Справа № 670/600/19
Провадження № 22-ц/4820/329/20
30 січня 2020 року м. Хмельницький
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Янчук Т.О. (суддя-доповідач),
Купельського А.В., Ярмолюка О.І.,
секретаря: Журбіцького В.О.,
учасники справи: апелянт ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_2 , представник Головного управління національної поліції у Хмельницькій області Бєлова В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 21 листопада 2019 року (суддя Потапов О.О.) за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Головного управління національної поліції у Хмельницькій області про визнання особи добросовісним набувачем та визнання права власності на автомобіль,
У липні 2019 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 , Головного управління національної поліції у Хмельницькій області про визнання його добросовісним набувачем та визнання права власності на автомобіль.
Позов мотивовано тим, що 15 листопада 2018 року він з допомогою сайту avto.ria.com, придбав автомобіль марки RENAULT KANGOO, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . Під час купівлі-продажу автомобіля між ним та продавцем, який назвався зятем власника автомобіля, було обумовлено вартість транспортного засобу у розмірі 2600 доларів США, а також було перевірено ідентифікаційний номер автомобіля. Жодних підстав, які б викликали сумнів у неправомірності дій продавця у позивача не виникло, а тому він сплатив позивачу кошти за автомобіль у розмірі 2600 доларів США, а той в свою чергу передав позивачу автомобіль та свідоцтво про його реєстрацію. Водночас, автомобіль не був зареєстрований за позивачем в день його купівлі, оскільки його власник проживав у іншому населеному пункті.
16 листопада 2018 року з метою перереєстрації купленого автомобіля позивач поїхав у смт. Віньківці Хмельницької області, щоб знайти власника автомобіля ОСОБА_4 . Однак, власника автомобіля позивач не виявив, при цьому зустрівшись з його дружиною остання повідомила про те, що вони свій автомобіль не продають, а її чоловік не довіряв продаж свого авто іншим особам. Водночас, дружина ОСОБА_4 викликала працівників поліції для з'ясування обставин. З'ясувавши всі обставини, працівники поліції порушили кримінальну справу, вилучили свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та автомобіль, який було поміщено на спеціальний майданчик для тимчасового зберігання транспортних засобів Віньковецького відділу поліції. 20 листопада 2018 року на підставі ухвали Віньковецького районного суду Хмельницької області на даний автомобіль було накладено арешт, згодом автомобіль було передано на відповідальне зберігання ОСОБА_3 .
Позивач вважає, що він є добросовісним набувачем і володільцем вказаного автомобіля, оскільки не знав і не міг знати, про те, що кузов автомобіля піддавався зміні.
Посилаючись на наведене, ОСОБА_3 просив визнати його добросовісним набувачем транспортного засобу автомобіля марки RENAULT KANGOO, д.н.з. НОМЕР_1 та визнати його право власності на даний автомобіль.
Рішенням Віньковецького районного суду Хмельницької області 21 листопада 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 понесені судові витрати в розмірі 7364,00 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що вимоги заявленого позову є недоведеними. Купуючи у невстановленої особи дублікат автомобіля, позивач не дотримався встановленої законом процедури набуття такого товару.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, зокрема, вказував що він не знав і не міг знати, що продавець не мав права відчужувати транспортний засіб, оскільки йому було пред'явлено свідоцтво про реєстрацію цього автомобіля, яке було звірено з ідентифікаційним номером автомобіля, жодних порушень при цьому виявлено не було. Особа, яка продавала автомобіль назвалась зятем власника автомобіля ОСОБА_4 , а тому апелянт вважав, що купує автомобіль у власника, а особа, яка йому цей автомобіль передає є лише посередником. Крім того, апелянт вказував, що він не знав і не міг знати про те, що номера кузова вказаного автомобіля піддавалися зміні шляхом механічного видалення номерного майданчика з подальшим наварюванням металевої пластини. За таких обставин вважає, що судом неправильно застосовано положення ст. 330 ЦК України.
У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління Національної поліції у Хмельницькій області, вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Управління не погоджується з твердженнями апеляційної скарги, оскільки даний автомобіль є речовим доказом у кримінальному провадженні, не встановлено його попереднього власника, спірний автомобіль не перебуває на жодному обліку, документально такого автомобіля не існує. Крім того, позивач легковажно поставився до покупки транспортного засобу та не вчинив передбачених законодавством дій для з'ясування всіх обставин по відношенню до транспортного засобу.
В судовому засіданні апелянт ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_2 підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити.
Представник Головного управління Національної поліції у Хмельницькій області Бєлова В.А. в судовому засіданні заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила її відхилити.
Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав:
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційний суд вважає, що рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.
Як вбачається із матеріалів справи, а саме, постанови про закриття кримінального провадження від 16.11.2019 року, 16 листопада 2018 року працівниками СРПП Віньковецького ВнП Ярмолинецького ВП ГУНП в Хмельницькій області під час перевірки документів автомобіля марки RENAULT моделі Kangoo, д.р.н. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_4 було виявлено ознаки підробки ідентифікаційного номера кузова, яким керував ОСОБА_3 та якого отримав у користування 15 листопада 2018 року у невідомого чоловіка в м. Хмельницькому по вул. Тернопільській , біля магазину « Фуршет », даний автомобіль є двійником вже існуючого зареєстрованого в сервісному центрі автомобіля RENAULT моделі Kangoo, д.р.н. НОМЕР_1 .
Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1201820100000249 від 16.11.2018 року, закрито у зв'язку з закінченням строків досудового розслідування. Речові докази по кримінальному провадженні - автомобіль марки «Рено Кенгоо» реєстраційний номер НОМЕР_1 залишено на зберіганні у ОСОБА_3 , до скасування арешту судом; бланк свідоцтва про реєстрацію ТЗ сер. НОМЕР_2 залишено в матеріалах кримінального провадження №1201820100000249 від 16.11.2018 року.
Постановою слідчого СВ Віньковецького ВнП Ярмолинецького ВП ГУНП в Хмельницькій області від 16.11.2018 року автомобіль RENAULT Kangoo, д.р.н. НОМЕР_1 було визнано речовим доказом та приєднано до матеріалів кримінального провадження та поміщено його на штрафмайданчик Віньковецького ВнП Ярмолинецького ВП ГУНП в Хмельницькій області.
Ухвалою слідчого судді Віньковецького районного суду Хмельницької області від 02.01.2019 року накладено арешт на автомобіль марки RENAULT Kangoo, д.р.н. НОМЕР_1 , який вилучено із володіння ОСОБА_3 , заборонивши його власнику, а також іншим особам, у володінні яких він перебуває, розпоряджатися будь-яким чином транспортним засобом та використовувати його до завершення проведення досудового розслідування.
Ухвалою слідчого судді Віньковецького районного суду Хмельницької області від 22.04.2019 року речовий доказ двійник автомобіля RENAULT Kangoo, д.р.н. НОМЕР_1 передано ОСОБА_1 на відповідальне зберігання, заборонивши його відчуження, розбір, розпорядження та використання.
Згідно з частиною першою статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Аналіз норм ЦК України вказує на те, що право власності - це сукупність правових норм, які регулюють відносини, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням власником належним йому майном на свій розсуд і в своїх інтересах, усунення третіх осіб від протиправного втручання у сферу його володіння цим майном, а також обов'язки власника не порушувати прав та законних інтересів інших осіб. Можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачена лише у статтях 335 та 376 ЦК України. В інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема з правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).
Стаття 392 ЦК України, у якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.
Ураховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на окремі об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту.
Відповідно до статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно частини 2 статті 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону, а у відповідності до частини 5 статті 656 ЦК України, особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.
Відповідно до статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні покупцеві, а покупець приймає або зобов'язується передати майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
На підставі статті 34 Закону України "Про дорожній рух" N 3353-XII від 30.06.93 року з відповідними змінами та доповненнями, перереєстрація, зняття з обліку транспортних засобів здійснюється згідно з постановою Кабінету Міністрів України N 1388 від 7 вересня 1998 року "Про затвердження Правил дорожньої реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, реконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок".
Відповідно до пункту 1 вищевказаних Правил встановлюється єдиний на території України порядок державної реєстрації та обліку автомобілів; розділом "Державна реєстрація транспортних засобів", визначено документи, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів. При цьому, відповідно до частини 2 пункту 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, є зокрема, - договори та угоди, укладені на товарних біржах на зареєстрованих у Департаменті Державтоінспекції бланках, договори купівлі-продажу транспортних засобів, оформлені в Державтоінспекції, інші засвідчені в установленому порядку документи, що встановлюють право власності на транспортні засоби;
У пункті 2 Правил вказано, що вони є обов'язковими для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів.
Такі вимоги є суттєвими умовами при укладенні договору купівлі-продажу автомобіля і їх недотримання не дає підстав вважати, що такий правочин відбувся.
Таким чином, законодавством визначено виключний перелік документів, які підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, а тому твердження позивача про те, що ним 15.11.2018 року з невідомою йому особою було укладено договір купівлі-продажу спірного транспортного засобу, є безпідставними. Обов'язковий порядок, щодо відчуження транспортного засобу, позивачем не дотримано, що суперечить вимогам чинного законодавства, яке встановлює особливий порядок укладання договорів щодо транспортних засобів.
До суду першої інстанції та до суду апеляційної інстанції не надано доказів, що при передачі автомобіля він був знятий з реєстраційного обліку і його ідентифікаційні номери були перевірені експертом.
Установивши, що письмовий договір купівлі-продажу спірного автомобіля не укладався, на спірному автомобілі має місце перебитий номер кузова, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача.
Доводи апеляційної скарги, щодо неправильного застосування судом першої інстанції положень ст.330 ЦК України не спростовують зазначених висновків суду та є безпідставними, оскільки будь-яких належних та допустимих доказів, які б підтверджували набуття позивачем у власність спірного автомобіля матеріали справи не містять.
Доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, не спростовують висновків суду першої інстанції, фактично апелянт наводить ті ж аргументи, що є підставою позову та яким дана оцінка судом в мотивувальній частині рішення, а тому такі доводи апелянта слід відхилити.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення підстав для розподілу судових витрат не вбачається.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 21 листопада 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 03 лютого 2020 року.
Судді: Т.О. Янчук
А.В. Купельський
О.І. Ярмолюк