Україна
15 березня 2010 р. справа № 2а-18924/09/0570
приміщення суду за адресою: м. Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17,
час прийняття постанови: 17.59 година
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Могильницького М.С.
при секретарі Ємцовій Н.В., Фенделєвій В.Є.
за участю:
представника позивача -ОСОБА_1,
представника відповідача -Присяжного С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про визнання протиправним та недійсним податкового повідомлення від 23.10.2009 року № 0002001740/3, визнання протиправним та недійсним рішення від 05.06.2009 року про результати первинної скарги ОСОБА_3,
Позивач, ОСОБА_3, звернувся до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про визнання протиправним та недійсним податкового повідомлення від 23.10.2009 року № 0002001740/3, визнання протиправним та недійсним рішення від 05.065.2009 року про результати первинної скарги ОСОБА_3
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 29 квітня 2009 року податковою інспекцією (відповідачем) на адресу ОСОБА_3 було направлено податкове повідомлення № 0002001740/0, яким позивачу було визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 455 625 грн. Як зазначає позивач, він не погодившись із даним повідомленням оскаржував його у адміністративному порядку, за результатами якого відповідачем були прийняті та надіслані на його адресу повідомлення за №№ 0002001740/1, 0002001740/2, 0002001740/3.
Позивач вважає, що повідомлення є незаконними та зазначає, що 30.03.2009р. ним було подано до відповідача податкову декларацію про доходи за період з 01.01.2008р. по 31.12.2008р., якою було задекларовано одержання доходів від продажу інвестиційних активів на загальну суму 3 037 500 грн. (3 000 000 грн. від продажу 15 000 000 акцій АКБ «Європейський»та 37 500 грн. від продажу 100% корпоративних прав ТОВ «Сервіс-Маркет»). До декларації було надано договір від 23.08.2007р. купівлі-продажу цінних паперів у громадянина України ОСОБА_4, копії розписок про отримання ним від позивача коштів у сумі 100 грн. та 2 999 900 грн., договір купівлі-продажу відступлення частки у статутному фонді ТОВ «Сервіс-Маркет»у сумі 274 809 грн.
Також, позивач зазначає, що п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»визначено, що дохід з джерелом його походження з України -будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді, зокрема, доходів у вигляді інвестиційного прибутку від здійснення операцій, з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах.
Крім того, позивач вказує на те, що чинним законодавством України, не заборонено проведення готівкових розрахунків між фізичними особами та зазначає, що Цивільним кодексом України передбачено, що прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або у повному обсязі.
Відповідач надав суду заперечення проти позову, в обґрунтування яких посилається на п.п. 9.6.2 п. 9.6 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», яким встановлено, що інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу, з урахуванням норм п.п. 9.6.4 цього пункту.
Також, відповідач зазначає, що правові основи обігу цінних паперів у Національній депозитарній системі та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні визначає Закон України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів». Так, відповідач зазначає, що відповідно до даного Закону взаєморозрахунки за угодами щодо цінних паперів здійснюються на підставі розрахункових документів, наданих сторонами відповідно до договорів, що передбачають перехід права власності на цінні папери, або інформації, наданої фондовими біржами організаційно оформленими позабіржовим ринком.
Крім того, відповідач посилається на норми Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. № 637, на норми Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. № 22, та на Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». Тому, вважає, що надані позивачем розписки та договори до декларації не є підтвердженням понесених витрат на придбання цінних паперів.
Тому просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав суду заперечення проти позову аналогічні письмовим запереченням проти позову. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Розгляд справи здійснювався із фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою «Камертон».
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 30.03.2009 року подав до державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька декларацію про доходи, одержані з 1 січня по 31 грудня 2008 року або за інший період звітного року за вх. № 338, якою задекларував одержання доходів від продажу інвестиційних активів на загальну суму 3 037 500 грн., у тому числі: 3 000 000.00 грн. від продажу акцій АКБ «Європейський»та 37 500.00 грн. від продажу корпоративних прав ТОВ «Сервіс -Маркет»(п. 1.2 декларації) /а.с. 96-98/.
За результатами розгляду зазначеної декларації податковим органом було сформовано та надіслано на адресу позивача податкове повідомлення форми «Ф»від 29.04.2009 року № 0002001740/0, яким ОСОБА_3 згідно з Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб»та відповідно до п.п. 9.6.2 п. 9.6 ст. 9 Закону України № 889-IV від 22.05.2003р. визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників у розмірі 455 625.00 грн. /а.с. 9/.
Позивач в межах адміністративного оскарження звернувся зі скаргою від 18.05.2009 року на податкове повідомлення від 29.04.2009 року № 0002001740/0 до державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька /а.с. 15-17/. За результатами розгляду даної скарги податковим органом прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги від 05.06.2009р. № 16054/25-013, яким податкове повідомлення від 29.04.2009 року № 0002001740/0 залишено без змін, а скарга позивача -без задоволення /а.с. 18-20/.
З урахуванням залишення скарги позивача без задоволення, державною податковою інспекцією у Київському районі м. Донецька прийнято та надіслано позивачу податкове повідомлення форми «Ф»від 05.06.2009р. № 0002001740/1, яким останньому визначено податкове зобов'язання з податку з доходів найманих працівників у сумі 455 625.00 грн. /а.с. 10/.
17.06.2009 року ОСОБА_3 до Державної податкової адміністрації у Донецькій області була надана повторна скарга на податкові повідомлення державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька від 29.04.2009 року № 0002001740/0 та від 05.06.2009р. № 0002001740/1 /а.с. 21-23/. За результатами розгляду скарги, Державною податковою адміністрацією у Донецькій області прийнято рішення від 22.07.2009 року № 12692/10/25-013-6, яким зазначену скаргу позивача залишено без задоволення /а.с. 24-27/.
Після процедури оскарження рішення податкового органу до державної податкової адміністрації у Донецькій області, відповідачем прийнято податкове повідомлення від 27.07.2009 року № 0002001740/2, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку з доходів найманих працівників у сумі 455 625.00 грн. /а.с. 11/.
20.08.2009 року ОСОБА_3 до Державної податкової адміністрації України була направлена скарга від 18.08.2009р. на рішення про результати розгляду повторної скарги № 12692/10/25-013-6 від 22.07.2009 року, відповідно до якої просив переглянути рішення про результати розгляду повторної скарги Державної податкової адміністрації у Донецькій області № 12692/10/25-013-6 від 22.07.2009 року та скасувати податкове повідомлення ДПІ у Київському районі м. Донецька № 0002001740/0 від 29.04.2009 року /а.с. 28-30/. За результатами розгляду даної скарги Державною податковою адміністрацією України прийнято рішення про результати розгляду повторної скарги від 16.10.2009 року № 4904/П/25-0315, яким скаргу позивача залишено без задоволення /а.с. 31-33/.
Після процедури оскарження рішення про результати розгляду повторної скарги до Державної податкової адміністрації України, відповідачем прийнято податкове повідомлення від 23.10.2009 року № 0002001740/3, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку з доходів найманих працівників у сумі 455 625.00 грн. /а.с. 12/.
Крім того, відповідачем 14.05.2009 року за № 13950/10/17-213 на адресу ОСОБА_3 було направлено листа, в якому зазначено, що документами, які підтверджують фактично понесені витрати на придбання цінних паперів фізичною особою (крім договорів купівлі-продажу цінних паперів, виписок зберігачів, актів прийому-передачі цінних паперів тощо), є в обов'язковому порядку касові документи при готівкових розрахунках через касу або розрахункові документи при безготівкових розрахунках та зазначено, що розписки, додані до декларації та договори, не є підтвердженням понесених витрат на придбання цінних паперів і не можуть братися до уваги при розрахунку податку з доходів фізичних осіб /а.с. 13-14/.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність своїх дій щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спором по даній справі є скасування податкового повідомлення державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька, що прийнято податковим органом відповідно до п.п. 9.6.2 п. 9.6 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Позиція державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька ґрунтується на тому, що позивач при подачі до державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька декларації про доходи не надав касові або розрахункові документи (платіжні доручення, чеки та інші платіжні документи), які б підтверджували фактично понесені витрати на придбання цінних паперів та корпоративних прав.
Проте, суд з такою позицією відповідача не погоджується з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України (в редакції на момент вчинення спірних правовідносин) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Положеннями ч. 5 вказаної статті передбачено, що договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Статтею 632 Цивільного кодексу України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Відповідно до положень ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 4 статті 656 Цивільного кодексу України визначено, що до договору купівлі-продажу цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
Податковим органом не зазначається про недійсність таких договорів чи недостовірність інформації щодо ціни цінних паперів, яка в них міститься. За таких обставин саме визначена договором купівлі-продажу ціна цінних паперів є витратами покупця на придбання цінних паперів.
Судом встановлено, що 23 серпня 2007 року між громадянином України ОСОБА_4 (продавець), від імені якого на підставі договору доручення № Б-117/07 від 23.08.2007 року діє повірений -ВАТ КБ «Національний стандарт», та громадянином України ОСОБА_3 (покупець) був укладений договір купівлі-продажу цінних паперів № Б-118/07 /а.с. 34-35/, яким визначено, що продавець, в порядку та на умовах визначених цим Договором та чинним законодавством України, зобов'язується передати власність покупця, а покупець прийняти та оплатити вказані в цьому пункті цінні папери. Характеристика цінних паперів: вид цінних паперів -акції прості; емітент цінних паперів -АКБ «Європейський»; номінальна вартість одного ЦП, грн. -0,20; форма випуску цінних паперів -іменні; форма існування ЦП -документарні; кількість, шт. -15 000 000; загальна ціна пакета ЦП, грн. -3 000 000.00 (п. 1.1. Договору).
Пунктом 1.2. Договору визначена загальна сума Договору -3 000 000.00 грн.
Відповідно до п. 2.1. розділу 2 Договору покупець зобов'язаний здійснити оплату вартості цінних паперів безпосередньо продавцю наступним чином: покупець зобов'язаний сплатити грошові кошти за ЦП у сумі 100.00 грн. в день передачі ЦП продавцем у власність покупця; суму 2 999 900.00 грн. покупець зобов'язаний сплатити покупцю у строк до 01.07.2008р.
Відповідно до акту прийому-передачі цінних паперів від 23.08.2007р. до Договору купівлі-продажу цінних паперів № Б-118/07 від 23.08.2007р. громадянин України ОСОБА_4 (продавець) передав, а громадянин України ОСОБА_3 (покупець) прийняв цінні папери (акції прості емітента АКБ «Європейський»у кількості 15 000 000 шт. за загальною ціною пакета цінних паперів 3 000 000.00 грн.). Даний акт підписаний сторонами без зауважень або заперечень /а.с. 35/.
23 серпня 2007 року ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_3 кошти у розмірі 100.00 грн., в розрахунок за акції прості згідно Договору купівлі-продажу цінних паперів № Б-118/07 від 23.08.2007 року, що підтверджується розпискою ОСОБА_4 від 23.08.2007р. /а.с. 37/. Також, у даній розписці ОСОБА_4 зазначено, що станом на 23 серпня 2007 року ОСОБА_3 має заборгованість перед ОСОБА_4 за Договором купівлі-продажу цінних паперів № Б-118/07 від 23.08.2007р. в розмірі 2 999 900.00 грн.
Відповідно до розписки ОСОБА_4 від 25.12.2007 року, він отримав від ОСОБА_3 кошти в розмірі 2 999 900.00 грн., в розрахунок за акції прості згідно Договору купівлі-продажу цінних паперів № Б-118/07 від 23.08.2007 року та зазначив, що станом на 25 грудня 2007 року ОСОБА_3 не має заборгованості перед ОСОБА_4 за Договором купівлі-продажу цінних паперів № Б-118/07 від 23.08.2007 року, будь-яких матеріальних та особистих не матеріальних претензій до ОСОБА_3 стосовно строків та способу виконання останнім умов Договору купівлі-продажу цінних паперів № Б-118/07 від 23.08.2007 року не має /а.с. 36/.
13 лютого 2007 року між фізичною особою ОСОБА_5, ІПН -НОМЕР_1, який є учасником товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс - Маркет»(код ЄДРПОУ -31814196), в подальшому -«продавець», з однієї сторони, та фізичною особою ОСОБА_3, ІПН -НОМЕР_2, в подальшому -«покупець», з іншої сторони, був укладений договір купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс - Маркет»(далі -Договір від 13.02.2007 року). Даний Договір є посвідченим 13 лютого 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстровано в реєстрі за № 221 /а.с. 38/.
Відповідно до п. 1 Договору від 13.02.2007 року продавець продав, а покупець купив належну продавцеві частку у Статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс - Маркет», код ЄДРПОУ -31814196, у розмірі 274 809.65 грн., що складає 100% розміру статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс - Маркет».
Відповідно до п. 4 Договору від 13.02.2007 року продаж частки продавця у статутному фонді товариства за домовленістю сторін вчинюється за 274 908.65 грн., які покупець повинен сплатити готівкою на користь позивача протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення даного Договору.
У п. 6 та п. 7 Договору від 13.02.2007 року зазначено, що всі права та обов'язки учасника товариства переходять до покупця за даним Договором з моменту його нотаріального посвідчення та право власності на частку у статутному фонді товариства виникає у покупця з моменту нотаріального посвідчення цього Договору.
Відповідно до заяви ОСОБА_5 від 13.02.2007 року, ним повідомляється про передачу належних йому 100% Статутного фонду (капіталу) товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс - Маркет», що складає 274 809.65 грн., громадянину ОСОБА_3 шляхом укладання договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному фонді товариства. Майнових, фінансових та інших претензій до товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс - Маркет»та ОСОБА_3 не має. Справжність підпису ОСОБА_7 у даній заяві 13 лютого 2007 року засвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстровано в реєстрі за № 222 /а.с. 39/.
У договорі купівлі-продажу цінних паперів № МС-534/08-Б від 04 липня 2008 року /а.с. 54/, що укладений між Продавцем: товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛЛЕНІУМ КАПІТАЛ»(діє на підставі Договору комісії № МС-533/08-Б від 04.07.2008р., від свого імені за рахунок та в інтересах Клієнта Продавця), в особі директора ОСОБА_8, що діє на підставі статуту, з однієї сторони, та Покупцем: компанією «ЕтЕкспотрейд лімітед», в особі ОСОБА_9, що діє на підставі довіреності від 27.06.2008р., з іншої сторони, сторонами даного Договору зазначено, що продавець зобов'язується забезпечити передачу Клієнту продавця у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити наступні цінні папери (далі за цим договором -ЦП): вид, тип, форма ЦП: акції іменні прості; форма існування ЦП: документарна; емітент ЦП: АКБ «Європейський»; номінальна вартість одного ЦП: 0.20 грн.; загальна кількість ЦП: 15 000 000 шт. (п. 1.1.).
Відповідно до п. 1.2. Договору загальна сума Договору складає 3 000 000.00 грн.
У п. 4.4. Договору зазначені реквізити рахунку в цінних паперах Клієнта продавця: назва зберігача: ТОВ «МІЛЛЕНІУМ КАПІТАЛ»; № рахунка зберігача в депозитарії ВАТ «МФС»: 1113; назва власника: ОСОБА_3; код власника: 205021; № рахунка власника у зберігача: 500158.
Підтвердженням факту переходу права власності на ЦП, вказані у п. 1.1. цього Договору, є списання ЦП з рахунку в цінних паперах Клієнта продавця у зберігача Клієнта продавця та зарахування ЦП на рахунок в цінних паперах покупця у зберігача покупця (п. 4.6. Договору).
08 липня 2008 року між громадянином України ОСОБА_3, який є учасником товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс - Маркет», від імені та в інтересах якого на підставі довіреності, посвідченої 21 травня 2008 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_10, діє ОСОБА_11, «продавець», з одного боку, та закритим акціонерним товариством «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ «ОСОБА_12 МЕНЕДЖМЕНТ»(код ЄДРПОУ 32856284), що діє від свого імені та в інтересах закритого не диверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду «АЛЬТЕРА ПЕРШИЙ»(код за ЄДРІСІ 233064), «покупець», з другого боку, був укладений договір № Ф1-311/08 купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс - Маркет». Даний Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_13 08.07.2008 року, зареєстровано в реєстрі за № 2053 /а.с. 40-41/.
Відповідно до умов зазначеного Договору продавець передає у власність покупця корпоративні права у вигляді частки в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс - Маркет», код ЄДРПОУ 31814196, якою він володіє на законних підставах, а покупець придбає цю частку за ціною, яка узгоджена сторонами, у відповідності до умов цього Договору (п. 1.1.). Частка продавця, яка передається за цим Договором, складає 100% статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс - Маркет», що становить 274 809.65 грн. (п. 1.2.).
Також, у даному Договорі у розділі «Сума договору та порядок розрахунків»зазначено, що сторони домовились між собою, що вартість частки в статутному капіталі товариства за цим Договором складає 37 500 грн., які покупець зобов'язується перерахувати на рахунок продавця протягом 10 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення цього Договору. Факт проведення розрахунків за цим Договором повинен бути підтверджений відповідним платіжним дорученням (п. 2.1.).
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, вищезазначені договори купівлі-продажу відповідають вимогам Цивільного кодексу України.
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується представниками сторін, позивачем до декларації про доходи, одержані з 1 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року або за інший період звітного року від 30.03.2009 року № 338 були додані наступні документи: договір від 23.08.2007р. № Б-118/07 купівлі-продажу цінних паперів у громадянина України ОСОБА_4, копії розписок про отримання громадянином ОСОБА_4 від ОСОБА_3 коштів у сумі 100.00 грн. та 2 999 900.00 грн. відповідно, договір купівлі-продажу відступлення частки у статутному фонді ТОВ «Сервіс-Маркет», укладений між ОСОБА_3 та громадянином України ОСОБА_5
Відповідно до п. 1.3 «в»ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»доходом з джерелом його походження з України є будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, у вигляді доходів у вигляді інвестиційного прибутку від здійснення операцій, з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах.
Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб»визначені особливості оподаткування інвестиційного прибутку (п. 9.6 ст. 9 Закону).
Так, відповідно до п.п. 9.6.1 п. 9.6 ст. 9 Закону облік фінансових результатів операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат.
Згідно п.п. 9.6.2 п. 9.6 ст. 9 Закону інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу, з урахуванням норм підпункту 9.6.4 цього пункту.
Для цілей цього пункту під терміном «інвестиційний актив»розуміється пакет цінних паперів чи корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах, випущені одним емітентом, а також банківські метали, придбані у банку, незалежно від місця їх подальшого продажу (п. «а»п.п. 9.6.7 п. 9.6 ст. 9 Закону).
За таких обставин для визначення наявності та розміру інвестиційного прибутку у спірних правовідносинах значення має визначення суми отриманого позивачем доходу від продажу інвестиційного активу та суми витрат, понесених на його придбання.
Сума доходу, отриманого від продажу платником інвестиційного активу, не оспорюється сторонами. Спірним питанням у справі є визначення вартості придбаного платником інвестиційного активу.
Як вбачається з декларації про доходи від 30.03.2009р. № 338 та з договорів купівлі-продажу цінних паперів різниця між доходом, отриманим ОСОБА_3 в 2008 році від продажу 15 000 000 акцій АКБ «Європейський»та витратами, понесеними ним у зв'язку із їх придбанням у 2007 році дорівнює «0», оскільки цінні папери (акції АКБ «Європейський»у кількості 15 000 000 шт.) позивачем були придбані та продані за одну й ту ж вартість -3 000 000 грн.
Щодо доходу, отриманого позивачем в 2008 році від продажу 100% корпоративних прав ТОВ «Сервіс - Маркет», суд зазначає наступне.
Як зазначено судом вище, відповідно до п. 4 Договору від 13.02.2007 року продаж частки продавця у статутному фонді ТОВ «Сервіс - Маркет»вчиняється за 274 809.65 грн., а продаж зазначених корпоративних прав у 2008 році відповідно до Договору від 08 липня 2008 року ОСОБА_3 здійснив за 37 500 грн., тобто інвестиційний прибуток від продажу 100% корпоративних прав ТОВ «Сервіс - Маркет»мав від'ємне значення.
Таким чином, суд вважає, що підстави для нарахування ОСОБА_3 податку з доходів фізичних осіб за операцією з купівлі-продажу цінних паперів та з купівлі-продажу зазначених корпоративних прав були відсутні.
Відповідно до п.п. 9.6.9 п. 9.6 ст. 9 Закону платник податку, який здійснює операції з інвестиційними активами з використанням послуг професійного торговця цінними паперами, має право укласти договір з таким торговцем щодо виконання ним функцій податкового агента. Порядок застосування цього підпункту визначається центральним податковим органом.
Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб»визначені особливості оподаткування доходів, одержаних нерезидентами (п. 9.11 ст. 9 Закону).
Відповідно до п.п. 9.11.1 п. 9.6 ст. 9 Закону доходи з джерелом їх походження з України, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, підлягають оподаткуванню за правилами, встановленими для резидентів, з урахуванням особливостей, визначених окремими нормами цього Закону.
Якщо зазначені у підпункті 9.11.1 цього пункту доходи виплачуються нерезиденту резидентом - фізичною або юридичною особою, то такий резидент вважається податковим агентом такого нерезидента стосовно таких доходів. При укладенні договору з нерезидентом, умови якого передбачають отримання таким нерезидентом доходу з джерелом його походження з України, резидент зобов'язаний зазначити у такому договорі ставку податку, яка буде застосована до таких доходів ( п.п. 9.11.3 п. 9.6 ст. 9 Закону).
Відповідно до п. 8.5. договору купівлі-продажу цінних паперів № МС-534/08-Б від 04.07.2008р. Клієнт продавця зобов'язаний сплатити податок з доходу, отриманого в результаті виконання цього Договору, у порядку, що передбачений Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003р. № 889-IV. Покупець та продавець не є податковими агентами Клієнта продавця по цьому Договору.
Акції АКБ «Європейський», що належали ОСОБА_3, були продані компанії «ЕтЕкспотрейд лімітед», яка є резидентом Республіки Кіпр, що підтверджується договором купівлі-продажу № МС-534/08-Б від 04.07.2008р. та довідкою ТОВ «МІЛЛЕНІУМ КАПІТАЛ»№ 65 від 17.02.2010р.
Відповідно до п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.
Згідно п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету.
Листом від 21.06.2004р. № 11287/7/17-3117 Державної податкової адміністрації України визначено, що облік фінансових результатів від здійснення платником податку операцій з цінними паперами та корпоративними правами у вигляді інвестиційного прибутку ведеться платником податку у порядку, наведеному у підпунктах 9.6.2 - 9.6.8 пункту 9.6 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», та згідно із наказом Державної податкової адміністрації України від 16.10.2003р. № 490 «Про затвердження форми обліку доходів і витрат платника податку з доходів фізичних осіб та Порядку ведення обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу».
Згідно п. 4 Порядку ведення обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 16 жовтня 2003р. № 490, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 жовтня 2003р. за № 988/8309, фактично понесені витрати, які включаються до складу податкового кредиту, повинні бути підтверджені платниками податку документально, а саме: фіскальними або товарними чеками, касовими ордерами, товарними накладними, іншими розрахунковими документами або договорами, які ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та визначають суму таких витрат.
За приписами п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», яким визначений порядок підтвердження витрат, що включаються до складу податкового кредиту платника податку, фактично понесені витрати, повинні бути підтверджені платником податку документально, а саме: фіскальним або товарним чеком, касовим ордером, товарною накладною, іншими розрахунковими документами або договором, які ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та визначають суму таких витрат.
Проте, суд вважає за необхідне зазначити, що положення Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»не передбачають обов'язку платника податків підтвердити витрати на придбання інвестиційних активів певним переліком документів, що обумовлює безпідставність твердження податкового органу про можливість підтвердження витрат, понесених у зв'язку з придбанням інвестиційного активу, виключно касовими або розрахунковими документи.
Порядком застосування підпункту 9.6.9 пункту 9.6 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 29 жовтня 2003р. № 518, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2003р. за № 1024/8, встановлено, що податковий агент нараховує та утримує податок із всієї суми інвестиційного доходу під час виплати такого доходу та за його рахунок, лише у разі непред'явлення платником податку необхідних документів та відомостей для визначення (розрахунку) інвестиційного прибутку (п. 3.3).
Проаналізувавши вищевикладене суд дійшов висновку, що договір, який ідентифікує продавця товарів (робіт, послуг) та визначає суму витрат, є належним документальним підтвердженням фактично понесених платником податку витрат.
Таким чином, суд вважає, що чинним законодавством України, позивачу було надано право підтвердити свої фактично понесені витрати договорами купівлі-продажу, які ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та визначають суму таких витрат. Тому, на думку суду, позивач договором купівлі-продажу цінних паперів № Б-118/07 від 23.08.2007 року, актом приймання-передачі цінних паперів від 23.08.2007р., відповідними розписками про отримання грошових коштів від 23.08.2007р. та від 25.12.2007р., що складені на виконання договору № Б-118/07 від 23.08.2007р., договором купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс - Маркет»від 13.02.2007 року, заявою від 13.02.2007р. та договором № Ф1-311/08 від 08.07.2008р., підтвердив фактично понесені ним витрати.
Крім того, суд зазначає, що розписки про отримання фізичними особами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від ОСОБА_3 грошових коштів є не тільки підтвердженням виконання сторонами умов договору купівлі-продажу, але й є розрахунковими документами, які підтверджують фактично понесені позивачем витрати, оскільки операції з купівлі-продажу цінних паперів (акцій) та частки у статутному фонді здійснювалась між фізичними особами, які не зареєстровані як фізичні особи-підприємці.
Крім того, посилання відповідача у запереченнях проти позову на Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні та на Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, суд вважає помилковим, оскільки дані нормативно-правові акти застосовуються при здійсненні готівкових та безготівкових операцій підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами та передбачають перерахування (переказ) коштів з рахунка платника та рахунок отримувача.
Тому, на підставі викладеного суд не приймає до уваги посилання ДПІ у Київському районі м. Донецька на те, що позивач повинен був надати до податкового органу документи, що підтверджують фактично понесені витрати на придбання цінних паперів фізичною особою -платником податку, касові або розрахункові документи (платіжні доручення, чеки та інші платіжні документи).
Крім того, з огляду на те, що норми п.п. 9.6.9 п. 9.6 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», якими визначені особливості оподаткування інвестиційного прибутку, допускають неоднозначне тлумачення порядку документального підтвердження фактично понесених витрат продавця цінних паперів, понесених у зв'язку з їх придбанням, суд дійшов висновку, щодо даних правовідносин має застосовуватися правило «конфлікту інтересів», передбачене п.п. 4.4.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», згідно якого у разі, коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Щодо позовних вимог про визнання протиправним та недійсним рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька від 05 червня 2009 року № 16054/10/25-013 про результати розгляду первинної скарги ОСОБА_3, суд зазначає наступне.
Як зазначено судом вище відповідачем 05 червня 2009 року було прийнято рішення № 16054/10/25-013 про результати розгляду первинної скарги ОСОБА_3 від 18.05.2009 року на податкове повідомлення від 29.04.2009р. № 0002001740/0. Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується представником позивача дане рішення позивачем було отримано 08.06.2009 року.
Відповідно до п. 8 наказу Державної податкової адміністрації України від 11.12.1996р. № 29 «Про затвердження Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків державними податковими адміністраціями», зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.12.1996р. № 723/1748 (далі -Положення), керівник органу державної податкової служби (або його заступник) зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків або протягом строку, продовженого за рішенням керівника органу державної податкової служби (або його заступника), на його адресу, зазначеною платником податків у скарзі (заяві) як адреса, на яку необхідно надіслати рішення (відповідь) на скаргу (заяву), поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.
Відповідно до п. 10 Положення за розглядом скарги (заяви) платника податків або посадової особи платника податків чи громадянина приймається рішення, яке оформляється відповідно до вимог законодавства про мови. Зміст рішення складається зі вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частин.
Рішення за розглядом скарги (заяви) платника податків приймає керівник органу державної податкової служби (або його заступник). Оригінал рішення після зазначення реєстраційного номера вихідної кореспонденції надсилається (вручається) платнику податків.
Рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі - платнику податків, якщо його вручено особисто такій фізичній особі або уповноваженій нею особі чи надіслано поштою з повідомленням про вручення за адресою, зазначеною фізичною особою - платником податків у скарзі (заяві) як адреса, на яку необхідно надіслати рішення (відповідь) на скаргу (заяву).
Судом було досліджено рішення відповідача від 05 червня 2009 року № 16054/10/25-013 та встановлено, що воно розглянуто та направлено позивачу відповідно до вимог Положення і крім того, ані у позовній заяві, ані під час судового засідання представником позивача не зазначалось, з яких підстав зазначене рішення податкового органу є протиправним та недійсним.
Таким чином, суд проаналізувавши вищевикладене дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору за приписами статей 87, 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України у розмірі 1.70 грн.
Керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 103, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_3 до державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про визнання протиправним та недійсним податкового повідомлення від 23.10.2009 року № 0002001740/3, визнання протиправним та недійсним рішення від 05.06.2009 року про результати первинної скарги ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Визнати недійсним податкове повідомлення державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька, прийняте стосовно ОСОБА_3 від 23 жовтня 2009 року № 0002001740/3.
У решті позовних вимог -відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1.70 грн.
Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 15 березня 2010 року в присутності представника позивача та представника відповідача. Постанова виготовлена в повному обсязі 20 березня 2010 року.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя М.С.Могильницький