Україна
22 березня 2010 р. справа № 2а-23624/09/0570
час прийняття постанови: 17.40 година
приміщення суду за адресою: м. Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Могильницького М.С.
при секретарі Фенделєвій В.Є.
за участю:
позивача не з'явився
представника відповідача Пишневської Н.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до державної податкової інспекції у Першотравневому районі Донецької області про визнання недійсним рішення від 16.09.2009 №0000952352/НОМЕР_1,
Позивач, фізична особа - підприємець ОСОБА_2, звернулась до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Першотравневому районі Донецької області про визнання недійсним рішення від 16.09.2009 №0000952352/НОМЕР_1.
Позов мотивовано тим, що актом перевірки від 25.06.2009 №443/17/НОМЕР_1 було встановлено, що в період з 19.04.2008 по 24.04.2008 ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами відсутні. Відповідачем було прийняте оскаржуване рішення про застосування до позивача на підставі акту перевірки №443/7/НОМЕР_1 від 25.06.2009 фінансових санкцій в розмірі 3400 грн. Позивач зазначає, що у спірному рішенні вказано, що воно прийнято на підставі акту перевірки 443/7/НОМЕР_1 від 25.06.2009, тоді як акт перевірки з таким номером позивачем не підписувався та не вручався. До того ж, рішення про застосування сум штрафних (фінансових) санкцій за результатами розгляду матеріалів перевірки приймається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації акту перевірки, яке вручається керівнику суб'єкта господарювання (або особі, яка його заміщує) або направляється рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Так, акт був зареєстрований 25.06.2009, тоді як спірне рішення датоване 16.09.2009, тобто прийняте в порушення наказу Державної Податкової Адміністрації України від 12.08.2008 №534 опісля майже три місяця. Зазначив, що оскільки порушення допущено у квітні 2008 року, а спірне рішення прийнято 16.09.2009, у зв'язку з закінченням у квітні 2009 року строку давності застосування адміністративно-господарських санкцій, оскаржуване рішення підлягає скасуванню в повному обсязі.
Крім того, позивач зазначає, що відповідачем необґрунтовано застосована сума штрафних санкцій, оскільки Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» передбачений штраф у розмірі 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 1700 грн.
Тому просила визнати недійсним прийняте державною податковою інспекцією у Першотравневому районі рішення від 16.09.2009 №0000952352/НОМЕР_1.
Позивач у судове засідання не з'явилась, надала до суду клопотання про розгляд справи у її відсутність.
Представник відповідача у судовому засіданні надала письмові заперечення проти позову, в яких зазначено, що проведеною плановою виїзною документальною перевіркою фінансово-господарської діяльності позивача встановлені порушення ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» в частині здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами з 19.04.2008 до 24.04.2008 без наявності ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами. Згідно встановлених порушень відповідачем застосовані до позивача штрафні (фінансові) санкції відповідно до рішень №000000552352/НОМЕР_1 від 08.07.2009 на суму 3400 грн. та №0000542352 від 08.07.2009 в сумі 22481,20 грн., які скасовані рішенням Державної податкової адміністрації у Донецькій області від 03.09.2009 №15411/10/25-013-6. Також в рішенні ДПА у Донецькій області зазначено, що при винесенні рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №000000552352/НОМЕР_1 від 08.07.2009 на суму 3400 грн. зроблена технічна помилка при зазначені абзацу встановленого порушення. Таким чином, відповідачем прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000952352/НОМЕР_1 від 16.09.2009 згідно з рішенням ДПА в Донецькій області від 03.09.2009 після виправлення недоліків. Нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3400 грн. застосовано відповідно до абзацу 5 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», так як в період діяльності без придбання ліцензій відбувався продаж як алкогольними напоями, так і тютюновими виробами, тобто за кожну ліцензію застосована фінансова санкція по 1700 грн. Тому просила відмовити у задоволенні позову.
Розгляд справи здійснювався із фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою «Камертон».
Вислухавши у судовому засіданні представника відповідача, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрована як фізична особа - підприємець Першотравневою районною державною адміністрацією Донецької області 19.02.2001 за №2 247 017 0000 000501, про що їй було видане свідоцтво /а. с. 49/.
Державною податковою інспекцією у Першотравневому районі з 09.06.2009 по 22.06.2009 проведено планову виїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.03.2009 року фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, за наслідками якої складений акт №443/17/НОМЕР_1 від 25.06.2009 /а.с. 8-24/. Перевіркою крім того встановлено реалізацію алкогольних напоїв та тютюнових виробів за період з 19.04.2008 до 24.04.2008 без придбання відповідних ліцензій.
На підставі акту перевірки відповідачем були прийняті рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 08.07.2009 №000000552352/НОМЕР_1 у сумі 3400 грн. та №0000542352 у сумі 22481,2 грн. /а.с. 25/.
Державна податкова адміністрація у Донецькій області, розглянувши скаргу представника позивача на рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 08.07.2009, прийняла 03.09.2009 рішення №15411/10/25-013-6, яким скасувала вказані рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій та надала державній податковій інспекції у Першотравневому районі доручення розглянути питання щодо винесення рішення про застосування фінансових санкцій згідно вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» на підставі акта перевірки від 25.06.2009 №443/17/2488211227 /а.с. 26-30/.
Так, 16.09.2009 державна податкова інспекція у Першотравневому районі прийняла рішення про застосування фінансових санкцій №0000952352/НОМЕР_1, згідно з яким застосувала до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 штрафу у розмірі 3400 грн. /а.с. 31/.
Не погодившись з цим рішенням, позивач подав скаргу до Державної податкової адміністрації у Донецькій області. Рішенням Державної податкової адміністрації у Донецькій області від 11.11.2009 №20056/10/25-013-6 скарга залишена без задоволення, а оскаржуване рішення державної податкової інспекції у Першотравневому районі - без змін /а.с. 33-35/.
Суд зазначає, що відповідно до п. 2 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби здійснюють контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків товари (послуги) у встановленому законом порядку.
Що стосується порушення позивачем норм Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» суд зазначає наступне.
Як вже зазначалось, відповідачем в акті перевірки №443/17/НОМЕР_1 від 25.06.2009 встановлено здійснення фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами без відповідних ліцензій у період з 19.04.2008 до 24.04.2008.
Зазначені обставини позивачем у позові не спростовуються.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами до суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів. Рішення про стягнення штрафів приймаються органом, який видав ліцензію, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.
Вказаним законом визначені правові засади здійснення ліцензованого виду господарської діяльності та встановлено відповідальність за порушення встановлених законодавством умов здійснення господарської діяльності. Отже, цей Закон за предметом правового регулювання не належить до податкового законодавства і не є законом про оподаткування.
Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 2 червня 2003 року N 790 (далі - Порядок застосування фінансових санкцій).
Так, відповідно до п. 6 зазначеного Порядку рішення про застосування фінансових санкцій приймаються керівником, а у разі його відсутності - заступником керівника органу, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами (Департамент з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації, його регіональні управління та їх територіальні підрозділи, Мінекономіки), чи керівником (його заступником) органів МВС, МОЗ, Державної податкової адміністрації, Держкомстату, Держспоживстандарту у межах їх компетенції, визначеної законодавством.
Відповідно до Закону України «Про державну податкову службу в Україні» на ДПА України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та державні податкові інспекції в містах з районним поділом покладено виконання такої функції, як проведення роботи по боротьбі з незаконним обігом алкогольних напоїв та тютюнових виробів, веденням реєстрів імпортерів, експортерів, оптових та роздрібних торговців, місць зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, застосування у випадках, передбачених законодавством, фінансових санкцій до суб'єктів підприємницької діяльності за порушення законодавства про виробництво і обіг спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, здійсненням заходів по вилученню та знищенню або передачі на промислову переробку алкогольних напоїв, знищенню тютюнових виробів, що були незаконно вироблені чи знаходилися у незаконному обігу. В той же час на державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконання таких функцій не покладено.
Однак додатком N 1 до наказу ДПА України від 16.07.2003 р. N 355 «Про організаційну структуру органів державної податкової служби» серед функцій та процедур державних податкових інспекцій передбачено таку функцію, як застосування у випадках, передбачених законодавством, фінансових санкцій до суб'єктів підприємницької діяльності за порушення законодавства з ліцензування, виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що фінансові санкції правомірно застосовані відповідачем до позивача.
Проте, відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Прийняте відповідачем оскаржуване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій є формою реалізації адміністративно-господарської санкції.
Так, згідно з ч. 2 ст. 233 Господарського кодексу України строки застосування адміністративно-господарських санкцій до суб'єктів господарювання встановлюються цим Кодексом.
Статтею 238 Господарського кодексу України встановлено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 241 Господарського кодексу України, грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності, розглядається як адміністративно-господарський штраф. Статтею 239 Господарського кодексу України цей штраф віднесено до групи адміністративно-господарських санкцій, які застосовуються органами державної влади чи органами місцевого самоврядування до суб'єктів господарювання, котрі порушили правила здійснення господарської діяльності.
За загальним правилом, встановленим у ч. 2 ст. 241 Господарського кодексу України, перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущені правопорушення.
Враховуючи викладене, штраф, застосований за порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», є адміністративно-господарським штрафом в розумінні Господарського кодексу України.
Згідно зі ст. 250 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом 6 місяців із дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через 1 рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Судом встановлено, що порушення були у квітні 2008 року, а виявлені вони у липні 2009 року, тобто більш ніж через 1 рік з дня порушення.
З огляду на зазначене вище, ухвалюючи рішення, з метою доведення строків сплати штрафу, відповідач вийшов за межі встановлені Законом повноважень.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач по справі не довів суду правомірності прийнятого ним рішення.
Суд на підставі наявних у матеріалах справи доказів дійшов висновку, а також наданих представником відповідача пояснень прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
З урахуванням наведеного, керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до державної податкової інспекції у Першотравневому районі Донецької області про визнання недійсним рішення від 16.09.2009 №0000952352/НОМЕР_1 - задовольнити у повному обсязі.
Визнати недійсним рішення державної податкової інспекції у Першотравневому районі Донецької області від 16.09.2009 №0000952352/НОМЕР_1.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 грн.
Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 22 березня 2010 року в присутності представника відповідача.
Постанова виготовлена в повному обсязі 27 березня 2010 року.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Могильницький М.С.