відповідає вимогам чинного законодавства, інтересам сторін по справі, в свою чергу, не суперечить правам та інтересам інших осіб.
На підставі ст. 41 Конституції України, ст.ст. 392, 1217, 1218 ЦК України, керуючись ст. ст.1-4, 247, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд -
Позов задоволити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 право власності на будинковолодіння, яке знаходиться в АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.
Суддя: