Єдиний унікальний номер справи: 489/3602/15-к
Номер провадження 11-кп/819/165/20 Головуючий в 1-й інстанції : ОСОБА_1
Категорія: : п.п.6,11,12 ч.2 ст.115 КК України Доповідач: ОСОБА_2
04 лютого 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Херсонського апеляційного суду у складі:
Головуючого: ОСОБА_2
Суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
Секретар: ОСОБА_5
За участю прокурора: ОСОБА_6
Обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9
Захисників: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Херсоні в залі Херсонського апеляційного суду в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12014150030003470, за апеляційними скаргами захисників ОСОБА_13 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , ОСОБА_11 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_9 , та обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 на ухвалу Жовтневого районного суду Миколаївської області від 04 листопада 2019 року щодо:
ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, п.п.6,11,12 ч.2 ст.115 КК України,
ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, п.п.6,11,12,13 ч.2 ст.115 КК України,
ОСОБА_9 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, п.п.6,11,12 ч.2 ст.115, ч.2 ст.353 КК України,
Зазначеною ухвалою відносно ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 09.01.2020 року, включно. Обвинуваченому ОСОБА_14 продовжено запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контроля тривалістю до 09.01.2020 року, включно.
Не погоджуючись із таким судовим рішенням, адвокат ОСОБА_13 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить ухвалу Жовтневого районного суду Миколаївської області від 04 листопада 2019 року скасувати, змінити запобіжний захід з тримання під вартою на запобіжний захід непов'язаний із обмеженням волі.
В обґрунтування апеляційних вимог вказує на те, що суд в порушення ст. 197 КПК України продовжив строк запобіжного заходу ОСОБА_8 тримання під вартою на 67 днів. Ризики зазначені в клопотанні прокурора та враховані судом, жодним чином не підтверджуються, не обґрунтованим та не підтверджуються жодними доказами. Крім того судом першої інстанції взагалі не враховано, що він має на утриманні трьох неповнолітніх дітей для яких він є єдиним піклувальником та годувальником. Продовження строку тримання під вартою на протязі 5 років відбувається автоматично та формально з грубим порушенням вимог та порядку КПК України, а рішення про продовження строку є не вмотивованими та необґрунтованими. Таким чином, запобіжний захід йому продовжено, на підставі тих ризиків, які були підставою для обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчим суддею під час досудового розслідування. Крім того суд при винесенні ухвали не визначив альтернативний запобіжний захід у вигляді застави. Тяжкість злочину, який загрожує обвинуваченому, на який посилається прокурор та суд не можуть бути підставою для обрання запобіжного заходу тримання під вартою. Перерахування стороною обвинувачення ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України на даному етапі судового розгляду не дає можливості встановити їх міру та актуальність, враховуючи на те, що обвинувачений перебуває під вартою тривалий час.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_11 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , вважає ухвалу суду першої інстанції незаконною та такою, що підлягає скасуванню, у зв'язку з допущенними істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу є абсолютно ідентичним попередньому, оскільки кожного разу, як підстави для продовження запобіжного заходу зазначається тяжкість пред'явленого обвинувачення, можливість впливу на свідків та потерпілого. Потерпілим вже неодноразово надано покази в судовому засіданні, однак у зв'язку із частою зміною складу суду, а також передачі справи з одного суду до іншого, слухання кримінального провадження розпочинається з початку. Посилання в рішенні на тяжкість покарання є формальним, абстрактним, та таким, що не підтверджується документально, а тому не заслуговує на увагу. Вказує, що ОСОБА_7 має на утриманні неповнолітніх дітей, одружений, що свідчить про міцні соціальні зв'язки. Також наголошує, що відповідно до ч.3 ст.315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. 04 листопада 2019 року Жовтневим районним судом Миколаївської області проводилось підготовче судове засідання по розгляду кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_7 . Отже розгляд у вказаному судовому засіданні питання продовження ОСОБА_7 запобіжного заходу, суперечить вимогам КПК України. Крім того наголошує, що суд в порушення ст. 197 КПК України продовжив строк запобіжного заходу ОСОБА_7 тримання під вартою понад 60 днів.
Просить ухвалу Жовтневого районного суду Миколаївської області від 04 листопада 2019 року скасувати та ухвалити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора відмовити, змінити ОСОБА_7 запобіжний захід на домашній арешт.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_9 , вважає ухвалу суду першої інстанції незаконною та такою, що підлягає скасуванню, у зв'язку з допущенними істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що ухвала суду прийнята без урахування рішень ЄСПЛ. Перерахування стороною обвинувачення ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України на даному етапі судового розгляду не дає можливості встановити їх міру та актуальність, враховуючи на те, що обвинувачений перебуває під вартою тривалий час, а тому судом має бути розглянута можливість застосування до обвинуваченого, альтернативного запобіжного заходу. Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу є абсолютно ідентичним попередньому, оскільки кожного разу, як підстави для продовження запобіжного заходу зазначається тяжкість пред'явленого обвинувачення, можливість впливу на свідків та потерпілого. Потерпілим вже неодноразово надано покази в судовому засіданні, однак у зв'язку із частою зміною складу суду, а також передачі справи з одного суду до іншого, слухання кримінального провадження розпочинається з початку. Посилання в рішенні на тяжкість покарання є формальним, абстрактним, та таким, що не підтверджується документально, а тому не заслуговує на увагу. Крім того наголошує, що суд в порушення ст. 197 КПК України продовжив строк запобіжного заходу ОСОБА_7 тримання під вартою понад 60 днів. Просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотанні прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_9 ..
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу Жовтневого районного суду Миколаївської області від 04 листопада 2019 року про продовження строку тримання під вартою та відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що прокурором не доведено обставин, що свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, та не наведено будь-яких обставин, які б вказували на наявність ризиків, що обумовлюють необхідність обрання такого запобіжного заходу, а також на ті обставини, що зменшують ці ризики. Крім того судом першої інстанції взагалі не враховано, що він має на утриманні неповнолітню дитину, та батька похилого віку і є єдиним піклувальником. Продовження строку тримання під вартою на протязі 5 років є автоматичним та формальним з порушенням вимог та порядку КПК України, а рішення про продовження строку є не вмотивованими та необґрунтованими. Крім того судом продовжено строк відбування покарання строком на 67 днів, хоча максимальний строк не може перевищувати 60 днів.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 вважає вказану ухвалу незаконною, необґрунтованою, прийняту з численними порушеннями КПК України, та такою, що підлягає скасуванню. Ризики зазначені в клопотанні прокурора та враховані судом, не існують, жодним чином не підтверджуються, є абстрактним, не обґрунтованим та не підтверджуються жодними доказами. Крім того судом першої інстанції взагалі не враховано, що він має на утриманні трьох неповнолітніх дітей для яких він є єдиним піклувальником та годувальником. Продовження строку тримання під вартою на протязі 5 років відбувається автоматично та формально з грубим порушенням вимог та порядку КПК України, а рішення про продовження строку є не вмотивованими та необґрунтованими. Крім того судом продовжено строк відбування покарання строком на 67 днів, хоча максимальний строк не може перевищувати 60 днів.
Просить ухвалу Жовтневого районного суду Миколаївської області від 04 листопада 2019 року скасувати. Обрати запобіжний захід не пов'язаний із обмеженням волі, а саме цілодобовий домашній арешт із носінням електронного засобу контролю, або визначити помірну суму застави, в якості альтернативного запобіжного заходу.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_9 вважає вказану ухвалу незаконною, необґрунтованою, прийняту з численними порушеннями КПК України, та такою, що підлягає скасуванню. Ризики зазначені в клопотанні прокурора та враховані судом, не існують, жодним чином не підтверджуються, є абстрактним, не обґрунтованим та не підтверджуються жодними доказами. Зазначає, що він має на утриманні мати похилого віку яка на даний момент проживає одна, без нагляду і медичної допомоги. Продовження строку тримання під вартою на протязі 5 років відбувається автоматично та формально з грубим порушенням вимог та порядку КПК України, а рішення про продовження строку є не вмотивованими та необґрунтованими. Крім того судом продовжено строк відбування покарання строком на 67 днів, хоча максимальний строк не може перевищувати 60 днів.
Просить ухвалу Жовтневого районного суду Миколаївської області від 04 листопада 2019 року скасувати. Обрати запобіжний захід не пов'язаний із обмеженням волі, а саме цілодобовий домашній арешт із носінням електронного засобу контролю, або визначити помірну суму застави, в якості альтернативного запобіжного заходу.
Заслухавши суддю - доповідача, захисників ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які просили задовольнити апеляційні скарги, прокурора, який заперечував проти апеляційних скарг щодо зміни запобіжного заходу та просив оскаржувану ухвалу змінити в частині строку тримання під вартою, в судових дебатах сторони залишилися на своїх позиціях, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Під час досудового розслідування кримінального провадження, ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаїва від 06.09.2014 року відносно ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою який в подальшому продовжено ухвалами цього ж суду, з метою запобігання ризикам переховатися від органів досудового слідства та суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню в інший спосіб, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження до Жовтневого районного суду Миколаївської області надійшов обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 12014150030003470 за обвинуваченням ОСОБА_14 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, ОСОБА_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, ОСОБА_8 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, п.п. 6, 11, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 4 ст. 187, п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 353 КК України.
04 листопада 2019 року ухвалою Жовтневого районного суду Миколаївської області було продовжено запобіжний захід тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 на 60 днів до 09.01.2020 року
Рішенням Конституційного суду України від 13 червня 2019 року визнано неконституційним закріплене у статтею 392 КПК України обмеження права учасників кримінального провадження окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідно до ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановлені судом першої інстанції на стадії судового розгляду, до ухвалення судового рішення по суті, підлягають перегляду в апеляційному порядку.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у виді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ухвалою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 04 листопада 2019 року задоволено клопотання прокурора щодо продовження обвинуваченим запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Продовжено обвинуваченим ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 запобіжний захід у виді тримання під вартою в СІЗО м. Миколаєва строком на шістдесят днів по 09 січня 2019 року включно, а обвинуваченому ОСОБА_14 продовжено запобіжний захід у виді домашнього арешту по 09 січня 2019 року із застосуванням електронного засобу контролю.
Вказані вимоги закону судом першої інстанції дотримані.
Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскільки судовий розгляд кримінального провадження триває, є необхідність в дослідженні обставин по справі, а тому неможливо завершити судовий розгляд з ухваленням судового рішення по суті до закінчення строку дії обраного відносно обвинувачених запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Обґрунтовуючи своє рішення щодо продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених, суд виходив із того, що обвинувачені звинувачуються у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_15 , матері потерпілого ОСОБА_16 , вчиненому з корисливих мотивів, на замовлення, за попередньою змовою групою осіб. Та крім цього, обвинувачені ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у вчиненні в розбою, тобто нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному насильством, небезпечним для життя і здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.
Вказані злочини належать, відповідно до статті 12 КК України, до категорії особливо тяжких злочинів, санкція якого передбачає безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад десять років або довічне позбавлення волі.
Виходячи з даних матеріалів кримінального провадження, є правильним висновок суду першої інстанції відносно того, що ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, визначені при застосуванні даного запобіжного заходу, не зменшились.
Колегія суддів звертає увагу на тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання винуватими в інкримінованих кримінальних правопорушень, а також на дані про особи обвинувачених, які офіційно не працевлаштовані, не мають законних джерел доходів, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 раніше притягувалися до кримінальної відповідальності, що свідчить про їх негативну репутацію і ці обставини, на думку колегії суддів, дають достатні підстави вважати, що у разі відмови у продовженні строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо них, перебуваючи на свободі, вони можуть вчинити активні дії щодо переховування від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, які виправдовують необхідність продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою з метою забезпечення виконання обвинуваченими процесуальних обов'язків та запобігання спробам перешкоджати правосуддю та встановленню істини у кримінальному провадженні, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, а тому доводи апелянтів, які це заперечують, являються безґрунтовними.
Саме продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого, на думку колегії суддів, відповідає охороні прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого, свідків, що не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особи обвинувачених, в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність стороною обвинувачення у клопотанні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи відсутні.
З огляду на вищевикладене, твердження захисників та обвинувачених про недоведеність обставин, які виправдовують необхідність продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та можливість застосування до них більш м'якого запобіжного заходу, є непереконливими. При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що у кримінальному провадженні не дослідженні всі докази, тобто на теперішній час триває судовий розгляд кримінального провадження по суті, що породжує ризик незаконного впливу обвинувачених на потерпілого та свідків з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
Посилання апеляційної скарги адвокатів про наявність у підзахисних постійного місця проживання та наявність утриманців, суд апеляційної інстанції приймає їх до уваги, однак, з огляду на характер, вид та обставини вчинення злочинів, в яких обвинувачуються ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , відомості про особи та вказані обставини, не зменшують встановлені ризики та не є визначальними аргументами, які б могли бути запорукою належної процесуальної поведінки та надали б можливість застосувати до останіх запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Доводи апеляційних скарг захисників та обвинувачених про недоведеність наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, являються голослівними та спростовуються матеріалами провадження.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Разом з тим доводи апеляційних скарг захисників та обвинувачених, що судом першої інстанції порушено вимоги ст. 197 КПК України є слушними та такими, що заслуговують на увагу. Суд першої інстанції ухвалюючи своє рішення 04 листопада 2019 року в резолютивній частині ухвали вказав: «Продовжити обвинуваченим ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 запобіжний захід у виді тримання під вартою в СІЗО м. Миколаєва строком на шістдесят днів по 09 січня 2020 року включно» тобто продовжив строк дії запобіжного заходу на 67 днів, чим істотно порушив вимоги кримінально процесуального закону відповідно до ст. 412 КПК України. Цей строк має обчислюватись з дня постановлення ухвали.
Згідно ч.1 ст. 409 КПК України, підставою для зміни судового рішення судом при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінально процесуального закону.
Відповідно до ст. 181 ч.6 КПК України строк дії ухвали про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.
Суд першої інстанції ухвалюючи своє рішення 04 листопада 2019 року в резолютивній частині ухвали вказав про продовження строку запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту ОСОБА_14 на 60 днів до 09 січня 2020 року, тобто продовжив строк дії запобіжного заходу на 67 днів.
В порядку ст. 404 ч.2 КПК України суд апеляційної інстанції зобов'язаний прийняти рішення щодо продовження строку запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту ОСОБА_14 у відповідність до ст. 181 ч.6 КПК України.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги захисників ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 задовольнити частково.
Ухвалу Жовтневого районного суду Миколаївської області від 04 листопада 2019 року про продовження строку дії запобіжного заходу, щодо ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_14 - змінити.
Вважати продовженим строк тримання ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 під вартою на 60 днів, а саме з 04 листопада 2019 року по 02 січня 2020 року, включно.
Вважати продовженим строк тримання ОСОБА_14 у вигляді цілодобового домашнього арешту на 60 днів, а саме з 04 листопада 2019 року по 02 січня 2020 року, включно.
В решті ухвалу залишити без змін
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційній інстанції не підлягає.
Судді:
(підпис) (підпис) (підпис)
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .