Справа № 521/19580/19
Провадження № 2/521/1209/20
30 січня 2020 року м. Одеса
Малиновський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Мирончук Н.В.
при секретарі - Юраш К.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
До Малиновського районного суду м. Одеси звернулась з позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, посилаючись на те, що вона є єдиним власником квартири АДРЕСА_1 . В квартирі позивачки зареєстрована її повнолітня донька ОСОБА_3 , яка більше року в квартирі не проживає, оскільки перебуває у шлюбі і живе в США. Оскільки даний факт створює незручності у володінні майном, позивач звернулась до суду.
Позивач у судове засідання не з'явилася, про час та місце проведення судового засідання повідомлялася належним чином у встановленому законом порядку, до суду надала заяву про підтримання позовних вимог у повному обсязі та просила розглядати справу за її відсутності.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, про час та місце судового засідання повідомлялася за зареєстрованою адресою, згідно довідки відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області.
У зв'язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, в порядку статті 280 ЦПК України, зі згоди позивача, суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення, на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст.223 ЦПК України.
Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи, в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи та надані сторонами докази, суд прийшов до наступного.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Згідно до п. 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК України, учасники справи зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
У ч.ч. 1, 2, 8 ст .83 ЦПК України визначено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що позивач є єдиним власником квартири квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу, від 15.06.2009 року (а.с.10).
На даний час в квартирі зареєстрована також донька позивачки - ОСОБА_3 , яка, 01 вересня 2017 року виїхала з України та на даний час навчається в асоціальному підрозділі (школі) Гарвардського Університету, що підтверджується студентським квитком відповідача (а.с.35).
Факт того, що відповідач не проживає за вищевказаною адресою п'ять років пітверджується Актом, від 18.11.19 року, складеним сусідами, підписи яких просввідчено головою ОСББ (а.с.19).
Відповідач з 2015 року перебуває у шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію одруження № НОМЕР_1 , від 20.11.2015 року, апостиль від 14 липня 2016 року (а.с.34), на день прийняття рішення у справі, рішення проживає за межами України, але залишається зареєстрованою за адресою АДРЕСА_2 .
Наявність реєстрації відповідача в квартирі змушує позивача сплачувати за нього комунальні послуги, створює інші перешкоди власнику квартири.
Відповідно до ст. 72 ЖК УРСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
При цьому, у відповідності до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Стаття 383 Цивільного кодексу України передбачає, що власник квартири має право використовувати помешкання для власного проживання та проживання членів своєї сім'ї.
Частина 2 статті 405 Цивільного кодексу України встановлює те, що член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Виходячи з системного аналізу наведених норм права та доказів, встановлених у судовому засіданні, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.
Також, суд враховує, що, відповідно до ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація - це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України», зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Таким чином, рішення суду по справі про задоволення позову після набуття ним законної сили, є підставою для скасування реєстрації відповідачки за вищевказаною адресою.
Керуючись ст. ст.ст. 258, 259, 264, 268, 280-282 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, задовольнити.
Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право на користування житлом за наступною адресою: АДРЕСА_2 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів, з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст.ст. 354, 355 ЦПК України.
Суддя: Н.В. Мирончук