Справа № 265/7180/19
Провадження № 2/265/361/20
(заочне)
04 лютого 2020 року місто Маріуполь
Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:
головуючого судді Копилової Л.В.,
за участю секретаря Куксенко А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зняття з реєстрації,
треті особи: ОСОБА_3 , Лівобережний відділ реєстрації місця проживання фізичних осіб Департаменту адміністративних послуг Маріупольської міської ради,
21 жовтня 2019 року позивачка звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про зняття з реєстрації. В обґрунтування вимог зазначила, що вона є власником будинку АДРЕСА_1 . За вказаною адресою зареєстрована і проживала її дочка, проте в 2014 році вона поїхала на постійне місце проживання до Російської Федерації і повертатися в Україну не бажає. Раніше вона просила її приїхати в м.Маріуполь і знятися з реєстраційного обліку, однак вона так і не приїхала. На даний час зв'язок з дочкою втрачено і місце її знаходження їй не відомо. Наявність реєстрації відповідачки в будинку створює для неї додаткові витрати та перешкоджає позивачці у користуванні та розпорядженні своєю власністю. Просить зняти відповідачку з місця реєстрації. В подальшому уточнила позовні вимоги та просила визнати відповідачку ОСОБА_2 такою, що втратила право користування вказаним житлом.
Позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися, надали заяву, в якій просили розглядати справу в їх відсутність, позовні вимоги підтримали у повному обсязі. Не заперечували проти ухвалення заочного рішення.
Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився за невідомих суду причин, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, тому суд за згоди позивачки ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Третя особа ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилася надала заяву, в якій просила розглядати справу в її відсутність.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що будинок АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 10 вересня 2008 року.
Згідно інформації відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб Департаменту адміністративних послуг Маріупольської міської ради № 02-147-1517 від 02.09.2019 року, вбачається, що в будинку АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно акту про фактичне проживання виданого КСН «Азовець» від 29 січня 2020 року вбачається, що в будинку АДРЕСА_1 фактично проживає ОСОБА_3 .
Згідно ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, це право є непорушним.
Відповідно до ст.ст.317, 321 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні.
Згідно з вимогами ст.150 ЖК України, ст.383 ЦК України громадяни, що мають у приватній власності будинок (квартиру), користуються ним для особистого проживання та проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.
Згідно ст.319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч.2 ст.405 Цивільного кодексу України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Згідно ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач добровільно, без поважних на те причин не проживає за адресою спірної квартири понад рік.
Приймаючи до уваги те, що позивачка ОСОБА_1 є власником будинку АДРЕСА_1 , а відповідачка, будучи зареєстрованою у вказаному будинку, але фактично не проживаючи в ньому, перешкоджає позивачці у користуванні та розпорядженні нею своєю власністю, суд вважає можливим задовольнити позов ОСОБА_1 та визнати відповідачку такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Керуючись ст. ст. 263-265, 280-282 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, третя особа: ОСОБА_3 , задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування жилим приміщенням - будинком АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуто Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Позивачем рішення суду може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя протягом тридцяти днів з дня складення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.В.Копилова