іменем України
Справа № 135/1481/18
Провадження № 1-кп/126/46/2020
"03" лютого 2020 р. м. Бершадь
Бершадський районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді ОСОБА_1
із секретарем ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бершадь кримінальне провадження №12018020070000189 по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бердичів Житомирської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , громадянина України, з професійно - технічною освітою, не одруженого, працюючого на посаді приймальника магазину "Новус" м. Київ, раніше не судимого:
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України,-
07.08.2018 близько 01 год. 00 хв., проходячи разом зі своїм знайомим ОСОБА_5 алеєю, що знаходиться поблизу автомобільної заправки «АВІАС» по вул. Наконечного в м. Ладижин Вінницької області, побачив раніше невідомого йому чоловіка - ОСОБА_6 , що спав на землі, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, та в нього виник умисел на вчинення крадіжки майна, яке належить останньому.
Через деякий час, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном, ОСОБА_4 повернувся до місця, де лежав ОСОБА_6 , та умисно, протиправно, таємно, з корисливих мотивів, маючи на меті збагачення за рахунок чужого майна, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, скориставшись безпорадним станом, в якому знаходився ОСОБА_6 , незаконно заволодів чоловічою сумкою, яка знаходилась на землі поблизу потерпілого, вартість якої встановити неможливо у зв'язку з відсутністю необхідних даних, в якій знаходилась банківська платіжна картка № НОМЕР_1 банківської установи ПАТ КБ «Приватбанк», що надає право на доступ до банківського рахунку ОСОБА_6 , та мобільний телефон марки «Хіаоmі», моделі «Redmi 4Х» чорного кольору, вартість якого згідно висновку експерта №4815/18-21 від 11.09.2018 становить 1425,05 грн. Викрадену сумку та банківську картку ОСОБА_4 викинув у кущі, а мобільний телефон використовував для власних потреб до 07 год. 50 хв. 31.08.2018.
Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_4 завдав потерпілому ОСОБА_6 майнову шкоду на суму 1425,05 грн.
Досудовим розслідування дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 1 ст. 185 КК України, а саме - таємне викрадення чужого майна (крадіжка).
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину в скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України визнав повністю та надав покази, якими підтвердив обставини скоєння злочину.
Потерпілий ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, однак через канцелярію суду подав письмову заяву про розгляд справи без його участі та відсутність претензій матеріального чи морального характеру.
Покази обвинуваченого в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів у суду в правильності розуміння ним змісту обставин злочину, добровільності та істинності його позиції. Наведене свідчить про повну доведеність вини обвинуваченого у вчиненні злочину.
Прокурор в судовому засіданні не заперечувала проти розгляду справи за правилами ч. 3 ст. 349 КПК України.
Переконавшись у добровільності позиції учасників судового розгляду, а також в тому, що вони усвідомлюють неможливість оскаржити обставини, встановлені під час досудового розслідування, в апеляційному порядку, суд дійшов висновку про судовий розгляд кримінальної справи за правилами ч.3 ст.349 КПК України.
Такий висновок суду ґрунтується також і на практиці Європейського суду з прав людини, викладеній, зокрема, у рішенні в справі «Коваль проти України» від 19.10.2006 року, відповідно до п.113 якого вбачається, що «основна мета статті 6 (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) у рамках кримінального провадження - забезпечити справедливий розгляд справи судом, який встановить обґрунтованість будь-якого кримінального обвинувачення. Стаття 6 Конвенції в цілому гарантує обвинуваченому ефективну участь у кримінальному провадженні. Основним аспектом права на справедливий суд є те, що розгляд кримінальної справи, включаючи елементи кримінального провадження, які відносяться до процедури, повинен бути змагальним і в ньому має забезпечуватись рівність сторін обвинувачення і захисту (див. рішення від 16 лютого 2000 року у справі «Роув і Дейвіс проти Сполученого Королівства»).
А також у рішеннях в справах «Леонід Лазаренко проти України» від 28.10.2010 року та «Боротюк проти України» від 16.12.2010 року, зазначено, що «ані буква, ані дух статті 6 Конвенції не перешкоджають особі добровільно відмовитися - у відкритий чи мовчазний спосіб - від свого права на гарантії справедливого судового розгляду. Однак для того, щоб така відмова була дійсною для цілей Конвенції, вона має бути виражена у недвозначній формі і має супроводжуватися мінімальними гарантіями, співмірними з важливістю такої відмови (див. рішення у справі «Сейдович проти Італії»)» (пункти 52 та 80, відповідно).
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, суд дійшов висновку про недоцільність дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які обвинуваченим не оспорюються, зміст даної статті обвинуваченому роз'яснено.
Суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).
При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, що ним вчинено злочин середньої тяжкості, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.
В якості обставини, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 суд враховує, що він повністю визнав свою вину та щиро розкаявся та відшкодував завдану шкоду.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.
Згідно з п.2 ч.1 ст.2 ЗУ «Про пробацію», досудова доповідь - письмова інформація для суду, що характеризує обвинуваченого.
Ч.1 ст.368 КПК України встановлено, що ухвалюючи вирок суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.
Судом враховано зазначені в досудовій доповіді характеризуючі ознаки ОСОБА_4 та думку органу пробації стосовно визначення міри покарання.
Судом також враховано що обвинувачений формально позитивно характеризується по місцю проживання, в лікаря нарколога та психіатра на обліку не перебуває, має постійне місце реєстрації та проживання, стан здоров'я, спосіб життя, що свідчить про те, що оточуюча його обстановка у сім'ї та побуті, виражає допустимі соціальні зв'язки; позицію сторони обвинувачення щодо необхідної міри покарання, та потерпілого; відношення обвинуваченого до вчиненого, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), а саме: класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення злочинних дій, та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції статті 185 КК України у виді штрафу, оскільки суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання, є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень).
Як убачається з матеріалів справи, обвинувачений був засуджений 04.03.2019 року Маловисківським районним судом Кіровоградської області до покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з іспитовим строком на 2 (два) роки, а даний злочин ним було вчинено до постановлення вказаного попереднього вироку, а тому, виходячи зі змісту ч. 4 ст. 70 та ст. 72 КК України, та відповідно до роз'яснень, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судом кримінального покарання» такі вироки мають виконуватися самостійно.
Тим самим, дане ж покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 р.; «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 р.; «Ісмайлова проти Росії» від 29.11.2007 р.).
Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.
Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, у кримінальному провадженні не обирався та підстави для його визначення, на даному етапі, відсутні.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні вирішено відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України.
Питання речових доказів у кримінальному проваджені вирішено, згідно положень ст. 100 КПК України.
Цивільний позов не заявлявся.
Керуючись ст.ст. 100, 349, 366-368, 369, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді штрафу у розмірі 60 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а саме 1020 грн. (одна тисяча двадцять грн. 00 коп.) гривень на користь держави.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, з урахуванням положень ст. 72 КК України, вирок Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 04.03.2019 року, яким ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 187 КК України та на підставі ч. 1 ст. 70 КК України призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років та на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки, виконувати самостійно.
Стягнути з ОСОБА_4 процесуальні витрати у розмірі 286 грн. (двісті вісімдесят шість грн. 00 коп.) на користь держави за проведення по справі судово-товарознавчої експертизи.
Скасувати арешт накладений на мобільний телефон марки «Хіаоmі», моделі «Redmi 4Х» чорного кольору на підставі ухвали слідчого судді від 31.08.2018 року.
Речові докази: мобільний телефон марки «Хіаоmі», моделі «Redmi 4Х» чорного кольору, який передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Ладижинського ВП Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області - передати власнику ОСОБА_6 .
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Вінницького апеляційного суду через Бершадський районний суд Вінницької області шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя ОСОБА_1