Справа № 199/6252/19
(2/199/542/20)
іменем України
29 січня 2020 року
м. Дніпро
справа №199/6252/19
провадження № 2/199/542/20
Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді Подорець О.Б.
секретаря судового засідання Столяренко А.І.
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
за неявки учасників справи,-
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором. На обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт (Генеральна Угода) б/н від 08.01.2015 відповідач отримав кредит у розмірі 13599,04 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за кредитом у розмірі 18,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. В порушення умов кредитного договору та законодавства України, відповідач свої зобов'язання не виконав, а саме не здійснював погашення заборгованості за кредитом у встановленому договором порядку та строки, у зв'язку з чим станом на 16.07.2019 заборгованість відповідача за кредитним договором перед банком складає 52477,63 грн., яка складається з: - заборгованість за кредитом 13748,65 грн., - заборгованість по процентам за користування кредитом 11076,17 грн.; - заборгованість за пенею та комісією - 26248,94 грн.; - штраф відповідно до п.2.2. Генеарльної угоди в розміпрі 1403,87 грн., яку позивач, а також судові витрати в розмірі 1921, 00 грн. просить стягнути з відповідача.
Ухвалою від 12 серпня 2019 року справу прийнято до свого провадження та визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
В судове засідання представник позивача не з'явився, про слухання справи повідомлений належним чином, надавши до суду разом з позовною заявою клопотання з проханням розглядати дану справу без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про місце, дату та час судового розгляду справи був сповіщений належним чином, в порядку передбаченому ч.ч. 8, 11 ст. 128 ЦПК України (судові повістки направлені по зареєстрованому місцю проживання відповідача рекомендованим повідомленням про вручення поштових відправлень, а також через опублікування оголошення про виклик на офіційному веб-сайті судової влади України). Крім того, відповідач ОСОБА_1 16.12.2019 особисто ознайомився з матеріалами справи, за його клопотанням було відкладено розгляд справи 17.12.2019, про причини неявки суд не повідомив, не надав заяви про розгляд справи за його відсутності, не скористався правом надання відзиву на позов, у зв'язку з чим суд за згодою позивача вирішує справу у порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт (Генеральна Угода) б/н від 08.01.2015 відповідач ОСОБА_1 з метою створення сприятливих умов для виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором SAMDР05000504194431 від 04.10.2011, а також приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт отримав кредит у розмірі 10575,08 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за кредитом у розмірі 18,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 31.01.2017 (а.с.9).
Згідно п. 1.1.1 Генеральної угоди, сторони погодили по Договору 1 зменшити розмір заборгованості, яка виникла в період з дати надання відповідачу кредиту, а саме: відсотки на 259,20 грн, комісію на 0,0 грн., пеню на 0,0 грн. та штраф на 0,0 грн. Заборгованість по Договору-1 з дати підписання Генеральної угоди складає 10575,08 грн. (п.1.1.2).
Відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконував зобов'язання щодо погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими платежами відповідно до умов Договору, що відображено у Розрахунку заборгованості за кредитним договором № б/н від 08.01.2015 та має заборгованість станом на 16.07.2019 в розмірі 52477,63 грн., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом 13748,65 грн., - заборгованість по процентам за користування кредитом 11076,17 грн.; - заборгованість за пенею та комісією - 26248,94 грн.; - штраф відповідно до п.2.2. Генеарльної угоди в розміпрі 1403,87 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно вимог ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язується вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (виконати роботу, надати послугу, сплатити грошові кошти) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання свого обов'язку. При цьому законодавцем чітко визначено, що зобов'язання: має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства (ст. 526 ЦК України) та належними сторонами (ст. 527 ЦК України), тобто боржник має виконати свій обов'язок особисто, якщо інше не передбачено договором.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно зі ст. 1050 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки. Якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу України.
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.
Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України однією з форм відповідальності за порушення зобовязання є сплата неустойки, у вигляді штрафу або пені.
Враховуючи вищенаведені норми законодавства, підписання ОСОБА_1 анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку, а також Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості є укладенням кредитного договору між ПАТ КБ «Приватбанк» і відповідачем.
Наданий позивачем розрахунок заборгованості є належним доказом отримання та використання ОСОБА_1 кредитних коштів за договором.
Відповідачем не спростовано доводів позивача про отримання кредитних коштів, користування ними та наданого розрахунку заборгованості.
Враховуючи встановлені обставини справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом в розмірі 13 748,65 грн. та заборгованості по процентам в розмірі 11076,17 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
У частині стягнення з відповідача на користь позивача штрафу, відповідно до п.2.2 Генеральної угоди у розмірі 1403,87 грн. та заборгованості за пенею та комісіями в розмірі 26248,94 грн., то суд зазначаєх наступне.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
У постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15 зроблено висновок, що відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
У постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15 відсутній висновок про те, який же вид неустойки (штраф чи пеню) підлягає стягненню та який критерій має бути застосовано для його вибору.
Тлумачення статей 3 та 549 ЦК України дозволяє стверджувати, що при виборі того який вид неустойки (штраф чи пеня) повинен стягуватися, слід враховувати справедливість і розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України). Тому необхідно визначити стягнення якого виду неустойки (штрафу чи пені) є нерозумним і несправедливим, з урахуванням їх розміру.
За таких обставин, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості в розмірі 26228,69 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом в розмірі 13 748,65 грн., заборгованості по процентам в розмірі 11076,17 грн.; 1403,87 грн. штраф відповідно до п.2.2. Генеральної угоди.
Згідно зі ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивача судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 960,13 грн.
Керуючисьст.ст. 12, 13, 19, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273, 280, 281, 282, 283, 289 ЦПК України, суд, -
Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 08.01.2015, яка виникла станом на 16.07.2019 і яка складається з: заборгованості за кредитом в розмірі 13 748,65 грн., заборгованості по процентам в розмірі 11076,17 грн.; 1403,87 грн. штраф відповідно до п.2.2. Генеральної угоди, а всього в розмірі 26228 (двадцять шість тисяч двісті двадцять вісім) грн. 69 коп.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 960 (дев'ятсот шістдесят) грн. 13 коп.
В іншій частині позову відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції яка діє з 15.12.2017, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення суду складено 03 лютого 2020 року.
Позивач Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», ЄДРПОУ 14360570, р/ НОМЕР_1 , МФО 305299, місцезнаходження - вулиця Грушевського, 1-Д в м. Києві, 01001.
Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання - АДРЕСА_1 .
Суддя О.Б.Подорець