Виноградівський районний суд Закарпатської області
___________________________________________________________________________________________________ Справа № 299/3892/19
04.02.2020 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області у складі: головуючий-суддя Рішко Г.І., секретар судового засідання Стрижак О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Виноградів цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Бора Юрій Володимирович, до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
Позивач ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Бора Ю.В., звернувся у суд із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Свої вимоги мотивує тим, що між сторонами 19.05.2007 року у відділі РАЦС Виноградівського РУЮ зареєстровано шлюб, актовий запис №63 від 19.05.2007 року. Спільне життя у сторін не склалося через відсутність взаємопорозуміння між ними, розходження поглядів на сімейні відносини та обов'язки з ведення спільного господарства. Життя у шлюбі є нестерпним, через постійні чвари сторони стали чужими. Між подружжям втрачені всі фізичні та духовні зв'язки та на даний час вони проживають окремо. Майнових спорів, спору щодо місця проживання дітей між подружжям нема, діти проживають з позивачем. Через поведінку дружини позивач втратив почуття любові до неї. З посиланням на викладене позивач просить суд розірвати шлюб між ним та відповідачкою ОСОБА_2 .
У свою чергу, представником відповідачки ОСОБА_2 - адвокатом Бондарєвою О.С., подано до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги про розірвання шлюбу визнає, однак не згідна з обставинами, яким позивач обгрунтовує свої позовні вимоги. Відповідачкою ОСОБА_2 визнається та обставина, що шлюб між сторонами існує тільки формально, а фактично розпався, позаяк вже близько 8 місяців сторони проживають окремо, не ведуть спільного господарства, не підтримують подружніх стосунків та наполягає на розірванні шлюбу з ОСОБА_1 . Однак, на думку відповідачки, не дивлячись на спільні намагання подружжя зберегти шлюб, розпад сім'ї стався по вині обох сторін. Крім того, обставина, яка вказана у позові про проживання спільних дітей сторін разом із позивачем частково не відповідає дійсності, оскільки діти частину місяця проживають у позивача, а іншу частину - у відповідача. Дні проживання визначаються за домовленістю подружжя, з огляду на можливості кожного з них.
Сторони у судове засідання не з'явилися.
Представником позивача, адвокатом Бора Ю.В., який діє на підставі ордеру від 28.11.2019 року, подано до суду письмову заяву про розгляд справи за відсутності позивача та його представника. Позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
Представником відповідача, адвокатом Бондарєвою О.С., яка діє на підставі ордеру від 27.12.2019 року та договору про надання правової допомоги від 27.12.2019 року, подано до суду письмову заяву про розгляд справи без особистої участі відповідача та її представника. Доводи викладені у відзиві підтримують, ОСОБА_2 згідна на розірвання шлюбу з ОСОБА_1 . Після розірвання шлюбу просить залишити відповідачці післяшлюбне прізвище « ОСОБА_3 ».
Вивчивши та перевіривши в судовому засіданні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд приходить до наступного.
Згідно ст. ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Як встановлено судом, сторони уклали шлюб 19.05.2007 року, який був зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Виноградівського РУЮ у Закарпатській області, про що було зроблено актовий запис №63, що стверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 року.
У шлюбі у сторін народилося двоє дітей: син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Шлюбні відносини між подружжям, як стверджує відповідач у відзиві на позов, припинені, вже близько 8 місяців сторони проживають окремо, не ведуть спільного господарства, не підтримують подружніх стосунків.
Як вбачається із доказів, які подані позивачем на ствердження своїх позовних вимог, неповнолітні діти ОСОБА_6 , 2007 р.н. та донька ОСОБА_7 , 2012 р.н., проживають разом з батьком (довідка-підтвердження депутата м/р ОСОБА_8 без номеру та дати складання).
У свою чергу, до відзиву відповідача на позовну заяву додано копію довідки Виноградівського ВУЖКГ №31 від 15.01.2020 року, у якій зазначається, що сім'я ОСОБА_2 , мешканки АДРЕСА_1 , складається з таких осіб: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - син та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - дочка.
На підставі поданих сторонами доказів, суд прийшов до висновку, що спільні діти сторін за домовленістю між батьками проводять час періодично то з батьком, то з матір'ю.
Таким чином, майновий спір та спір відносно місця проживання неповнолітніх дітей відсутній.
Правовідносини між сторонами випливають із норм Сімейного Кодексу України.
Суд враховує, що регулювання шлюбно-сімейних правовідносин здійснюється на принципах добровільності, взаємоповаги, взаєморозуміння, а держава забезпечує принцип свободи шлюбу та принцип свободи розірвання шлюбу.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
За змістом ст. 55 СК України дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватись про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Чоловік зобов'язаний утверджувати в сім'ї повагу до матері. Дружина зобов'язана утверджувати в сім'ї повагу до батька. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній.
У відповідності зі ст. 110 Сімейного Кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним з подружжя.
Згідно положення ч.2 ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має наміру та бажання зберегти шлюб з відповідачем.
З урахуванням викладеного, оцінивши шлюбні взаємовідносини сторін, суд вважає, що між сторонами склалися відносини, при яких збереження сім'ї неможливо, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б їхнім інтересам, як це передбачено ст.112 Сімейного Кодексу України, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 носить формальний характер.
При таких обставинах суд приходить до висновку, що дана сім'я розпалась остаточно, примирення між подружжям є неможливим, є всі підстави для задоволення позову про розірвання шлюбу.
Задовольняючи позовні вимоги про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу одна з основних його засад. Шлюб це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз», підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.
Згідно ст. 56 ч. 3 СК України кожен із подружжя має право припинити шлюбні відносини, а ч. 4 цієї ж статті передбачає, що примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням права дружини, чоловіка на особисту свободу і може мати наслідки, встановлені законом.
З даної норми слідує, що кожен із подружжя має право на припинення шлюбних відносин і таке право не залежить від бажань іншого з подружжя.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України - кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Керуючись ст.ст.12, 76, 81, 141, 259, 263-265, 268, 272 - 273, 352, 354 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Шлюб, укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженцем м.Виноградів Закарпатської області та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженкою м.Тернопіль Тернопільської області, 19 травня 2007 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Виноградівського районного управління юстиції у Закарпатській області, актовий запис №63 - р о з і р в а т и.
Після розірвання шлюбу залишити ОСОБА_12 її шлюбне прізвище " ОСОБА_3 ".
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
У відповідності до п.п. 15.5 п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
ГоловуючийГ. І. Рішко