Україна
03 лютого 2010 р. справа № 2а-17239/09/0570
час прийняття постанови: 13-40
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Шинкарьової І.В.
при секретарі Оленьченко М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом ОСОБА_1
до Маріупольського міського управління головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області
про визнання наказу про звільнення від 29 жовтня 2008 року №70 недійсним, поновлення на посаді в Алчевском ГВ ГУМВД України в Луганській області, та виплаті середньої заробітної платні за час вимушеного прогулу
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1
від відповідача : Руднева О.В., за дов.
третя особа без самостійних вимог: не з'явився
Суть спору:
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Маріупольського міського управління головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, третя особа без самостійних вимог Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання недійсним та скасування наказу від 29 жовтня 2008 року №70 л/с Маріупольського горуправління МВД України у Донецькій області, та зобов'язання поновити на посаді с 29 жовтня 2008 року з виплатою середньої заробітної платні за час вимушеного прогулу. У судовому засідання заявою від 12 листопада 2009 року (а.с.36) позивачем, позовні вимоги було змінено, просив, зобов'язати відповідача поновити на посаді з 29 жовтня 2008 року, з виплатою середньої заробітної платні за час вимушеного прогулу та перевести на посаду в Алчевський ГВ ГУМВД України в Луганській області. У судове засідання 03 лютого 2010 року, заявою позивача позовні вимоги були уточнені (а.с.93), просив визнати наказ від 29 жовтня 2008 року №70 л/с Маріупольського горуправління МВД України у Донецькій області про звільнення позивача у запас недійсним, визнати факт незаконного звільнення, поновлення на посаді в ОВД України на посаду в Алчевськом ГВ ГУМВД України в Луганській області з виплатою середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Свої позовні вимоги обґрунтовує наступним.
Наказом головного управління МВД в Донецькій області від 29 грудня 2007 року №511л/с його було призначено помічником оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Приморського райвідділу Маріупольського горуправління МВД України у Донецькій області. Наказом від 29 жовтня 2008 року №70 л/с керівника Маріупольського гору правління МВД України у Донецькій області його було звільнено в запас за порушення дисципліни відповідно до пункту 63 «е» Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України. Вважає, що наказ та рішення, прийняті на його підставі є незаконними та підлягають скасуванню у зв'язку з наступним. У наказі про його звільнення не зазначено який законодавчий акт їм порушено, що не відповідає статті 1 Дисциплінарного статуту. Не зазначено який дисциплінарний проступок він скоїв. Замість Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, затверджений Закон України від 22 лютого 2006 року №3460 (далі Статут), застосовано Положення про проходження рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України. Пунктом 63 «е» Положення, на підставі якого прийнято спірний наказ закріплено, що за порушення службової дисципліни працівника може бути звільнено зі служби у запас, а в статті 12 Статуту встановлено, що за даний проступок може бути звільнення з органів внутрішніх справ. У спірному наказі мова про звільнення зі служби або органів внутрішніх справ взагалі не йде. Керівник Маріупольського горуправління МВД України у Донецькій області, вийшов за межі повноважень, оскільки частиною 7 статті 13 Статуту встановлено, що звільнення може застосовуватись тільки керівником, що має право приймати на службу, а ВДВ такого права не має. Зазначає, що його було звільнено у період його тимчасової непрацездатності.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.
Відповідач позовні вимоги не підтримав, у запереченнях (а.с.19) зазначив, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки їм було вчинено правопорушення, а саме самовільний виїзд на службовому автомобілі, без посвідчення водія. За вказане правопорушення відносно позивача було складено два адміністративних протоколи. Відповідно до статті 18 Закону України «Про міліцію» порядок та умови проходження служби в органах внутрішніх справ регламентується Положенням про проходження служби, а посилання позивача на КЗпП України є безпідставним. Позивач не працював, а ніс службу в органах внутрішніх справ, тому дані правовідносини регулюються іншим законодавством, а саме Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, Законом «Про міліцію». З посиланням на статті 1,2,7, 14 Статуту, статтю 10 Закону «Про міліцію», зазначає, що позивач був законно притягнутий до дисциплінарної відповідальності. Надана позивачем довідка свідчить, що він звертався до лікарні, а не знаходився на лікарняному. 29 жовтня 2008 року був ознайомлений з наказом, про що сам зазначає у позові, не повідомив відділ кадрів про наявність будь якого захворювання. Вказує, що сплинув строк для оскарження наказу 3 місяця з дня ознайомлення з наказом про звільнення, та 1 місяць з дня видачі трудової книжки. На підставі викладеного просив у задоволенні позовних відмовити.
Третя особа без самостійних вимог у судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи за його відсутністю. Надав заперечення на позов (а.с.60) у яких позовні вимоги не визнав, зазначив, що позивач не зазначив які саме вимоги пред'явлені до нього, та що ніякі права та інтереси позивача не порушував.
Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.
Наказом Головного управління міністерства внутрішніх справ від 29 грудня 2007 року №511 о/с ОСОБА_1 було призначено з 31 грудня 2007 року помічником оперуповноваженого сектору БНОН Приморського райвідділу. (а.с.6)
Наказом Маріупольського міського управління головного управління МВС України в Донецькій області від 29 жовтня 2008 року № 70 л/с позивача на підставі пункту 63 «є» Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ було звільнено з 29 жовтня 2008 року у запас.
Як свідчать матеріали справи, акт про відмову від отримання документів ОСОБА_1 від 29 жовтня 2008 року (а.с. 50, 51) та не спростовується позивачем, 29 жовтня 2008 року позивач відмовився отримати трудову книжку, обхідний лист та припис для постановки на військовий облік до Маріупольського ОМВК.
Позивач звернувся до суду 20 жовтня 2009 року.
Відповідно до частини другої статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Частиною третьою цієї статті встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до суду.
Зокрема, при розгляді спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби застосовуються строки звернення до суду, встановлені спеціальними законами. Спеціальним законом, який визначає сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень є Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, затверджений Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV. Враховуючи, що зазначений закон не встановлює строків звернення до суду, та враховуючи необхідність субсидіарного застосування законів про працю суд виходить із строків звернення до суду, визначених частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України, відповідно до якої позивач повинен був звернутися до суду, із заявою про вирішення спору - у місячний строк із дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Трудову книжку позивач отримав 24 жовтня 2008 року, що підтверджується його особистим підписом на послужному списку (а.с.85).
Позивач у порядку досудового оскарження передбаченого статтею 21 Дисциплінарного статуту порядку наказ не оскаржував.
Відповідно до статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Відповідач наполягає на пропущенні позивачем строку звернення до суду.
Пунктом 2 статті 100 КАС України передбачено, право суду визнати причину пропущення строку звернення до суду поважною.
В обґрунтування причин пропуску строку звернення до суду, позивач зазначає про хворобу матері, у якості доказу надає письмове повідомлення матері від 29 вересня 2009 року, що він надає їй допомогу (а.с.11), довідку до акту огляду МСЄК (а.с.12), повідомлення брата позивача, ОСОБА_3 від 28 листопада 2009 року у якому також зазначено, що позивач надає допомогу в лікуванні матері (а.с. 39), пояснення батька з тим же змістом (а.с.41). Крім того позивач зазначає, що за час проходження служби отримав травму правого плечового суставу, у зв'язку з відсутністю коштів, лікувався нетрадиційною медициною тривалий термін. У якості доказу надає пояснення ОСОБА_4, у яких вона вказує що позивач проходив по 10 масажів в квітні та червні місяці 2009 року (а.с.22). А також вказує на усну обіцянку відділу кадрів протягом трьох місяців поновити позивача на посаді.
Згідно з вимогами пункту 1 статті 105 КАС України адміністративний позов подається до адміністративного суду у формі письмової позовної заяви особисто позивачем або його представником. Позовна заява може бути надіслана до адміністративного суду поштою.
Суд не визнає причини пропуску позивачем строку звернення до суду поважними, оскільки у разі неможливості подати позов особисто або через представника, позивач не навів жодної з поважних причин, які б перешкоджали йому направити адміністративний позов поштою.
Щодо обраного позивачем способу судового захисту порушених прав, поновлення на посаді в Алчевському ГВ ГУМВД України в Луганській області, суд зазначає наступне, як свідчать матеріали справи позивач проходив службу у Маріупольському міському управлінні головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, вимога позивача про поновлення на посаді в Алчевському ГВ ГУМВД України в Луганській області не підлягає задоволенню, оскільки згідно з статтею 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних правлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією законами України встановлено інший порядок судового провадження. Поновлення на посаді у разі звільнення можливе у разі звільнення без законних підстав або з порушенням встановленого порядку чи незаконного переводу на іншу роботу. Оскільки спір виник у зв'язку із звільненням позивача з Маріупольського міського управління головного управління МВС України в Донецькій області, вимоги про поновлення на посаді у Алчевському ГВ ГУМВД України в Луганській області є передчасними.
На підставі викладеного суд дійшов висновку що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до пункту 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати.
Керуючись статтями 2-15, 17,18, 33-35, 41,42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Маріупольського міського управління головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання наказу від 29 жовтня 2008 року №70 л/с Маріупольського горуправління МВД України у Донецькій області про звільнення позивача у запас недійсним, визнання факту незаконного звільнення, поновлення на посаді в ОВД України на посаду в Алчевськом ГВ ГУМВД України в Луганській області з виплатою середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, відмовити.
Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 03 лютого 2010 року в присутності представників сторін. Постанова у повному обсязі складена 08 лютого 2009 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.
Суддя Шинкарьова І.В.