Україна
24 березня 2010 р. справа № 2а-545/10/0570
час прийняття постанови: 10.44
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Бєломєстнова О. Ю.
при секретарі Аврамченко С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Донецьку по вул. 50-ї Гвардійської Дивізії, 17 адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Прокуратури Донецької області
про визнання незаконними дій працівників Прокуратури Донецької області щодо проведення неякісної перевірки по заяві ОСОБА_1 №2664 від 05.08.2009р., видачі неповної, необґрунтованої, необ'єктивної, юридично не грамотної, необ'єктивної, не мотивованої, відповіді, неякісного вирішення кожного доводу заяви №2664 від 05.08.2009р., умисного ухилення від проведення службового розслідування
за участі позивача ОСОБА_1
представника відповідача Конакова В.О.
До Донецького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Прокуратури Донецької області у якому просить визнати незаконними дії працівників Прокуратури Донецької області щодо проведення неякісної перевірки по його заяві №2664 від 05.08.2009р., видачі неповної, необґрунтованої, необ'єктивної, юридично не грамотної, необ'єктивної, не мотивованої, відповіді, неякісного вирішення кожного доводу вказаної заяви, умисного ухилення від проведення службового розслідування.
В обґрунтування позовних вимог позивач наводить, що 05.08.2009р. він звернувся до відповідача зі скаргою, у якій просив провести службове розслідування відносно працівників прокуратури, під час якого перевірити наявність їх зацікавленості у зволіканні дослідчої перевірки та порушенні кримінальних справ за фактом злочину при відомих особах, які його вчинили. Отримана відповідь Прокуратури Донецької області на думку позивача свідчить про відсутність перевірки усіх доводів його звернення, є немотивованою та необ'єктивною. Відповідач таким чином порушив вимоги Конституції України, Закону України „Про звернення громадян” та наказу Генеральної прокуратури №9гн від 28.12.2005р. Крім того, позивач вказує, що за його зверненням не було проведене службове розслідування, що є порушенням наказу Генерального прокурора України №69 від 21.02.2001р.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав, що наведені вище.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з посиланням на те, що за зверненням позивача прокуратурою приймалися заходи з перевірки викладених у ньому обставин - вивчались кримінальні справи у яких давались відповідні вказівки, порушене дисциплінарне провадження стосовно слідчого СВ Донецького МУ МВС. Стосовно проведення службового розслідування відповідачем вказано, що прокурори областей мають право призначати службове розслідування. Обов'язок із такого призначення законодавством не встановлений.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, просив відмовити у їх задоволенні з підстав, що наведені вище.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд встановив наступне.
05.08.2009р. позивач звернувся до відповідача із заявою (зареєстрована під №2664), у якій зазначив, що у лютому 2007 році він звернувся до Калінінського РВ Донецького міського управління ГУМВС України в Донецькій області із заявою, за якою у жовтні 2007р. (через 10 місяців) прокуратурою Калінінського р-ну м. Донецька було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ст. 227 КК України. Також у лютому 2008 року позивач повторно звернувся до Калінінського РВ із заявою про порушення кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ст. 225 КК України. За цим зверненням прокуратурою м.Донецька у квітні 2009 року (через 1 рік 3 місяці) порушена кримінальна справу за ознаками злочину, передбаченого ст. 225 КК України.
У заяві позивачем також були наведені неправомірні на його думку дії та бездіяльність. Зокрема, ним вказане про порушення кримінальних справ за фактом злочинів замість порушення у відношенні конкретних осіб.
Позивачем зазначено, що не виключена зацікавленість посадових осіб прокуратури Калінінського р-ну м. Донецька та прокуратури м. Донецька у затягуванні дослідчої перевірки та порушенні кримінальних справ за фактом злочину при відомих особах, які його вчинили.
З урахуванням наведеного позивач у заяві просив притягнути до відповідальності винних працівників прокуратури Калінінського р-ну м. Донецька та прокуратури м.Донецька. Для цього позивач просив провести службове розслідування відносно посадових осіб вказаних прокуратур, які порушили кримінальні справи.
Крім того, заява позивача містить прохання в порядку ст. 97 КПК України порушити кримінальну справу у відношенні конкретних осіб за ознаками злочинів, які передбачені ст. 225, 227 КК України.
З аналізу вказаної заяви вбачається, що вона фактично складається з двох вимог: вимоги порушити кримінальну справу у відношенні конкретних осіб та вимоги притягнути до відповідальності посадових осіб прокуратур. При цьому заявником наведені порушення, за які цих осіб необхідно притягнути до відповідальності (здійснення неналежного нагляду за строками та підставами порушення кримінальних справ) та спосіб, у який це має бути зроблене - за результатами службового розслідування.
21.09.2009р. відповідачем була надана відповідь №04/2/1-1057-07 у якій позивачеві повідомлено про порушення прокуратурою Калінінського р-ну м. Донецька та прокуратурою м.Донецька вказаних позивачем кримінальних справ, направлення їх для розслідування до СВ Донецького МУ ГУМУС України в Донецькій області з вказівками про об'єднання. Також повідомлено про призначення 17.08.2009р. автотехнічної експертизи. Щодо розгляду клопотань (не зазначено яких) позивачеві повідомлено про винесення слідчим постанов від 25.05.2009р. та 22.06.2009р. про їх задоволення та часткове задоволення. Також відповідачем зазначено про притягнення до відповідальності працівника прокуратури області за несвоєчасне надання відповіді на попередні звернення позивача.
Дослідивши зміст відповіді на вказане звернення позивача суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного:
Статтею 40 Конституції України громадянам гарантовано право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Питання практичної реалізації громадянами України цього права врегульоване Законом України «Про звернення громадян». Класифікація звернень громадян наведена у статті 3 цього Закону, згідно з якою під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Відповідно до ч.4 ст. 3 наведеного Закону скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Частиною 3 тієї самої статті передбачено, що заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Звернення позивача не містить вимог про поновлення його прав і захист законних інтересів, порушених діями (бездіяльністю). У ній міститься повідомлення про незаконні на думку позивача дії та бездіяльність співробітників прокуратури, за які він просить притягнути їх до відповідальності. Притягнення до відповідальності не може призвести до поновлення порушених прав і захисту законних інтересів позивача, тому його звернення за змістом відповідає ознакам заяви.
Порядок розгляду заяв врегульований статтею 15 Закону України „Про звернення громадян”. Згідно з нею органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови.
Частина 1 ст. 19 Закону України «Про звернення громадян» встановлює обов'язок органу (посадової особи) об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги, письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.
Крім того, наказ Генеральної прокуратури України від 28.12.2005 N 9гн «Про організацію роботи з розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України» встановлює додаткові вимоги до розгляду заяв громадян органами прокуратури.
Так, відповідно до п. 1.2 цього наказу від органів прокуратури вимагається при здійсненні перевірок за зверненнями забезпечити повне, об'єктивне та якісне вирішення кожного викладеного доводу, надавати юридично грамотну, обґрунтовану та мотивовану відповідь з посиланням на законодавчі акти.
Як вже зазначалося, у заяві позивачем наведені порушення, за які він прохав притягнути до відповідальності працівників прокуратури Калінінського р-ну м. Донецька та прокуратури м. Донецька - здійснення неналежного нагляду за строками та підставами порушення кримінальних справ.
В порушення вказаних вище норм законодавства надана відповідачем відповідь не містить рішення щодо притягнення або відмову у притягненні працівників прокуратури до відповідальності за наведені позивачем порушення.
Відповідь взагалі не містить будь-яких даних щодо перевірки дотримання строків та підстав порушення кримінальних справ.
Також надана відповідачем відповідь не містить посилання на норми законодавства щодо порушень, які наведені у зверненні позивача, та порядок оскарження дій чи рішень прокурора при порушенні кримінальної справи та проведенні досудового слідства.
Таким чином, має місце неповнота відповіді, її необґрунтованість, немотивованість та необ'єктивність. Крім того, розгляд заяви позивача відповідачем проведений з порушенням вимог наказу Генеральної прокуратури України від 28.12.2005 N 9гн щодо якісного вирішення кожного викладеного доводу, надання юридично грамотної, обґрунтованої та мотивованої відповіді з посиланням на законодавчі акти.
Зважаючи на це позовні вимоги у частині визнання незаконними дій працівників Прокуратури Донецької області щодо проведення неякісної перевірки по заяві ОСОБА_1 №2664 від 05.08.2009р., видачі неповної, необґрунтованої, необ'єктивної, юридично не грамотної, необ'єктивної, не мотивованої, відповіді, неякісного вирішення кожного доводу заяви №2664 від 05.08.2009р. підлягають задоволенню.
Щодо іншої частини позовних вимог, вони задоволенню не підлягають з наступних підстав:
Частиною 2 статті 48 Закону України „Про прокуратуру” встановлено, що за порушення закону, неналежне виконання службових обов'язків чи скоєння ганебного вчинку прокурори і слідчі несуть відповідальність згідно з Дисциплінарним статутом прокуратури України, який затверджується Верховною Радою України.
Такий статут затверджений постановою Верховної Ради України від 6 листопада 1991 року N 1796-XII.
Згідно із статтею 11 Дисциплінарного статуту прокуратури України дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню вини та тяжкості проступку. Прокурор, який вирішує питання про накладення стягнення, повинен особисто з'ясувати обставини проступку та одержати письмове пояснення від особи, яка його вчинила. В разі необхідності може бути призначено службову перевірку.
В той самий час наказом Генерального прокурора України від 21 лютого 2001 р. N69к затверджена Інструкція про порядок проведення службового розслідування в органах прокуратури України (надалі - Інструкція).
Відповідно до п. 2 цієї Інструкції метою службового розслідування є повне, об'єктивне і всебічне з'ясування обставин надзвичайних подій, ганебних вчинків та правопорушень, скоєних за участю працівників органів прокуратури, виявлення причин і умов, що їм сприяли. Воно може бути проведене і на вимогу працівника прокуратури з метою зняття безпідставних, на його думку, звинувачень або підозри. Службове розслідування повинно сприяти зміцненню законності в діяльності органів прокуратури, дисципліни серед особового складу.
Пунктом 3 Інструкції встановлено, що рішення про проведення службового розслідування відділом особового складу приймається Генеральним прокурором України або його заступником - начальником управління кадрів. Прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя та прирівняні до них доручають у межах своєї компетенції проведення службових розслідувань щодо підпорядкованих їм прокурорсько-слідчих працівників кадровим підрозділам, а за необхідності залучають й інші структурні підрозділи.
У пункті 4 Інструкції перелічені випадки, у яких до проведення службового розслідування залучається відділ особового складу: - правопорушення, вчинені працівниками апарату Генеральної прокуратури України, прокурорами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, військових регіонів чи їх заступниками; - дорожньо-транспортні пригоди, скоєні прокурорсько-слідчими працівниками на службовому транспорті з тяжкими наслідками; - застосування працівниками прокуратури вогнепальної зброї, якщо при цьому є поранені чи загиблі; - корупція, зловживання службовим становищем, скоєння прокурорсько-слідчими працівниками злочинів, інших ганебних вчинків, що не сумісні з їх подальшим перебуванням на роботі в органах прокуратури України.
Службові розслідування фактів порушення законності, що не передбачені цим пунктом, проводяться посадовими особами відповідних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України чи підпорядкованих прокуратур, працівниками яких вони допущені.
Проведення службових розслідувань стосовно прокурорсько-слідчих працівників у зв'язку з їх процесуальною діяльністю до компетенції відділу особового складу не входить.
Відповідно до п. 5 Інструкції підставами для проведення службового розслідування можуть бути: - звернення народних депутатів України, посадових осіб органів виконавчої влади, засобів масової інформації; - повідомлення органів дізнання, слідства, прокуратури, суду; - заяви, скарги та листи громадян. За анонімними повідомленнями, заявами та скаргами службове розслідування не проводиться.
Згідно з п. 14 Інструкції за результатами розслідування складається висновок (доповідна записка, проект наказу), у якому зокрема зазначаються пропозиції про застосування конкретного виду дисциплінарного стягнення або міри громадського впливу, направлення матеріалів у слідчі органи або про припинення службового розслідування, про необхідність виклику працівника, стосовно якого проводилося службове розслідування, для участі у розгляді висновку.
За матеріалами службового розслідування у відповідності до п. 19 Інструкції прокурорсько-слідчі працівники можуть бути притягнуті до встановленої законом відповідальності з дотриманням чинного законодавства.
З наведених положень Інструкції вбачається, що нею не встановлений обов'язок повноважної особи приймати рішення про проведення службового розслідування за кожним зверненням із проханням про це.
Притягнення до відповідальності у формі дисциплінарного стягнення можливо як на підставі висновку службового розслідування, так і на підставі результатів передбаченої Дисциплінарним статутом прокуратури України службової перевірки.
Отже, законодавством передбачена диспозитивність при обранні способу, у який повноважний прокурор може реалізувати право притягнення до дисциплінарної відповідальності - з проведенням службового розслідування чи без нього.
При цьому слід виходити з мети, яка передбачена п. 2 Інструкції та визначає доцільність проведення службових розслідувань для з'ясування обставин надзвичайних подій, ганебних вчинків та правопорушень, скоєних за участю працівників органів прокуратури, виявлення причин і умов, що їм сприяли.
Таким чином, законодавством не встановлений обов'язок прокурора проводити службові розслідування за усіма зверненнями, у яких це вимагається.
Визначення обов'язку вчиняти дії, обов'язковість яких не встановлена законодавством порушує принцип законності, відповідно до якого органи державної влади, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України, ст. 9 КАС України).
З огляду на це позовні вимоги у частині визнання незаконними дій робітників відповідача у частині навмисного ухилення від проведення службового розслідування відносно співробітників прокуратури задоволенню не підлягають.
Судові витрати відповідно до ст. 94 КАС України підлягають стягненню з державного бюджету України на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам.
Зважаючи на наведене, керуючись, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Прокуратури Донецької області задовольнити частково.
Визнати незаконними дії працівників Прокуратури Донецької області щодо проведення неякісної перевірки по заяві ОСОБА_1 №2664 від 05.08.2009р., видачі неповної, необґрунтованої, необ'єктивної, юридично не грамотної, необ'єктивної, не мотивованої, відповіді, неякісного вирішення кожного доводу заяви №2664 від 05.08.2009р.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (код НОМЕР_1, АДРЕСА_1) судові витрати з судового збору у сумі 1 грн. 70 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку не було подано. У разі подання заяви про апеляційне оскарження, але не подання апеляційної скарги у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Вступна та резолютивна частина постанови проголошена у судовому засіданні 24 березня 2010 року. Постанова виготовлена в повному обсязі 29.03.2010р.
Суддя О.Ю. Бєломєстнов
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.
Суддя Бєломєстнов О. Ю.