Україна
17 березня 2010 р. справа № 2а-18508/09/0570
приміщення суду за адресою: м. Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17,
час прийняття постанови: 17.21 година
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Могильницького М.С.
при секретарі Ємцовій Н.В., Фенделєвій В.Є.,
за участю:
позивача -ОСОБА_1
представників відповідача -Маріупольської митниці -ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5
відповідача -Чернікова Д.В.
представників відповідача -начальника Маріупольської митниці Чернікова Д.В. -ОСОБА_4, ОСОБА_5
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1 провідного інспектора відділу організації контрольної роботи Служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил -ОСОБА_7
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1 старшого інспектора відділу дізнання та провадження у справах про порушення митних правил -ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольської митниці та начальника Маріупольської митниці Чернікова Дмитра Валентиновича, за участю третіх, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1 -провідного інспектора відділу організації контрольної роботи Служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил ОСОБА_7 та старшого інспектора відділу дізнання та провадження у справах про порушення митних правил ОСОБА_8, про визнання незаконним попередження про наступне вивільнення від 08.09.2009 року, скасування наказів Маріупольської митниці від 01.09.2009 року № 276-к та № 277-к про переведення співробітників, та поновлення права ОСОБА_1 на роботу в Службі боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил на посаді аналогічній його спеціальності та кваліфікації, яку ОСОБА_1 обіймав до проведення реорганізації Служби митної варти та організації боротьби з порушеннями митного законодавства в Службу боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил,
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом до Маріупольської митниці про визнання незаконним попередження про наступне вивільнення від 08.09.2009р. та зобов'язання начальника Маріупольської митниці призначити ОСОБА_1 на посаду провідного інспектора відділу організаційно-контрольної роботи СБК та ПМП.
В подальшому письмовою заявою від 08 лютого 2010р. позивач змінив та уточнив свої позовні вимоги.
З урахуванням зміни та уточнення позовних вимог ОСОБА_1 просить визнати незаконним попередження про наступне вивільнення від 08 вересня 2009р. видане йому т.в.о. начальника Маріупольської митниці ОСОБА_9 відповідно до вимог ст. 492 КЗпП України, скасувати накази Маріупольської митниці від 01 вересня 2009р. № 276-к та № 277-к про переведення співробітників, та поновити право позивача на роботу в Службі боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил на посаді, аналогічній його спеціальності та кваліфікації, яку позивач обіймав до проведення реорганізації Служби митної варти та організації боротьби з порушеннями митного законодавства в Службу боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил.
За ініціативою суду до участі у справі залучено: в якості другого відповідача - начальника Маріупольської митниці Чернікова Дмитра Валентиновича, в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Маріупольської митниці - провідного інспектора відділу організації контрольної роботи Служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил ОСОБА_7 та старшого інспектора відділу дізнання та провадження у справах про порушення митних правил ОСОБА_8.
Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що 05 березня 2009р. його було призначено на посаду старшого інспектора відділу боротьби з порушеннями митного законодавства СМВ та ОБПМЗ Маріупольської митниці.
На виконання наказу Державної митної служби України від 22 квітня 2009р. № 376 «Про затвердження Примірної структури регіональної митниці, митниці та вимог до штатної структури регіональної митниці, митниці», відповідно до ст.ст. 13, 14 та 15 Митного кодексу України та у зв'язку із затвердженням штатного розпису Маріупольської митниці на 2009 рік, наказом Маріупольської митниці від 19 червня 2009р. № 244 було введено в дію з 18 червня 2009р. штатний розпис Маріупольської митниці. Пунктом 3 вказаного наказу передбачалось проведення персонального попередження працівників, істотні умови праці яких підлягають зміні, відповідно до ст. 32 КЗпП України.
Позивач вважає, що відповідачем порушені вимоги ст. 32 КЗпП України, оскільки, на думку позивача, ввівши в дію наказом Маріупольської митниці від 19 червня 2009р. № 244 новий штатний розпис Маріупольської митниці, у якому відсутня посада старшого інспектора відділу боротьби з порушеннями митного законодавства СМВ та ОБПМЗ, позивачу фактично змінили істотні умови праці, скоротивши посаду, яку останній обіймав до введення в дію нового штатного розпису.
26 серпня 2009р. особовий склад СКБ та ПМП Маріупольської митниці відповідно до ст. 49І КЗпП України було попереджено про наступне звільнення у зв'язку із реорганізацією служби митної варти та організації боротьби з порушеннями митного законодавства Маріупольської митниці в службу боротьби з контрабандою та порушенням митних правил Маріупольської митниці у відповідності до вимог наказу Держмитслужби України від 06 березня 2009р. № 209 «Про удосконалення діяльності підрозділів митних органів, що здійснюють заходи боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил».
Посилаючись на п. 1 ст. 40 КЗпП України позивач зазначає, що керівництво Маріупольської митниці необґрунтовано дійшло висновку про необхідність попередження працівників відповідно до ст. 49І КЗпП України, тому що в даному випадку, на думку позивача, мова йде не про зміни на підприємстві, установі, організації, тобто в Маріупольській митниці, а в її структурному підрозділі. Таким чином, вважає позивач, питання щодо вивільнення працівників керівництвом Маріупольської митниці взагалі не повинного було порушуватись, оскільки скорочення штату підприємства, установи, організації (Маріупольської митниці) не відбувалось.
Позивач вказує на те, що 26 серпня 2009р. ніякого попередження про скорочення посади, яку він обіймав, йому надано не було.
09 вересня 2009р. відповідно до ст. 49І КЗпП України позивача було попереджено про наступне звільнення у зв'язку із реорганізацією служби митної варти та організації боротьби з порушеннями митного законодавства Маріупольської митниці в службу боротьби з контрабандою та порушенням митних правил Маріупольської митниці у відповідності до вимог наказу Держмитслужби України від 06 березня 2009р. № 209 «Про удосконалення діяльності підрозділів митних органів, що здійснюють заходи боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил».
Одночасно позивачу було запропоновано для працевлаштування посаду старшого інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста «Новоазовськ»Маріупольської митниці. Від запропонованої посади позивач відмовився та просив керівництво митниці запропонувати йому усі наявні вакантні посади станом на 09 вересня 2009р., що зроблено не було.
Позивач також зазначає, що під час проведення реорганізації допущені інші істотні порушення. Так, коли йому була запропонована посада старшого інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста «Новоазовськ»Маріупольської митниці, у СБК та ПМП існувала вакантна посада провідного інспектора відділу організаційно-контрольної роботи, яка не пропонувалась жодному співробітнику СБК та ПМП, а отже, на думку позивача, не була врахована його заява від 03 вересня 2009р. про призначення позивача на вказану посаду.
Крім того, на виконання службової записки ВРОС від 22 червня 2009р. № 109-12 заступником начальника митниці ОСОБА_10 на ім'я начальника Маріупольської митниці Чернікова Д.В. направлено службову записку від 24 червня 2009р. № 20-25/1268 щодо погодження призначення на посаду, в якій кандидатуру позивача було запропоновано саме на посаду провідного інспектора відділу організаційно-контрольної роботи СБК та ПМП.
Посилаючись на те, що неодноразово був змушений звертатись до Держмитслужби, Держнаглядпраці та прокуратури з приводу грубих порушень вимог законодавства про працю начальником Маріупольської митниці Черніковим Д.В. позивач вказує на особисту неприязнь до нього з боку начальника митниці, який, на думку позивача, викреслив його із списків СБК та ПМП та направив список кандидатур для погодження на призначення до СБК та ПМП Маріупольської митниці Держмитслужбою з вакантною посадою.
Позивач вказує на те, що у СБК та ПМП збереглася вакантна посада, якої останній повністю відповідав згідно кваліфікаційних вимог та на якій він мав би працювати згідно пропозицій заступника начальника митниці-начальника СБК та ПМП, викладених у службовій записці від 24 червня 2009р. № 20-25/1268.
Крім того, зазначає позивач, скоротивши його посаду та пропонуючи посаду в іншому підрозділі митниці, начальник Маріупольської митниці переводив до інших відділів СБК та ПМП співробітників з інших підрозділів митниці.
Також, при проведенні реорганізації керівництвом Маріупольської митниці, на думку позивача, не враховані вимоги ст. 42 КЗпП України, а саме не враховане переважне право позивач на залишення на роботі в СБК та ПМП.
Позивач вказує на те, що посадовими інструкціями практично усіх відділів СБК та ПМП передбачено, що на посаду може бути призначена особа, яка має освітньо-кваліфікаційний рівень магістра, спеціаліста за фахом «правознавство», або освітньо-кваліфікаційний рівень за фахом «митна справа». Позивач має кваліфікацію спеціаліста за фахом «правознавство», а значна кількість працівників, які залишились працювати в СБК та ПМП, не мають відповідної освіти, або учбові заклади, які вони закінчили, мають рівень акредитації нижче IV.
Крім того, на думку позивача, відповідачем не враховано той факт, що у певний період позивач знаходився у кадровому резерві голови Держмитслужби України на посаду заступника начальника Маріупольської митниці - начальника СБК та ПМП, що, на думку позивача, також підтверджує його кваліфікацію.
Посилаючись на вимоги п. 3 ч. 2 ст. 42 КЗпП України позивач вважає, що навіть при рівності кваліфікацій усіх працівників, які залишились працювати в СБК та ПМП, останній мав переважне право на залишення на роботі, оскільки безперервний стаж роботи позивача в Маріупольській митниці в СБК та ПМП один із самих тривалих - з 22 червня 1993р.
Відповідач - Маріупольська митниця, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначає, що адміністративний позов ОСОБА_1 не визнає, вважає незаконним та необґрунтованим з наступних підстав.
Служба митної варти та організації боротьби з порушеннями митного законодавства Маріупольської митниці, у відповідності до п. 1.2 наказу Держмитслужби України від 19 лютого 2008р. № 157 «Про організаційне забезпечення діяльності підрозділів митних органів, що здійснюють заходи з протидії митним правопорушенням», має особливий статус і умови підпорядкування.
Згідно до вимог наказу Держмитслужби України від 04 лютого 2008р. № 85 «Про організаційне вдосконалення діяльності підрозділів митних органів, що здійснюють заходи з протидії митним правопорушенням»в Службі митної варти та організації боротьби з порушеннями митного законодавства існує окремий порядок призначення на посади, звільнення з посад і переведення особи з однієї посади на іншу.
На підставі наказу Держмитслужби України від 06 березня 2009р. № 209 «Про удосконалення діяльності підрозділів митних органів, що здійснюють заходи боротьби з контрабандою та порушеннями митним правил»Служба митної варти та організації боротьби з порушеннями митного законодавства регіональних митниць, митниць Держмитслужби України реорганізовані у Службу боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил у межах затвердженого фонду оплати праці та граничної чисельності працівників відповідного митного органу.
Тобто, на думку відповідача - Маріупольської митниці, відповідно до п.п. 7.1 п. 7 наказу Держмитслужби України від 06 березня 2009р. № 209, мають місце зміни в організації виробництва і праці.
Посилаючись на ч. 3 ст. 32 та ст.ст. 32 та 36 КЗпП України відповідач - Маріупольська митниця зазначає, що відмова працівника від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці є підставою для припинення трудового договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 49І КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При цьому, зазначає відповідач, чинним трудовим законодавством України форма попередження про наступне вивільнення працівників не встановлена.
На виконання вимог наказу Держмитслужби від 06 березня 2009р. № 209 та наказу Держмитслужби від 22 квітня 2009р. № 376 «Про затвердження Примірної структури регіональної митниці, митниці та вимог до штатної структури регіональної митниці, митниці», наказом Маріупольської митниці від 19 червня 2009р. № 244 введено в дію штатний розпис Маріупольської митниці на 2009 рік, затверджено структурний підрозділ митниці - Службу боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил із скороченням штату на 3 штатні одиниці, які було перетворено на штатні одиниці в складі інших оперативних підрозділів митниці.
Після внесення змін до структури та штатного розпису митниці, Держмитслужбою України доручено розпочати процедуру попередження про наступне вивільнення працівників підрозділів служби митної варти та організації боротьби з порушеннями митного законодавства та запропонування вакантних посад у відповідності до ст. 49І КЗпП України.
У відповідності до п. 4.5 Примірного положення про Службу боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил, затвердженого наказом Держмитслужби України від 06 березня 2009р. № 209 були внесені пропозиції щодо призначення (переведення) на посади до вказаної служби. Керівництвом Служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил кандидатура позивача для подальшої роботи в цьому підрозділі не розглядалась.
09 вересня 2009р., у відповідності до ст. 49І КЗпП України позивача було ознайомлено з попередженням про наступне вивільнення та запропонована рівнозначна посада старшого інспектора ВМО № 4 «Новоазовськ». З вказаним попередженням позивач ознайомився, із запропонованою посадою не погодився.
Посилання позивача щодо ігнорування відповідачем вимог ст. 42 КЗпП України останній вважає безпідставним, оскільки на сьогодні позивач є посадовою особою Маріупольської митниці, а реорганізація проводилась у межах граничної чисельності працівників Маріупольської митниці.
03 вересня 2009р. позивач надав заяву про призначення його на вакантну посаду провідного інспектора (вища посада) відділу організаційно-контрольної роботи СБК та ПМП. Рішення щодо визначення кандидатур на призначення на вищі посади приймаються керівництвом, оскільки до уваги приймаються не тільки результати професійно-посадової діяльності, а також і індивідуально-психологічні особливості кандидата. Керівництвом митниці пропозиція позивача про призначення на вищу посаду не підтримана.
02 жовтня 2009р. позивач отримав під особистий підпис лист Маріупольської митниці від 2 жовтня 2009р. № 11-25/12/4671 з переліком рівнозначних та інших вакантних посад Маріупольської митниці станом на 09 вересня 2009р., а також роз'ясненням про порядок призначення на більш високу посаду державного службовця. Згоду або незгоду на займання будь-яких вакантних посад позивачем не надано.
Листом Маріупольської митниці від 19 листопада 2009р. № 11-12/12/5484 позивачу повторно надано перелік вакантних посад станом на 18 листопада 2009р. Позивач відповіді по суті пропозицій не надав.
На адресу позивача направлено лист від 26 листопада 2009р. вих. №11-26/12/5573 із пропозицією визначитись із посадами, надати згоду або незгоду по кожній запропонованій посаді.
Просить відмовити у задоволенні позову.
Відповідач - начальник Маріупольської митниці Черніков Д.В., надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначає, що адміністративний позов ОСОБА_1 не визнає, вважає незаконним та необґрунтованим з наступних підстав.
Відповідач зазначає, що позивач є активною стороною довготривалого конфлікту.
З 06 липня 2006р. по 10 вересня 2007р. позивач працював на посаді заступника начальника митного поста «Новоазовськ»Маріупольської митниці. Під час роботи на цій посаді було виявлено ряд порушень службової дисципліни з боку позивача.
Одного з колишніх співробітників митниці притягнуто до кримінальної відповідальності. У зв'язку із встановленням численних порушень службової дисципліни з боку позивача, останній за неналежне виконання службових обов'язків наказом Маріупольської митниці від 13 липня 2007р. № 227-к позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани.
Після цього, на підставі заяви позивача останнього з 10 вересня 2007р. наказом Маріупольської митниці від 06 вересня 2007р. № 307-к було призначено на посаду головного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «Маріуполь-порт».
Під час роботи на зазначеній посаді позивач неодноразово притягувався до дисциплінарної відповідальності, мав численні зауваження до роботи з боку керівництва поста та митниці. Так, наказом від 20 серпня 2008р. № 290-к позивачу оголошена догана, наказом від 20 серпня 2008р. № 289-к оголошено зауваження, наказом від 13 жовтня 2008р. № 373-к оголошено зауваження. Крім того, позивачу змішувались надбавки та премії. Протягом 2009р. позивач був непрацездатним 85 днів, або майже чверть календарного року, що також враховувалось при оцінці загальної продуктивності праці позивача.
Відповідач вказує на те, що відповідно до службової характеристики позивач за час роботи у відділі митного оформлення № 2 митного поста «Маріуполь-порт»зарекомендував себе як працівник, який має низький рівень професійних знань, не приділяв достатньої уваги вивченню нормативних документів, мав суттєві недоліки по виконанню планів професійної підготовки. Позивач несвоєчасно виконував розпорядження керівництва відділу та митного поста, при виконанні посадових обов'язків неодноразово допускав порушення діючого порядку митного оформлення. Позивач не приймав заходів щодо виправлення своїх помилок та недопущення їх в оперативній роботі. В колективі позивач характеризувався як нестриманий та недостатньо гнучкий у спілкуванні, не користувався повагою в колективі.
У 2008р., у зв'язку із ліквідацією митних постів «Маріуполь-порт»та «Азовський СРЗ» та створення митного поста «Азов-порт», позивача переведено на посаду старшого інспектора відділу боротьби з порушення митного законодавства Служби митної варти та організації боротьби з порушеннями митного законодавства Маріупольської митниці.
За час роботи на зазначеній посаді позивач, відповідно до службової характеристики, проявив себе як пасивний працівник, виконував поточну роботу та завдання без проявів ініціативи та творчого підходу. До проведення аналітично-пошукової роботи підходив формально, внаслідок чого позивачем досягнуті мінімальні показники в роботі та виявлений лише один факт порушення митного законодавства. Повагою в колективі позивач не користувався, не приділяв достатньої уваги підвищенню свого професійного рівня, мав дуже низький рівень професійних знань. На підставі викладеного було зроблено висновок про недоцільність призначення позивача на вище посади в Службі боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил.
В іншій частині заперечення відповідача - начальника Маріупольської митниці Чернікова Д.В., відповідають позиції, викладеній у письмових запереченнях відповідача - Маріупольської митниці.
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Маріупольської митниці - провідний інспектор відділу організації контрольної роботи Служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил ОСОБА_7 та старший інспектор відділу дізнання та провадження у справах про порушення митних правил ОСОБА_8, письмових заперечень на позов не надали.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві. Додатково позивач зазначив, що до 19 червня 2009р. в службі митної варти та організації боротьби з порушеннями митного законодавства Маріупольської митниці було дві вакансії. При таких обставинах, начальником Маріупольської митниці було скорочено саме дві посади старших інспекторів, одну з яких займав саме позивач, а не існуючи вакансії. При цьому, в поданні на зайняття посад позивача включено не було. Крім того, позивач вказав на те, що два наказу, на які посилався відповідач в своїх запереченнях проти позову, втратили чинність. Також позивач вважає, що скорочення посад не було, оскільки, на його думку, мале місце переведення працівників.
Представники відповідача - Маріупольської митниці, відповідач - начальник Маріупольської митниці Черніков Д.В., та його представники в судовому засіданні проти позову заперечували, обґрунтування заперечень відповідають позиції, викладеній в письмових запереченнях.
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Маріупольської митниці - провідний інспектор відділу організації контрольної роботи Служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил ОСОБА_7 та старший інспектор відділу дізнання та провадження у справах про порушення митних правил ОСОБА_8, в судовому засіданні зазначили, що не підтримують позовні вимоги, посилаючись на безпідставність вимог позивача.
Розгляд справи здійснювався із фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою «Камертон».
Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи у їх сукупності, суд вважає, що позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працює в митних органах України з 22 червня 1993р. (наказ начальника Маріупольської митниці від 22 червня 1993р. № 95). Присягу державного службовця позивач прийняв 12 червня 1995р. Наказом Державної митної служби України від 14 серпня 1998р. № 373-к позивачу присвоєне персональне звання «Інспектор митної служби 1 рангу». Наказом Державної митної служби України від 26 грудня 2008р. № 2808-к позивачу присвоєне спеціальне звання «Радник митної служби 3 рангу».
Наказом начальника Маріупольської митниці від 05 березня 2009р. № 52-к позивача з 05 березня 2009р. призначено на посаду старшого інспектора відділу боротьби з порушеннями митного законодавства служби митної варти та організації боротьби з порушеннями митного законодавства Маріупольської митниці.
На виконання п. 2.2 рішення колегії Держмитслужби України від 12 грудня 2009р. «Про підсумки діяльності митної служби України в 2008р. та завдання з наповнення Державного бюджету на 2009р.», уведеного в дію наказом Держмитслужби України від 18 лютого 2009р. № 122, у зв'язку з уведенням в дію наказом Держмитслужби України від 27 лютого 2009р. № 150 штатного розпису центрального апарату Державної митної служби України та з метою організаційного вдосконалення діяльності підрозділів митних органів, що здійснюють заходи з боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил наказом Державної митної служби України від 06 березня 2009р. № 209 «Про удосконалення діяльності підрозділів митних органів, що здійснюють заходи боротьби з контрабандою та порушеннями митним правил», служби митної варти та організації боротьби з порушеннями митного законодавства регіональних митниць і митниць реорганізовані у служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил регіональних митниць, митниць у межах затвердженого фонду оплати праці й граничної чисельності працівників відповідного митного органу. Зазначеним наказом затверджені положення про Департамент організації боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Державної митної служби України, Примірне положення про службу боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил регіональної митниці, митниці, примірну структуру служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил регіональної митниці, митниці.
Наказом Держмитслужби від 22 квітня 2009р. № 376 «Про затвердження Примірної структури регіональної митниці, митниці та вимог до штатної структури регіональної митниці, митниці»затверджені примірна структура регіональної митниці, митниці. Тим же наказом встановлено, що начальник регіональної митниці, митниці має право самостійно визначати чисельність структурних підрозділів, передбачених Примірною структурою, доцільність створення окремих із них або покладати на одну посадову особу виконання обов'язків за декількома напрямами діяльності (крім відділів (секторів) внутрішньої безпеки). Начальники регіональних митниць, митниць, за винятком Регіональної інформаційної митниці, до 01 червня 2009р. зобов'язувались привести структуру та штатний розпис у відповідність до цього наказу й подати їх на затвердження до Державної митної служби України.
На виконання вимог зазначеного наказу Держмитслужби наказом начальника Маріупольської митниці від 19 червня 2009р. № 244 «Про введення в дію штатного розпису на 2009 рік Маріупольської митниці»з 18 червня 2009р. введено в дію штатний розпис на 2009 рік Маріупольської митниці та структуру Маріупольської митниці на 2009 рік.
Наказом т.в.о. начальника Маріупольської митниці ОСОБА_11 від 01 вересня 2009р. № 276-к «Про переведення співробітників служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Маріупольської митниці» ряд співробітників служби митної варти та організації боротьби з порушеннями митного законодавства Маріупольської митниці з 01 вересня 2009р. переведено на посади служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Маріупольської митниці.
Наказом т.в.о. начальника Маріупольської митниці ОСОБА_11 від 01 вересня 2009р. № 277-к «Про переведення співробітника Маріупольської митниці»інспектора сектору митного оформлення № 1 митного поста «Сартана»Маріупольської митниці ОСОБА_8 з 01 вересня 2009р. призначено на посаду старшого інспектора відділу дізнання та провадження у справах про порушення митних правил Маріупольської митниці, як такого, що успішно пройшов стажування.
03 вересня 2009р. позивач звернувся до т.в.о. начальника Маріупольської митниці із письмовою заявою про призначення на посаду провідного інспектора відділу організаційно-контрольної роботи служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Маріупольської митниці.
09 вересня 2009р. позивача, у відповідності до ст. 492 КЗпП України, письмово попереджено про наступне вивільнення у зв'язку із реорганізацією служби митної варти та організації боротьби з порушеннями митного законодавства Маріупольської митниці в службу боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Маріупольської митниці. Одночасно позивачу запропоновано посаду старшого інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста «Новоазовськ»Маріупольської митниці. Від запропонованої посади позивач відмовився, попросив запропонувати для працевлаштування усі наявні вакантні посади станом на 09 вересня 2009р.
Листом т.в.о. начальника Маріупольської митниці від 02 жовтня 2009р. № 11-25/12/4671 у відповідь на заяву від 03 вересня 2009р. позивачу надано роз'яснення щодо призначення на більш високі посади держаного службовця, а також надано перелік рівнозначних та інших вакантних посад Маріупольської митниці станом на 09 вересня 2009р.
Згідно з актом від 30 листопада 2009р. позивач у відділі кадрової роботи Маріупольської митниці відмовився від надання згоди або незгоди по кожній запропонованій йому вакантній посаді Маріупольської митниці у листах від 19 листопада 2009р. № 11-16/12/5484 та від 26 листопада 2009р. № 11-26/12/5573.
Відповідно до ст. 12 Митного кодексу України митна служба України - це єдина загальнодержавна система, яка складається з митних органів та спеціалізованих митних установ і організацій.
Митними органами є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи, регіональні митниці, митниці.
Згідно із ст. 13 Митного кодексу України спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи спрямовує, координує та контролює діяльність митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій щодо виконання законодавства України з питань митної справи, в межах своїх повноважень видає накази, організує та контролює їх виконання.
Спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади в галузі митної справи підпорядковані регіональні митниці, митниці, спеціалізовані митні установи та організації.
Як визначено ст. 14 Митного кодексу України митниця є юридичною особою і здійснює свою діяльність відповідно до законодавства України та положення, яке затверджується наказом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.
Митниця підпорядковується регіональній митниці та спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади в галузі митної справи або спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади в галузі митної справи безпосередньо.
Створення, реорганізація та ліквідація митниць здійснюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Наказом Держмитслужби від 22 квітня 2009р. № 376 «Про затвердження Примірної структури регіональної митниці, митниці та вимог до штатної структури регіональної митниці, митниці»встановлено, що начальник регіональної митниці, митниці має право самостійно визначати чисельність структурних підрозділів, передбачених Примірною структурою, доцільність створення окремих із них або покладати на одну посадову особу виконання обов'язків за декількома напрямами діяльності (крім відділів (секторів) внутрішньої безпеки).
Судом встановлено, що у відповідності із наказами Державної митної служби України від 06 березня 2009р. № 209 «Про удосконалення діяльності підрозділів митних органів, що здійснюють заходи боротьби з контрабандою та порушеннями митним правил»та від 22 квітня 2009р. № 376 «Про затвердження Примірної структури регіональної митниці, митниці та вимог до штатної структури регіональної митниці, митниці»наказом начальника Маріупольської митниці від 19 червня 2009р. № 244 введено в дію штатного розпису на 2009 рік Маріупольської митниці.
Служба митної варти та організації боротьби з порушеннями митного законодавства Маріупольської митниці реорганізована у службу боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил. При цьому, штат вказаної служби було скорочено на 3 штатні одиниці, в тому числі, скорочено дві посади старшого інспектора відділу боротьби з порушеннями митного законодавства, одну з яких займав позивач.
Таким чином, у відповідача - Маріупольській митниці, мало місце реорганізація, яка супроводжувалась скороченням штату працівників.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що зазначена реорганізація проведена належним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що позивач має статус державного службовця.
У відповідності до п. 15 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України до публічної служби віднесено будь-яку державну службу.
Згідно із преамбулою Митного кодексу України вказаний кодекс визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України. Кодекс спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Відповідно до ст. 408 Митного кодексу України правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України «Про державну службу».
Згідно із преамбулою Закону України «Про державну службу»вказаний Закон регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу. Закон також визначає загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті.
Порядок і умови прийняття на службу до митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, порядок та умови проходження служби, просування посадових осіб по службі, оплати та стимулювання праці в митних органах, спеціалізованих митних установах та організаціях, у відповідності до ч. 1 ст. 410 Митного кодексу України, визначаються Положенням про порядок і умови проходження служби в митних органах України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09 лютого 1993р. № 97, та Дисциплінарним статутом митної служби України.
Таким чином, зазначені нормативно-правові акти є спеціальними нормативно-правовими актами, щодо регулювання питання проходження та припинення служби в митних органах України.
Митним кодексом України підстави та порядок звільнення зі служби (припинення служби) в митних органах не визначено.
Згідно із ст. 45 розділу VI «Звільнення зі служби»Положення про порядок і умови проходження служби в митних органах України службові особи митних органів звільняються зі служби через скорочення штатів - у разі відсутності можливості використання по службі.
Статтею 1 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) встановлено, що зазначений Кодекс регулює трудові відносини всіх працівників.
Системний аналіз змісту ст. 1 КЗпП України та ряду норм Закону України «Про державну службу», наприклад, ст. 9 Закону, якою встановлені особливості правового регулювання статусу певної категорії державних службовців, свідчить, що на державних службовців, як і на інших працівників, поширюються загальні положення трудового законодавства, в тому числі, щодо підстав та порядку звільнення з роботи (припинення державної служби).
Суд приймає до уваги і те, що Конституційний Суд України в рішенні N 8-рп/2002 від 07 травня 2002р. у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зробив висновок, що немає юридичних підстав вважати, що окремі норми Кодексу законів про працю України не можуть не застосовуватися до членів Кабінету Міністрів України, керівників інших центральних органів виконавчої влади та осіб, яких згідно з Конституцією України призначають на посади чи звільняють з посад Президент України або Верховна Рада України.
З огляду на те, що спеціальними нормативно-правовими актами - Митним кодексом України, Законом України «Про державну службу», Положенням про порядок і умови проходження служби в митних органах України порядок припинення державної служби, в тому числі, у випадку зміни в організації виробництва і праці, не визначений, при звільненні державного службовця з роботи (припиненні державної служби) необхідно дотримуватись загальних вимог, встановлених КЗпП України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Згідно із ч. 2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Відповідно до ст. 492 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
З урахуванням того, що посада, яку обіймав позивач, а саме, посада старшого інспектора відділу боротьби з порушеннями митного законодавства Служба митної варти та організації боротьби з порушеннями митного законодавства Маріупольської митниці, скорочено, відповідач - Маріупольська митниця, у відповідності до вимог ст. 492 КЗпП України зобов'язаний був персонально попередити позивача про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці.
За таких обставин, суд вважає, що попередивши позивача про наступне вивільнення відповідач - Маріупольська митниця діяла у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За таких обставин, вимога позивача щодо визнання незаконним попередження Маріупольської митниці про його наступне вивільнення від 08 вересня 2009р. є безпідставною та такою, що не ґрунтується на законі, а тому не підлягає задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.
У відповідності до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Як встановлено судом, наказом т.в.о. начальника Маріупольської митниці ОСОБА_11 від 01 вересня 2009р. № 276-к «Про переведення співробітників служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Маріупольської митниці»ряд співробітників служби митної варти та організації боротьби з порушеннями митного законодавства Маріупольської митниці з 01 вересня 2009р. переведено на посади служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Маріупольської митниці. Наказом т.в.о. начальника Маріупольської митниці ОСОБА_11 від 01 вересня 2009р. № 277-к «Про переведення співробітника Маріупольської митниці»інспектора сектору митного оформлення № 1 митного поста «Сартана»Маріупольської митниці ОСОБА_8 з 01 вересня 2009р. призначено на посаду старшого інспектора відділу дізнання та провадження у справах про порушення митних правил Маріупольської митниці, як такого, що успішно пройшов стажування. Вказані призначення погоджені із Державної митної служби України.
Таким чином, зазначені призначення відповідачем - Маріупольською митницею, здійснено у визначений законодавством спосіб та в межах наданих повноважень. Крім того, суд приймає до уваги, що оскаржувані накази видані до 08 вересня 2009р., тобто, до попередження позивача про наступне вивільнення.
Позивач не довів та не надав суду доказів, які б підтверджували, що виданням наказів від 01 вересня 2009р. № 276-к та № 277-к відповідачем - Маріупольською митницею було порушено його права, свободи чи інтереси.
Зазначені накази є актами індивідуальної дії по відношенню до третіх осіб і ніяким чином не порушують прав позивача.
З урахуванням викладеного суд вважає вимоги позивача про скасування наказів Маріупольської митниці від 01 вересня 2009р. № 276-к та № 277-к про переведення співробітників безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше, як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Визначення обсягу вимог, що підлягають судовому захисту, є диспозитивним правом позивача.
Позивачем не доведено у чому саме полягає порушення його прав, свобод чи інтересів у зв'язку із попередження про наступне вивільнення та виданням наказів від 01 вересня 2009р. № 276-к та № 277-к.
При звільненні державного службовця з роботи (припиненні державної служби) з підстав скорочення чисельності або штату працівників трудовим законодавством, норми якого в цій частині застосовуються до спірних правовідносин, встановлені певні гарантії для державного службовця.
Так, згідно із ч. 2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Відповідно до ст. 492 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
На час звернення з позовом до суду позивача не звільнено з роботи і у нього є право на переведення на іншу роботу в Маріупольській митниці.
Крім того, суд бере до уваги роз'яснення, яке дав у п. 19 Постанови № 9 від 06 листопада 1992р. «Про практику розгляду судами трудових спорів»Пленум Верховного Суду України, зазначивши, що судам слід мати на увазі, що при проведенні звільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника. Якщо це право не використовувалось, суд не повинен обговорювати питання про доцільність такої перестановки (перегрупування).
За таких обставин, в теперішній час суд не вбачає порушення прав позивача, а отже, відсутній об'єкт судового захисту.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи викладене і встановлені по справі обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки відповідач - Маріупольська митниця, видав оскаржувані попередження про наступне вивільнення та накази про призначення співробітників з дотримання вимог чинного законодавства та в межах повноважень, визначених законом, до того ж зазначені рішення не порушують права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.
На підставі вищевикладеного, Керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 103, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Маріупольської митниці та начальника Маріупольської митниці Чернікова Дмитра Валентиновича, за участю третіх, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1 -провідного інспектора відділу організації контрольної роботи Служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил ОСОБА_7 та старшого інспектора відділу дізнання та провадження у справах про порушення митних правил ОСОБА_8, про визнання незаконним попередження про наступне вивільнення від 08.09.2009 року, скасування наказів Маріупольської митниці від 01.09.2009 року № 276-к та № 277-к про переведення співробітників, та поновлення права ОСОБА_1 на роботу в Службі боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил на посаді аналогічній його спеціальності та кваліфікації, яку ОСОБА_1 обіймав до проведення реорганізації Служби митної варти та організації боротьби з порушеннями митного законодавства в Службу боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил -відмовити у повному обсязі.
Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 17 березня 2010 року в присутності представників сторін. Постанова виготовлена в повному обсязі 22 березня 2010 року.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя М.С.Могильницький