"14" серпня 2007 р.
Справа № 9/70/07
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Колоколова С.І.
суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С.
при секретарі судового засідання: Бухтіяровій О.Г.
за участю представників сторін:
від позивача: Бондарець І.О. (довіреність № 023/07-61 від 01.02.2007 року)
від відповідача: Кащенко Л.М. (довіреність б/н від 10.01.2007 року)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Будинкоуправління № 1 квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаєва
на рішення господарського суду Миколаївської області від «17» квітня 2007 року
по справі № 9/70/07
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія Миколаївобленерго» в особі філії м. Миколаєва, м. Миколаїв
до Управління будинками -Комунально-експлуатаційна частина Миколаївського району, м. Миколаїв
про стягнення 31 953,53 грн.
20.02.2007 року Відкрите акціонерне товариство «Енергопостачальна компанія «Миколаївобленерго» в особі філії м. Миколаєва (далі по тексту -позивач, Енергопостачальна організація) звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою про стягнення з Управління будинками -Комунально-експлуатаційна частина Миколаївського району (далі по тексту -відповідач, Споживач) пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у розмірі 31 953,95 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення укладеного між сторонами договору, відповідач свої зобов'язання в частині повної та своєчасної оплати за спожиту електричну енергію виконував неналежним чином, чим порушив права та законні інтереси позивача, що і стало і підставою для нарахування в період з 30.06.2006 року по 16.12.2006 року відповідної суми пені.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 17.04.2007 року, яке підписано 27.04.2007 року по справі № 9/70/07 (суддя Філінюк І.Г.) позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія Миколаївобленерго» в особі філії м. Миколаєва задоволені повністю. Стягнуто з Управління будинками -Комунально-експлуатаційна частина Миколаївського району на користь позивача 31 953,95 грн. -пені, 319,54 грн. -витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, Будинкоуправління № 1 квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаєва звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам і виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону.
На думку скаржника, місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення неправомірно та безпідставно не прийняв до уваги та відхилив факти того, що, між ним та позивачем та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Миколаєва укладено договір переводу боргу, згідно з яким скаржник прийняв від останнього борг у сумі 382 633,56 грн. і зобов'язався погашати його по мірі надходження коштів від населення, яке несвоєчасно та не в повному обсязі оплачує одержані послуги, але їм пеня не нараховується. Скаржник не є господарсько-розрахунковим підприємством та не отримує ніяких дотацій, а тому нарахування пені збільшить заборгованість перед ВАТ «ЕК «Миколаївобленерго» і постать підприємством на межу банкрутства,
Позивач відзив або заперечення на апеляційну скаргу до суду не надав, але його представник в судовому засіданні просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін, вважаючи його правомірним, обгрунтованим, відповідаючим вимогам діючого законодавства та матеріалам справи.
Вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла до наступного.
Відповідно до Наказу Міністерства оборони України № 16 від 20.04.2006 року, згідно Директиви Міністра оборон України від 30.06.2005 року № Д-322/1/014 змінено назву з «Управління будинками -Комунально-експлуатаційна частина Миколаївського району» на «Будинкоуправління № 1 квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаєва», що також підтверджується положенням останнього та довідкою з ЄДРПОУ, в зв'язку з чим судова колегія вважає за доцільне, відповідно до статті 25 Господарського процесуального кодексу України, здійснити заміну відповідача з Управління будинками -Комунально-експлуатаційна частина Миколаївського району на її правонаступника Будинкоуправління № 1 квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаєва.
Як вбачається з матеріалів справи, 19.07.2001 року між ВАТ «ЕК «Миколаївобленерго» та Управлінням будинками комунально-експлуатаційної частини укладено договір № 3357 на користування електричною енергією для житлових організацій. Відповідно до пункту 11 цього Договору, строк його дії сторонами встановлений до 31.12.2001 року, набирає чинності з дня його підписання та вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не поступить заява від жодної з сторін про відмову від або перегляд Договору. В матеріалах справи відсутні будь-які заяви сторін про відмову від Договору або його перегляд, а тому даний Договір станом на дату розгляду справи у суді є дійсним і обов'язковим для виконання сторонами (а.с.10).
Відповідно до умов вищевказаного Договору, позивач зобов'язався забезпечувати постачання електричної енергію у відповідності з встановленими даним договором умовами та величинами споживання електричної енергії, а відповідач повинен був сплачувати за фактично використану електричну енергію відповідно до умов та у строки, передбачені договором.
Під час виконання зазначеного Договору, сторони домовились керуватись його умовами, а по всім питанням, що не обумовлені цим договором -Правилами користування електричною енергією, Правилами користування електричною енергією для населення, Законом України «Про електроенергетику», нормативними документами Кабінету Міністрів України, Національної комісії з регулювання електроенергетики України та прочими законодавчими актами.
Згідно пункту 2.1 Договору, Споживач зобов'язався знімати та надавати по встановленій формі у Енергопостачальну організацію показання розрахункових лічильників і електролічильників Субспоживачів згідно з календарним графіком 16 числа щомісячно.
Здійснювати оплату платіжних документів Споживач зобов'язаний самостійно шляхом перерахування коштів на розподільний рахунок Енергопостачальної організації у 5-ти денний строк після 16 числа по тарифам, з урахуванням податку на додану вартість, визначеним ВАТ «ЕК «Миколаївобленерго» згідно з постановами НКРЕ та діючими на день розрахунку (пункт 2.2 Договору).
Відповідно до пункту 6 Договору, у випадку ненадходження грошових коштів у строку, встановлений пунктом 2.2 Договору, сторони керуються Законом України «Про електроенергетику», Правилами користування електричною енергією, Постановами КМУ в частині припинення подачі електроенергії, а на суму вказану у платіжному документі, починаючи з розрахунку, нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент оплати, за кожний день прострочення платежу по день фактичної оплати. Сума нарахованої пені враховується у платіжному документі окремим рядком і включається у сальдо розрахунків.
Так, в період з червня 2006 року по листопад 2006 року ВАТ «ЕК «Миколаївобленерго» на виконання умов Договору № 3357 від 19.07.2001 року відпускало відповідачу електроенергію та отримувало від останнього відповідні звіти (а.с.21-21, 24-25, 28-29, 32-33, 36-37, 40-41), на підставі яких виставляло відповідачу рахунки на сплату використаної активної електроенергії (а.с.23, 26, 30, 34, 38, 42).
Між тим, зазначені рахунки Споживачем у встановлений строк та в повному обсязі сплачені не були, що і стало підставою для нарахування ВАТ «ЕК «Миколаївобленерго», у відповідності до пункту 6 Договору та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» йому пені.
Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог ВАТ «ЕК «Миколаївобленерго» та стягнення на його користь з відповідача 31 953,53 грн. - пені і вважає, що доводи та вимоги скаржника, викладені в апеляційній скарзі є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Згідно із пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог Цивільного кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Частинами 1 та 2 статті 217 Господарського кодексу України встановлено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 543/96 від 22.11.1996 року (із змінами та доповненнями) передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пункти 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу України).
Згідно з пунктом 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Таким чином, відповідач, споживши отриману від ВАТ «ЕК «Миколаївобленерго» електроенергію, в порушення умов укладеного між ними договору та вищевказаних норм чинного законодавства, свої зобов'язання належним чином не виконав, а саме отримані рахунку за спожиту електричну енергію в період з червня 2006 року по листопад 2006 року своєчасно та в повному обсязі не сплатив, що є підставою для нарахування йому пені та стягнення її в примусовому порядку.
Крім того, судовою колегією не приймаються до уваги та відхиляються усі доводи та заперечення скаржника, оскільки, по-перше, в судовому засіданні 14.08.2007 року його представник визнав провину підприємства та наявність заборгованості, але просив її зменшити або взагалі убрати, посилаючись на неможливість сплати стягуваної пені у зв'язку з тяжким фінансовим станом підприємства, а, по-друге, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (пункт 1 статті 625 Цивільного кодексу України).
Зазначені вище факти скаржником під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які скаржник посилався як на підставу своїх вимог і заперечень.
Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, на підставі чого судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість винесеного місцевим господарським судом рішення про задоволення позовних вимог.
За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Миколаївської області від 17.04.2007 року по справі № 9/70/07 відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Керуючись статтями 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Рішення господарського суду Миколаївської області від 17.04.2007 року по справі № 9/70/07 залишити без змін, а апеляційну скаргу Будинкоуправління № 1 квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаєва без задоволення.
Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя С.І. Колоколов
Суддя Г.П. Разюк
Суддя М.С. Петров