Окрема думка
судді Великої Палати Верховного Суду Пророка В. В.
справа № 628/775/18 (провадження № 14-511 цс 19)
11 грудня 2019 року
м. Київ
Велика Палата Верхового Суду розглянула касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області на постанову Харківського апеляційного суду від 22 листопада 2018 року у справі за позовом заступника керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області, Куп'янського відділу Ізюмської місцевої прокуратури до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Ранг» про визнання незаконним наказу, визнання недійсними договорів оренди та суборенди земельної ділянки, скасування державної реєстрації і постановою від 11 грудня 2019 року касаційну скаргу залишила без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
Водночас з мотивами Великої Палати Верхового Суду не можу повністю погодитися з огляду на таке.
1. Велика Палата Верховного Суду відмовляючи в задоволенні касаційної скарги дійшла висновку про те, що судом апеляційної інстанції зроблений правильний висновки про необхідність закриття провадження у справі, оскільки розгляд цієї справи підлягає в порядку господарського, а не цивільного судочинства.
2. Обґрунтовуючи свою позиціюВелика Палата Верховного Суду зазначила що 21 листопада 2014 року між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області (далі - ГУ Держземагентства) та ОСОБА_1 укладений договір оренди земельної ділянки площею 17,0080 га, кадастровий номер 6323783000:02:000:0610 (далі - спірна земельна ділянка), який 06 травня 2015 року зареєстрований реєстраційною службою Куп'янського міськрайонного управління юстиції Харківської області.
3. У вересні 2016 року ОСОБА_1 заснував і зареєстрував Фермерське господарства «Приоскільне» (далі - ФГ «Приоскільне»).
4. Відповідно до статті 12 Закону України «Про фермерське господарство» земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.
5. За змістом статей 1,5,7,8 і 12 Закону України «Про фермерське господарство» після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов'язки орендаря цієї ділянки виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалася.
6. Отже, з моменту державної реєстрації ФГ «Приоскільне» у правовідносинах користування земельною ділянкою відбулася фактична заміна орендаря, й обов'язки землекористувача земельної ділянки з того дня перейшли до вказаного фермерського господарства. Надалі земельна ділянка була передана в суборенду іншому фермерському господарству - Фермерському господарству «Ранг» (далі - ФГ Ранг) у користуванні якого вона перебувала на час звернення прокурора до суду з вимогою, зокрема, про її повернення.
7. Оскільки на момент відкриття провадження у справі щодо спору між органом державної влади чи місцевого самоврядування та, зокрема, фізичною особою, якій із земель державної або комунальної власності надана земельна ділянка для ведення фермерського господарства, фермерське господарство вже було зареєстрованим, то така справа має розглядатися за правилами господарського судочинства. Якщо ж на час відкриття провадження у справі щодо такого спору про користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, фермерське господарство не зареєстроване, то стороною таких спорів є громадянин, якому надавалась земельна ділянка, спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
8. Таким чином, Велика Палата Верховного Суду погодилася із висновком суду апеляційної інстанцій про те, що ця справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки ОСОБА_1 , після отримання у користування спірної земельної ділянки, створено нове фермерське господарство (ФГ «Приоскільне») із земель сільськогосподарського призначення загальною площею 158,0579 га та до складу земель якого увійшла і спірна земельна ділянка.
9. Однак, критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
10. При визначенні предметної та/або суб'єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
11. Згідно із частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
12. Статтею 20 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
13. Судами встановлено та підтверджено матеріалами справи, що наказом ГУ Держземагентства від 26 вересня 2014 року № 2305-СГ ОСОБА_1 надано в оренду спірну земельну ділянку для ведення фермерського господарства, строком на 49 років.
14. На підставі цього наказу, 21 листопада 2014 року між ГУ Держземагентства та ОСОБА_1 укладено відповідний договір оренди спірної земельної ділянки, який 06 травня 2015 року зареєстровано реєстраційною службою Куп'янського міськрайонного управління юстиції Харківської області.
15. 09 вересня 2016 року ОСОБА_1 створив та зареєстрував ФГ «Приоскільне» (ЄДРПОУ 40825016).
16. Отже, відповідно до згаданих статей 1, 5, 7, 8 і 12 Закону України «Про фермерське господарство» обов'язки орендаря спірної земельної ділянки перейшли до ФГ «Приоскільне».
17. 07 грудня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі - ГУ Держгеокадастру) із заявою про надання згоди на передачу в суборенду земельних ділянок для ведення фермерського господарства, зокрема, і спірної земельної ділянки.
18. Наказом ГУ Держгеокадастру від 13 грудня 2016 року № 14383-СГ ОСОБА_1 надано згоду на передачу в суборенду спірної земельної ділянки.
19. На виконання цього наказу 06 січня 2017 року ОСОБА_1 та ФГ «Ранг» уклали договір суборенди землі, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передав ФГ «Ранг» спірну земельну ділянку в суборенду.
20. Разом із цим з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звертався 07 грудня 2016 року до ГУ Держгеокадастру із заявою про надання згоди на передачу в суборенду спірної земельної ділянки не від імені ФГ «Приоскільне» та не як його керівник, а як громадянин України.
21. Відповідним наказом ГУ Держгеокадастру від 13 грудня 2016 року № 14383-СГ, надано згоду на передачу в суборенду спірної земельної ділянки ОСОБА_1 саме як громадянину України.
22. А також договір суборенди спірної земельної ділянки від 06 січня 2017 року укладений між ФГ «Ранг» та ОСОБА_1 , саме як громадянином України, а не як керівником ФГ «Приоскільне».
23. Таким чином, з огляду на суб'єктний склад сторін, характер спірних правовідносин у цій справі спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому суд апеляційної інстанції та Велика Палата Верховного Суду дійшли помилкового висновку про необхідність розгляду цієї справи в порядку господарського судочинства.
За наведених обставин вважаю, що належним процесуальним рішенням Великої Палати Верховного Суду було задоволення касаційної скарги заступника прокурора Харківської області, скасування постанови Харківського апеляційного суду від 22 листопада 2018 року та направлення справи до Харківського апеляційного суду для продовження розгляду.
Суддя В. В. Пророк
Окрема думка складена 03 лютого 2020 року.