Україна
17 березня 2010 р. справа № 2а-1340/10/0570
час прийняття постанови: 14 год. 25 хв.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Абдукадирової К.Е.
при секретарі Лакушевій Є.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Державної податкової інспекції у м. Маріуполі Донецької області
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська ділінгова компанія», м. Маріуполь
про стягнення в доход держави грошові кошті, отримані за нікчемними правочинами, згідно з грошовими чеками № ЛА 1236315 від 20 грудня 2005 року на суму 10 610 грн. та № ЛА 1236316 від 28 грудня 2005 року на суму 56 182 грн. 00 коп., всього на суму 66 792 грн. 00 коп.
за участю представників:
від позивача: Пригоди О.В. - за дов. від 13 лютого 2010 року
від відповідача: не з'явився
Державною податковою інспекцією у м. Маріуполі заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська ділінгова компанія» про стягнення в доход держави грошові кошті, отримані за нікчемними правочинами, згідно з грошовими чеками № ЛА 1236315 від 20 грудня 2005 року на суму 10 610 грн. та № ЛА 1236316 від 28 грудня 2005 року на суму 56 182 грн. 00 коп., всього на суму 66 792 грн. 00 коп.
Правовою підставою стягнення представник позивача під час розгляду справи вважає норми статті 67 Конституції України, статі 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», статей 202, 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, статті 208 Господарського кодексу України, Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 року № 509- ХІІ.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином.
Вислухавши у судовому засіданні представника позивача, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська ділінгова компанія» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області, включене до ЄДРПОУ за номером 33244310.
Приписами частини 1 статті 208 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Положення статей 207 та 208 Господарського кодексу України застосовуються з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому відповідно до частини 1 статті 203, частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України є нікчемним.
Органи державної податкової служби, відповідно до Закону України «Про державну податкову службу в Україні», можуть на підставі пункту 11 статті 10 звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за право чинами, вчиненими з метою, яка свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.
Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже є нікчемним. Як зазначено у частині 2 статті 215 цього Кодексу визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.
Частинами 1, 5 статті 203 Цивільного Кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська ділінгова компанія» , що зареєстровано в Єдиному державному реєстрі підприємств, організацій України 23 грудня 2004 року під № 33244310 та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя як платник податків. Підприємство було створено за рішенням загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська ділінгова компанія» № 1 від від 17 грудня 2004 року, а саме, ОСОБА_1 спільно з іншими членами злочинного угрупування документально оформив своє рішення про створення даного підприємства, формальними засновниками якого за вказівкою ОСОБА_1, з відома членів злочинного угрупування, виступили ОСОБА_1 та ОСОБА_2, не інформовані про злочинні наміри членів злочинного угрупування, прийняв Статут підприємства, який був зареєстрований державним реєстратором виконавчого комітету Маріупольської міської ради 23 грудня 2004 року за № 127410200000001198 за юридичною адресою: АДРЕСА_1.
Як свідчать матеріали справи, відносно ОСОБА_1 Орджонікідзевським районним судом м. Маріуполя Донецької області винесено вирок від 15 лютого 2008 року по справі № 1-88/08 та який набрав законної сили 2 березня 2008 року, про вчинення ними злочинів, передбачених частиною 3 статті 28, частиною 2 статті 205, частиною 1 статті 366 Кримінального кодексу України.
Згідно з протоколом загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська ділінгова компанія» № 2/5 від 28 лютого 2005 року ОСОБА_1 з відома членів злочинного угрупування, директором був призначений ОСОБА_3, який не був усвідомлений про злочинні наміри членів організованої групи. Після реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська ділінгова компанія» та відкриття рахунку в банку ОСОБА_1 та ОСОБА_3, не інформовані про злочинні наміри членів злочинного угрупування, передали реєстраційні документи та кліше круглої печатки ОСОБА_1, яким як організатором злочинного угрупування були привласнені права з повного керівництва підприємством та фактично використовувались ОСОБА_1 та іншими членами злочинного угрупування із злочинною метою.
На підставі протоколу загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська ділінгова компанія» від 1 червня 2005 року ОСОБА_1 призначив себе директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська ділінгова компанія», після чого йому були передані засновницькі та реєстраційні документи і кліше круглої печатки підприємства.
4 лютого 2005 року був відкритий поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська ділінгова компанія» в національній валюті № 26009314969980 в філії ДРУ ТОВ «Банк «Фінанси і кредит», внаслідок чого ОСОБА_1 та інші члени угрупування отримали можливість розпоряджатися грошовими коштами Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська ділінгова компанія» через підставного директора ОСОБА_3, який мав право підпису банківських документів.
Згідно з пунктом 2.1 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська ділінгова компанія» , підприємство створене для здійсненя торгівельної, виробничої, науково-дослідницької, іншої господарської діяльності з метою одержання відповідного прибутку (доходу).
Проте, ОСОБА_1 з метою прикриття незаконної діяльності по переказу безготівкових грошових коштів в готівкові і легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, умисно, з корисливих мотивів, в період з грудня 2004 року по 21 травня 2007 року систематично здійснювали незаконну діяльність таку, як пошук суб'єктів підприємницької діяльності, що мали потребу в готівкових грошових коштах, з метою пропонування послуг з переведення грошових коштів із безготівкових в готівкові; після досягнення домовленості про умови переведення у готівку грошових коштів і суму винагороди в розмірі від 4,5 до 6 відсотків від суми безготівкових грошових коштів, які необхідно перевести у готівку, повідомляли реквізити рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська ділінгова компанія», на який підприємства контрагенти перераховували безготівкові грошові кошти за поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.
ОСОБА_1 та інші члени злочинного угрупування заповнювали грошові чеки Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська ділінгова компанія» на отримання готівкових грошових коштів з рахунку товариства з обмеженою відповідальністю«Українська ділінгова компанія» , шляхом внесення в них завідомо неправдивих відомостей про мету витрат, на які знімалася готівка - на закупівлю товарів, за надані послуги і виконані роботи, для повернення фінансової допомоги.
Здійснюючи незаконну діяльність з переведення у готівку безготівкових грошових коштів, легалізацію (відмиванню) грошових коштів одержаних, злочинним шляхом, захованню і маскуванню незаконного походження таких грошових коштів, Кобзарев Олександр Леонідович діючи спільно з іншими членами злочинного угрупування, умисно вніс свідомо неправдиві відомості до рядку “мета витрат” про цілі витрат, по яким знімались в касі банку готівкові грошові кошти, в офіційний документ - грошовий чек Товариства з обмеженою відповідальністю«Українська ділінгова компанія» на зняття готівкових грошових коштів з поточного рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська ділінгова компанія» № 26009314969980 в в філії ДРУ ТОВ «Банк «Фінанси і кредит», тоді як фактично, витрати по чеку не здійснювалися.
ОСОБА_1, виконав свій підпис в грошовому чеку, як директор підприємства, що має право підпису банківських документів, завірив його відтисненням кліше круглої печатки підприємства для додання йому виду законного документу, та надавав такі завідомо неправдиві документи в касу відділення банку, де по цьому підробленому чеку з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська ділінгова компанія» № 26009314969980 в готівковій формі одержав грошові кошти, раніше перераховані із цього приводу підприємствами-контрагентами в безготівковій формі.
Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Частиною 2 статті 202 цього кодексу зазначено, що правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частини 3 статті 202 Цивільного кодексу України одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.
Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного Кодексу України є правочин. Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Як вбачається з вироку в матеріалах справи, ОСОБА_1 вчинений односторонній правочин, спрямований на отримання грошових коштів у касі філіалу ДРУ ТОВ “Банк “Фінанси і кредит”, з фіктивною метою здійснення закупівлі товару та повернення фінансової допомоги.
Частиною 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Таким чином, вирок Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 15 лютого 2008 року у кримінальній справі № 1-88/08 за обвинуваченням ОСОБА_1 є доказом спрямованості умислу та доведення мети, суперечної інтересам держави та суспільства при здійсненні оспорюваного правочину.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» від 28 листопада 2002 року № 249 легалізація (відмивання) доходів - вчинення дій, визначених статтею 2 цього Закону, з метою надання правомірного вигляду володінню, користуванню або розпорядженню доходами або дій, спрямованих на приховування джерел походження таких доходів. Статтею 2 цього ж Закону передбачено, що до легалізації (відмивання) доходів цим Законом відносяться дії, спрямовані на приховування чи маскування незаконного походження коштів або іншого майна чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, а так само набуття, володіння або використання коштів або іншого майна, за умови усвідомлення особою, що вони були доходами.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що дії директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська ділінгова компанія» ОСОБА_1 по віднесенню на витрати грошових коштів, які були отримані у касі Маріупольської філії ДРУ ТОВ “Банк “Фінанси і кредит” по грошовим чекам № ЛА 1236315 від 20 грудня 2005 року на суму 10 610 грн. та № ЛА 1236316 від 28 грудня 2005 року на суму 56 182 грн. 00 коп., всього на суму 66 792 грн. 00 коп., спрямовані на приховування та маскування незаконного походження коштів, що є діяльністю, яка порушує публічний порядок та моральні засади суспільства та спрямовані на набуття, зміну, та припинення цивільних прав та обов'язків щодо отримання зазначених грошових коштів (правочин), які є нікчемними.
Отже, правочин, спрямований на легалізацію коштів, отриманих злочинним шляхом, який вчинено директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська ділінгова компанія» ОСОБА_1 та підтверджено чеками № ЛА 1236315 від 20 грудня 2005 року, № ЛА 1236316 від 28 грудня 2005 року, що встановлено обвинувальним Вироком Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 15 лютого 2008 року по справі № 1-88/08, є таким, що порушує публічний порядок та моральні засади суспільства, тобто є нікчемним, та все отримане за цим правочином у сумі 66 792 грн. 00 коп. підлягає стягненню у доход держави.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги податкового органу підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем -фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 2-15, 17-18, 79, 86-87, 94, 99, 104-107, 110-112, 153-154, 158, 162-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов Державної податкової інспекції у м. Маріуполі до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська ділінгова компанія» про стягнення в доход держави грошові кошті, отримані за нікчемними правочинами, згідно з грошовими чеками № ЛА 1236315 від 20 грудня 2005 року на суму 10 610 грн. та № ЛА 1236316 від 28 грудня 2005 року на суму 56 182 грн. 00 коп., всього на суму 66 792 грн. 00 коп. задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська ділінгова компанія» (87502, м.Маріуполь, вул. Менделєєва, 13/5, кв. 4, ЄДРПОУ 33244310) на користь державного бюджету (р/р № 31118106700051, ЄДРПО 34686694, код платежу 21081100, банк ГУ ДКУ у Донецькій області, МФО 834016, отримувач: Державний бюджет м. Маріуполя) грошові кошті, отримані за нікчемними правочинами, згідно з грошовими чеками № ЛА 1236315 від 20 грудня 2005 року на суму 10 610 грн. та № ЛА 1236316 від 28 грудня 2005 року на суму 56 182 грн. 00 коп., всього на суму 66 792 грн. 00 коп.
Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 17 березня 2010 року. Постанова у повному обсязі складена 22 березня 2010 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня складення постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.
Суддя Абдукадирова К.Е.