Україна
17 березня 2010 р. справа № 2а-124/10/0570
час прийняття постанови: 13.30
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Бєломєстнова О. Ю.
при секретарі Аврамченко С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Донецьку по вул. 50-ї Гвардійської Дивізії, 17 адміністративну справу
за позовом Державного підприємства «Добропіллявугілля»
до Управління Пенсійного фонду України в м. Добропілля
про визнання недійсним рішення №267/14 від 09.12.2009р. про застосування
фінансових санкцій у розмірі 10696,27 грн. та нарахування пені у розмірі
10918,14 грн.
за участі представників позивача - Лисак Т.Г., Бородіна І.В.
представника відповідача не з'явився
Державне підприємство «Добропіллявугілля» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Добропілля у якому просить визнати недійсним рішення №267/14 від 09.12.2009р. про застосування фінансових санкцій у розмірі 10696,27 грн. та нарахування пені у розмірі 10918,14грн.
Представники позивача в судове засідання з'явилися, позовні вимоги підтримали. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що ним своєчасно сплачувалися до Пенсійного фонду України страхові внески. У позовні заяві ним зазначено, що строки сплати були перенесені згідно урядового рішення (протокол засідання Кабінету Міністрів України від 23.07.2009р. № 48), листа Головного Державного казначейства України від 29.07.2009р. №12-06/1302, протоколу наради Донецької облдержадміністрації з керівниками підприємств вугільної промисловості Донецької області від 26.09.2009р.
Також позивач наполягає на відсутності у відповідача права змінювати самостійно визначені позивачем у платіжних дорученнях періоди, за які здійснюється сплата страхових внесків. Визначені у розрахунку штрафних санкцій страхові внески за червень, липень 2009р. (33,2%) та вересень 2009 р. (2%) були ним своєчасно сплачені, що підтверджується наданими копіями платіжних доручень.
Щодо передбачених ч.5 ст. 106 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» повноважень відповідача по зарахуванню сум, що надходять від страхувальника в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення позивач вказує, що вони передбачають спочатку погашення недоїмки в порядку календарної черговості її виникнення, потім штрафних санкцій, а вже потім пені. В порушення такої черговості відповідач при наявності недоїмки зараховував поточні платежі в рахунок погашення штрафних санкцій, внаслідок чого розмір недоїмки збільшувався.
За таких підстав позивач просить визнати недійсним рішення відповідача №267/14 від 09.12.2009р. про застосування фінансових санкцій у розмірі 10696,27 грн. та нарахування пені у розмірі 10918,14грн.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. Надав заперечення від 27.01.2010р. №543/06, якими адміністративний позов не визнав. Зазначає, що відповідно до вимог ч. 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду, та незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Несвоєчасна сплата страхових внесків призводить до неповного формування бюджету Пенсійного фонду України, оскільки основним джерелом формування бюджету є страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. За порушення строків сплати страхових внесків до страхувальників відповідно до ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовуються штрафні санкції. За рахунок сум, які надходять від страхувальників відповідно до ч.5 ст.106 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у випадках коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню і фінансові санкції та здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені і фінансових санкцій в календарному порядку їх виникнення. Тому, відповідач вважає, що правомірно зараховував грошові кошти, які були призначені в рахунок сплати поточних сум страхових внесків, в рахунок погашення несплаченої недоїмки, пені та фінансових санкцій.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд встановив наступне.
Позивач, Державне підприємство «Добропіллявугілля», зареєстрований виконавчим комітетом Добропільської міської ради Донецької області 11.03.2003р. за №12601200000000010, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію позивача серії А00 №2911209. Державне підприємство «Добропіллявугілля» має відокремлені підрозділи, одним з яких є ВП „Добропільський ремонтно-механічний завод», що не є юридичною особою але є платником страхових внесків.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 48 КАС України здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами). З урахуванням цього позивачем у цій справі є Державне підприємство «Добропіллявугілля», яке є юридичною особою.
09 грудня 2009 року відповідачем було прийняте рішення №267/14 про застосування до ВП „Добропільський ремонтно-механічний завод” штрафу у розмірі 10696,27 грн. та нарахування пені у розмірі 10918,14 грн. за період з 01.11.2009р. по 30.11.2009р. Підставою для цього визначений п.2 ч.9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 9 липня 2003 року (надалі - Закон 1058).
При вирішення спору щодо законності даного рішення суд виходить з наступного.
Закон 1058 регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Відповідно до ч.1 ст. 5 цього Закону дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Страхувальниками згідно з ч.1 ст. 14 Закону 1058 є підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством Відповідно до ч.1 ст. 15 вказаного Закону вони є платниками страхових внесків до солідарної системи.
Пунктом 6 ч.2 ст. 17 Закону 1058 встановлений обов'язок страхувальників нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. При цьому частиною 14 прикінцевих положень установлено, що гірничі підприємства зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше як через 28 календарних днів з дня закінчення цього періоду.
Частиною 2 ст. 106 Закону 1058 передбачено, що суми страхових внесків своєчасно не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Частиною 9 тієї самої статті встановлено, що виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників фінансові санкції які складають (п. 2) за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків - штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Згідно з ч. 13 ст. 106 Закону 1058 про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частиною дев'ятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.
Такий порядок встановлений пунктом 9 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, яка затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 р. N 21-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за N 64/8663) (надалі - Інструкція 21-1).
Згідно положень п.п. 9.3.2 п. 9 цієї Інструкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника.
Як вбачається з наданих позивачем розрахунків сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за червень та липень 2009 року за ставкою 33,2% нараховані страхові внески у сумі 69163,43 грн. та 75513,57 грн. відповідно. З аналогічного розрахунку за вересень 2009 року за ставкою 2% нараховані страхові внески у сумі 5919,88грн. Дані нарахування відображені у картці особового рахунку позивача.
Позивачем на підтвердження своєчасності сплати цих страхових внесків надані копії платіжних доручень, у графі „призначення платежу” яких зазначені відповідні звітні періоди. Відповідачем сплачені за цими платіжними документами суми зараховані в погашення інших зобов'язань, оскільки на той час позивач мав недоїмку, що підтверджується карткою особового рахунку.
При цьому відповідач керувався частиною 5 статті 106 Закону 1058, згідно з якою за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення.
У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.
З даної норми випливає, що за наявності недоїмки (пені та фінансових санкцій) суми сплачених поточних платежів мають зараховуватися як сплата недоїмки (пені та фінансових санкцій). У свою чергу, механізм погашення недоїмки, пені та фінансових санкцій за рахунок цих сум передбачає таке погашення в порядку календарної черговості їх виникнення.
Суд не приймає до уваги посилання позивача на неприпустимість зарахування сплачених ним сум в рахунок погашення штрафних санкцій та пені за умови наявності у нього недоїмки.
Таке твердження не відповідає приписам норми, яка міститься у першому реченні частини 5 ст. 106 Закону 1058. Синтаксичне її тлумачення свідчить про те, що словосполучення „календарна черговість їх виникнення” відноситься як до сум недоїмки, так і до сум пені та фінансових санкцій. Тобто черговість їх виникнення визначає черговість їх погашення.
Правила, за яким встановлювалася б інша черговість, як то сплата спочатку недоїмки, потім штрафних санкцій, а потім пені, згадана норма не містить.
Суд звертає увагу на ту обставину, що порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками може бути визначений виключно Законом 1058, що прямо випливає з приписів ч.2 ст. 5 цього Закону.
Крім того, згідно з ч. 1 ст. 5 Закону 1058 дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на відносини що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно даних особового рахунку позивача та заснованого на них розрахунку штрафних санкцій за спірним рішенням, погашення сум недоїмки по внескам за ставкою 33,2 %, які виникли у зв'язку з несплатою за наведеними вище розрахунками, відбулося - 30.11.2009р., коли позивач сплатив 102993,57 грн. Аналогічне погашення недоїмки по внескам за ставкою 2 % відбулося 30.11.2009р., коли позивач сплатив 6442,66грн.
Так, за рахунок сплаченої позивачем 30.11.2009р. суми у розмірі 102993,57 грн. за даними особового рахунку позивача та заснованого на ньому розрахунку штрафних санкцій погашена частина недоїмки, що виникла у червні 2009р. у сумі 35670,03грн. та у липні 75513,57 грн. Аналогічно за рахунок сплаченої суми 6442,66грн. погашена частина недоїмки по 2% за вересень 2009р. у сумі 3969,21грн.
Таким чином, має місце несвоєчасна сплата (перерахування) позивачем як страхувальником страхових внесків на загальну суму 106962,78грн., у зв'язку з чим відповідачем правомірно визначений штраф у розмірі 10 відсотків цієї суми (10696,27грн.) та, відповідно пеня за період з виникнення недоїмки (01.11.2009р.) по її погашення (30.11.2009р.).
Щодо посилання позивача на перенесення строків сплати страхових внесків на підставі урядового рішення (протокол засідання Кабінету Міністрів України від 23.07.2009р. № 48), листа Головного Державного казначейства України від 29.07.2009р. №12-06/1302, протоколу наради Донецької облдержадміністрації з керівниками підприємств вугільної промисловості Донецької області від 26.09.2009р. суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Встановлений статтею 9 КАС України принцип законності передбачає, що суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Враховуючи, що строки сплати страхових внесків згідно зі ст. 5 Закону 1058 можуть встановлюватися виключно у цьому Законі, зважаючи на наведений вище принцип, суд при вирішенні справи застосовує норми саме Закону.
Крім того, урядове рішення, на яке посилається позивач, оформлене протоколом, а не постановою чи розпорядженням, які у відповідності до ч. 1 ст. 52 Закону України „Про Кабінет Міністрів України” є обов'язковими для виконання актами Кабінету Міністрів України.
Зважаючи на викладене, керуючись, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволені позову Державного підприємства «Добропіллявугілля» до Управління Пенсійного фонду України в м. Добропілля про визнання недійсним рішення №267/14 від 09.12.2009р. про застосування фінансових санкцій у розмірі 10696,27 грн. та нарахування пені у розмірі 10918,14грн. відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку не було подано. У разі подання заяви про апеляційне оскарження, але не подання апеляційної скарги у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Вступна та резолютивна частина рішення проголошена у судовому засіданні 17 березня 2010р. Постанова складена у повному обсязі 22 березня 2010р.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.
Суддя Бєломєстнов О. Ю.